Рішення № 56420971, 01.03.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.03.2016 Справа № 905/3554/15

Господарський суд Донецької області у складі: суддіОвсяннікової О.В.,

при секретарі судового засіданняВороній І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Дон Стандарт», м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соціально-промислове будівництво «Енерго», м. Донецьк

про стягнення 154 890,76 гривень, -

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.11.2015)

від відповідача:ОСОБА_2 (довіреність б/н від 01.01.2016)

С У Т Ь С П О Р У :

Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Дон Стандарт» звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соціально-промислове будівництво «Енерго» про стягнення 154 890,76 гривень, з яких: 64 718,47 гривень заборгованості, 2 393,34 гривень річних, 44 167,39 гривень інфляційних втрат, 43 611,56 гривень пені.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що зобовязання за договором ним були виконані, але в порушення умов договору відповідач за виконані роботи не розрахувався в повному обсязі, тому за ним налічується борг за прострочку оплати якого нараховуються пеня на підставі договору, інфляційні та річні на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.

Відповідач надав відзив в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав. По-перше, відсутні протоколи погодження розбіжностей, якими передбачено нарахування пені, тому її нарахування необґрунтоване та безпідставне; по-друге, позивачем порушені строки виконання робіт; по-третє, відповідач не отримував вимоги, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України, тому нарахування річних і інфляційних незаконне.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та пояснення представників сторін, господарський суд

В С Т А Н О В И В :

12 вересня 2012 року між сторонами був укладений договір на виконання субпідрядних робіт № 853ст, згідно з п.1.1 якого Субпідрядник (позивач) зобовязався виконати роботи з власних матеріалів на обєкті: «Собор ОСОБА_3 і Февронії» за адресою: м. Донецьк, вулиця Куйбишева, 67, у відповідності з виданою у встановленому порядку у 2-х екземплярах до виробництва документацією.

За правовою природою укладений договір є договором підряду і підпадає під правове регулювання глави 61 (ст.ст. 837-864) Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. (ч.1 ст.838 ЦК України)

Строк дії договору встановлений з моменту його підписання і до повного виконання сторонами своїх зобовязань за договором. (п. 12.1. договору)

Договір підписаний з протоколом розбіжностей, які сторонами врегульовані, у тому числі і в частині п.10.6 договору. (Протокол розбіжностей від 28.11.2012)

У розділі 2 договору визначено, що його ціна є динамічною і оформлюється додатковими угодами, які є невідємною частиною цього договору.

Позивачем за період з січня по грудень 2014 року було виконано будівельних робіт на загальну суму 1 170 526,31 гривень, що підтверджується наступними актами приймання виконаних будівельних робіт:

-ОСОБА_2 № 2 за січень 2014 року на суму 191 126,35 гривень;

-ОСОБА_2 № 3 за січень 2014 року на суму 297 021,22 гривень;

-ОСОБА_2 № 4 за січень 2014 року на суму 41 354,74 гривень;

-ОСОБА_2 № 13 за березень 2014 року на суму 29 133,02 гривень;

-ОСОБА_2 № 14 за березень 2014 року на суму 73 615,82 гривень;

-ОСОБА_2 № 16 за березень 2014 року на суму 49 486,13 гривень;

-ОСОБА_2 № 19 за квітень 2014 року на суму 3 304,61 гривень;

-ОСОБА_2 № 23 за червень 2014 року на суму 182 016,05 гривень;

-ОСОБА_2 № 24 за червень 2014 року на суму 16 607,09 гривень;

-ОСОБА_2 № 29 за вересень 2014 року на суму 9 045,38 гривень;

-ОСОБА_2 № 30 за вересень 2014 року на суму 22 226,59 гривень;

-ОСОБА_2 № 31 за жовтень 2014 року на суму 12 022,80 гривень;

-ОСОБА_2 № 32 за грудень 2014 року на суму 164 392,93 гривень;

-ОСОБА_2 № 34 за грудень 2014 року на суму 43 966,91 гривень;

-ОСОБА_2 № 44 за грудень 2014 року на суму 35 206,67 гривень;

Акти підписані відповідачем без зауважень, а тому суд вважає, що роботи були виконані належним чином.

Оплата виконаних робіт згідно п.2.4 договору здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту підписання ОСОБА_2 виконаних робіт (форма КБ-2в).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач за виконані роботи розрахувався частково в сумі 732 338,00 гривень, а саме:

-платіжне доручення № 1463 від 30.01.2014 на суму 37 379,07 гривень;

-платіжне доручення № 1762 від 22.05.2014 на суму 100 000,00 гривень;

-платіжне доручення № 1821 від 23.06.2014 на суму 100 000,00 гривень;

-платіжне доручення № 1855 від 01.07.2014 на суму 9 700,00 гривень;

-платіжне доручення № 4084 від 26.08.2014 на суму 200 000,00 гривень;

-платіжне доручення № 111 від 22.10.2014 на суму 150 000,00 гривень;

-платіжне доручення № 223 від 06.01.2015 на суму 50 000,00 гривень;

-платіжне доручення № 675 від 23.07.2015 на суму 70 000,00 гривень.

З наявного в матеріалах справи акту звіряння взаємних розрахунків станом на 31.12.2013 року вбачається існування заборгованості у позивача перед відповідачем у сумі 373 469,84 гривень, на яку була зменшена позивачем сума заборгованості відповідача.

Таким чином, сума неоплачених робіт за договором становить 64 718,47 гривень, що є боргом відповідача і підлягає стягненню.

Доказів повної оплати виконаних робіт відповідачем суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України, передбачено, що за неналежне виконання або порушення умов договору Замовник і Виконавець несуть відповідальність згідно діючого законодавства України. Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загально-господарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. (п.2 ст.193 ГК України)

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 10.6 договору затвердженого Протоколом розбіжностей до договору від 28.11.2012, передбачено у випадку порушення строків оплати виконаних робіт, Генпідрядник сплачує Субпідряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості неоплачених робіт.

Позивачем нарахована пеня у розмірі 43 611,56 гривень за період з 22.01.2015 по 30.09.2015 року.

Щодо періоду нарахування пені, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, шестимісячний строк обчислення закінчується 21.07.2015 року, а тому нарахування пені понад цей строк є безпідставним, а тому не підлягає задоволенню.

За здійсненим господарським судом перерахунком, розмір пені, що підлягає стягненню, становить 36 296,48 гривень.

Доводи відповідача про відсутність підстав нарахування пені господарським судом не приймаються з огляду на наступне.

Спірний договір підписаний з протоколом розбіжностей від 07.11.2012.

Вказаний протокол у матеріалах справи відсутній, проте є наявними два протокола розбіжностей від 28.11.2012, один з яких підписаний із протоколом погодження протоколу розбіжностей, а другий підписаний без зауважень.

Факт підписання зазначених протоколів відповідач не оспорює.

Таким чином, п.10.6. договору в якому йдеться про сплату пені, викладений у протоколі розбіжностей від 28.11.2012, який підписаний сторонами без заперечень.

Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що розмір річних не встановлений договором, вони підлягають нарахуванню відповідно до закону.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 2 393,34 гривень та інфляційні втрати в розмірі 44 167,39 гривень за період з 22.01.2015 по 30.09.2015.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон», враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань», інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року та приписи статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобовязань», господарський суд дійшов висновків, що розмір нарахованих позивачем 3% річних є вірним, а інфляційних втрат в межах заявлених вимог.

Заперечення відповідача про відсутність вимоги, як підстави для відмови у стягненні річних і інфляційних судом відхиляються з наступних підстав.

Для стягнення 3% річних наявність окремої вимоги кредитора не обов'язково, оскільки 3% річних та інфляційні нараховуються з моменту неналежного виконання зобов'язання.

Стаття 530 ЦК України передбачає терміни виконання зобов'язань (як правило, вони встановлені договором). Якщо боржник не виконує у встановлені терміни свої зобов'язання перед кредитором, то це є неналежним виконанням зобов'язання, з якого випливає нарахування 3% річних і інфляційних.

Вимога, про яку йдеться у ст. 625 ЦК України, і вимога в розумінні ст. 530 ЦК України не є одним й тим самим. Це по суті різні вимоги: в одній йдеться про момент виникнення зобов'язання, в іншій - про право щось вимагати;

Згідно зі ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Беручи до уваги, що позовні вимоги частково обґрунтовані, документально доведені та відповідачем не спростованіі, вони підлягають задоволенню в обґрунтованій частині.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст.ст. 526, 530, 610, 611, 625, 837, 838 Цивільного кодексу України, п.2 ст.193, ч.2 ст.232 Господарського кодексу, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Дон Стандарт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соціально-промислове будівництво «Енерго» про стягнення 154 890,76 гривень задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Соціально-промислове будівництво «Енерго» (83062, місто Донецьк, вулиця Куйбишева, будинок № 6; код ЄДРПОУ 33454720; відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Дон Стандарт» (83054, місто Донецьк, вулиця Економічна, будинок № 13; код ЄДРПОУ 32862329; відомості про рахунки в установах банків відсутні) 64 718,47 гривень заборгованості, 2 393,34 гривень річних, 44 167,39 гривень інфляційних втрат, 36 296,48 гривень пені, 2 213,64 гривень судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту підписання повного тексту. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 01.03.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 04.03.2016.

Суддя О.В. Овсяннікова