Рішення № 56421044, 01.03.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.03.2016р. Справа №905/3232/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», м.Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00190905 в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Ресурс», м.Маріуполь, код ЄДРПОУ 24819472

до відповідача: Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк, код ЄДРПОУ 01074957

про стягнення 25267,27 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», м.Кривий Ріг в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Ресурс», м.Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 25267,27 грн.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану позовну заяву передано на розгляд судді Мальцеву М.О.

21.12.2015р. у зв’язку з перебуванням на лікарняному судді Мальцева М.Ю. здійснено повторний автоматичний розподіл судової справи, внаслідок чого справу №905/3232/15 передано на розгляд судді Колеснику Р.М.

01.02.2016р. у зв’язку з переведенням судді Колесника Р.М. на посаду судді господарського суду Київської області здійснено повторний автоматичний розподіл судової справи, внаслідок чого справу №905/3232/15 передано на розгляд судді Паляниці Ю.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час здійснення перевезення за залізничною накладною №46003901 відповідачем було допущено на шляху прямування незбереження вантажу, про що складено комерційний акт №АQ654463/36/239 від 20.05.2015р. Наявність вказаних обставин, за твердженням Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Ресурс», є підставою для стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця» збитків у розмірі 25267,27 грн на підставі ст.110 Статуту залізниць України.

Позивач у судові засідання 22.12.2015р., 02.02.2016р., 01.03.2016р. не з’явився, про розгляд справи був обізнаний, про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень №8751700851634, №8751001564204, №8751001583373, №5010201630618.

Відповідач у судові засідання 22.12.2015р., 02.02.2016р., 01.03.2016р. не з’явився, витребуваних судом документів не представив, будь-яких пояснень по суті спору не надав. Одночасно, за висновками суду, Державне підприємство «Донецька залізниця» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин.

За приписами ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За змістом ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.02.2016р. місцезнаходженням відповідача є: 83000, м.Донецьк, вул.Артема, 68.

З огляду на те, що відповідач знаходиться на території, на яку не здійснюється пересилання поштової кореспонденції, 27.11.2015р., 26.01.2016р., 05.02.2016р., на офіційному веб-порталі «Судова влада України» (dn.arbitr.gov.ua), у розділі «Новини та події суду» були розміщені оголошення про дату та час судових засідань у справі №905/3232/15, призначених на 22.12.2015р., 02.02.2016р., 01.03.2016р.

Одночасно, судом вчинялись дії, які були спрямовані на встановлення телефонного зв’язку з відповідачем, про що свідчать телефонограми №882 від 28.12.2015р., №179 від 26.02.2016р.

Крім того, господарський суд зауважує, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд наголошує, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами від 26.11.2015р., 22.12.2015р., 02.02.2016р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов’язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що сторони, зокрема, у судове засідання 01.03.2016р. на виклик суду не з’явились, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна – це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

13.05.2015р. за залізничною накладною №46003901 Публічне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (вантажовідправник) зі станції відправлення Інгулець Придніпровської залізниці на станцію Сартана Донецької залізниці відвантажив в адресу Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (вантажоодержувач) у вагоні №67681007 брухт чорних металів. Маса нетто у вагоні №67681007 становила 63000 кг.

Під час прибуття вагону на попутну станцію Волноваха Донецької залізниці на підставі ст.24 Статуту залізниць України було здійснено переваження вагону №67681007 та виявлена невідповідність фактичної маси вантажу тій масі, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

Так, з посиланням на складений вказаною станцією акт №30727 від 19.05.2015р. було здійснено комісійне переваження вагону №67681007, про що складений комерційний акт №АQ654463/36/239 від 20.05.2015р., відповідно до якого встановлено, що маса брутто у вагоні №67681007 становить 78700 кг, тара – 22240 кг, нетто – 56460 кг, що менше документу на 6540 кг.

У комерційному акті №АQ654463/36/239 від 20.05.2015р. також було зазначено, що завантаження у вагоні №67681007 нижче рівня бортів на 50-70 см; вантаж різної фракції, маркований вапном; з півночі з лівої сторони над 2-5 люками поглиблення довжиною 5 м, шириною 1,5 м, вглиб 70 см-1,20 м, в місці заглиблення маркування немає. В документі наявний штамп «охорона», прибув без охорони. Вагон технічно справний, дверей немає, люки закриті на запірний механізм, укручені дротом.

Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях. Стаття 110 Статуту залізниць України також передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ч.1 ст.23 Закону України «Про залізничний транспорт» перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічні за змістом приписи містяться у ст.113 Статуту залізниць України, ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України.

Суд приймає до уваги встановлені комерційним актом №АQ654463/36/239 від 20.05.2015р. сліди доступу до вантажу, порушення маркування у спірному вагоні. Відповідно до ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідачем в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду, що недостача вантажу відбулась не з вини залізниці.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу, засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Згідно з ч.1 ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

В силу норм ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

За приписами п.27 Правил видачі вантажів, які затверджені наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто), зокрема, для всіх інших вантажів становить 0,5%.

За даними комерційного акту №АQ654463/36/239 від 20.05.2015р. недостача у вагоні №67681007 складає 6540 кг.

Здійснивши перевірку виконаного позивачем розрахунку позовних вимог з урахуванням відомостей, які містяться в рахунку-фактурі №90250695 від 13.05.2015р. Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (вантажовідправника), комерційному акті №АQ654463/36/239 від 20.05.2015р., з урахуванням норми природної втрати маси вантажу, суд встановив, що він є арифметично вірним.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач – за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно із ст.133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи – довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

На залізничній накладній №46003901 міститься переуступний напис, який свідчить про передачу права на пред'явлення претензії та позову від Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» Публічному акціонерному товариству «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», тобто від вантажоотримувача до вантажовідправника. Переуступний напис засвідчений підписами комерційного директора і головного бухгалтера та скріплений печаткою вантажоодержувача – Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь».

Таким чином, з огляду на вищенаведене, з урахуванням того, що факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи, приймаючи до уваги, що відповідач своїх зобов’язань за договором перевезення належним чином не виконав – збереження ввіреного йому вантажу не забезпечив, за висновками суду, вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1218 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», м.Кривий Ріг в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Ресурс», м.Маріуполь до Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 25267,27 грн задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83000, м.Донецьк, вул.Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (50064, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, Інгулецький район, вул.Рудна, буд.47, код ЄДРПОУ 00190905) вартість нестачі вантажу у розмірі 25267,27 грн, а також судовий збір в сумі 1218 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 01.03.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 09.03.2016р.

Суддя Ю.О.Паляниця