Ухвала суду № 56420534, 14.03.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"14" березня 2016 р.

Справа № 903/1176/15

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді – Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна

за участю представників сторін:

від заявника: - н/з

від стягувача: – н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Зімс" про відстрочку виконання рішення господарського суду Волинської області від 23.12.2015 р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" до товариства з обмеженою відповідальністю "Зімс" про стягнення 102225,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

04.03.2016 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Зімс" звернулось до господарського суду із заявою про розстрочку виконання рішення господарського суду Волинської області від 23.12.2015 р. по справі 903/1176/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" до товариства з обмеженою відповідальністю "Зімс" про стягнення 102225,37 грн.

Заяву мотивує тим, що товариство з обмеженою відповідальністю "Зімс" перебуває у складному фінансовому становищі, що значно утруднює виконання рішення суду, оскільки залишок грошових коштів на рахунках товариства з обмеженою відповідальністю "Зімс" є недостатнім для погашення заборгованості згідно рішення господарського суду Волинської області від 23.12.2015 року.

Заявник звертає увагу суду на те, що підприємству необхідно здійснювати поточні виплати за комунальні послуги, по податковим нарахуванням, а також виплачувати заробітну плату працівникам. Вказані виплати безпосередньо пов’язані з господарською діяльністю підприємства, а їх несплата призведе до зупинення господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Зімс".

Беручи до уваги викладене товариство з обмеженою відповідальністю "Зімс" просить суд відстрочити виконання рішення господарського суду Волинської області від 23.12.2015 р. на шість місяців до 03.09.2016 р.

Представник заявника в судове засідання не з’явився. Про причини неявки суд не повідомив.

Представник стягувача в судове засідання не з’явився. 11.03.2015 р. через канцелярію суду від представника стягувача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та повідомлення, що станом на 11.03.2016 р. примусове виконання рішення не здійснюється.

Явка сторін обов'язковою не визнавалась. Суд прийшов до висновку про можливість розгляду заяви по суті в судовому засіданні за відсутністю представників сторін, оскільки відповідно до Постанови Пленуму ВГС України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України") та ст. 121 ГПК України заява про відстрочку виконання рішення має розглядатись в десятиденний строк, який визначається з наступного дня після винесення ухвали про призначення відповідного судового засідання та одночасно запобігаючи безпідставному затягуванню розгляду спору.

Дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи 23.12.2015 р. рішенням господарського суду Волинської області позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Зімс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" 65080,32 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 976,20 грн. (дев’ятсот сімдесят шість гривень двадцять копійок) (а.с.48-50).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду прийнято відмову від апеляційної скарги на рішення господарського суду Волинської області від 23.12.2015 р. (а.с.80-82).

25.02.2015 р. на виконання рішення господарського суду Волинської області від 23.12.2015 р. по справі 903/1176/15 видано наказ №903/1176/15-1 (а.с.85).

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Поруч з цим, вирішуючи питання про надання відстрочки виконання рішення, суд враховує не тільки матеріальне становище боржника, але й матеріальні інтереси стягувача, оскільки невиконання протягом тривалого часу зобов’язання перед своїм контрагентом за договором та рішенням суду порушує і матеріальні інтереси стягувача та може призвести до негативних наслідків для нього.

У відповідності до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, господарський суд, який видав виконавчий документ, розглядає це питання в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, змінити спосіб та порядок його виконання.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України і за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його виконання, має право розстрочити виконання рішення. Тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р., № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

В даному випадку суд вважає, що складне фінансове становище заявника за змістом статті 121 ГПК України не є обставинами, котрі ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим у встановленим господарським судом способом, а відтак не виступають підставою для відстрочки виконання рішення суду.

При цьому суд звертає увагу, що за змістом ч. 1 ст. 229 ГК України та ч. 1 ст. 625 ЦК України за невиконання грошового зобов’язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов’язання. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов’язання за будь-яких обставин.

Окрім того, ч. 2 ст. 218 ГК України визначає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов’язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Крім того судом звертається увага на ту обставину, що подаючи заяву про відстрочку виконання рішення господарського суду від 23.12.2015 р. заявник не подав доказів про те, що наказ № 903/1176/15-1 від 25.02.2016 р. пред’явлений до виконання та у зв’язку з цим здійснено виконавче провадження щодо нього.

Разом з тим, в силу ст.121 ГПК України відстрочка та розстрочка судом може бути надана при виконанні рішення суду, однак такі докази в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Аналогічне кореспондується і з приписами ст. 115 ГПК України.

Враховуючи вищевикладені обставини, набрання рішенням законної сили і обов’язковість його виконання, той факт, що боржником не доведено винятковості обставин об’єктивної неможливості виконати рішення суду, господарський суд прийшов до висновку, що заява товариства з обмеженою відповідальністю "Зімс" про відстрочку виконання рішення господарського суду Волинської області від 23.12.2015 р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" до товариства з обмеженою відповідальністю "Зімс" про стягнення 102225,37 грн. не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 115, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Зімс" про відстрочку виконання рішення господарського суду Волинської області від 23.12.2015 р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" до товариства з обмеженою відповідальністю "Зімс" про стягнення 102225,37 грн. відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту винесення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І. О. Гарбар