Рішення № 56420645, 10.03.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.03.16р. Справа № 904/711/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Володимирська фабрика гофротари", м.Рівне

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровський завод потужного радіобудування", м. Верхньодніпровськ

про відшкодування завданої матеріальної шкоди у розмірі 53 758,83 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Шевцова В.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду від 11.02.16р. порушено провадження у справі №904/711/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Володимирська фабрика гофротари" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровський завод потужного радіобудування" (далі - відповідач) про відшкодування завданої матеріальної шкоди у розмірі 53758,83 грн. Розгляд справи призначено на 10.03.16р.

Розгляд справи відбувається у судовому засіданні 10.03.16р. з проведенням його в режимі відеоконференції за участю позивача.

Повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.50, 55).

Враховуючи зазначене, господарський суд прийшов до висновку про те, що повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився та не подав відзив на позов та інші витребувані судом документи без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 10.03.16р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.09.15р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 29/09-15 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, позивач зобов'язується відповідно до умов цього Договору поставляти та передавати у власність відповідача парерово-картонну продукцію (надалі - Товар), а відповідач зобов'язується приймати та оплачувати товар відповідно до умов цього Договору.

За приписами п. 1.2. Договору, найменування, характеристики (марка, розміри тощо) товару, ціна за одиницю товару по позиціях, поставка якого буде здійснюватися у відповідності до цього Договору, вказується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору. Специфікація може містити додаткові умови щодо організації перевезення товару позивачем, зокрема пункти завантаження та розвантаження товару, вид транспорту.

Загальна сума Договору визначається сумою вартостей товару, що вказана у всіх видаткових накладних, підписаних та скріплених печатками сторін (п. 1.3. Договору).

Як зазначено у п. 2.2. Договору, товар, що поставляється повинен відповідати всім санітарним, гігієнічним та іншим нормам, стандартам та правилам, встановленим чинним законодавством України для товарів даного виду.

Відповідно до п. 2.3. Договору, якість товару повинна відповідати ДСТУ, ТУ, і повинна бути підтверджена сертифікатами або іншими документами, які необхідні для товару даного виду, згідно чинних правил торгівлі, санітарно-епідеміологічного законодавства України та законодавства про захист прав споживачів.

Всі необхідні документи, що підтверджують якість товару, позивач зобов'язаний передати відповідачу в момент передачі партії товару (п. 2.4. Договору).

У п. 2.5. Договору зазначено про те, що позивач зобов'язується надати на кожну партію товару, яка замовлена відповідачем, наступні документі:

- видаткову накладну;

- податкову накладну;

- документи, що підтверджують якість товару.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що для отримання товару відповідач зобов'язаний за 7 (сім) робочих днів до бажаної дати поставки подати позивачу заявку. Заявка повинна містити наступні дані про товар: найменування, асортимент, кількість та інші характеристики товару, дату поставки товару, адресу складу розвантаження.

Після отримання заявки позивач виготовляє і формує товарну партію згідно заявки відповідача та власних виробничих можливостей (п. 3.3. Договору).

За приписами п. 3.6. Договору, поставка вважається виконаною з моменту передачі товару (партії товару) представнику відповідача на складі відповідача (DАР Дніпропетровська обл., м.Верхньодніпровськ, вул. Титова, 37).

Поставка товару здійснюється в упаковці, яка забезпечує належне перевезення та збереження товару (п. 3.9. Договору).

Положеннями п. 3.10. Договору передбачено, що завантаження товару на складі позивача здійснюється силами та за рахунок позивача. Розвантаження товару на складі відповідача здійснюється силами та за рахунок відповідача. Строк розвантаження товару не повинен перевищувати 12 (дванадцяти) годин з моменту прибуття транспортного засобу до пункту розвантаження.

Передача товару відповідачеві оформляється шляхом підписання видаткової накладної, товарно-транспортної накладної (п. 3.11. Договору).

Відповідно до п. 3.12. Договору, приймання товару за кількістю та якістю здійснюється згідно вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої Постановою Держарбітражу при ОСОБА_2 СРСР від 15.06.1965 р. №П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої Постановою Держарбітражу при ОСОБА_2 СРСР від 25.04.1966 р., № П-7.

Згідно п. 3.12.1. Договору, якщо виявлено невідповідність якості, кількості, повноти маркування упаковки товарів вимогам, передбаченим стандартами, технічними умовами, цим Договором або даними, зазначеними на маркуванні упаковки, а також у відповідних документах, що засвідчують кількість та якість товарів, або якщо виявлено відсутність усіх або частини супровідних документів, відповідач має право припинити прийняття товарів і скласти Акт розбіжностей, у якому має бути зазначена кількість перевірених товарів і характер, виявлених недоліків. Участь представника позивача у підписанні Акту розбіжностей обов'язкова у зв'язку з чим відповідач повідомляє про обставини невідповідності засобами телефонного зв'язку і запрошує для участі в складанні Акту представника позивача. Представник позивача зобов'язаний прибути до відповідача продовж двох робочих днів. У випадку складання Акту розбіжностей у відсутності представника позивача через відмову в участі чи неявку, Акт розбіжностей підписується представником відповідача та незалежною третьою стороною в особі представника Торгово-промислової палати України та є обов'язковим для позивача. До моменту узгодження сторонами питання розбіжностей в межах Акту товар вважається не прийнятим та не підлягає використанню відповідачем.

Як зазначено у п. 4.2. Договору, відповідач здійснює оплату за товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача впродовж 21 (двадцять одного) календарного дня з моменту отримання товару від позивача.

За необґрунтовану відмову від прийняття товару (партії товару), обумовленого в заявці, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу усі збитки, заподіяні такою відмовою та сплатити штраф у розмірі 30 % від вартості товару від якого відповідач відмовився або безпідставно не прийняв відповідно до умов даного Договору (п. 5.2. Договору).

Пунктом 5.5. Договору передбачено, що у випадку поставки товару неналежної якості позивач, на вимогу відповідача зобов'язаний за свій рахунок замінити його на товар належної якості під час поставки наступної партії товару, але не пізніше 10 днів з моменту пред'явлення відповідної вмотивованої вимоги.

Претензії щодо якості товару приймаються впродовж 20 (двадцять) календарних днів з моменту отримання товару (п. 8.1. Договору).

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.16р. (п. 9.1. Договору).

15.09.15р. між сторонами була підписана Специфікація № 1 до Договору, відповідно до умов якої сторони погодили асортимент та ціну товару, що поставлятиметься позивачем на умовах вищевказаного Договору.

Позивач звертає увагу суду на те, що відповідач засобом електронного зв'язку направив в адресу позивача замовлення з датою готовності на 09.10.15р. на виготовлення гофрокартону ТК-21 2220х1100 - 9240 м2, ПК-32 2200x1500 - 3678 м2. Відповідно до видаткової накладної № 061010 від 06.10.15р. в адресу відповідача було направлено гофрокартон 2200Х1100 ТК-21 в кількості 1 630 штук та гофрокартон 2200Х1500 ПК-32 в кількості 2 640 штук на загальну суму 97 862,77 грн. Відповідно до повернення постачальнику № 43 від 06.10.15р. поставлений товар відповідачем був повернутий позивачеві у повному обсязі.

Як зазначає позивач, в процесі з'ясування причин повернення (неприйняття) товару відповідачем засобом електронного зв'язку було направлено позивачу протокол рекламаційний № 001 від 08.10.15р., відповідно до якого товар було повернуто у зв'язку з невідповідністю показникам якості, а саме абсолютному опору та опору торцевому стисканню поставленого гофрокартону Т21 та П32 зазначених в ГОСТ 7376-89. Абсолютний опір продавлюванню менше норми 1,4 кгс/см2, та опір торцевому стискуванню менше норми 6,0 кН,м.

Позивач стверджує, що при виготовленні картону гофрованого останній дотримується вимог ГОСТ 7376-89 "Картон гофрований загальні технічні умови" за допомогою наявних засобів вимірювальної техніки повірку яких проведено відповідно до законодавства України, що підтверджується: Свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки № 02-1664 (Прес для зразків основної поверхні ВСТ 600*1000), Свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки № 02-2067 (Машина випробувальна 60-00-0002), Свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки № 02-1661 (Вага лабораторна електронна ТВЕ-1), Свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки № 01-1663 (Товщиномір Модель 553), Паспортом на мікрометр, Паспортом на вагу електронну.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає відмову відповідача в прийнятті товару необґрунтованою, виходячи з того, що відповідно до п. 2.1.1. ГОСТ 7376-89 "Картон гофрований загальні технічні умови" гофрований картон за показниками якості повинен відповідати нормам, зазначеним в табл. 2. Так Т21: абсолютний опір продавлюванню кгс/см2 - 0,7; опір торцевому стискуванню кН/м - 2,2; П32: абсолютний опір продавлюванню кгс/см2 - 1,4; опір торцевому стискуванню кН/м - 6,0.

Таким чином, позивач вважає, що останній поніс збитки в частині витрат на доставку товару і витрат по поверненню безпідставно неприйнятого товару на загальну суму 24 400,00 грн., що підтверджується Заявками - Договорами про надання автотранспорту для перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Штрафна санкція за порушення (невиконання) умов Договору становить 29 358,83 грн., з розрахунку:

97 862,77 грн. (вартість товару від якого відповідач відмовився) х 30% (штрафна санкція відповідно до п. 5.2 Договору) = 29 358,83 грн. (штрафна санкція).

Відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу завдані збитки та штраф за невиконання договірних зобов'язань в сумі 53 758,83 грн., з них: 24 400,00 грн. (завдані збитки) + 29358,83 грн. (штрафна санкція) = 53 758,83 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача засобом поштового зв'язку було направлено претензію-вимогу № 340/10-15 від 29.10.15р. про відшкодування завданих збитків та сплати штрафних санкції.

Відповідач відповіддю на претензію-вимогу № 1772 від 24.11.15р. відхилив вимоги позивача щодо відшкодування завданих збитків та сплати штрафної санкції та визнав її такою, що не підлягає задоволенню, у зв'язку з чим і виникла необхідність у зверненні до суду за захистом порушеного права та охоронюваного законом інтересу.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Майнова шкода (збитки) це виражене в грошовій сумі будь-яке зменшення наявного майна та інше ураження майнового інтересу однієї особи, заподіяне протиправною дією іншої особи. Саме грошовий вираз майнової шкоди називають збитками.

Відповідно ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Визначення поняття збитків наведено також у ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, у відповідності з якою під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

В силу ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При цьому, для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Принцип належності та допустимості доказів, встановлений у ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, полягає у тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що позивачем доведено факт понесення збитків, протиправність поведінки відповідача та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Приймаючи зазначений висновок суд виходив з наступного:

По-перше, відповідач не надав суду жодного належного та допустимого доказу того, що договір поставки № 29/09-15 від 15.09.15р. визнаний судом недійсним. Крім того, сторонами не надано суду жодного доказу того, що до вказаного Договору були внесені будь які зміни. Таким чином, суд вважає, що укладений між сторонами Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

По-друге, сторони у п. 3.12. Договору узгодили, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється згідно вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої Постановою Держарбітражу при ОСОБА_2 СРСР від 15.06.1965 р. №П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої Постановою Держарбітражу при ОСОБА_2 СРСР від 25.04.1966 р., № П-7.

Враховуючи умови зазначеного п. 3.12. Договору суд вважає, що при здійсненні будь-яких дій щодо встановлення якості товару відповідач повинен був обов'язково керуватися положеннями Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої Постановою Держарбітражу при ОСОБА_2 СРСР від 25.04.1966 р., № П-7.

По-третє, положеннями п. 3.12.1. Договору передбачено, якщо виявлено невідповідність якості, кількості, повноти маркування упаковки товарів вимогам, передбаченим стандартами, технічними умовами, цим Договором або даними, зазначеними на маркуванні упаковки, а також у відповідних документах, що засвідчують кількість та якість товарів, або якщо виявлено відсутність усіх або частини супровідних документів, відповідач має право припинити прийняття товарів і скласти Акт розбіжностей, у якому має бути зазначена кількість перевірених товарів і характер, виявлених недоліків. Участь представника позивача у підписанні Акту розбіжностей обов'язкова у зв'язку з чим відповідач повідомляє про обставини невідповідності засобами телефонного зв'язку і запрошує для участі в складанні Акту представника позивача. Представник позивача зобов'язаний прибути до відповідача продовж двох робочих днів. У випадку складання Акту розбіжностей у відсутності представника позивача через відмову в участі чи неявку, Акт розбіжностей підписується представником відповідача та незалежною третьою стороною в особі представника Торгово-промислової палати України та є обов'язковим для позивача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було дотримано вимоги п. 3.12.1. Договору щодо:

- складання Акту розбіжностей, у якому має бути зазначена кількість перевірених товарів і характер, виявлених недоліків;

- обов'язкового виклику представника позивача для підписання Акту розбіжностей;

- у разі неявки представника позивача, обов'язкового виклику представника незалежної третьої сторони в особі представника Торгово-промислової палати України.

Більше того, відповідач у відповіді на претензію-вимогу з вих. № 1772 від 24.11.15р. (а.с.31) підтверджує порушення останнім вимог п. 3.12.1. Договору, посилаючись на неможливість збереження замовленої відповідачем кількості товару.

Господарський суд звертає увагу, що позивачем було поставлено відповідачу саму ту кількість товару, що відповідно до замовлення (а.с.24) замовив відповідач.

По-четверте, суд не приймає до уваги протокол рекламаційний № 001 від 08.10.15р., як належний та допустимий доказ виявлення невідповідної якості поставленого товару, оскільки:

- зазначений протокол не передбачений умовами Договору;

- протокол підписаний одноособово без обов'язкового залучення представника позивача та незалежної третьої сторони в особі представника Торгово-промислової палати України;

- на підставі п. 3.9. Договору, поставка товару була здійснена в упаковці, яка забезпечує належне перевезення та збереження товару. Поставлений товар був повернутий відповідачем позивачеві в первинній упаковці в той же день. Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що для встановлення показників якості необхідно було порушити умови упаковки товару та провести необхідні дії, особою яка має спеціальні знання для встановлення висновків щодо неналежної якості показників поставленого товару.

Таким чином, суд вважає, що відповідач безпідставно відмовився від прийняття товару.

По-п'яте, п. 5.5. Договору передбачено, що у випадку поставки товару неналежної якості позивач, на вимогу відповідача зобов'язаний за свій рахунок замінити його на товар належної якості під час поставки наступної партії товару, але не пізніше 10 днів з моменту пред'явлення відповідної вмотивованої вимоги. Відповідач не надав суду жодного належного та допустимого доказу того, що останній звертався до позивача з мотивованою вимогою замінити товар неналежної якості на товар належної якості.

По-шосте, відповідач не підтвердив суду жодним належним та допустимим доказом того, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

По-сьоме, позивач довів належними та допустимими доказами суду розмір збитків, так і факт їх понесення.

Викладене є підставою для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 22, 509, 525, 526, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровський завод потужного радіобудування" (51600, м. Верхньодніпровськ, вул. Титова, буд. 37, код ЄДРПОУ 14313961) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Володимирська фабрика гофротари" (33027, м.Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 5/1, код ЄДРПОУ 38485617) завдані збитки у розмірі 24 400грн. (двадцять чотири тисячі чотириста грн. 00 коп.), штрафні санкції за порушення договірних зобов'язань у розмірі 29 358,83 грн. (двадцять дев'ять тисяч триста п'ятдесят вісім грн. 83 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 14.03.16р.

Суддя ОСОБА_3