Постанова № 56420043, 29.02.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2016 року м.Житомир справа № 806/5279/15

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сичової О.П.,

секретар судового засідання Мазур О.О.,

за участю: представників позивача та відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люцина" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Люцина" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

1. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.11.2015 № 0000422202, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 842337 грн., в т.ч. за основним платежем 561558 грн. та штрафна санкція 280779 грн.;

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.11.2015 № 0000412202, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 981516 грн., в т.ч. за основним платежем 654344 грн. та штрафна санкція 327172 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

З 17.09.2015 року по 30.09.2015 року посадовими особами Житомирською ОДПІ було проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Люцина» (код ЄДРПОУ 30239788) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2014р. За результатами даної перевірки було складено Акт від 15.10.2015 за № 1508/06-25-22-01/30239788 (а.с. 24-70).

Не погодившись з результатами перевірки позивачем було подано на адресу в.о. начальника Житомирської ОДПІ заперечення на акт перевірки.

За фактами викладеними в запереченнях була проведена працівниками податкового органу повторна перевірка. За результатами повторної перевірки було складено акт від 12.11.2015 за № 2181/06-25-22-02/30239788 (а.с.87-104).

Перевірками було встановлено ряд порушень. Позивач частково не згоден з висновками актів перевірки. Зокрема в частині порушення п. 138.2., пп. 138.10.3., п.138.10, ст.138 та порушення п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1, cт.188, п.198.1, п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ.

На підставі Актів від 15.10.2015 за № 1508/06-25-22-01/30239788 та від 12.11.2015 за №2181/06-25-22-02/30239788 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 24.11.2015 № 0000422202 яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 842337 грн., в т.ч. за основним платежем 561558 грн. та штрафна санкція 280779 грн.;

- від 24.11.2015 № 0000412202 яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 983732 грн., в т.ч. за основним платежем 655821 грн. та штрафна санкція 327911 грн..

Позивач вважає, що прийняті податкові повідомлення-рішення є необгрунтованими та такими , що суперечать чинному законодавству.

На вимогу суду відповідачем по справі надано розрахунок спірних податкових повідомлень-рішень викладений у формі пояснення головного державного ревізора-інспектора ( т.1 а.с. 217) згідно якого вбачається , що предметом спору є фактично три єпізода,а саме.

По факту ненадання інформації про підставу проведення коригування по поданих 11.08.2015 року уточнюючих розрахунках по податку на прибуток,якими зменшено дохід від операційної діяльності на загальну суму 2 062 500,00 судом встановлено наступне.

У відповідності із наданих до матеріалів справи пояснень головного державного ревізора-інспектора (т,1 а.с. 217) вбачається, що по факту ненадання інформації про підставу проведення коригування податковим органом спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000422202 за платежем податок на прибуток визначено грошове зобов"язання в сумі 373750 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 186875 грн ,а всього 560625 грн. Крім того на підставі спірного податкового повідомлення-рішення № 0000412202 за платежем податок на додану вартість визначено за ненадання інформації про підстави проведення коригувань із зазначенням контрагентів та первинних документів, по яких проведено зменшення доходів грошове зобов"язання в сумі 412500 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 206250 грн ,а всього 618750 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ч. 1 п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку».

Відповідно до п. 50.1. ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку».

Наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 за № 1492 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 17.12.2012 за № 1342) був затверджений Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі по тексту - Порядок).

Відповідно до п. 10 Порядку до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать, зокрема:

- податкова декларація з податку на додану вартість;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

Відповідно до Розділу IV Порядку "Внесення змін до податкової звітності" встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 глави 2 розділу II Кодексу.

Наказом Державної податкової адміністрації України 18.07.2005 за № 276 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) затверджена Інструкція про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України (далі по тексту - Інструкція), якою «встановлюється порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби і які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, надходжень на погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до платників податків відповідно до чинного законодавства») п.1.2.

Відповідно до п. 4.3 Інструкції нарахування платежів до бюджету в особових рахунках платників податків здійснюються відповідно до порядків адміністрування відповідних податків, розроблених на підставі чинного законодавства.

Нарахування узгоджених податкових зобов'язань у картках особових рахунків платників здійснюється датою граничного терміну стати зазначених зобов'язань.

У разі, якщо останній день граничного терміну сплати узгодженого податкового зобов'язання припадає на вихідний або святковий день, нарахування платежів в особових рахунках платників здійснюється у наступний за вихідним або святковий операційний (банківський) день.

При поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує податкові зобов'язання минулих податкових періодів платника, нарахування в особовому рахунку платника проводиться датою його подання.

Ст.138 Податкового кодексу України регулює склад витрат та порядок їх визначення.

п.138.2 ПКУ зазначає, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Стаття 135 Податкового кодексу України (далі ПКУ) регулює порядок визначення доходів та їх склад.

У відповідності із п.135.3 ст.135 ПКУ суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів.

Позивачем за наслідками проведення ініціативної аудиторської перевірки декларацій по податку на прибуток за 2013 та 2014 роки самостійно виявлено арифметичну помилку, яка призвела до повторного включення до складу доходів від операційної діяльності 2 062 500,00 грн. (за 2013 на суму 250 000,00 грн.; за 2014 рік на суму 1 812 500,00 грн.).

Сторонами не оспорюється, що позивачем на підставі ст.50 ПКУ проведено коригування доходу від операційної діяльності шляхом подачі 11.08.2015 року уточнюючих розрахунків по податку на прибуток, якими зменшено дохід від операційної діяльності на загальну суму 2 062 500,00 грн.

На запит перевіряючих від 30.09.2015 року №8170/10/06-25-22-02 про надання пояснень та копій підтверджуючих документів, що стали підставою для коригування доходу від операційної діяльності позивач 05.10.2015 року за № 137 надав інформацію , що підставою проведення коригування було те , що підприємством для збільшення платежів до бюджету було завищено податкові зобов"язання та відповідно дохід від операційної діяльності за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 року (т.1а.с.109-110).

Податковим органом не надано суду доказів спростування інформації викладеної в вищезазначеному листі позивача від 05.10.2015.

Крім того у відповідності з п.п. 5.2. пункту 5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 за № 984 визначено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Висновок контролюючого органу про неправомірність проведення коригування не підтверджується жодним первинним або іншим документом, який зафіксований в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджує наявність зазначених фактів і не містить жодного посилання які ж саме доходи і по яким контрагентам не включено до складу доходу від операційної діяльності, що є грубим порушенням Наказу Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 за № 984 та Податкового кодексу України.

Враховуючи, що збільшення платежів до бюджету , як правило, відбувається не з ініціативи платника, працівники податкового органу не надали суду докази перевірки факту збільшення платежів до бюджету позивачем (т.1 а.с.110) та обставин можливості надання позивачем під час перевірки підтверджуючих документів, що стали підставою для коригування доходу від операційної діяльності за таких обставин суд вважає ,що твердження відповідача про безпідставність проведення коригування податку на прибуток позивачем є безпідставним ,а відтак в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо не нарахування податкових зобов"язань на паливно-мастильні матеріали,які були списані для невиробничого використання слід зазначити наступне.

У відповідності із наданих до матеріалів справи пояснень головного державного ревізора-інспектора (т.1 а.с. 217) вбачається, що по факту списання ПММ зверх норм податковим органом спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000412202 за платежем податок на додану вартість визначено грошове зобов"язання в сумі 42800 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 21400грн ,а всього 64200 грн.

За результатами первірки встановлено , що ТОВ "Люцина згідно договору оренди транспорту від 01.04.2013 прийняла від ПП "Фабрика вікон та дверей Океан" в строкове користування автомобілі в кількості 25 одиниць для вантажних перевезень.

Відповідно до шляхових листів позивачем за звітні періоди проведено списання паливно-мастильних матеріалів в межах норм ,що відображено бухгалтерськими проводками ДТ93КТ203.

Також встановлено, що ТОВ "Люцина " було списано ПММ для заправки автомобілів зверх норм на списання у зв"язку з їх незадовільним станом. Дані операції мали своє відображення бухгалтерськими записами ДТ949КТ203 на загальну суму 234194,82, що підтверджено даними головної книги та даними аналізу рахунка 949, шляховими листами за період з 01.07.2013 по 31.12.2014, тобто як списані ПММ для невиробничого використання на які не було нараховані податкові зобов"язання з податку на додану вартість.

Податковий орган вважає , що оскільки платником списання ПММ у межах норм віднесено до рах 93 "Витрати на збут ", а списання понад норму самостійно включено на рах. 949 "Інші витрати ",це вказує на те ,що товариством було списано ПММ для невиробничничого використання.

Як наслідок податковий орган встановив , що позивачем було занижено податкове зобов"язання на загальну суму ПДВ 46 841 грн.

Суд не погоджується з таким висновком відповідача з огляду на наступне.

П.198.5ст.198 Податкового кодексу України не передбачено нарахування податкових зобов"язань у випадку використання платником податків товарів які використовуються в межах господарської діяльності.

Із листа позивача податковому органу та наданих до справи ксерокопій тимчасових реєстраційних талонів вбачається і не оспорюється сторонами по справі, що 01.04.2013 року позивачем на підставі договору оренди з ПП "Фабрика вікон Океан" було прийнято в строкове користування 25 одиниць автомобілів для вантажних перевезень. Більшість вищезазначених автомобілів перебувають в експлуатації понад 10 років, тому норма списання палива може бути недостатньою, внаслідок чого виникає перевитрата ПММ (т.1 а.с.111-112, т.2 а.с. 5--10).

Всі без виключення автомобілі використовуються виключно в господарській діяльності, що підтверджується оглянутими відповідачем під час перевірки шляховими листами за період з 01.07.2013 по 31.12.2014 та не заперечується сторонами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних- з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина 1 статті 9 Закону № 996).

Відповідно до Закону України від 5 липня 2011 року № 3565VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень" у текстах Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух" та "Про міліцію" вилучено посилання на дорожні листи будь- яких автотранспортних засобів, у тому числі вантажних автомобілів.

Списання палива і мастильних матеріалів здійснюється, виходячи з даних про пробіг автомобіля та норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту від 10.02.98 р. № 43.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Отже, перевищення витрат палива над лінійною нормою здійснюється згідно з правилами бухгалтерського обліку на підставі відповідного документа, затвердженого наказом підприємства.

При цьому коригування фінансового результату до оподаткування на суму перевищення витрат палива над лінійною нормою розділом III Кодексу не передбачено.

Податковим органом не доведено факт понаднормового списання ПММ у зв'язку з використанням автомобілів у невиробничих цілях, не надано будь-яких доказів, підтверджуючих версію про невиробниче використання автомобілів.Крім того в акті перевірки перевіряючі не заперечують факт списання ПММ для заправки автомобілів зверх норм списання у зв'язку з їх незадовільним станом(а.с.40).

За таких обставин суд не погоджується з висновком податкового органу про те ,що оскільки позивачем списання ПММ у межах норм віднесено до рах 93 "Витрати на збут ",а списання понад норму самостійно включено на рах. 949 "Інші витрати ",то товариством було списано ПММ для невиробничничого використання оскільки суду документально не доведено факту понаднормового списання ПММ ТОВ "Люцина " у зв'язку з використанням автомобілів у невиробничих цілях.

Позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Що стосується завищення задекларованих суб"єктом господарювання показників у рядку 06 Декларації "Інші витрати" в сумі 1 031 685,00 грн. та завищення податкового кредиту по податку на додану вартість на 206 336,00 грн., суд встановив наступне.

У відповідності із наданих до матеріалів справи пояснень головного державного ревізора-інспектора (т.1 а.с. 217) вбачається, що по факту завищення витрат на збут податковим органом спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000422202 за платежем податок на прибуток визначено грошове зобов"язання в сумі 187808 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 93904грн ,а всього 281712 грн. та по факту зменшення суми податкового кредиту податковим органом спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000412202 за платежем податок на додану вартість визначено грошове зобов"язання в сумі 199044грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 99522грн ,а всього 298566 грн.

01.03.2012р. позивачем підписано договір № 100967 від 01.03.2012 про надання послуг з ТОВ «Адвентіс». Відповідно до договору ТОВ «Люцина» - «Замовник» ТОВ «Адвентіс» - «Виконавець» (т.1 а.с. 113-115).

Пунктом 1.1. даного договору передбачено, що «Виконавець» надає «Замовнику» послуги з передпродажної підготовки товарів (надалі -послуги), а замовник приймає та оплачує виконавцю належним чином надані послуги. Сторони підтверджують, що надані послуги мають безпосереднє відношення до господарської діяльності замовника.

В п. 2.1. даного договору вказано, що відповідно до умов договору, виконавець надає замовнику наступні послуги: послуги з викладення товару замовника на стелажах, послуги з переміщення товарів замовника по торгівельній точці виконавця, послуги з очищення, фасування, оперативного поповнення обсягів товарів замовника на стелажах, послуги із перевірки термінів придатності до вживання товарів, що розміщені у торгівельній точці покупця та ін.

Згідно п. 3.8 договору від 01.03.2012, акти повинні містити перелік та обсяг послуг, наданих виконавцем замовнику у попередньому періоді, вартість наданих у цьому періоді послуг та їх загальну вартість, що підлягає сплаті замовником.

Між сторонами вищезазначеного договору неодноразово заключались додаткові угоди, а саме :

- від 01.03.2013р. згідно якої п.3.1.1. Договору викладено у наступній редакції: «Вартість послуг виконавця складає 5% від загального об'єму закупки всіх товарів замовника, на які розповсюджуються Послуги, за розрахунковий період з урахуванням поверненого Замовнику товару» (т.1 а.с. 116);

-від 01.03.2014р. згідно якої п.3.1.1 Договору викладено у наступній редакції: «Вартість послуг Виконавця складає 5% від загального об'єму закупки всіх товарів замовника, на які розповсюджуються Послуги, за розрахунковий період з урахуванням поверненого Замовнику товару» (т.1 а.с. 117);

-від 01.07.2014р. заключено Додатковий договір про зміну сторони в договорі з 01.08.2014 новим виконавцем -ТОВ «Група Рітейлу України» ( т.1 а.с. 118).

Перевіркою встановлено, що товариством згідно договору про надання послуг від 01.03.2012 за період з 01.07.2013 по 31.12.2014 було отримано та включено до складу витрат на збут витрати з отримання послуг по просуванню товару та передпродажні послуги, які отримані від ТОВ "Адвентіс" на загальну суму 1 088 420,00 грн. та від ТОВ «Група Рітейлу України» на загальну суму 200 708,00 грн.; від ТОВ "Адвентіс"отримано маркетингових послуг на загальну суму 1 306 103,41 грн., в тому числі ПДВ 217 683,36грн., у яких зазначено: надання послуг по просуванню товару та передпродажні послуги; від ТОВ «Група Рітейлу України» отримано маркетингові послуги на загальну суму 240 849,59 грн., в тому числі ПДВ 40 141,60 грн., у яких зазначено: надання послуг по просуванню товару та передпродажні послуги.

Відповідач не заперечує факт надання позивачем під час перевірки актів приймання передачі. Але, відповідач стверджує, що надані для перевірки акти приймання -передачі, не містили конкретизованого змісту наданих послуг і вищевикладене не дало змоги чітко визначити, яка саме послуга була отримана від ТОВ "Адвентіс" та ТОВ "Група Рітейлу України" та її вартість (ціна).

Суд не погоджується з таким висновком податкового органу з огляду на наступне.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість, визначення платником своїх зобов'язань з цього податку та визначення сум бюджетного відшкодування з цього ж податку регулюються правовими нормами Податкового кодексу України, що були чинні на день виникнення таких відносин.

За приписами п.198.1 та п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Дійсно, за приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що були чинні на день заповнення податкових накладних, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

В даному випадку зауважень податкового органу до податкових накладних не має.

Про реальність наданих послуг свідчить та обставина , що ТОВ "Адвентіс" та ТОВ "Група Рітейлу України" щомісячно надавалися акти виконаних робіт із зазначенням які саме надавалися послуги та яка їх вартість та звіти до них, що конкретизують зміст та вартість (ціну) отриманих послуг по просуванню товару. Крім того за отримані послуги ТОВ "Люцина" були перераховані кошти ТОВ "Адвентіс" в сумі 1 337 388,56 грн. та ТОВ "Група Рітейлу України" в сумі 180 833,65 грн. Кожен акт виконаних робіт містить перелік наданих послуг, а саме: надання послуг по просуванню товару; передпродажні послуги за період та відповідно їх вартість (т.1 а.с. 119-147).

В актах виконаних робіт зазначені послуги, які були отримані від виконавців (ТОВ «Адвентіс» та ТОВ «Група Рітейлу Україна»). Вартість була встановлена умовами договорів, що були укладені між сторонами.

А тому твердження відповідача про відсутність на момент перевірки розрахунків та

первинних бухгалтерських документів, які б засвідчували, що дані послуги пов'язані з

підготовкою, організацією, веденням виробництва, в результаті чого на думку відповідача завищено податковий кредит по ПДВ на загальну суму 206 336,00 грн. є необгрунтованим, так як, відповідна інформація міститься в договарах та дродатках до них.

На підставі викладеного сплачені Позивачем у вартості вказаних послуг суми податку на додану вартість правомірно, у відповідності до вимог Податкового кодексу України були віднесені до податкового кредиту Позивача за перевіряємий період.

Правомірність визначення Позивачем свої зобов'язань з податку на додану вартість виключає можливість застосування до нього жодних фінансових санкцій в цій частині.

Крім того суду не зрозуміло чому відповідачем взято до уваги тільки ПДВ по передпродажним послугам у розмірі 5% від об'єму закупок, що отримані від ТОВ "Адвентіс" та ТОВ "Група Рітейлу України" у розмірах відповідно 205 314,00 грн. та 52 129,00 грн., а що стосується послуг по просуванню товару то не відомо з яких причин, відповідач побачив передпродажну послугу і не побачив послугу по просуванню товару (кожна послуга зазначена окремим рядком) і ще й вказав у актах перевірки про їх відсутність.

За таких обставин спірні податкові повідомлення-рішення в цій частині слід вважати безпідставними.

Що стосується включення в спірне ППР № 0000412202 від 24.11.15 донарахованих зобов"язань з ПДВ в розмірі 1477 грн та 739 грн. фінансових санкцій, а всього 2216 грн за не підтверджені податковими накладними господарські операції ,то в цій частині позивач фактично відмовився від позову уточнивши позовні вимоги в яких просив вищезазначене ППР скасувати частково.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а його вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Отже, відповідно до вищезазначених норм законодавства України і доданих сторонами доказів, суд дійшов висновкупро задоволення позову.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позовні вимоги задоволити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.11.2015 № 0000422202 яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 842337 грн.,в т.ч. за основним платежем 561558 грн. та штрафні санкції 280779 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.11.2015 № 0000412202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 981516 грн.,в т.ч. за основним платежем 654344 грн. та штрафні санкції 327172 грн.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Сичова

Повний текст постанови виготовлено: 14 березня 2016 р.