Рішення № 56420621, 10.03.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.03.16

Справа № 910/32814/15

За позовом: публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Греві трейн", м. Дніпропетровськ

про стягнення 488 072,20 грн.

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

С У Т Ь C П О Р У :

Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт" 29 грудня 2015 року звернулося до господарського суду м. Києва із позовом, яким просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Греві Трейн" заборгованість у розмірі 488 072,20 грн., з яких:

- основна заборгованість у розмірі 388 443,58 грн.;

- пеня у розмірі 74 363,37 грн.;

- 3 % річних у розмірі 4 912,33 грн.;

- інфляційні збитки у розмірі 20 352,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди № 038/02 від 30 жовтня 2014 року в частині повної та своєчасної оплати орендної плати за січень - листопад 2015 року та відшкодування витрат на оплату електроенергії за січень-лютий 2015 року.

У зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання позивачем на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України нараховані три відсотки річних у сумі 4 912,33 грн. та інфляційні збитки за період з лютого 2015 року по жовтень 2015 року.

На підставі пункту 9.2.2 договору позивач нарахував суму пені за порушення строків оплати орендної плати у розмірі 74 363,37 грн. за загальний період з 06.02.2015 по 29.12.2015.

До позовної заяви додана заява про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю "Греві Трейн", що знаходяться на розрахункових рахунках у банківських установах на суму 488 072,2грн., що відповідає розміру позовних вимог.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов’язків за договором оренди щодо сплати орендних платежів, що унеможливлює захист прав і законних інтересів позивача щодо отримання грошових коштів.

10.03.2016 до господарського суду надійшли додаткові пояснення позивача, в яких позивач підтримує заявлені позовні вимоги, а справу просить розглянути за його відсутності відповідно до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04 січня 2016 року справу за підсудністю було направлено до господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13 січня 2016 року справу було призначено до розгляду на 03 лютого 2016 року.

Відповідач у судові засідання 03.02.2016, 22.02.2016, 10.03.2016 призначені для розгляду справи не з'явився, явку повноважного представника не забезпечив, відзиву на позов та інших витребуваних господарським судом документів не надав, про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Направлена судом на адресу відповідача ухвала про порушення провадження повернута підприємством зв'язку з відміткою: "за зазначеною адресою не проживає".

Відповідно до п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Суд вважає, що відповідач та позивач не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін, оскільки останні повідомлені про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Відповідно до п.3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи був відкладений з 03.02.2016 на 22.02.2016, з 22.02.2016 на 10.03.2016.

У судовому засіданні 10.03.2016 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

30 жовтня 2014 року між публічним акціонерним товариством "Київський річковий порт" (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Греві Трейн" був укладений договір оренди №038/02, відповідно до п.2.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування (в оренду) складське приміщення загальною площею 545,25кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 4, літ "О".

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2015 (включно), а в частині повернення орендодавцеві майна з оренди, а також і в частині виконання грошових зобов’язань орендаря до їх повного виконання (п.12.18 договору).

Опис вищевказаного майна на момент його передачі в оренду і його розташування, зазначений в план-схемі (експлікації), що є Додатком №1 до договору. Майно знаходиться на балансі орендодавця, передача майна не тягне за собою виникнення права власності на нього у орендаря (п.п.2.2.,2.3. договору).

Порядок передачі майна в оренду врегульовано статтею 4 договору. Майно повинно бути передано орендодавцем і прийнято орендарем в оренду протягом одної доби з моменту підписання сторонами даного договору. Передача майна орендареві в оренду, а також іншого майна (при його наявності) здійснюється орендодавцем на підставі акту приймання-передачі (Додаток №2 до договору), підписання якого свідчить про фактичну передачу орендареві майна в оренду за цим договором.

На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування (в оренду) складське приміщення загальною площею 545,25кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова,4 літ "О" (Акт прийому-передачі від 31.10.2014, а.с.23).

Загальний технічний, санітарний стан переданого орендарю в оренду майна, вказаного в цьому Акті задовільний. Будь-яких зауважень і вимог у орендаря відносно орендованого майна не має. Акт прийому-передачі свідчить про початок оренди, фактичний строк оренди за договором оренди починається з 01.11.2014 (п.3. акту приймання-передачі від 31.10.2014).

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 10.12.2014 до договору оренди №038/02 від 30.10.2014 внесено зміни до п.2.1. договору, відповідно до якого відповідачу було передано в тимчасове платне користування складське приміщення загальною площею 1 090,5кв.м.

У зв’язку із збільшенням розміру орендованої площі з 545,25кв.м. до 1090,5кв.м., між позивачем та відповідачем було підписано акт прийому-передачі 545,25кв.м. від 10.12.2014.

Згідно з п.5.1. договору за даним договором майно передається в оренду орендодавцем орендареві строком до 31.12.2015. Зазначений строк починає обчислюватись з моменту фактичного прийняття орендарем майна по акту приймання-передачі.

За змістом пункту 6.1. договору орендар зобов’язується сплачувати орендодавцеві щомісячну орендну плату за оренду майна. Ціна щомісячної орендної плати також включає в себе витрати орендодавця на утримання, обслуговування, прибирання, ремонт місць загального користування. Орендна плата не включає в себе комунальні платежі та будь-яких інших витрат орендодавця. Також орендна плата не включає в себе будь-які супутні послуги орендодавця або третіх осіб, що використовуються орендарем при оренді майна. Такі витрати та послуги сплачуються орендарем окремо від орендної плати.

Відшкодування комунальних та інших платежів на утримання майна і прилеглої до неї території, (крім орендних платежів, які включають в себе витрати орендодавця на утримання, обслуговування місць загального користування), сплачуються орендарем орендодавцю не пізніш 5-го числа кожного місяця, наступного за звітним. Такі платежі включають в себе витрати, пов'язані з відшкодуванням вартості спожитих води та електроенергії, інших комунальних послуг. Крім вартості фактично отриманих комунальних послуг, орендар відшкодовує орендодавцю експлуатаційні витрати орендодавця (за обслуговування інженерних мереж, через які надаються комунальні послуги – кабельні лінії, силове обладнання. Вартість таких витрат встановлюється в розмірі 25% від вартості використаної орендарем електроенергії (п.6.2. договору).

Розмір орендної плати встановлений договором, зокрема пунктом 6.5:

орендна плата за майно в період з 01.11.2014 по 30.11.2014 оренди за цим договором становить 14 176,5грн., крім того ПДВ за ставкою 20%, що складає 2 835,3грн., а всього з ПДВ – 17 011,8грн., без урахування відшкодування за комунальні платежі;

щомісячна орендна плата за майно за період з 01 грудня 2014 по 30 квітня 2015 оренди за цим договором складає 16 357,50грн., крім того ПДВ за ставкою 20%, що складає 3 271,5грн., а всього з ПДВ 19 629,00грн., без урахування відшкодування за комунальні платежі;

щомісячна орендна плата за майно з 01 травня 2015 року та всі наступні місяці оренди за цим договором становить 18 175,00грн., крім того ПДВ за ставкою 20%, що складає 3 635,00грн., а всього з ПДВ – 21 810,00грн., без урахування відшкодування за комунальні платежі.

10.12.2014 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору оренди, якою внесені зміни, зокрема, і в п.6.5 договору.

Згідно п.6.5.2. договору оренди ( в редакції додаткової угоди №1 від 10.12.2014) орендна плата за майно за період з 01.12.2014 по 31.12.2014 складає 25 960,94грн. з урахуванням податку на додану вартість; без урахування відшкодування за комунальні платежі.

Орендна плата за майно за період з 01.01.2015 по 30.04.2015 оренди за цим договором складає 39 258,00грн., без урахування відшкодування за комунальні платежі (п.6.5.3 договору).

Щомісячна орендна плата за майно з 01.05.2015 та всі наступні місяці оренди за цим договором становить 44 710,5грн. з урахуванням податку на додану вартість.

За умовами пунктів 6.7-6.8 договору оренди орендар зобов’язаний не пізніше п'яти календарних днів з дати підписання цього договору сплатити орендодавцеві перший орендний платіж в розмірі 38 821,8грн. з ПДВ за ставкою 20%, який сплачується орендарем за перший місяць, а саме за листопад 2014 року та останній місяць, а саме – грудень 2015 року оренди. Всі наступні платежі, а саме з 01 грудня 2014 року, підлягають сплаті орендарем орендодавцеві щомісячно повним 100% авансовим платежем у розмірі місячної орендної плати та у строк не пізніше 5 (п'ятого) числа кожного звітного місяця.

У випадку не оплати в строк платежів, передбачених у ст. 6 даного договору орендодавець має право стягнути з орендаря пеню в розмір подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, включаючи день оплати (п.9.2.2. договору).

10.12.2015 позивач звернувся до відповідача з претензією про погашення заборгованості з орендної плати та сплати штрафних санкцій (фіскальний чек №8761 від 10.12.2015 та опис вкладення у цінний лист від 10.12.2015, а.с.28).

Протягом строку дії договору позивач виставив відповідачу рахунки на оплату орендної плати та відшкодування витрат по електроенергії:

рахунок №51130003 від 30 листопада 2015 року за листопад 2015 року на суму 44 710,00грн.,

рахунок №51031007 від 31 жовтня 2015 року за жовтень 2015 року на суму 44 710,00грн.,

рахунок №509301013 від 30 вересня 2015 року за вересень 2015 року на суму 44 710,00грн.,

рахунок №50831009 від 31 серпня 2015 року за серпень 2015 року на суму 44 710,00грн.,

рахунок №50731023 від 31 липня 2015 року за липень 2015 року на суму 44 710,00грн.,

рахунок №50601005 від 01 червня 2015 року за червень 2015 року на суму 39 258,00грн.,

рахунок №50529002 від 29 травня 2015 року за травень 2015 року на суму 39 258,00грн.,

рахунок №50401026 від 01 квітня 2015 року за квітень 2015 року на суму 39 258,00грн.,

рахунок №50302005 від 02 березня 2015 року за березень 2015 року на суму 39 258,00грн.,

рахунок №50130023 від 30 січня 2015 року за лютий 2015 року на суму 39 258,00грн. (оренда складського приміщення), на суму 299,17грн. (відшкодування витрат по електроенергії за лютий 2015 року), на суму 74,79грн. (відшкодування експлуатаційних витрат), а всього на суму 39 631,96грн.,

рахунок №41226017 від 26 грудня 2014 року за січень 2015 року на суму 39 258,00грн. (оренда складського приміщення), на суму 31,06грн. (відшкодування витрат по електроенергії за січень 2015 року), на суму 7,76грн. (відшкодування експлуатаційних витрат), а всього на суму 39 296,82грн. (а.с.93-103).

Таким чином, загальна сума наданих послуг з оренди складського приміщення за договором оренди за період з січня 2015 року по листопад 2015 року складає 459 098,00грн., сума понесених позивачем витрат на оплату електроенергії за січень-лютий 2015 року складає 330,23грн. (299,17грн. + 31,06грн.).

З наведеного вбачається, що позивачем виставлені рахунки на оплату орендної плати за спірний період з січня 2015 року по листопад 2015 року на суму 459 098,00грн., витрати позивача по оплаті електроенергії за січень-лютий 2015 року на суму 330,23грн. та експлуатаційні витрати за січень-лютий 2015 року на суму 82,55грн., а всього – 459 510,78грн.

Заборгованість з оренди складського приміщення була частково погашена відповідачем. Так, позивачем в рахунок погашення заборгованості зарахована грошова сума 15 395,52грн., яка обліковувалась на початку облікового періоду як кредит ПАТ "Київпорт".

Також, відповідач частково сплатив заборгованість з оренди складського приміщення, що підтверджується платіжними дорученнями:

№85 від 24 лютого 2015 року на суму 25 589,94грн. (призначення платежу – оренда складу за грудень, січень 2015 року згідно рахунку №41226017);

№101 від 27 лютого 2015 року на суму 30 000,00грн. (призначення платежу – оренда складу за січень, лютий 2015 року, рахунок №41222001 від 22.12.2014),

№118 від 18 березня 2015 на суму 81,74грн. (компенсація комунальних послуг), (а.с.106-108).

Таким чином, залишок несплаченої суми з орендної плати та комунальних послуг становить: 388 443,58грн. (459 510,78грн. (загальна сума, яка нарахована позивачем за спірний період) - 15 395,52грн. (сума, яка обліковувалась на початку облікового періоду як кредит ПАТ "Київпорт") – 55 589,94грн. (сума, яка сплачена в рахунок погашення орендної плати за наведеними вище рахунками за грудень 2014 року, січень лютий 2015 року) – 81,74грн. (компенсація комунальних послуг).

Сума невідшкодованих відповідачем позивачу витрат по оплаті електроенергії за січень-лютий 2015 року складає 330,23грн.

Отже, загальна сума заборгованості, виходячи з прохальної частини позову та наданого позивачем розрахунку, становить 388 443,58грн., з яких: 388 113,35грн. - заборгованість з орендної плати та комунальних платежів (зазначена сума склалася за період з лютого 2015 року, який частково оплачено відповідачем, по листопад 2015 року), 330,23грн. – витрати позивача по оплаті електроенергії за січень-лютий 2015 року.

Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті орендної плати у встановлений договором строк, наявність боргу відповідача по орендній платі, комунальних платежів та витрат по оплаті електроенергії за період з січня по листопад 2015 року у загальній сумі 388 443,58грн., що і є причиною спору.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст.193 ГК України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України та п.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Обов’язок своєчасної сплати орендної плати та відшкодування витрат на оплату електричної енергії передбачено статтею 6 договору, ч.5 ст. 762 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.285 Господарського кодексу України.

Враховуючи умови договору (п.п. 6.7, 6.8 ст. 6. договору), строк оплати орендної плати за спірний період є таким, що настав.

Доказів оплати орендної плати та комунальних послуг у повному обсязі за період з лютого по листопад 2015 року у сумі 388 113,35грн. відповідач не надав, доводи позивача в установленому порядку не спростував.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати у сумі 388 113,35грн.

Також позивачем заявлені до стягнення витрати, пов’язані з оплатою вартості спожитої електричної енергії за січень-лютий 2015 року у сумі 330,23грн.

Відповідно до умов п.6.2. договору оренди орендар зобов’язаний відшкодувати орендодавцеві комунальні та інші платежі на утримання майна і прилеглої території (крім орендних платежів, які включають в себе витрати, орендодавця на утримання, обслуговування місць загального користування). Такі платежі включають в себе витрати, пов’язані з відшкодуванням вартості спожитих води та електроенергії, інших комунальних послуг. Крім вартості фактично отриманих комунальних послуг, орендар відшкодовує орендодавцю експлуатаційні витрати орендодавця (за обслуговування інженерних мереж, через які надаються комунальні послуги – кабельні лінії, силове обладнання). Вартість таких витрат встановлюється в розмірі 25% від вартості використаної орендарем електроенергії.

Зі змісту наведеного вбачається, що орендар зобов’язаний відшкодувати орендодавцю (позивачу) витрати, пов’язані з оплатою позивачем вартості спожитої відповідачем, як орендарем, електроенергії.

В підтвердження заявлених вимог позивач надав договір про постачання електричної енергії №78 від 10.01.1991, укладений між акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (постачальник) та відкритим акціонерним товариством "Київський річковий порт" (споживач). Доказів того, що відповідач спожив електричної енергії у січні-лютому 2015 року на суму 330,23грн. та що позивачем реально понесені витрати з оплати вартості поставленої йому на об’єкти споживання електроенергії, позивачем не надано. Зі змісту договору не вбачається встановлення конкретного розміру вартості електроенергії, яку відповідач має сплатити позивачу, однак встановлено обов’язок відповідача відшкодувати понесені відповідачем витрати з оплати послуг за спожиту електроенергію. Між тим, за відсутності доказів понесення позивачем цих витрат, розрахунку витрат з оплати електроенергії позивача, доказів споживання відповідачем електроенергії, її кількості та вартості, суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування та пред’явлення до сплати зазначених витрат.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2016 позивача зобов’язано надати, зокрема, докази надання відповідачеві послуг з електропостачання, за наявності на орендованому об'єкті лічильника - надати акт про зняття показів лічильника у спірному періоді; докази понесення позивачем витрат на оплату вартості спожитої відповідачем електроенергії (платіжні доручення, банківські виписки тощо).

Зобов’язуючи позивача надати перелічені вище документи господарський суд виходив з того, що позивач має довести шляхом надання належних та допустимих доказів розмір витрат, які пов’язані з наданням відповідачеві послуг з електропостачання. Наявність рахунків на оплату вартості спожитої відповідачем електроенергії, які не містять кількості спожитої відповідачем у спірному періоді електроенергії та її вартості, розрахунку суми цих витрат, не є достатнім для вирішення питання щодо задоволення вимоги позивача про відшкодування витрат, пов’язаних із споживанням відповідачем електричної енергії.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про залишення вимоги позивача про стягнення витрат, які пов’язані з оплатою вартості спожитої електричної енергії за січень-лютий 2015 року у сумі 330,23грн. без розгляду з наступних підстав.

Пунктом 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п. 4.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції": при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 Господарського процесуального кодексу України) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 Господарського процесуального кодексу України) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

У судове засідання, призначене для розгляду справи на 10.03.2016 представники позивача та відповідача не з'явились, про поважність причин неявки своїх представників у судове засідання не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання позивач та відповідач повідомлялися належним чином.

Зазначені в ухвалі господарського суду документи є необхідними для вирішення спору. Залишаючи позовні вимоги про стягнення витрат, які пов’язані з оплатою вартості спожитої електричної енергії за січень-лютий 2015 року у сумі 330,23грн. без розгляду, суд виходить з того, що без згаданих документів прийняти рішення в цій частині по суті неможливо, оскільки суд не має можливості за наявними у справі матеріалами з'ясувати чи у відповідача перед позивачем наявна дійсна заборгованість та чи понесені витрати по оплаті вартості спожитої відповідачем електроенергії, а в черговий раз відкласти розгляд справи та витребувати необхідні документи суд не має можливості у зв'язку із закінченням строку розгляду справи, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України та відсутністю клопотання сторони про продовження строку розгляду справи.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Відповідальність за неналежне виконання умов договору передбачена статтею 9 договору.

Так, пунктом 9.2.2. договору передбачено, що у випадку неоплати в строк платежів, передбачених у ст.6 договору орендодавець має право стягнути з орендаря пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Позивач нарахував та просить стягнути пеню за загальний період з 30.06.2015 по 29.12.2015. При цьому, позивач починає нарахування пені на загальну суму боргу, яка склалася станом на 30.06.2015 та складає 164 893,58грн., що не відповідає вищенаведеним положенням законодавства.

Судом встановлено, що нарахування пені, відповідно до умов договору оренди, необхідно здійснювати не на загальну суму заборгованості по орендній платі, а окремо по кожній сумі нарахованої орендної плати за місяць, від дня виникнення прострочення її сплати.

Орендні платежі за умовами договору підлягають сплаті орендарем орендодавцеві щомісячно повним 100% авансовим платежем у розмірі місячної орендної плати та у строк не пізніше 5 (п'ятого) числа кожного звітного місяця.

Відповідно до положень ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, умов п.9.2.2. договору, позивач мав право нараховувати пеню протягом шести місяців, починаючи з 06.01.2015 (за січень 2015 року), з 06.02.2015 (за лютий 2015 року), з 06.03.2015 (за березень 2015 року), з 06.04.2015 (за квітень 2015 року), з 06.05.2015 (за травень 2015 року), з 06.06.2015 (за червень 2015 року), з 06.07.2015 (за липень 2015 року), з 06.08.2015 (за серпень 2015 року), з 06.09.2015 (за вересень 2015 року), з 06.10.2015 (за жовтень 2015 року), з 06.11.2015 (за листопад 2015 року).

З огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перераховано наданий позивачем 10.03.2016 розрахунок пені, окремо по кожній сумі простроченого платежу по орендній платі в заявленому позивачем періоді - з 30.06.2015 по 29.12.2015, а саме:

за червень 2015 року за період прострочки з 30.06.2015 по 29.12.2015: 39 258,00грн. х183дн.= 9 976,91грн.;

за липень 2015 року за період прострочки з 06.07.2015 по 29.12.2015: 44710,00грн. х 177дн. = 10 921, 49 грн.,

за серпень 2015 року за період прострочки з 06.08.2015 по 29.12.2015: 44 710,00грн. х 146дн. = 8 643,12 грн.;

за вересень 2015 року за період прострочки з 06.09.2015 по 29.12.2015: 44 710,00грн. х 115дн. = 6430,89грн.;

за жовтень 2015 року за період прострочки з 06.10.2015 по 29.12.2015: 44 710,00грн. х 85дн. = 4581,24грн.;

за листопад 2015 року за період прострочки з 06.11.2015 по 29.12.2015: 44 710,00грн. х 54дн. = 2 910,44грн.

Всього: 43 464,09грн. (9 976,91грн. + 10 921, 49 грн. + 8 643,12 грн. + 6430,89грн. + 4581,24грн. + 2 910,44грн.).

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у сумі 43 464,09грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати розраховані у загальній сумі 20 352,92грн. за загальний період з лютого 2015 року по жовтень 2015 року.

Відповідно до пункту 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

За змістом пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

При перевірці здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат у загальній сумі 20 352,92грн. за загальний період з лютого 2015 року по жовтень 2015 року встановлені порушення обчислення втрат від інфляції за період січня-лютого 2015 року.

Так, несвоєчасно сплачена сума орендної плати та експлуатаційних витрат за січень – лютий 2015 року складає 63 203,03грн. (39 258,00грн. + 39 258,00грн. + 74,79грн. (експлуатаційні витрати за січень 2015 року) +7,76грн. (експлуатаційні витрати за лютий 2015 року) – 15 395,52грн. – кошти, що обліковувались на початку облікового періоду як кредит ПАТ "Київпорт").

Таким чином, на суму заборгованості за січень-лютий 2015 року: 63 203, 03грн. х 105,3% (індекс інфляції за лютий) = 3 349,76грн.

В іншій частині розрахунок втрат від інфляції відповідає вимогам законодавства, втрати від інфляції за вказаний позивачем період складають 22 242,36грн. (3 349,76грн. + 5 097,74грн. +12 092,86грн. +2 763,98грн. + 659,57грн. -2 096,04грн. – 2 034,51грн. +6 877,54грн. – 4 468,54грн.).

Між тим, позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати у сумі 20 352,92грн.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Заява (клопотання) про збільшення розміру позовних вимог позивачем в установленому порядку не надавалась.

З огляду на викладене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати у сумі 20 352,92грн.

Також судом перевірено наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних.

З урахуванням зазначеного позивачем періоду прострочки виконання основного зобов’язання, три відсотки річних підлягають нарахуванню у сумі 5 745,29грн. виходячи з наступного розрахунку:

за січень 2015 року за період з 06.01.2015 по 05.02.2015 на суму 23 901,3грн. х3%/365х31дн = 60,9грн.;

за лютий 2015 року за період з 06.02.2015 по 05.03.2015 на суму 63 203,03грн. (63 533,26грн. – 299,17грн. – витрати по електроенергії за лютий 2015 року - 31,06грн. – витрати по електроенергії за січень 2015 року, які не підлягають стягненню при розгляді даної справи): 63 203,03грн. х3%:365х28дн. =145,45грн.,

З урахуванням часткової оплати у сумі 71 067,2грн., яка складається з: 15 395,52грн. (сума, яка обліковувалась на початку облікового періоду як кредит ПАТ "Київпорт") – 55 589,94грн. (сума, яка сплачена в рахунок погашення орендної плати за наведеними вище рахунками за грудень 2014 року, січень лютий 2015 року) – 81,74грн. (компенсація комунальних послуг), заборгованість з орендної плати та експлуатаційних витрат за січень-березень 2015 року складає 46 789,35грн.

за березень 2015 року за період з 06.03.2015 по 05.04.2015 на суму 46 789,35грн. х3%/365х31дн =119,21грн.,

за квітень 2015 року за період з 06.04.2015 по 05.05.2015 на суму 86 047,35грн. (46 789,35грн. + 39 258,00грн.) х3%/365х30дн =212,17грн.,

за травень 2015 року за період з 06.05.2015 по 05.06.2015 на суму 125 305,35грн. (86 047,35грн. +39 258,00грн.) х3%/365х31дн =319,27грн.,

за червень 2015 року за період з 06.06.2015 по 05.07.2015 на суму 164 563,35грн. (125 305,35грн. +39 258,00грн.) х3%/365х30дн =405,77грн.,

за липень 2015 року за період з 06.07.2015 по 05.08.2015 на суму 209 273,35грн. (164 563,35грн. +44 710,00грн.) х3%/365х31дн = 533,22грн.,

за серпень 2015 року за період з 06.08.2015 по 05.09.2015 на суму 253 983,35грн. (209 273,35грн. +44 710,00грн.) х3%/365х31дн =647,14грн.,

за вересень 2015 року за період з 06.09.2015 по 05.10.2015 на суму 298 693,35грн. (253 983,35грн. +44 710,00грн.) х3%/365х30дн =736,5грн.,

за жовтень 2015 року за період з 06.10.2015 по 05.11.2015 на суму 343 403,35грн. (298 693,35грн. +44 710,00грн.) х3%/365х31дн =874,97грн.,

за листопад 2015 року за період з 06.11.2015 по 28.12.2015 на суму 388 113,35грн. (343 403,35грн. +44 710,00грн.) х3%/365х53дн =1 690,69грн.

Однак, з урахуванням положень п.2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе задовольнити вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних на користь позивача лише у заявленій позивачем сумі - 4 912,33грн.

Враховуючи вищевикладене, встановлені судом фактичні обставини справи, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість по сплаті орендної платі у сумі 456 842,69грн. (388 113,35грн. + пеня у сумі 43 464,09грн. + втрати від інфляції у сумі 20 352,92грн. + три відсотки річних у сумі 4 912,33грн.).

В решті позовних вимог слід відмовити.

Суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов, зокрема, забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За змістом п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпеченню позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Враховуючи, що позивачем не надано жодних доказів щодо проведення відповідачем дій, направлених на підготовку та відчуження майна (рухомого та нерухомого), зняття коштів з рахунків, а висловлені лише припущення щодо ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, заява про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у сумі 6 852,64грн. (456 842,69грн. х 1,5%).

Керуючись ст.ст.1, 33, 34, 49, 66-67, 75, 81 (п.5 ч.1), 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Греві Трейн" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова,12, оф.303, ЄДРПОУ 38754165) на користь публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал,70, ЄДРПОУ 03150071) заборгованість по сплаті орендної платі 388 113,35грн., пеню у сумі 43 464,09грн., втрати від інфляції у сумі 20 352,92грн., три відсотки річних у сумі 4 912,33грн., витрати, пов’язані зі сплатою судового збору у сумі 6 852,64грн., про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Позовні вимоги про відшкодування витрат, які пов’язані з оплатою вартості спожитої електричної енергії за січень-лютий 2015 року у сумі 330,23грн. залишити без розгляду.

В задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Н.М.Євстигнеєва

Повне рішення складено, - 14.03.2016