Постанова № 56420225, 14.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 березня 2016 року № 826/1571/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Акмебуд"до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.08.2015 № 003842202, № 0003852202, № 0003832202

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Акмебуд" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.08.2015 № 003842202, № 0003852202, № 0003832202.

Позивачу було нараховано податкові зобов'язання за результатами документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014.

Позивач, не погоджуючись з висновками податкового органу, зазначає, що у період, який перевірявся податковим органом, мав фінансово - господарські відносини з контрагентами ТОВ "Арамакс", ТОВ "Альфапласт", ТОВ Українсько - Ізраїльська фірма "Он Лайн Дніпро", ТОВ "Фаетон-Буд", які за твердженням позивача мали реальний характер, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні надав суду письмові заперечення на адміністративний позов в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті № 3021/26-56-22-02/30440935 від 17.07.2015, інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки відповідачем наведено не було.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Акмебуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт № 3021/26-56-22-02/30440935 від 17.07.2015, яким встановлено порушення підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпунктів 139.1.3, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено об'єкта оподаткування на 2 202 100,00 грн. та порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 1 918 162,00 грн.

19.08.2015 на підставі зазначеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення № 0003832202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2014 року на суму 7230,00 грн., № 003842202 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 906743,75 грн. та № 0003852202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1010626,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України № 27786/6/99-99-10-01-01-25 від 28.12.2012 податкові повідомлення - рішення №003842202 від 19.08.2015, №0003852202 від 19.08.2015, №0003832202 від 19.08.2015 залишені без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Акмебуд" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями №003842202 від 19.08.2015, №0003852202 від 19.08.2015, №0003832202 від 19.08.2015 , вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та ТОВ "Арамакс", ТОВ "Альфапласт", ТОВ Українсько - Ізраїльська фірма "Он Лайн Дніпро", ТОВ "Фаетон-Буд" реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

В періоді щодо якого проводилась перевірка позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Арамакс" за договором підряду №18/03 від 18.03.2011 предметом якого є виконання будівельних робіт на об'єкта, які визначені в специфікаціях та кошторисній документації до даного договору.

На підтвердження факту отримання послуг за вказаним договором від ТОВ "Арамакс" позивачем надано суду копії актів щодо виконаних робіт.

Також позивачем надано суду копії постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2014 у справі № 826/17308/13-а та ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.02.2015 у справі № К/800/18366/14, яким, зокрема, встановлено, що операції позивача з ТОВ «Арамакс» за договором №18/03 від 18.03.2011 за період з 01.07.2012 по 31.08.2012 та з 01.11.2012 по 30.11.2012 здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Таким чином, є рішення суду, яке набрало законної сили, яким встановлено факт того, що операції позивача з ТОВ «Арамакс» за договором №18/03 від 18.03.2011 за період з 01.07.2012 по 31.08.2012 та з 01.11.2012 по 30.11.2012 здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 у справі № 826/653/14, якою залишено без задоволення апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2014, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним договір підряду №18/03 від 18.03.2011, укладений між ТОВ «Акмебуд» та ТОВ «Арамакс» та стягнення з ТОВ «Арамакс» на користь ТОВ «Акмебуд» коштів у розмірі 1089611,37 грн., одержаних за означеним договором, та стягнення з ТОВ «Акмебуд» коштів в сумі 1089611,37 грн. на користь держави.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносин з ТОВ "Українсько - Ізраїльська фірма "Он Лайн Дніпро", а саме останнім йому було здійснено поставку будівельних матеріалів відповідно до видаткових накладних, копії яких позивачем надано суду.

В періоді щодо якого проводилась перевірка позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Альфапласт" за договорами будівельного підряду № 610232 від 16.12.2011, № 611021 від 17.09.2012, на підтвердження факту отримання робіт за якими позивачем надано суду їх копію з додатками та додатковими угодами, так копії актів приймання - здачі виконаних робіт.

На підтвердження використання робіт отриманих від ТОВ "Арамакс", ТОВ "Альфапласт" та матеріалів отриманих від ТОВ "Українсько - Ізраїльська фірма "Он Лайн Дніпро" у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку при фінансово - господарських взаємовідносинах з ТОВ "ТРЦ "Фабрика" позивачем надано суду копії договору на виконання будівельно - монтажних робіт № 7 від 30.06.2011, довідок про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати**/, актів приймання виконаних будівельних робіт, акту приймання - передачі виконаних підрядних робіт.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносин з ТОВ "Фаетон-Буд" за договорами на виконання будівельних робіт № 24/11/14-О від 24.11.2014, № 01/12/14-О від 01.12.2014.

На підтвердження факту отримання робіт від ТОВ "Фаетон-Буд" за зазначеним договорами позивачем надано суду їх копії з додатками та копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт ат витрати*, актів приймання виконаних будівельних робіт.

Роботи отримані позивачем від ТОВ "Фаетон-Буд" за договорами виконання будівельних робіт № 24/11/14-О від 24.11.2014, № 01/12/14-О від 01.12.2014 були використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку при взаємовідносинах з ТОВ "Південбуд Інвест" за договорами підряду № 1 від 21.06.2013 та ТОВ "БРИКЛЕЙЕРЗ" за договором будівельного підряду на виконання комплексу "Під ключ" № 13/08-С від 13.08.2014, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних договорів, договірних цін, календарних графіків будівництва, графіків фінансування будівництва, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати*, актів приймання виконаних будівельних робіт,

На підтвердження факту здійснення оплати за роботи та послуги отримані від ТОВ "Арамакс", ТОВ "Альфапласт", ТОВ Українсько - Ізраїльська фірма "Он Лайн Дніпро", ТОВ "Фаетон-Буд" позивачем надано суду копії відповідних платіжних доручень.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що контрагенти позивача ТОВ "Арамакс", ТОВ "Альфапласт", ТОВ Українсько - Ізраїльська фірма "Он Лайн Дніпро", ТОВ "Фаетон-Буд" не відобразили у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ними не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "Арамакс", ТОВ "Альфапласт", ТОВ Українсько - Ізраїльська фірма "Он Лайн Дніпро", ТОВ "Фаетон-Буд".

Щодо посилань відповідача на факт наявності недоліків в оформлені актів виконаних робіт, наданих на підтвердження реального існування фінансово - господарських з ТОВ "Арамакс", ТОВ "Альфапласт" суд звертає увагу на наступне.

Наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.01.2016 у справі № 826/6697/14.

Судом не приймаються посилання відповідача, як на підтвердження відсутності фінансово - господарських відносин з ТОВ "Арамакс" на акт № 148/221/21198011 від 21.01.2013 та з ТОВ Українсько - Ізраїльська фірма "Он Лайн Дніпро" на акт № 2505/22-710/31384822 від 29.04.2013, з огляду на те, що як вбачається з акту перевірки позивача № 3021/26-56-22-02/30440935 від 17.07.2015 та наданих позивачем суду заперечень, під складання акту № 148/221/21198011 від 21.01.2013 фінансово - господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Арамакс" не досліджувались.

Посилання відповідача на факт відсутності документів за формами КБ-3 та КБ-2в не приймаються судом до уваги з огляду на те, що складання первинних документів за відповідними формами є обов'язковим виключно у випадку здійснення розрахунків по будовах (об'єктах) за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності.

Також суд звертає увагу на те, що журнал обліку виконаних робіт, документи, які слугують підставою для складання звітності з виконання будівельно - монтажних робіт, використання основних матеріалів, здійснення контролю за обсягами робіт щодо об'єктів будівництва є документацією яка підлягає перевірці при здійсненні архітектурно -будівельного контролю та відповідна документація після завершення будівництва зберігається у замовника будівництва.

Факт того, що договір з ТОВ "Арамакс" було укладено до укладання договору з ТОВ "ТРЦ "Фабрика" свідчить лише про те, що позивачем укладались договорив метою наявності матеріальних ресурсів для укладання та виконання договорів підряду в майбутньому, водночас жодним чином не можу засвідчувати факт фіктивності фінансово - господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Арамакс".

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Крім того, згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві №003842202 від 19.08.2015, № 0003852202 від 19.08.2015, № 0003832202 від 19.08.2015.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов