Рішення № 56421717, 09.03.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 березня 2016 року Справа № 913/1031/15

Провадження №16/913/1031/15

За позовом Іноземного підприємства Торговий дім ЄПК-Запоріжжя, м.Запоріжжя

до Приватного акціонерного товариства Лугцентрокуз ім. С.С.Монятовського, м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 377895 грн 93 коп.

Головуючий суддя Смола С.В.

Суддя Василенко Т.А.

Суддя Рябцева О.В.

Секретар судового засідання Дмітрієва К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача представник не прибув;

від відповідача представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Іноземне підприємство Торговий дім ЄПК-Запоріжжя звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Лугцентрокуз ім. С.С.Монятовського про стягнення заборгованості за договором поставки №16 від 10.07.2012 в сумі 220000 грн 00 коп., 3% річних у сумі 13626 грн 97 коп., інфляційних втрат у сумі 144980 грн 00 коп., пені в сумі 25652 грн 60 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 10.11.2015 (суддя Шеліхіна Р.М.) було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 23.11.2015.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 23.11.2015 (суддя Шеліхіна Р.М.) розгляд справи відкладено на 03.12.2015.

02.12.2015 у звязку із складністю спору на підставі розпорядження №175-р від 02.12.2015 відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів визначено судову колегію: головуючий суддя Шеліхіна Р.М., судді Ворожцов А.Г., Фонова О.С.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 03.12.2015 (головуючий суддя Шеліхіна Р.М., судді - Ворожцов А.Г., Фонова О.С.) розгляд справи відкладено на 21.01.2016.

21.01.2016 на підставі розпорядження керівника апарату суду №13-р у звязку з отриманням суддею Шеліхіною Р.М. листка непрацездатності та направленням з 21.01.2016 по 22.01.2016 суддів Ворожцова А.Г. і ОСОБА_1 до Державного навчального закладу післядипломної освіти для участі у спільному семінарі відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду був проведений повторний автоматичний розподіл справи, що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 21.01.2016, визначено новий склад судової колегії у складі: головуючий суддя Смола С.В., судді Рябцева О.В., Зюбанова Н.М.

Відповідач відзивом б/н від 20.01.2016 підтвердив розмір заборгованості в сумі 220000 грн 00 коп., але заперечив проти нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, у звязку з наявністю форс-мажорних обставин; просив застосувати позовну давність щодо нарахування пені.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.01.2016 розгляд справи було відкладено на 01.02.2016.

29.01.2016 на підставі розпорядження керівника апарату суду №40-р у звязку з відпусткою судді Зюбанової Н.М. відповідно до п.5.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду її було замінено на суддю Василенко Т.А., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 29.01.2016.

Позовною заявою (уточненою) №30 від 26.01.2016 позивач зазначив, що станом на 26.10.2015 заборгованість відповідача за договором поставки №16 від 10.07.2012 складає 220000 грн 00 коп.; що пеня за період з 06.02.2015 по 01.06.2015 за 115 днів складає 25300 грн 00 коп.; що 3% річних за період з 23.02.2014 по 01.10.2015 складають 14141 грн 90 коп.; інфляційні втрати за вказаний період складають 143754 грн 03 коп.

З огляду на викладене, позовна заява (уточнена) позивача №30 від 26.01.2016 є заявою про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3% річних з 13626 грн 97 коп. до 14141 грн 90 коп. та заявою про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат з 144980 грн 00 коп. до 143754 грн 03 коп. і відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України приймається судом до розгляду.

Позивач поясненнями №31 від 26.01.2016, які надійшли на електронну адресу господарського суду, зазначив, що відповідач має можливість виконання грошового зобовязання і веде господарську діяльність; що підстав для застосування ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України не існує.

Також позивач надіслав на електронну адресу суду розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, який в судовому засіданні 01.02.2016 долучений до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 01.02.2016 розгляд справи було відкладено на 22.02.2016, а потім відповідною ухвалою на 09.03.2016.

Заявою про зменшення розміру позовних вимог №69 від 01.03.2016 позивач зменшив розмір заявлених позовних вимог та просив стягнути з відповідача на користь позивача 220000 грн 00 коп. боргу, 3% річних в сумі 14141 грн 90 коп., інфляційні нарахування в сумі 143754 грн 03 коп.

Відповідно до приписів ст.22 Господарського процесуального кодексу України вказана заява приймається судом до розгляду і в подальшому справа розглядається з її урахуванням.

У судовому засіданні 09.03.2016 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Іноземним підприємством Торговий дім ЄПК-Запоріжжя (постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством Лугцентрокуз ім. С.С.Монятовського (покупець, відповідач) 10.07.2012 був укладений договір поставки №16, за умовами якого постачальник зобовязався, в обумовлені строки передати товар (підшипникову продукцію) у власність покупцю, а покупець зобовязався прийняти цей товар і сплатити за нього визначену ціну відповідно до специфікацій до цього договору, що є невідємною частиною даного договору (п.1.1 договору).

Згідно з пп.3.1.1 п.3.1 договору покупець отримує товар в місці знаходження постачальника (на складі постачальника), шляхом відвантаження на транспорт покупця або вказаного ним вантажоотримувача, перевізника) зі складу постачальника протягом 10 днів з моменту повідомлення покупця про готовність товару до відвантаження.

Відповідно до п.3.4 договору поставка товару здійснюється в кількості, в строки і на умовах узгоджених сторонами в специфікаціях.

Оплата за товар, що постачається за цим договором, повинна бути здійснена покупцем у гривнях в порядку 100% оплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.4.1 договору).

В п.4.2 договору сторони передбачили відстрочку платежу протягом 10-ти календарних днів з моменту поставки товару.

Оплата за товар здійснюється в сумі, зазначеній в специфікаціях, на підставі виставлених рахунків (п.4.3 договору).

Відповідно до п.11.4 договору цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2012.

16.01.2013 між сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору поставки №16, якою внесено зміни в п.11.4 договору та виклали його в наступній редакції: Цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013.

10.07.2012 між сторонами підписана специфікація №1 до договору поставки на суму 1354752 грн 00 коп., в якій сторони визначили найменування продукції, одиницю виміру, ціну з ПДВ, ціну без ПДВ, строк поставки, умови поставки та оплати продукції.

12.09.2012 між сторонами підписана специфікація №2 до договору поставки на суму 769104 грн 00 коп., в якій сторони визначили найменування продукції, одиницю виміру, ціну з ПДВ, ціну без ПДВ, строк поставки, умови поставки та оплати продукції.

04.10.2012 між сторонами підписана специфікація №3 до договору поставки на суму 769104 грн 00 коп., в якій сторони визначили найменування продукції, одиницю виміру, ціну з ПДВ, ціну без ПДВ, строк поставки, умови поставки та оплати продукції.

14.11.2012 між сторонами підписана специфікація №4 до договору поставки на суму 762048 грн 00 коп., в якій сторони визначили найменування продукції, одиницю виміру, ціну з ПДВ, ціну без ПДВ, строк поставки, умови поставки та оплати продукції.

17.12.2012 між сторонами підписана специфікація №5 до договору поставки на суму 762048 грн 00 коп., в якій сторони визначили найменування продукції, одиницю виміру, ціну з ПДВ, ціну без ПДВ, строк поставки, умови поставки та оплати продукції.

17.01.2013 між сторонами підписана специфікація №6 до договору поставки на суму 1524096 грн 00 коп., в якій сторони визначили найменування продукції, одиницю виміру, ціну з ПДВ, ціну без ПДВ, строк поставки, умови поставки та оплати продукції.

14.02.2013 між сторонами підписана специфікація №7 до договору поставки на суму 1524096 грн 00 коп., в якій сторони визначили найменування продукції, одиницю виміру, ціну з ПДВ, ціну без ПДВ, строк поставки, умови поставки та оплати продукції.

30.04.2013 між сторонами підписана специфікація №8 до договору поставки на суму 2912112 грн 00 коп., в якій сторони визначили найменування продукції, одиницю виміру, ціну з ПДВ, ціну без ПДВ, строк поставки, умови поставки та оплати продукції.

31.05.2013 між сторонами підписана специфікація №9 до договору поставки на суму 3019968 грн 00 коп., в якій сторони визначили найменування продукції, одиницю виміру, ціну з ПДВ, ціну без ПДВ, строк поставки, умови поставки та оплати продукції.

23.08.2013 між сторонами підписана специфікація №10 до договору поставки на суму 2991744 грн 00 коп., в якій сторони визначили найменування продукції, одиницю виміру, ціну з ПДВ, ціну без ПДВ, строк поставки, умови поставки та оплати продукції.

10.09.2013 між сторонами підписана специфікація №11 до договору поставки на суму 2963520 грн 00 коп., в якій сторони визначили найменування продукції, одиницю виміру, ціну з ПДВ, ціну без ПДВ, строк поставки, умови поставки та оплати продукції.

15.10.2013 між сторонами підписана специфікація №12 до договору поставки на суму 2935296 грн 00 коп., в якій сторони визначили найменування продукції, одиницю виміру, ціну з ПДВ, ціну без ПДВ, строк поставки, умови поставки та оплати продукції.

06.11.2013 між сторонами підписана специфікація №13 до договору поставки на суму 2890137 грн 60 коп., в якій сторони визначили найменування продукції, одиницю виміру, ціну з ПДВ, ціну без ПДВ, строк поставки, умови поставки та оплати продукції.

09.12.2013 між сторонами підписана специфікація №15 до договору поставки на суму 93888 грн 00 коп., в якій сторони визначили найменування продукції, одиницю виміру, ціну з ПДВ, ціну без ПДВ, строк поставки, умови поставки та оплати продукції.

На виконання вказаних умов договору поставки №16 від 10.07.2012 та специфікацій до нього позивач протягом 2012-2014 років поставляв відповідачеві відповідну продукцію.

Відповідач поставлену продукцію оплачував частково, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 220000 грн 00 коп., за стягненням якої позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір №16 від 10.07.2012 є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В п.4.2 договору сторони передбачили відстрочку платежу протягом 10-ти календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших субєктів, зобовязані поновити їх, не чекаючи предявлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Факт поставки позивачем продукції відповідачу за договором поставки №16 від 10.07.2012 та специфікаціями до нього підтверджений матеріалами справи та визнаний відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач в обумовлений п.4.2 договору поставки №16 від 10.07.2012 та вказаний у специфікаціях строк оплату не здійснив, внаслідок чого має місце неналежного виконання своїх зобовязань за зазначеним договором відповідачем.

Крім того, позивач 06.03.2014 звертався до відповідача з претензією №411 від 06.03.2014 (т.1.с.149-150).

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №16 від 10.07.2012 в сумі 220000 грн 00 коп.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобовязання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 23.02.2014 по 01.10.2015 в сумі 14141 грн 90 коп. підлягає задоволенню повністю в межах заявлених позовних вимог. Водночас, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що розрахунок позивача є невірним та навести власний розрахунок 3% річних, оскільки позивачем невірно визначено початок періоду прострочення з урахуванням умов договору поставки №16 від 10.07.2012:

Сума заборгованості в грн.Часткова оплатаПеріод нарахуванняРозмір %Кількість днів простроченняСума 3% річних1138534,4025.03.2014 100000 грн 00 коп.25.02.2014-24.03.2014 3 282620,191038534,4026.03.2014 100000 грн 00 коп.25.03.20143 185,36938534,4027.03.2014 100000 грн 00 коп.26.03.20143177,14838534,4028.03.2014 100000 грн 00 коп.27.03.2014 3168,92722534,4001.04.2014 16000 грн 00 коп. та 84534 грн 40 коп.28.03.2014-31.03.201434242,8163800028.04.2014 100000 грн 00 коп.01.04.2014-27.04.20143271415,8453800012.05.2014 268000 грн 00 коп.28.04.2014-11.05.2014314619,0727000023.05.2014 50000 грн 00 коп.12.05.2014-22.05.2014311 244,11220000 23.05.2014-01.10.20153497 8986,85 Разом: 14360,29

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з лютого 2014 року по серпень 2015 року (включно) в сумі 143754 грн 03 коп. суд зазначає наступне.

Відповідно до абз.3 пп.3.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з лютого 2014 року по серпень 2015 року (включно) в сумі 143754 грн 03 коп. підлягає задоволенню повністю в межах заявлених позовних вимог, але суд зазначає, що позивачем невірно визначений період нарахування, оскільки відповідно до приписів абз.3 пп.3.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань початком періоду для їх нарахування є березень 2014 року. Водночас, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що розрахунок позивача є невірним та навести власний розрахунок інфляційних втрат:

Сума заборгованості в грн.Період нарахуванняІндекс інфляції за весь період простроченняСума інфляції722534,40Березень 2014 року1,02215895,76538000Квітень 2014 року1,03317754220000Травень 2014-серпень 2015 року1,038х1,01х1,004х1,008х1,029х1,024х1,019х1,03х1,031х1,053х1,108х1,14х1,022х1,004х0,99х0,992=162,14472926136718,40 Разом:170368,16

Відносно посилань відповідача на сертифікат (висновок) про настання обставин непереборної сили №2382/05-4 від 15.08.2014 суд зазначає наступне.

За змістом ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ст.10 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобовязань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до пп.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до пп.4.1 п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За приписами ст.141 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення субєкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для субєктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що обєктивно унеможливлюють виконання зобовязань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обовязків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до п.3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обстави (обставин непереборної сили), затверджений рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 №44 (5) (далі Регламент) сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) документ установленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно з п.6.1 Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст.141 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

У відповідності до п.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням субєктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, податковим та/чи іншим зобовязанням/обовязком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Аналіз приведеного вище Регламенту та положень Закону України Про торгово-промислові палати в Україні свідчать про те, що сертифікат засвідчує певні форс-мажорні обставини, які звільняють від відповідальності за чітко визначеними зобовязаннями та на які вказано заявником.

Судом критично оцінюється наданий відповідачем сертифікат (висновок) про настання обставин непереборної сили №2382/05-4, який виданий Торгово-промисловою палатою України, та засвідчує настання обставин непереборної сили з 01.06.2014 для Приватного акціонерного товариства Лугцентрокуз ім.С.С. Монятовського при здійсненні господарської діяльності на території м.Луганська та Луганської області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обовязкових платежів.

Зазначений сертифікат не засвідчує настання обставин непереборної сили за договором поставки №16 від 10.07.2012, а тому судом до уваги не приймається.

Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю (з урахуванням заяви позивача про зменшення суми позовних вимог №69 від 01.03.2016).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

При зверненні з позовом до суду позивачем був сплачений судовий збір за платіжним дорученням №1900 від 30.10.2015 у розмірі 6063 грн 90 коп., в той час як сплаті підлягав судовий збір у розмірі 6063 грн 89 коп. Тобто, на даний час існує переплата судового збору в розмірі 00 грн 01 коп.

Позивач позовною заявою (уточненою) №30 від 26.01.2016 збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення 3% річних з 13626 грн 97 коп. до 14141 грн 90 коп. та зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат з 144980 грн 00 коп. до 143754 грн 03 коп., з огляду на що наразі існує переплата судового збору в сумі 15 грн 95 коп. Крім того, позивач заявою про зменшення суми позовних вимог №69 від 01.03.2016 відмовився від вимоги про стягнення пені в сумі 25300 грн 00 коп., тобто переплата судового збору складає 379 грн. 50 коп.

З огляду на клопотання позивача, викладене в заяві про зменшення розміру позовних вимог №69 від 01.03.2016, судовий збір в загальній сумі 395 грн 46 коп. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України за ухвалою господарського суду.

Судовий збір в сумі 5668 грн 44 коп. покладається на відповідача згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Іноземного підприємства Торговий дім ЄПК-Запоріжжя до Приватного акціонерного товариства Лугцентрокуз ім. С.С.Монятовського задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Лугцентрокуз ім. С.С.Монятовського, проспект Гвардійський, б.30/1, офіс 101, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 13392898, на користь Іноземного підприємства Торговий дім ЄПК-Запоріжжя, вул.Димитрова, б.52, м.Запоріжжя, ідентифікаційний код 35300916, заборгованість за поставлену продукцію в сумі 220000 грн 00 коп., інфляційні втрати в сумі 143754 грн 03 коп., 3% річних в сумі 14141 грн 90 коп., судовий збір у сумі 5668 грн 44 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.03.2016.

Головуючийсуддя С.В. Смола

Суддя Т.А. Василенко

Суддя О.В. Рябцева