Рішення № 56420586, 14.03.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 березня 2016 р. Справа № 903/17/16Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (представник за дов. № 14/20-80-15 від 07.05.2015 р.)

від відповідача: н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом державного публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Украгролізинг до товариства з обмеженою відповідальністю Золотий Екватор про зобовязання повернути майно

В судовому засіданні 14.03.2016 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

Державне публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Украгролізинг звернулось в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Золотий Екватор про зобовязання повернути майно.

Позов мотивувало тим, що між державним публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Украгролізинг та товариством з обмеженою відповідальністю Золотий Екватор укладено договір поставки нафтопродуктів №03029/164 від 01.04.2013 р. та ряд додатків до даного договору.

03.09.2013 р. державне публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Украгролізинг здійснило 100% передоплати вартості товару на загальну суму 462277,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №9036 від 03.09.2013 р. та банківською випискою.

13.11.2013 р. позивачем здійснено 100% передоплату вартості товару на загальну суму 119899,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9932 від 13.11.2013 р. та банківською випискою.

Між сторонами 04.09.2013 р. та 18.11.2013 р. підписані видаткові накладні № 6489 на загальну суму 462277,00 грн. та № 12416 на загальну суму 119899,80 грн.

Відповідачем були надані картки, однак з липня 2015 р. при заправці автомобілів за предявленими карками, які були отримані за видатковими накладними від 04.09.2013 р. № 6489 та від 18.11.2013 р. № 12416 на яких вказані номера штрих-кодів: 000942050421768, 000942010385813, 0009420070444473, 000942000714243, 000942050408134, 00094203050377, 000942060706839, 00094000488869, 000942060337930, 000942030733234, 000942010410120, 000942020597574, 000942070634829, 000942010730297, 000942000523092, 000942020755026, 000942010602659, 000942010778828, 000942050381626, 00942040616310,000942090585015, 000942070732657, 0010365, 0290909, 0242790 працівниками на АЗС було відмовлено у відпуску пального.

Беручи до уваги викладене позивач просить суд зобовязати відповідача повернути майно, а саме бензин марки А-95 шляхом вилучення та передачі державному публічному акціонерному товариству Національна акціонерна компанія Украгролізинг.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити заявлений позов.

В судове засідання представник відповідача не зявився. Через канцелярію суду подав клопотання в якому просив суд розгляд справи здійснювати без участі його представника, а також на виконання вимог ухвали суду відповідач подав витребовуванні судом документи.

Суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 14.03.2016 р. за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений ст. 69 ГПК України строк вирішення спору.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що між державним публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Украгролізинг та товариством з обмеженою відповідальністю Золотий Екватор укладено договір поставки нафтопродуктів №03029/164 від 01.04.2013 р. (а.с.18-21).

01.04.2015 р. сторонами підписаний додаток № 1 до договору №03029/164 від 01.04.2013 р. відповідно до якого сторони погодили вартість товару (а.с.22).

04.06.2013 р. сторонами підписаний додаток № 2 до договору №03029/164 від 01.04.2013 р. відповідно до якого сторони погодили вартість товару (а.с.23).

04.062014 р. між тими ж сторонами підписано додаткову угоду № 1/282 до договору №03029/164 від 01.04.2013 р. (а.с.24). Відповідно до даної угоди сторони домовились, що з моменту підписання цієї угоди постачальник постачає, а покупець приймає та оплачує товар за цінами, визначеними в додатку №2. З дати підписання цієї угоди додаток № 1 до договору втрачає свою чинність.

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити покупцю нафтопродукти в асортименті, в подальшому іменовані товар, а покупець зобовязується прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Додатково до основного зобов'язання постачальник зобов'язався зберігати проданий товар до дати поставки на умовах договору.

У відповідності до п.1.2. асортимент та кількість товару погоджується сторонами у додатках, що є невідємними частинами даного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору ціна за одиницю виміру кількості товару встановлюється за погодженням сторін в додатках, які є невідємними частинами даного договору. Ціна товару включає податки, збори та інші обовязкові платежі до бюджетів, передбаченні чинним законодавством України. До ціни товару входять також вартість зберігання товару постачальником в резервуарах АЗС протягом одного календарного року.

Згідно п.3.1 договору, після погодження сторонами асортименту, кількості та ціни товару (товарної партії) шляхом підписання відповідного додатку до даного договору, постачальник видає за видатковою накладною покупцю картки на пальне WOG встановленої форми відповідного номіналу на пальне або картки.

У відповідності до п.3.2. картка на пальне виготовлена на глянцевому паперовому чи пластиковому носії та заламінована плівкою. Містить емблему торгової марки WOG, вказівку на вид (марку) товару та номінал. На картку нанесено штрих-код, гелографічне зображення та інші ступені захисту. Картка на пальне є товарно-розпорядчим документом на товар, на підставі якого здійснюється відпуск товару на АЗС. Картка на пальне не є розрахунковим чи платіжним засобом. Для отримання товару (заправки пальним транспортного засобу на АЗС) водій пред'являє оператору АЗС картку на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне, і, на підставі цього, здійснює відпуск товару відповідної марки та кількості. При відпуску товару, картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару відповідного асортименту та кількості.

Відповідно до п.п. 3.3., 3.4. товар постачається покупцю по-частково (товарними партіями) на умовах - FСА (інкотермс-2010) - завантажено в автомобільний транспорт покупця з резервуарів автозаправних станцій (АЗС) постачальника. Перелік АЗС та їх місцезнаходження визначаються в додатку №1, що є невід'ємною частиною даного договору. Протягом терміну дії даного договору сторони мають право змінювати перелік АЗС, шляхом внесення відповідних змін до додатку № 1, що є невід'ємною частиною даного договору. Датою поставки товару є дата отримання товару на АЗС.

Згідно п.4.2 розрахунки за товар покупець здійснює на умовах 100% попередньої оплати вартості товару або його партії, якщо інший строк (термін) оплати не визначено у додатках, що є невідємними частинами даного договору. При цьому, момент виконання зобов'язань покупця по оплаті товару чи його партії вважається момент поступлення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

У відповідності до п.6.3 товар (партія товару) передається уповноваженим особам покупця на АЗС лише на підставі пред'явленої оператору АЗС картки на пальне.

Відповідно до 6.5. картки на пальне, не пред'явлені оператору АЗС протягом 1 року з моменту їх отримання покупцем, втрачають свою чинність і не є дійсними.

Згідно п.10.9. даний договір набуває сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2011р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання сторонами.

Вказані договори підписані сторонами та скріплені відтисками їх печаток.

Позивачем здійснено попередню оплату товару, що підтверджується платіжними дорученням та банківськими виписками № 9036 від 03.09.2013 р. на загальну суму 462277,00 грн., №9932 від 13.11.2013 р. на загальну суму 119899,80 грн. (а.с.25-28).

Факт отримання покупцем від продавця карток на паливно-мастильні матеріали підтверджується видатковими накладними № 6489 від 04.09.2013 р. на загальну суму 462277,00 грн. (а.с.29-38), № 12416 від 18.11.2013 р. на загальну суму 119899,80 грн. (а.с.39-41).

Позивачем на адресу відповідача надсилались листи про обмін прострочених карточок на діючі (а.с.46-54), однак вимоги позивача залишені відповідачем без належного реагування та задоволення.

Дослідивши укладений між сторонами договір на підставі якого позивач просить повернути спірне майно, суд дійшов висновку, що укладений договір за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить ознаки договору поставки та договору зберігання.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як зазначено ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі укладеного ними договору поставки нафтопродуктів №030029/164 від 01.04.2013 р., згідно якого відповідач зобов'язується поставити у власність позивача, а позивач зобов'язується прийняти і оплатити товар зазначений у п.1.1 договору.

У відповідності до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно платіжних доручень (а.с.25-27) позивач оплатив вартість товару, а відповідач передав йому картки на підтвердження права власності на оплачений товар, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними (а.с.29-41).

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлене договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно п. 3.4. датою поставки товару є дата отримання товару на АЗС.

Крім того, п.1.1 договору сторони передбачили, що додатково до основного зобов`язання постачальник зобов`язується зберігати проданий товар до дати поставки (слід розуміти - відпуску) на умовах даного договору. Згідно п.2.1 Договорів, до ціни товару входить також вартість зберігання товару постачальником в резервуарах АЗС протягом 1 календарного року.

Отже, з моменту передачі відповідачем позивачу карток на пальне за видатковими накладними між сторонами у справі виникли правовідносини зберігання придбаних позивачем у відповідача обсягів нафтопродуктів.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та умов Договорів, з моменту передання відповідачем за видатковими накладними карток на пальне "WOG" позивачу, останній набув право власності на нафтопродукти в об'ємах, які зазначені у видаткових накладних.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ч. 1 ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

У відповідності до ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.ст. 317, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту передачі відповідачем позивачу придбаних останнім на підставі вищевказаного договору нафтопродуктів, які зберігаються відповідачем у резервуарах АЗС.

Відповідно до ст.667 ЦК України якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення.

Згідно з ч.5 ст.226 ГК України у разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.

Суд зазначає, що згідно з п.6.5 договору картки є недійсними, однак це не тягне за собою втрату позивачем права власності на придбаний товар та припинення зобовязання з боку відповідача по передачі вказаного товару, оскільки передача відповідачем карток на право отримання позивачем товару не свідчить про виконання відповідачем своїх зобовязань у повному обсязі, з огляду на те, що відповідач продав товар, а позивач придбав його і передав на зберігання, а тому згідно зі ст.ст.662, 936 ЦК України, продавець (зберігач) зобовязаний передати його покупцю.

Таким чином, позивач оплатив, однак не отримав на його вимогу із зберігання відповідача 500 л. бензину марки А-92, 3960 л. бензину марки А-95 у звязку із закінченням терміну карточок. Суд приходить до переконання про задоволення вимог позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 938 ЦК України, якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Оскільки, як зазначалося вище, згідно з п.6.5. договору, отримані картки є недійсними, позивач володіє правом власності на спірне майно, згідно умов договору перебуває на зберіганні відповідача без встановленого строку і на вимогу позивача не повернуто останньому.

Заперечення поданні відповідачем протягом усього розгляду справи до уваги судом не беруться, оскільки спростовуються вищевикладеними обставинами.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що предявляються до доказів, визначені ст.3 4 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, господарський суд, оцінюючи докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо повернення майна (нафтопродуктів) підлягає задоволенню.

Оскільки, спір до суду доведений з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн. слід покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

1. Зобовязати товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" повернути майно, а саме: бензин марки А-95 500 л. шляхом вилучення та передачі державному публічному акціонерному товариству Національна акціонерна компанія Украгролізинг.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" на користь державного публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Украгролізинг витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 14.03.2016

СуддяІ. О. Гарбар