Рішення № 56420967, 01.03.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.03.2016 Справа № 905/3586/15

Господарський суд Донецької області у складі: суддіОвсяннікової О.В.,

при секретарі судового засіданняВороній І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом Приватного підприємства «Наш продукт», м. Херсон

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віктор», м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення 134 516,20 гривень,-

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: не зявився

С У Т Ь С П О Р У :

Приватне підприємство «Наш продукт» звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віктор» про стягнення 134 516,20 гривень збитків, спричинених псуванням вантажу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідачем були порушені взяті зобовязання за договором перевезення вантажу, внаслідок чого йому були спричинені збитки у звязку з псуванням вантажу.

Відповідач відзиву по справі не надав, його представник у жодне судове засідання не з`явився. Про час і місце проведення судових засідань відповідач був повідомлений належним чином, тому суд розглядає справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В :

15 липня 2015 року між сторонами був укладений разовий договір-замовлення про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 10, згідно з яким Замовник (позивач) зобовязався завантажити транспортний засіб, а Перевізник (відповідач) - забезпечити збереження вантажу з моменту його приймання до перевезення і до моменту здачі вантажу в пункті призначення.

За правовою природою укладений договір є договором перевезення і підпадає під правове регулювання глави 64 Цивільного кодексу України (ст.ст. 908-928).

Відповідно до ст.909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Вантаж був прийнятий водієм за товаротранспортною накладною № 148 від 15.07.2015.

Вартість прийнятого вантажа за цією накладною становила 311 43,20 гривень.

Найменування вантажу та його кількість зазначені у видаткових накладних від 15.02.2015 № РН-0000364, № РН-0000365, № РН-0000366.

16 липня 2015 року, під час перевезення вантажу, трапилась дорожньо-транспортна пригода з вини водія, що підтверджується постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04.08.2015 по справі № 310/6714/15-п.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди частина вантажу була пошкоджена.

17 липня 2015 року сторонами був складений акт про факт нанесення матеріальної шкоди, який підписаний представником відповідача з окремою думкою, в якій він зазначив про неможливість визначити кількість пошкодженого і зіпсованого вантажу.

12 серпня 2015 року позивачем був надісланий відповідачу акт сортування продукції вих.№ 53 від 10.08.2015, в якому була визначена кількість і вартість пошкодженого і зіпсованого товару, а також витрати на транспортування, завантаження, розвантаження товару, а також на переупаковку пошкодженої продукції.

Акт був надісланий відповідачу рекомендованим листом з описом вкладення.

Жодних зауважень або заперечень за актом відповідач не надав.

Відповідно до ч.1 ст.924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

За приписами ч.1 ст.925 ЦК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами).

Претензія про відшкодування завданих збитків була надіслана відповідачу 15.09.2015 рекомендованим листом з повідомленням, яка отримана останнім 23.09.2015, що підтверджується підписом керівника.

Відповідь на претензію позивач не отримав.

Згідно з ч.2 ст.925 позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.

З позовом до суду позивач звернувся 18.12.2015, тобто з дотриманням встановленого строку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобовязання визначені у ст. 611 ЦК України, до складу яких віднесено відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено відсутність своєї вини у заподіянні збитків.

Стаття 22 ЦК України закріплює порядок, згідно з яким особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). (ч.2 ст. 22 ЦК України)

За приписами ч.3 ст.22 цього Кодексу збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

У п.2 договору-замовлення сторони передбачили повне відшкодування збитків.

Обовязок щодо повного відшкодування збитків закріплений законодавчо у ст.924 ЦК України.

Відповідно до ч.2 цієї статті перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Склад правопорушення щодо відшкодування збитків становлять наступні фактори:

-порушення зобовязання;

-наявність реальних збитків;

-вина заподіювача збитків;

-причинний зв'язок між порушенням зобовязання і збитками.

Як вбачається з матеріалів справи усі складові правопорушення наявні і відповідачем не спростовані.

Згідно зі ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 22, 526, 610, 611, 614, 909, 924, 925 ЦК України, ст.ст. 1, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Приватного підприємства «Наш продукт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віктор» про стягнення 134 516,20 гривень задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віктор» (87549, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 20326910; відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Приватного підприємства «Наш продукт» (73000, місто Херсон, вулиця 9 Східна, будинок № 70; код ЄДРПОУ- 32808775; відомості про рахунки в установах банків відсутні) 134 516,20 гривень збитків, 2 017,74 гривень судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту підписання повного тексту. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 25.02.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 01.03.2016.

Суддя О.В. Овсяннікова