Ухвала суду № 56420411, 12.03.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12 березня 2016 року Справа № 915/2075/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Палія В.В.

Селіваненка В.П.,

розглянувши касаційну скаргу Фонду державного майна України на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2015

у справі № 915/2075/14 господарського суду Миколаївської області

за позовом прокурора міста Миколаєва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до виконавчого комітету Миколаївської міської ради

товариства з обмеженою відповідальністю "Южное море"

Миколаївської морської спортивно-технічної школи товариства сприяння оборони України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів товариства з обмеженою відповідальністю "Універс"

про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсними свідоцтв про право власності, визнання права власності на майно за державою, витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

Фонд державного майна України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2015 у справі №910/10334/15 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 у справі № 915/2075/14.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України з таких підстав.

Відповідно до статті 107 ГПК України сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на: рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Матеріалами справи підтверджується, що рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2015 у справі №910/10334/15 в Одеському апеляційному господарському суді по суті не переглядалось.

За таких обставин у касаційної інстанції відсутні процесуально-правові підстави для прийняття до провадження касаційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2015 у справі №910/10334/15 без перегляду його в апеляційному порядку, у зв'язку з чим у прийнятті касаційної скарги в цій частині слід відмовити.

Щодо оскарження Фондом державного майна України постанови Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 у справі № 915/2075/14, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Разом з тим, звертаючись із касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2015, Фонд державного майна України надав докази сплати судового збору у розмірі 8 769,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1399 від 18.12.2015, та заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору за вимоги майнового характеру.

В обґрунтування вказаного клопотання Фонд державного майна України зазначає, що відповідно до кошторису Фонду на 2015 рік, затвердженого в.о. Голови Фонду Парфененком Д. та погодженого Міністерством фінансів України, на інші поточні видатки (у тому числі на судовий збір) Фонду було виділено 360 400,00 грн. Станом на 30.12.2015 залишок склав 86,88 грн. (виписки по рахункам з урахуванням КЕКВ додаються до касаційної скарги), що унеможливило сплатити судовий збір у повному обсязі.

Згідно із ст. 8 Закону України "Про судовий збір" у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою, зокрема, відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до приписів розділу 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 №7 у розгляді питань, пов'язаних, зокрема, з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням його від сплати (стаття 8 Закону) господарським судам слід враховувати таке. Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання (що може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або в окремому документі), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

З огляду на викладене колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення клопотання Фонду державного майна України про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 у справі № 915/2075/14, оскільки виписки по рахункам за 30.12.2015 надані скаржником стосуються кошторису Фонду на 2015 рік, а касаційна скарга подана 18.01.2016, тобто, на час коли вже було визначено кошторис на 2016 рік (відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", в редакції, що діє з 01.01.2016).

Пунктом 4 частини 1 статті 1113 ГПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Після усунення обставин, зазначених в ухвалі Вищого господарського суду України від 12.03.2016 касаційна скарга може бути подана повторно, тому клопотання про відновлення пропущеного строку на касаційне оскарження не розглядається.

За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України і підлягає поверненню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 53, 86, 107, 110, п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити Фонду державного майна України у прийнятті касаційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2015 у справі №910/10334/15.

2. Відмовити Фонду державного майна України у задоволенні клопотання про відстрочку сплати судового збору.

3. Повернути касаційну скаргу Фонду державного майна України на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 у справі № 915/2075/14 (з доданими до неї документами).

4. Справу № 915/2075/14 повернути до господарського суду Миколаївської області.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді В.В. Палій

В.П. Селіваненко