Рішення № 56420760, 14.03.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.03.16р. Справа № 904/269/16

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Яковлєвій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаєр", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення суми основного боргу у розмірі 780858грн.32коп., суми 3% річних у розмірі 7326грн.03коп., суми інфляційної складової у розмірі 17941грн.02коп.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. №75 від 27.08.2015р.

Від відповідача: не з`явився

В судовому засіданні від 23.02.2016р. було оголошено перерву до 09.03.2016р., на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаєр" звернулось до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" з позовом про стягнення суми основного боргу у розмірі 780858грн.32коп., суми 3% річних у розмірі 7326грн.03коп., суми інфляційної складової у розмірі 17941грн.02коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №2498/41 від 22.05.2015р., в частині розрахунків за виконані роботи та оплати обладнання.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2016р. порушено провадження у справі. Справа призначалась до розгляду в судових засіданнях на 10.02.2016р., 23.02.2016р. та 09.03.2016р.

08.02.2016р. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування правової позиції відповідач посилається на лист №323-14792 від 03.09.2015р., згідно якого він повідомив позивача про розірвання договору №2498/41 від 22.05.2015р. Також відповідач стверджує, що позивачем не надано належних доказів того, що він направив на адресу відповідача оригінал рахунку - фактури, передбачений пунктом 4.1 договору. Разом з тим, відповідач зазначає, що суми , зазначені позивачем в прохальній частині позовної заяви відрізняються від сум, визначених в розрахунку, доданому до позову.

Відповідач 09.02.2016р. надав клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 10.02.2016р., на іншу дату, у зв'язку з неможливістю направити в судове засідання свого повноважного представника. Вказане клопотання було задоволено судом, розгляд справи відкладений.

23.02.2016р. позивач надав заперечення на відзив відповідача, в яких висловив додаткові обґрунтування своєї правової позиції з урахуванням відзиву на позов, наданого відповідачем.

09.03.2016р. на адресу суду надійшло клопотання відповідача про відкладення судового засідання, призначеного на 09.03.2016р. на іншу дату, у зв'язку з неможливістю направити в судове засідання свого повноважного представника.

Зазначене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки спір має бути вирішено у строк встановлений статтею 69 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, суд не обмежує коло осіб, які можуть бути представниками юридичних осіб у судовому засіданні. Так, відповідно до положень статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статтю 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 року).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши правову позицію сторін, викладену письмово, господарський суд, встановив.

22.05.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фаєр" (далі - підрядник) та Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - замовник) підписаний договір №2498/41 (далі - договір). За умовами зазначеного договору підрядник у межах специфікації вартості виконання робіт виконує власними і залученими силами (по узгодженню із замовником на умовах, передбачених пунктом 8.1) будівельно - монтажні роботи на об'єкт: "прокатний цех №3, трансформаторні камери, автоматична система пожежогасіння" у повному обсязі основних та супутніх робіт згідно відомості обсягів робіт (далі - роботи).

Відповідно до пункту 2.1 договору специфікація вартості виконання робіт, доручених для виконання підряднику, розрахована на рівні конкурсної пропозиції підрядника та є незмінною і складає 4530000грн.00коп. з ПДВ.

Згідно з пунктом 3.1 договору підрядник виконує повний обсяг робіт згідно проекту та графіку виконання робіт (додаток 4). Початок робіт з моменту підписання договору обома сторонами, скріплення печатками та за наявності передачі будівельного майданчика замовником і виконуються у терміни, зазначені в графіку виконання робіт (додаток 4).

За приписами пункту 4.1 договору замовник здійснює оплату протягом 30 календарних днів після підписання замовником повного пакету документів на оплату:

- 90 відсотків вартості фактично виконаних робіт на підставі довідки (форма КБ-3), засвідченої підписами уповноважених представників сторін;

- 10 відсотків вартості фактично виконаних робіт замовник сплачує підряднику протягом 45-ти календарних днів після повного виконання робіт за цим договором та підписання акту готовності об'єкту до експлуатації;

- оплата за обладнання по факту поставки протягом 30 календарних днів.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу обладнання на суму 200671грн.20коп., що підтверджується видатковою накладною №46 від 16.07.2015р. та довідкою про вартість обладнання за липень 2015р. від 23.07.2015р. (форма КБ-3). Вказані документи підписані сторонами без зауважень та заперечень до них.

Враховуючи положення пункту 4.1 договору, відповідач був зобов'язаний сплатити позивачу вартість поставленого обладнання в строк до 22.08.2015р. (включно). Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" своїх зобов'язань щодо оплати поставленого обладнання належним чином не виконало, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 200671грн.20коп.

Відповідач листом №323-14792 від 03.09.2015р. повідомив позивача про розірвання договору №2498/41 від 22.05.2015р., та просив не виконувати ніяких робіт та поставок за вказаним договором.

Положеннями частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

З наведеного вбачається, що розірвання договору №2498/41 від 22.05.2015р., не звільняє відповідача від обов'язку сплатити вартість фактично виконаних робіт.

04.09.2015р. сторони підписали довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат Т/15/4.03.03.03.00/01 за вересень 2015р. від 04.09.2015р. (форма №КБ-3) на суму 571187грн.12коп. Вказана довідка підписана та скріплена печатками сторін без зауважень та заперечень до неї.

З наведеного вбачається, що позивачем належним чином були виконані роботи за договором на суму 571187грн.12коп.

Відповідач, з урахуванням положень пункту 4.1 договору був зобов'язаний сплатити 90% вартості виконаних робіт в строк до 04.10.2015р. (включно), а решту - 10% в строк до 19.10.2015р. (включно). Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт належним чином не виконало, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 571187грн.12коп.

Відповідач вважає, що ненадання позивачем рахунків-фактур зумовило порушення умов договору з боку відповідача та призвело до того, що відповідач не мав можливості виконати свої зобовязання щодо оплати послуг

Предметом договору є виконання позивачем робіт, визначених договором, за які відповідач повинен здійснити оплату. Саме оплата виконаних робіт формує зміст прав і обов'язків відповідача. Документами, які підтверджують викоання позивачем робіт, тобто виконання ним своїх обов'язків є довідки за формою КБ-3.

Саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарської операції і містять інформацію як про вартість виконаних робіт та вартість поставленого обладнання.

Рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, оскільки не є обумовленою сторонами обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні. Не виставлення рахунку-фактури не можна вважати простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що строк виконання зобов'язання щодо оплати виконаних робіт встановлений пунктом 4.1 договору, яким встановлено, що остаточний розрахунок за фактично виконані роботт замовник виконує протягом 45-ти календарних днів після повного виконання робіт за цим договором та підписання акту готовності об'єкту до експлуатації, а оплату за обладнання замовник виконує по факту поставки протягом 30 календарних днів.

Отже, сторонами у договорі встановлений строк виконання зобов'язання, а тому воно підлягає виконанню у зазначений у договорі строк.

Крім того, суд також відзначає, що відповідач сам по собі факт виконання робіт за договором та факт поставки обладнання не заперечує. Таким чином відповідач був зобовязаний виконати свій обовязок за договором та оплатити за роботи виконані позивачем та сплатити вартість поставленого обладнання і у разі відсутності рахунку-фактури.

Враховуючи викладене, обов'язок відповідача щодо оплати поставленого обладнання вартістю 200671грн.20коп. та виконаних робіт на суму 571187грн.12коп. - є таким, що настав.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані грошові зобовязання, доказів припинення відповідних зобовязань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно із положенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 780858грн.32коп., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в цій частині.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних витрат в розмірі 17941грн.02коп. за загальний період з вересня 2015р. по грудень 2015р. та 3% річних в розмірі 7326грн.03коп. за загальний період з 24.08.2015р. по 15.01.2016р.

За результатами зробленого судом розрахунку, інфляційні витрати через несплату суми боргу з вересня 2015р. по грудень 2015р. становили суму в більшому розмірі, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Разом з тим, суд не наділений правом збільшувати розмір позовних вимог, це виключне право позивача. При цьому, стягнення суми в меншому розмірі є правом позивача. З огляду на викладене, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення 17941грн.02коп. інфляційних витрат.

Суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення суми 3% річних, нарахованих за несплату суми боргу за загальний період з 24.08.2015р. по 15.01.2016р. в розмірі 7219грн.13коп. У задоволенні вимог про стягнення суми 3% річних в розмірі 106грн.90коп. слід відмовити.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 21, 22, 33, 34, 36, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаєр" до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення суми основного боргу у розмірі 780858грн.32коп., суми 3% річних у розмірі 7326грн.03коп., суми інфляційної складової у розмірі 17941грн.02коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (ідентифікаційний код: 24432974; місцезнаходження: 50095, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, буд. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаєр" (ідентифікаційний код: 31931894; місцезнаходження: 50051, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Вітчизни, буд. 3) суму основного боргу у розмірі 780858грн.32коп., суму 3% річних у розмірі 7219грн.13коп., суму інфляційної складової у розмірі 17941грн.02коп. та суму витрат, повязаних зі сплатою судового збору в розмірі 12090грн.28коп.

Відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 106грн.90коп.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні від 09.03.2016р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст підписаний 14.03.2016р.

Суддя ОСОБА_2