Рішення № 56421052, 02.03.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.03.2016 Справа № 905/64/16

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Бокової Ю.В., при секретарі судового засідання Степаненко Д.І,

розглянувши матеріали справи за позовом: Департаменту міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь

до відповідача: Громадської організації Клуб мисливців та рибалок в м. Маріуполі Бекас, м. Маріуполь

про стягнення 5032,97 грн., з яких: 4263,98 грн. основний борг, 768,99 грн. пеня

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Департамент міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Громадської організації Клуб мисливців та рибалок в м. Маріуполі Бекас, м. Маріуполь про стягнення 5032,97 грн., з яких: 4263,98 грн. основний борг, 768,99 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобовязань за договором оренди нежитлового приміщення № 6436-Ж від 19.12.2013р., у зв'язку з чим виникла стягувана заборгованість.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193,231 Господарського кодексу України.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, 27.01.2016р. від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі та розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача у жодне судове засідання не з'явився, своєї позиції до відома суду не довів та не надав витребуваних документів, хоча про судові засідання повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, достовірність яких (відомостей) презюмується ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін у світлі приписів ст. ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2013р. між Управлінням міського майна Маріупольської міської ради (далі - Орендодавець), правонаступником якого є Департамент міського майна Маріупольської міської ради та Громадською організацією Клуб мисливців та рибалок в м. Маріуполі Бекас, м. Маріуполь (далі - Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення (будівлі, споруди), що відноситься до комунальної власності м. Маріуполя № 6436-Ж (далі Договір), за умовами якого на підставі листа від 22.01.2014р. вхідний № 194-01орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення (будівлю, споруду), розташоване за адресою: м. Маріуполь, вулиця Купріна, 17 загальною площею 14,80 кв.м., (Літ.А-10, перший поверх, приміщення № 121, кімнати Ѕ-1, 2 + місця загального користування), згідно технічного паспорту БТІ для використання під офіс (п.1.1. Договору).

Згідно умов п.2.1. договору вступ орендаря у тимчасове платне володіння та користування приміщенням (будівлею, спорудою) здійснюється на підставі договору оренди нежитлового приміщення (будівлі, споруди) міської комунальної власності з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі вказаного нежитлового приміщення (будівлі, споруди).

Приміщення (будівля, споруда) вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі (п. 2.3. договору).

Відповідно до п. 3.2. договору орендар зобовязаний, зокрема, прийняти за актом прийому-передачі нежитлове приміщення (будівлю, споруду) у 10-денний термін після укладання договору оренди; щомісячно і у повному обсязі вносити отримувачу орендну плату; щомісячно і у повному обсязі вносити, не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітним, орендодавцю плату за послуги з обслуговування орендаря, яка складає:

-ціна послуги без урахування податку на додану вартість 4,74 грн.;

-сума податку на додану вартість 0,95 грн.;

Загальна сума вартості послуги, яка підлягає оплаті з урахуванням податку на додану вартість, становить 5,69 грн.

Згідно п. 4.3. договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

У разі порушення терміну внесення орендної плати з орендаря стягується пеня у розмірі двох облікових ставок Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати. Нарахування штрафних санкцій за прострочення внесення орендної плати припиняється з того дня, коли зобовязання виконані у повному обсязі (п. 6.3. договору).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє з 19.12.2013р. до 19.12.2014р. (п. 7.1. договору).

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України та п.7.5. договору у випадку відсутності заяв однієї із сторін про розірвання або зміну договору протягом місяця після закінчення його терміну, він вважається подовженим на той же термін і на тих же умовах, які були передбачені цим договором. Таким чином договір подовжується і у подальшому.

З матеріалів справи вбачається, що сторони не заперечували проти продовження строку дії договору у строки та спосіб, визначений законом та договором, та дії відповідача, що вчинялися після спливу строку дії договору (19.12.2014р.), що полягали у користуванні приміщенням, свідчать про наступне погодження із фактом продовження строку дії даного договору на новий термін.

Враховуючи наведене суд вважає, що договір є продовженим на той самий строк, а саме до 19.12.2015р. та на тих самих умовах, які передбачені даним договором.

Як випливає зі змісту ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у Позивачів субєктивного права чи інтересу, порушення такого права (інтересу) з боку Відповідача та належність (адекватність наявному порушенню і відповідність законодавству) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого з означених елементів доказування для позивача зумовлює відмову у задоволені позову.

Враховуючи статус об'єкту оренди, сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав правових підстав ухилятися від сплати орендної плати згідно визначених умов договору.

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

У звязку із невиконанням відповідачем умов договору оренди №1285-О від 03.02.2012р. у період з лютого 2014р. по жовтень 2015р. за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 4263,98грн.

Разом із тим, Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України № 405/2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Згідно ст. 1 цього Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» скасовано на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Пунктом 5 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону доручено затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014р. був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено м. Маріуполь, де проводить свою господарську діяльність відповідач, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

05.11.2014р. Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30.10.2014р. № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. у справі №826/18327/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» до Кабінету Міністрів України визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014р. «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України» від 30.10.2014р. № 1053-р». Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р. постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.01.2015р. у зазначеній адміністративній справі залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014р. №1053р зупинена на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014р.

Одночасно, відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції.

Керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014р. №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014 року.

Таким чином, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014р. визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та Законами України. Закріплене в ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» право суб'єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція не може бути ілюзорним та носити декларативний характер. У розумінні положень ст. 58 Конституції України приписи ст. 2 означеного закону відносно заборони нарахування орендної плати за користування майном, що належить до комунальної власност та пені з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних виключень щодо їх незастосування.

На підставі вищевикладеного, враховуючи приписи Закону України «Про боротьбу з тероризмом», прийнятий на його виконання та виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» наказ керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», суд застосовує до правовідносин між позивачем та відповідачем ст. 7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»

Крім того, у відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого включено м. Маріуполь, де проводить свою господарську діяльність відповідач. Визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053».

З урахуванням вищевикладеного, вбачається правомірним нарахування позивачем заборгованості з орендної плати за період з лютого 2014 року по 13.04.2014 року.

Орендна плата за квітень 2014 року становить 158,96 гривень, що за 13 днів квітня становить 68,88 грн. (158,96/30днів х 13 днів).

Отже сума заборгованості з орендної плати, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 346,99 грн.

Щодо стягнення пені у розмірі 768,99 грн. за період з 01.04.2014р. по 21.12.2015р., господарський суд зазначає наступне.

Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Як вже зазначалося, згідно п. 6.3. договору у разі порушення терміну внесення орендної плати з орендаря стягується пеня у розмірі двох облікових ставок Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати. Нарахування штрафних санкцій за прострочення внесення орендної плати припиняється з того дня, коли зобовязання виконані у повному обсязі.

Враховуючи висновки суду про відмову у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості з орендної плати за період після 13.04.2014 року, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме за період з 01.04.2014р. по 13.04.2014р. в сумі 0,32 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судовий збір відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягується пропорційно заявлених до стягнення вимог.

Керуючись ст.ст.1, 4, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Громадської організації Клуб мисливців та рибалок в м. Маріуполі Бекас, м. Маріуполь (87550, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37426037, ) на користь Департаменту міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (87500, м. Маріуполь, пр. Металургів, 25; отримувач: Маріуп. УК/Жовтнев.р-н/22080401, р/р № 33213871700052 у ГУДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 37989721) заборгованість з орендної плати в сумі 346,99 грн., пеню в сумі 0,32 грн.

Стягнути з Громадської організації Клуб мисливців та рибалок в м. Маріуполі Бекас, м. Маріуполь (87550, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37426037) на користь Департаменту міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Металургів, буд. 25, р/р 35415001041699 в ГУДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 23599040) судовий збір в сумі 84,05 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 09.03.2016р.

Суддя Ю.В. Бокова