Постанова № 56420245, 12.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 березня 2016 року № 826/21834/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Іщука І.О., суддів: Погрібніченка І.М., Шулежка В.П., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доПенсійного фонду Українипровизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, компенсації матеріальних збитків,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Управління Пенсійного фонду України, в якому просить:

- визнати бездіяльність Пенсійного фонду України протиправною;

- зобов'язати Пенсійний Фонд України відновити нарахування та виплату військової пенсії майору ОСОБА_1, починаючи з 01.01.2015 р.;

- зобов'язати Пенсійний Фонд України вказати ОСОБА_1 інший територіальний орган Пенсійного Фонду України (замість ГУ ПФУ в Криму), який продовжить виплату йому пенсії;

- для виплати пенсії за місцем проживання ОСОБА_1, зобов'язати Пенсійний Фонд України вказати останньому надійний банк, в якому необхідно відкрити рахунок для отримання пенсії;

- зобов'язати Пенсійний Фонд України виплатити ОСОБА_1 компенсацію моральної та матеріальної шкоди 2000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Пенсійним фондом України вчинено протиправну бездіяльність, що полягає у непоновленні нарахування та виплаті позивачу військової пенсії, починаючи з 01.01.2015 р., чим порушено ст.ст. 24, 46 Конституції України, які гарантують громадянам України право на пенсію, а також рівність конституційних прав та свобод перед законом.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, оскільки безпосередньо Пенсійний Фонд України не уповноважений здійснювати нарахування та виплату пенсії позивачу, чи приймати рішення про виплату (поновлення виплати) пенсії, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), у судовому засіданні 22.12.2015 р., за згодою сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 р. по справі № 2а-0124/605/12 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим ОСОБА_1 нараховувалася та виплачувалася пенсія за віком, починаючи з 01.03.2012 р.

У зв'язку із введенням в Автономній Республіці Крим російського законодавства з 01.01.2015 р. виплату пенсії ОСОБА_1 припинено.

Пенсійний фонд України, розглянувши звернення ОСОБА_1 щодо виплати пенсії за кордон, листом від 15.04.2015 р. № 3911/Г-11 повідомив, що судові рішення, що набрали законної сили, виконуються органами Пенсійного фонду України відповідно до покладених зобов'язань, з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством. Також повідомлено, що на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя органи Пенсійного фонду України не функціонують.

Зважаючи на викладене вище, позивач звернувся до Президента України Порошенка П.А. та Міністра соціальної політики України із заявою, в якій просив зазначити йому інший територіальний орган Пенсійного фонду України, замість Пенсійного фонду України в Криму, якій продовжить йому виплату пенсії, а також для виплати пенсії в Ізраїль (за місцем його постійного проживання) зазначити банк в Україні, в якому необхідно відкрити рахунок для отримання пенсії.

Розглянувши звернення ОСОБА_1 щодо виплати пенсії за кордон, що надійшли від Адміністрації Президента України, листом від 18.08.2015 р. № 8264/Г-2 Пенсійний фонд України повідомив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим було відновлено виплату пенсії позивачу за вислугу років на виконання судового рішення. Оскільки судом зобов'язань на інші головні управління Пенсійного фонду України щодо здійснення подальшої виплати пенсії позивачу не покладено, підстави для проведення виплати відсутні.

Водночас, Міністерством соціальної політики України листом від 10.06.2015 р. № 2749/039/161-15 повідомлено, що оскільки міжнародний договір між Україною та Ізраїлем не укладався, підстави для виплати пенсії у зв'язку із виїздом позивача на постійне місце проживання за кордон до Ізраїлю, відсутні. Таким чином, позивачу запропоновано з питань нарахування та виплати пенсії, згідно із судовим рішенням, звернутися до Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

З 01 квітня 2004 року набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 9 липня 2003 року від N 1058-IV (надалі - Закон N 1058-IV).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 вказаного Закону, виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 51 Закону N 1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов'язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже з 07 жовтня 2009 року порядок виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон регулюється нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням рішення Конституційного суду України № 25-рп/2009, тобто виплата пенсії повинна проводитися в будь-якому разі незалежно від місця проживання пенсіонера.

Відсутність законодавчо встановленого механізму поновлення виплати пенсії, припиненої у зв'язку з виїздом громадянина України на постійне місце проживання за кордон, не може бути підставою для позбавлення таких осіб права на соціальний захист, проголошеного статтею 46 Конституції України.

Відповідно до частини 2 статті 49 Закону N 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Згідно з абзацом 2 пункту 3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, заява про припинення виплати пенсії у зв'язку з виїздом за кордон, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, - через кожний рік дії такої довіреності тощо, подається пенсіонером (опікуном, піклувальником) особисто до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації).

Як вбачається з пояснень позивача, остання пенсія була отримана ним у грудні 2014 р. Після цього в 2015 році, на протязі всього року позивач пенсії не отримував. Вказане також підтверджується листом АТ «Ощадбанк» та квитанціями поштового відділення.

В середині грудня 2014 року позивач отримав листа від Воєнного комісаріату Республіки Крим у м. Ялта з поміткою «срочно» про необхідність переоформлення пенсії за умов прийняття громадянства Російської Федерації.

Статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб визначено Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року N 1207-VII (надалі - Закон N 1207-VII). Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 3 названого Закону сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визнана тимчасово окупованою.

Листом від 25.01.2016 р. № 5-19-000138-414 Пенсійний фонд Російської федерації у республіці Крим повідомив, що до 01.01.2015 р. нарахування та виплата пенсій згідно із Законом № 2262-ХІІ проводилася Пенсійним фондом Республіки Крим, реєстрація якого відмінена розпорядженням Ради Міністрів Республіки Крим від 26.12.2014 р. № 1562р.

З 31.12.2014 р. Пенсійний фонд Республіки Крим ліквідований, а створене Відділення Пенсійного фонду Російської федерації не є його правонаступником. З 01.01.2015 р. повноваження щодо нарахування, перерахування та виплати пенсій покладено на силові відомства та міністерства.

Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, у якому перебуває на обліку позивач, припинив здійснення своїх повноважень.

Механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії та соціальні послуги від Пенсійного Фонду Російської Федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у Російській Федерації (далі - особи) визначено Порядком виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 р. N 234 (надалі - Порядок N 234).

Пунктами 3, 4 названого Порядку передбачено, що особи подають територіальному органові заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із зазначенням місця проживання (реєстрації) та паспорт громадянина України (паспорт громадянина України для виїзду за кордон).

За бажанням особи зазначені документи можуть бути подані її представником, який пред'являє документ, що посвідчує його особу, та подає документ (нотаріально засвідчену копію), що підтверджує його повноваження, або надіслані поштою. У таких випадках справжність підпису на заяві засвідчується нотаріально.

Територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів Російської Федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку.

Виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.

Порядок звернення осіб за призначенням (перерахунком), поновленням виплати пенсії особам, переведенням з одного виду пенсії на інший, наданням соціальних послуг, а також підтвердження факту неодержання пенсії та соціальних послуг від органів Російської Федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Мінсоцполітики (п. 5 цього ж Порядку).

Пунктами 6, 7 Порядку N 234 визначено, що виплата пенсії, надання соціальних послуг здійснюються щомісяця поштовими переказами, в тому числі міжнародними, за місцем проживання особи на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.

За бажанням особи виплата пенсії, надання соціальних послуг можуть здійснюватися відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. N 1596 (Офіційний вісник України, 1999 р., N 35, ст. 1803), за умови відкриття рахунка в банку, розташованому за межами тимчасово окупованої території, з яким територіальним органом укладено відповідний договір.

Переказ пенсії особам проводиться за умови подання щороку до 31 грудня територіальному органові документа про посвідчення факту, що фізична особа є живою, або паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон).

У разі неподання зазначених документів виплата пенсії припиняється з 1 січня наступного року та поновлюється після їх подання.

Виплата пенсій особам, які отримують пенсію згідно з міжнародними договорами України з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, здійснюється територіальним органом на підставі відомостей на виплату пенсій, що надійшли від Пенсійного фонду України.

Аналіз вищенаведених норм права свідчить про те, що нарахування та виплата пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а також тим громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, здійснюється управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах. Підставою для нарахування та виплати пенсії є подана до відповідного управління Пенсійного фонду України заява про отримання пенсії із зазначенням місця проживання (реєстрації) та паспорт громадянина України (паспорт громадянина України для виїзду за кордон) та надходження пенсійної справи від відповідних органів Російської Федерації, разом з документами про припинення виплати пенсії, що здійснюється на підставі запиту відповідного територіального органу пенсійного фонду. У випадку дотримання наведених умов виплата пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.

Водночас, з урахуванням вищенаведених норм права, слід дійти висновку, що виплата пенсій особам, які постійно проживають на території іншої держави, здійснюється територіальним органом на підставі відомостей на виплату пенсій, що надійшли від Пенсійного фонду України.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України (далі - Міністр).

Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 N 13-4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 14 липня 2014 р. за N 804/25581 «Про органи, що здійснюють виплату пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя», органом, що здійснює пенсійне забезпечення та надання соціальних послуг особам, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо пенсійного забезпечення осіб, які отримують пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей) або згідно з міжнародними договорами України з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Між тим в матеріалах справи відсутні докази, що позивач або його представник особисто зверталися до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо реалізації свого права на поновлення виплати пенсії.

Разом з тим, позивач посилається на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області обслуговує лише жителів Криму і відмовляється приймати рішення по пенсіям громадян, які проживали на території Криму. Вказана інформація не була врахована Пенсійним фондом України під час розгляду заяви позивача та не досліджена. Однак слід врахувати, що жодних письмових доказів на підтвердження вказаного позивачем не надано.

Беручи до уваги вищенаведене, а також зважаючи на те, що до повноважень Пенсійного фонду України не належить нарахування та виплата пенсії, суд вважає позовні вимоги позивача в частині визнання бездіяльності Пенсійного фонду України протиправною та зобов'язання Пенсійний фонд України відновити нарахування та виплату пенсії, починаючи з 01.01.2015 р. необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також суд вважає необґрунтованою вимогу позивача щодо зобов'язання Пенсійного фонду України вказати позивачу інший територіальний орган Пенсійного фонду України, який продовжить виплату пенсії, оскільки відповідно до Постанови Правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 N 13-4 таким органом є Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

Слід зазначити, що у випадку відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити нарахування та виплату пенсії позивачу з тих підстав, що останній має постійне місце проживання в Ізраїлі, позивач має право оскаржити його дії в суді в загальному порядку. Натомість, як зазначалось вище, доказів звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою позивачем не надано, як і не надано суду доказів відмови вказаного відділення пенсійного фонду у поновленні нарахування та виплати пенсії.

Також суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Пенсійного фонду України вказати банк, в якому позивач може відкрити рахунок для отримання пенсії, оскільки відкриття рахунка в банку, розташованому за межами тимчасово окупованої території, здійснюється на підставі договору з відповідним територіальним органом, а відтак, на думку суду, інформація щодо банку, в якому відкрито рахунок, повинна надаватися Головним управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

Зважаючи на наведене вище, а також те, що позивачем не доведено обставини в обґрунтування заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в частині виплати компенсації моральної та матеріальної шкоди у сумі 2000,00 грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Отже, невід'ємною ознакою адміністративної справи є наявність публічно-правового спору щодо порушення прав, свобод та інтересів юридичної чи фізичної особи з боку суб'єкта владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч. 1 ст. 6 цього ж Кодексу).

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Зважаючи на викладене вище, оскільки позивачем не доведено порушення його прав відповідачем, відповідно позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 69 - 71, 160- 163, 167, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання її повного тексту особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.О. Іщук

Судді: І.М. Погрібніченко

В.П. Шулежко