Постанова № 56420306, 14.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 березня 2016 року № 826/26483/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "ЕНЕРГО-РЕСУРС"до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києвіпроскасування податкових повідомлень - рішень від 22.06.2015 №16326552210, №16426552210, №16526552210

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "ЕНЕРГО-РЕСУРС" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень - рішень від 22.06.2015 №16326552210, №16426552210, №16526552210.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014. Підставою нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що договори, укладені між позивачем та контрагентами ПАТ "ГІПРОСІЛЬМАШ" та ТОВ "БЕНЕФІТ ГАРАНТ ГРУП" не спричиняють реального настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з контрагентами ПАТ "ГІПРОСІЛЬМАШ" та ТОВ "БЕНЕФІТ ГАРАНТ ГРУП", які мали реальний характер та за якими було виконано роботи використані позивачем у власній господарській діяльності, а саме, було модернізовано та введено в експлуатацію основні засоби, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, надали додаткові усні пояснення та просили суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 79/26-55-22-10/36087128 від 02.06.2015 інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки відповідачем наведено не було.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві була проведена планова виїзна перевірка Приватного підприємства "ЕНЕРГО-РЕСУРС" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт № 79/26-55-22-10/36087128 від 02.06.2015, яким встановлено порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 144.1 статті 144, пунктів 146.1, 146.5 статті 146, пункту 149.1 статті 149 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток в сумі 915 161,00 грн. та порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлення заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 275 653,00 грн. та завищення залишку від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 49 864,00 грн.

22.06.2015 на підставі зазначеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення №16326552210, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 594 566,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 318 913,00 грн., №16426552210, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2014 року на 49 864,00 грн. та №16526552210, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на 915 161,00 грн.

Приватне підприємство "ЕНЕРГО-РЕСУРС" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень - рішень від 22.06.2015 №16326552210 від 22.06.2015, №16426552210 від 22.06.2015 та №16526552210 від 22.06.2015.

Приватне підприємство "ЕНЕРГО-РЕСУРС" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями №16326552210 від 22.06.2015, №16426552210 від 22.06.2015 та №16526552210 від 22.06.2015 та вважаючи їх такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та контрагентами ПАТ "ГІПРОСІЛЬМАШ" та ТОВ "БЕНЕФІТ ГАРАНТ ГРУП" реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ПАТ "ГІПРОСІЛЬМАШ" за договорами № 138-С від 20.06.2014, № 143-С від 21.08.2014.

На підтвердження факту отримання робіт від ПАТ "ГІПРОСІЛЬМАШ" за вказаними договорами позивачем надано суду копії відповідних договорів з укладеними до них додатковими угодами та копії договірних цін, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати*, актів приймання виконаних будівельних робіт.

В періоді щодо якого проводилась перевірка позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "БЕНЕФІТ ГАРАНТ ГРУП" за договором підряду № 3-С від 01.10.2014, факт отримання позивачем робіт за яким підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідного договору та копіями кошторисів, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати*, актів приймання виконаних будівельних робіт.

На підтвердження факт здійснення оплати за роботи виконані ПАТ "ГІПРОСІЛЬМАШ" за договорами № 138-С від 20.06.2014, № 143-С від 21.08.2014 та ТОВ "БЕНЕФІТ ГАРАНТ ГРУП" за договором підряду № 3-С позивачем надано суду копії платіжних доручень.

Також позивачем на підтвердження факту наявності об'єктів на яких здійснювались будівельні роботи надано суду копії реєстраційного напису на правовстановлювальному документі записаний у реєстрову книгу № 140н-212 за реєстровим № 8029-П від 07.07.2009, витягів про державну реєстрацію прав № 28921490 від 07.02.2011, №23169321 від 01.07.2009, № 23458472 від 31.07.2009, № 25561154 від 13.03.2010, №32517296 від 15.12.2011, №32172587 від 24.11.2011, витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 11.09.2014 за індексним номером 26690622, від 09.08.2013 за індексним номером 77620228, від 22.05.2013 за індексним номером 3768787, від 28.05.2013 за індексним номером 4039840, від 21.03.2013 за індексним номером 1492460, свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.09.2014 за індексним номером 26690484,

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що контрагенти позивача ПАТ "ГІПРОСІЛЬМАШ" та ТОВ "БЕНЕФІТ ГАРАНТ ГРУП" не відобразили у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ними не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ПАТ "ГІПРОСІЛЬМАШ" та ТОВ "БЕНЕФІТ ГАРАНТ ГРУП" .

Посилання відповідача на акт № 3370/7/26-54-22-05-18 від 17.11.2014 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "БЕНЕФІТ ГАРАНТ ГРУП" не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом державної податкової адміністрації України №236 від 22.04.2011 у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово - господарських відносин суб'єктів господарювання.

Отже, акт № 3370/7/26-54-22-05-18 від 17.11.2014, не може бути належним доказом на підтвердження допущення позивачем порушення норм податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами щодо яким їх було складено.

Посилання відповідача на факт відсутності у контрагентів позивача ПАТ "ГІПРОСІЛЬМАШ" та ТОВ "БЕНЕФІТ ГАРАНТ ГРУП" трудових та матеріально - технічних ресурсів для виконання робіт за укладеними з позивачем договорами не приймаються судом до уваги з огляду на те, що відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відповідних фактів, у той час, як документів на підтвердження вказаних фактів в наявності у позивача в обов'язковому порядку вимогами чинного законодавства не передбачено.

Крім того, позивачем на спростування зазначених фактів надано суду копії договорів підряду укладеного між ПАТ "ГІПРОСІЛЬМАШ" та ТОВ "БРАВО ГРУП ЛІМІТЕД" №10-07/14СП від 10.07.2014, № 20-08/14СП від 20.08.2014, № 21-08/14СП від 21.08.2014 та копії складених до них кошторисів, актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт ат витрати*

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з контрагентами ПАТ "ГІПРОСІЛЬМАШ" та ТОВ "БЕНЕФІТ ГАРАНТ ГРУП" суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами мали реальний товарний характер.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодекс України встановлено, що у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 144.1 статті 144 Податкового кодексу України амортизації підлягають витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року.

Згідно з пунктом 146.1 статті 146 Податкового кодексу України облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об'єктом, що входить до складу окремої групи основних засобів, у тому числі вартість ремонту та поліпшення об'єктів основних засобів, отриманих безоплатно або наданих в оперативний лізинг (оренду) або отриманих в концесію чи створених (збудованих) концесіонером відповідно до Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності", як окремий об'єкт амортизації.

Пунктом 149.1 статті 149 Податкового кодексу України встановлено, що податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та контрагентами ПАТ "ГІПРОСІЛЬМАШ" та ТОВ "БЕНЕФІТ ГАРАНТ ГРУП" в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування податкового кредиту ат амортизаційних витрат по операціях з зазначеними контрагентами.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2.Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві №16326552210 від 22.06.2015, №16426552210 від 22.06.2015 та №16526552210 від 22.06.2015.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов