Ухвала суду № 56420295, 10.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 року Справа № 876/12061/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року у адміністративній справі №2а-3138/10/0370 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся із заявою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Ягодинської митниці про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Також просив стягнути з Волинської митниці Державної фіскальної служби України 100 000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року заяву задоволено, Стягнуто з Волинської митниці Державної фіскальної служби України (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, ідентифікаційний код 39472698) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі 56 963 грн. 12 коп. (п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот шістдесят три гривні дванадцять копійок). В задоволенні решти заяви відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню. Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник апелянта апеляційну скаргу підтримала з підстав зазначених у скарзі, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви.

Позивач в судовому засідання вимоги апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, оскільки відповідачем було допущено затримку виконання рішення суду. Зазначає, що суд першої інстанції вірно стягнув середній заробіток за час затримки виконання рішення суду однак в меншому розмір як зазначено в довідці Ягодинської митниці від 30.01.2013 року №4/45-31.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано пункт 2 наказу Державної митної служби України від 28.10.2010 року №2042-к «По особовому складу», пункти 2, 3 наказу Ягодинської митниці від 29.10.2010 року №751-к «Про оголошення наказу Держмитслужби України від 28.10.10 №2042-к «По особовому складу» в частині, що стосується звільнення ОСОБА_1 з митних органів України, поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора сектора митного оформлення №1 відділу митного оформлення №1 митного поста «Ягодин» Ягодинської митниці з 29.10.2010 року, стягнуто з Ягодинської митниці на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 4597,92 грн. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 2745,98 грн. звернуто до негайного виконання.

Постанова Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року у даній справі залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.06.2012 року.

Наказом Державної митної служби України від 02.10.2012 року №1967-к «По особовому складу митних органів» на виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року скасовано пункт 2 наказу Державної митної служби України від 28.10.2010 року №2042-к «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1, старшого інспектора сектору митного оформлення №1 відділу митного оформлення №1 митного поста «Ягодин» Ягодинської митниці та поновлено позивача на вказаній посаді з 29.10.2010 року.

Із записів у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_2слідує, що 03.10.2012 року внесено запис №32 про визнання недійсним запису №31 та про поновлення на посаді старшого інспектора сектору митного оформлення №1 відділу митного оформлення №1 митного поста «Ягодин» Ягодинської митниці з 29.10.2010 року. Наказом Ягодинської митниці від 04.10.2012 року №825-к позивача звільнено із займаної посади за угодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України, про що внесено запис №33 від 04.10.2012 року. За період з 21 грудня 2010 року по 03.10.2012 року позивач не був працевлаштований, будь-які відомості про отримання ним доходів за вказаний період відсутні.

Суд першої інстанції заяву задовольнив частково з тих підстав, що відповідач виконав рішення суду про поновлення позивача на посаді, а тому наведене свідчить про затримку виконання такого рішення і наявність підстав для виплати спірних коштів.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції в частині мотивів задоволення заяви з огляду на наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території.

Статтею 5 Кодексу законів про працю України встановлено, що держава гарантує працездатним громадянам України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами частини 2 статті 235 зазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 236 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена вище стаття Кодексу законів про працю України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред'явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитись на роботі.

Відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

При цьому пунктом 3 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Частиною 4 статті 257 зазначеного Кодексу законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Цим підкреслюється винятковість саме примусового виконання рішення адміністративного суду.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Отже, правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Виходячи із обставин справи, на підставі статті 236 КЗпП України, на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 21 грудня 2010 року по 02 жовтня 2012 року, що становить 446 робочих днів, із яких: з 21 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року - 9 робочих днів, з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року - 250 робочих днів, з 01 січня 2012 року по 02 жовтня 2012 року - 187 робочих днів.

Проте, при розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі судом першої інстанції не взято до уваги подану ОСОБА_1 довідку Ягодинської митниці від 30.01.2013 року №4/45-31 про середньоденну заробітну плату за останні два місяці в розмірі 163,19 грн., яка наявною в матеріалах справи.

Таким чином, за період з 21 грудня 2010 року по 02 жовтня 2012 року середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі становить 72 782 грн. 74 коп. (446 робочих днів х 163 грн. 19 коп.), який підлягає до стягнення з Волинської митниці Державної фіскальної служби України на користь позивача.

Вимога позивача про стягнення з Волинської митниці Державної фіскальної служби України на його користь моральної шкоди є безпідставною та до задоволення не підлягає, оскільки позивач при зверненні до адміністративного суду із позовом про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, такої вимоги не заявляв з позовом про стягнення моральної шкоди до відповідачів не звертався.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.

Судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 202 КАС України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга апелянта підлягає частковому задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова ухвала про часткове задоволення заяви про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 199, 202, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС - задовольнити частково

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року у адміністративній справі №2а-3138/10/0370 скасувати та прийняти нову ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Волинської митниці ДФС (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, ідентифікаційний код 39472698) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі 72 782 грн. 74 коп.

В решті заявлених вимог відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс

Повний текст ухвали складено 13.03.2016р.