Ухвала суду № 56420347, 10.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15337/14 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

10 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.

при секретарі Козуб А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування наказу в частині, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2014 року адміністративний позов ОСОБА_3 до начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування наказу в частині задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2015 року апеляційну скаргу представника начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України задоволено повністю, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2014 року скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 лютого 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2015 року скасовано, справу направлено до Київського апеляційного адміністративного суду на новий розгляд.

Як зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою лист голови комісії з провадження службового розслідування Садченка М.М. від 18 липня 2014 року. Обставини, викладені у даному листі, не були предметом дослідження у суді першої та апеляційної інстанцій, проте, як зазначає суд касаційної інстанції, мають суттєве значення для правильного вирішення справи по суті.

У зв'язку з вищезазначеним, Вищий адміністративний суд України направив справу на новий розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду для повного з'ясування обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 проходив військову службу на посаді заступника командира військової частини А1783 по роботі з особовим складом.

Військова частина А1783 є підрозділом радіоелектронної розвідки, належить до тактичної ланки рівня «рота» та станом на 31 травня 2014 року дислокувалася у місті Луганськ.

31 травня 2014 року відбулося безперешкодне входження в будівлю військової частини А 1783, проведення агітаційної роботи з особовим складом та самовільне захоплення військової частини А1783 та майна, що в ній знаходилось незаконними бойовими угрупуваннями самопроголошеної Луганської народної республіки.

На підставі наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 07 червня 2014 року № 217 «Про призначення службового розслідування за фактом втрати зброї, військової техніки та майна військової частини А1783» комісією було проведено службове розслідування та затверджено акт службового розслідування від 20 червня 2014 року.

18 липня 2014 року Командувачу Сухопутних військ Збройних Силу України генерал-лейтенанту Пушнякову А.С. (особа, що призначила службове розслідування) направлено лист за підписом Голови комісії з провадження службового розслідування підполковника Садченка М.М. (а.с.71).

У вказаному листі міститься прохання про продовження строку проведення службового розслідування і визнання недійсним раніше затвердженого ним Акту службового розслідування від 20 червня 2014 року. Даний лист погоджений генерал-лейтенантом Пушняковим А.С. Акт службового розслідування визнаний недійсним та продовжено термін службового розслідування до 08 серпня 2014 року.

Наступний акт службового розслідування був затверджений 09 серпня 2014 року, на підставі даного акта був прийнятий наказ від 27 серпня 2014 року №217 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» (а.с. 72-76).

Наказом тимчасово виконуючого обов'язки начальника Генерального штабу Збройних Сил України - Головнокомандувача Збройних Сил України від 27 серпня 2014 року №217 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за порушення норм абз. 4 та 6 ст. 11 , абз. 2 ст. 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо обов'язку військовослужбовця берегти державне майно, виконувати відданий йому наказ, абз. 2 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України щодо неухильного виконання вимог військових статутів та наказів командирів, абз. 5 щодо виконання своїх функціональних обов'язків, затверджених командиром військової частини А1783 від 15 грудня 2013 року, щодо обов'язку заступника командира військової частини організовувати належну роботу щодо формування в особового складу військової частини А1783 високих морально-психологічних якостей, готовності до свідомого виконання положень Конституції України і законів України, Військової присяги, вимог військових статутів Збройних Сил України, інших нормативно-правових актів і наказів командирів (начальників) на капітана ОСОБА_3 накладено дисциплінарне стягнення «позбавлення військового звання» (п.2 наказу).

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає наступне.

Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначаються Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджених Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV (надалі - Статут).

Згідно ч. 3 ст. 21, ч. 4 ст. 22, ч. ч. 14, 19 ст. 59 та ч. 32 ст. 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці мають право на застосування вогнепальної зброї особисто або у складі підрозділу, зокрема для захисту зброї, бойової та іншої техніки, тільки в тому разі, якщо насильницьке їх захоплення не можливо уникнути іншими засобами.

При цьому, до застосування і використання зброї військовослужбовці зобов'язані вжити всіх заходів для того, щоб не було завдано шкоди стороннім особам.

З матеріалів справи вбачається, що військова частина А1783 розташована у житловому районі міста Луганська (на першому поверсі житлового будинку). Також в матеріалах справи наявне клопотання жителів містечка ЛВВАУШ (Луганське вище військове авіаційне училище штурманів) міста Луганськ, в якому зазначено, що військова частина розташована в жилому районі міста, оточена житловими будинками, поряд розташований дитячий майданчик (а.с. 13).

Згідно зі ст. 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців обов'язок, зокрема свято і непорушно додержуватися Конституції України, законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.

Відповідно до ст. 12 Статуту, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків та про зроблені йому зауваження, військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

Згідно зі ст. 16 Статуту, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до ст.ст. 29, 30 Статуту, за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців; начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

А згідно зі ст. 31 Статуту, начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Відповідно до ст. 58 Статуту, командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості; Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.

Згідно зі ст. 35 Статуту, накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові; наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку; наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.

Відповідно до ст. 36 Статуту, командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.

Згідно зі ст. 37 Статуту, зокрема військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін; про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

Колегія суддів звертає увагу, що оскаржуваний наказ не містить будь-яких фактичних даних відносно подій, безпосередньо пов'язаних з виконанням позивачем службових обов'язків, які б вказували на конкретні обставини (місце, час) і наслідки. На місці події у військовій частині перебували та давали команди начальник штабу військової частини А 2622 підполковник Сичов С.І. і командир частини А 1783 майор Доленюк С.В., який підпорядковувався підполковнику Сичову С.І. Наказ від 27 серпня 2014 року №217 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» не містить посилання на жодний наказ командування, який би не був виконаний позивачем та на вимоги чинного законодавства чи інших нормативно-правових актів та керівних документів, які могли б бути порушені позивачем (зазначено лише загальні норми чинного законодавства, за порушення яких накладено дисциплінарне стягнення).

Наказ про притягнення військовослужбовця до дисциплінарного стягнення повинен містити підстави, конкретні неправомірні дії (бездіяльність), які ставляться в вину військовослужбовцю, норми чинного законодавства, за порушення якої накладено дисциплінарне стягнення, натомість спірний наказ вищезазначеним критеріям не відповідає, що в свою чергу свідчить про його необґрунтованість та невідповідність вимогам чинного законодавства.

Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV (надалі - Дисциплінарний статут) визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Згідно зі ст. 68 Дисциплінарного статуту, на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження в посаді; пониження військового звання на один ступінь; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; позбавлення військового звання.

Крім того, відповідно до частини другої ст. 86 Дисциплінарного статуту, під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Зі службової картки позивача, копія якої міститься в матеріалах справи вбачається, що позивач неодноразово заохочувався за час проходження військової служби та не мав дисциплінарних стягнень.

За таких обставин, на думку колегії суддів при прийнятті оскарженого наказу не враховано характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби, рівень знань про порядок служби та досягнуті успіхи позивача під час проходження військової служби.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено 14 березня 2016 року.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.