Ухвала суду № 56417370, 10.03.2016, Апеляційний суд Сумської області

.

Справа №592/8314/15-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Корольова Г. Ю.Номер провадження 11-кп/788/21/16 Суддя-доповідач - Макаровець А. М. Категорія - Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Макаровець А. М.,

суддів - Моїсеєнко Т. М., Пархоменко О. М.,

з участю секретаря судового засідання - Сисенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми матеріали кримінального провадження № 12015200440003633 від 18 червня 2015 року, за апеляційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 жовтня 2015 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Суми, громадянин України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий

обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України

з участю прокурора - Савостьянової Л.В.

обвинуваченого - ОСОБА_5

потерпілого - ОСОБА_3

представника потерпілого - ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_7

ВСТАНОВИЛА:

До апеляційного суду Сумської області надійшла апеляційна скарга представника потерпілого ОСОБА_3 - ОСОБА_4, в якій він просив скасувати вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_5 у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, м'якістю призначеного покарання та невідповідністю визначеного розміру, завданої моральної шкоди від скоєного правопорушення. Ухвалити новий вирок, за яким визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 2 роки обмеження волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк два роки, стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілого 50 000 грн. завданої моральної шкоди.

В суді апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в усній формі зробили заяву про те, що вимоги поданої апеляційної скарги вони підтримують лише в частині щодо збільшення стягнення суми в рахунок відшкодування моральної шкоди до 50000 грн.

Згідно вироку районного суду, 17 червня 2015 року близько 21 год. 32 хв. в м. Суми ОСОБА_5, керуючи технічно-справним автомобілем «DAEWOO Nubira д.н. НОМЕР_1, рухаючись по вул. Шкільній в м. Суми зі сторони вул. Островського в бік вул. В.Чорновола, здійснюючи проїзд нерегульованого перехрестя вул. Шкільна, яка є другорядною та вул. Баумана, яка є головною, знехтував безпекою дорожнього руху та не враховуючи дорожню обстановку, перед початком руху з другорядної дороги на перехрестя з головною, не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а також на перехресті нерівнозначних доріг, не надав перевагу всім транспортним засобам, які наближаються до даного перехрестя проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху, а саме не надав переваги у русі мотоциклу «Ява-350» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, який здійснював проїзд даного перехрестя по головній дорозі вул. Баумана від вул. Роменська у напряму вул. Першотравнева або справа наліво відносно руху автомобіля «DAEWOO Nubira д.н. НОМЕР_1, що призвело до зіткнення з мотоциклом «Ява-350». Від удару мотоцикліст по інерції перелетів через автомобіль та впав на асфальтове покриття проїзної частини.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_3 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: «Закритий уламковий перелом обох кісток середньої третини лівого передпліччя зі зміщенням», які відповідно до висновку судово-медичної експертизи за №925 від 11.08.2015 року не є небезпечними для життя і для зрошування перелому необхідний термін більше 21 дня і за цією ознакою кваліфікуються, як тілесні ушкодження середньої тяжкості.

При керуванні автомобілем «DAEWOO Nubira д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_5 порушив вимоги пунктів 10.1 та 16.11 ПДР України, що знаходиться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП і наслідками, що настали.

Вироком Ковпаківського районного суду, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено йому покарання за цим законом у виді 2 років обмеження волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк два роки.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_5 від основного відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на один рік та шість місяців, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України:

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не обирався.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 витрати, пов'язані із залученням експертів у розмірі 1689 грн. 60 коп. на користь держави.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь Сумського міського фінансового управління Сумської міської ради у відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в розмірі 2684 грн.96 коп.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальних збитків 9715 грн. 99 коп. і на відшкодування моральної шкоди 10000 грн.

Питання речових доказів вирішено в порядку ст.100 КПК України.

Вимоги поданої апеляційної скарги представник потерпілого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 мотивував тим, що:

- суд не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину ОСОБА_5, враховуючи також, що обвинувачений не повністю, а частково визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому правопорушень, намагаючись зухвало перекласти вину на потерпілого, а також думку потерпілого, суд безпідставно призначив ОСОБА_5 покарання із звільненням від його реального відбування з випробуванням з іспитовим строком, застосувавши ст. 75 КК України;

- стягнута судом моральна шкода у розмірі 10 000 грн. є значно заниженою, і не відповідає дійсним стражданням потерпілого які були йому завдані внаслідок травмування під час настання пригоди, оскільки потерпілий, перебуваючи в молодому віці, змушений до цього часу буди обмеженим в пересуванні, праці, при цьому, з часу настання пригоди, та навіть під час тривалого розгляду справи в суді від обвинуваченого не надійшло жодної копійки на зменшення витрат на тривале лікування потерпілого, відмова в грошовій допомозі потерпілому з боку обвинуваченого обґрунтовувалась ним витратами та необхідністю відновлення пошкодженого автомобіля, яким він керував і який йому не належить.

Інші учасники кримінального провадження апеляційної скарги на вирок суду не подавали.

Від обвинуваченого ОСОБА_5 та прокурора у кримінальному провадженні Іваненка С.О. надійшли заперечення на апеляційну скаргу.

В запереченнях на апеляційну скаргу обвинувачений зазначає, що викладені в ній обставини щодо часткового визнання ним вини не відповідають дійсності, оскільки він вину визнав в повному обсязі, крім того на його утриманні перебуває двоє малолітніх дітей, одна часто хворіє і була прооперована, що потребувало витрат, його дружина знаходиться у декретній відпустці, а батьки є пенсіонерами. Зазначає, що йому було б легше відшкодувати потерпілому збитки, якби його не позбавили водійських прав, оскільки його заробіток пов'язаний був з використанням автомобіля. Вважає вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просить його залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.

Прокурор у кримінальному провадженні Іваненко С.О в запереченнях на апеляційну скаргу вказує на те, що при призначенні ОСОБА_5 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та прийняв законне рішення. Вважає подану апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Заслухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, потерпілого ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу лише в частині вирішення цивільного позову щодо стягнення моральної шкоди в сумі 50000 грн., обвинуваченого ОСОБА_5 його захисника та прокурора, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, провівши судові дебати і вислухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи та зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, зазначених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 286 КК України, які в поданій апеляційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У зв'язку з тим, що потерпілий ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції не підтримали вимоги поданої представником апеляційної скарги щодо скасування вироку Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 жовтня 2015 року відносно ОСОБА_5 у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, м'якістю призначеного покарання та ухвалення нового вироку, за яким визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 2 років обмеження волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк два роки - колегія суддів не вбачає підстав для надання оцінки доводам апеляційної скарги в цій частині та задоволення вимог апеляційної скарги з цих підстав.

З урахуванням зазначеного, відсутні підстави для аналізу мотивів зазначених у запереченнях обвинуваченого та прокурора в цій частині.

Поряд з цим, колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу доводи представника потерпілого ОСОБА_4 в апеляційній скарзі про невідповідність визначеного розміру, завданої моральної шкоди від скоєного правопорушення.

Статтею 23 ЦК України, передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною третьою зазначеної статті передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Колегія суддів вважає, що задовольнивши частково вимоги цивільного позову при вирішенні питання щодо відшкодування моральної шкоди та визначивши розмір грошового відшкодування заподіяної моральної шкоди у розмірі 10 000 грн., суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вимог ст.23 ЦК України щодо врахування глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого та позбавлення його можливості їх реалізації, у зв'язку з чим допустив невідповідність висновків суду обставинам справи (ч.5 ст.128 КПК України, п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілому ОСОБА_3, внаслідок ДТП були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: «Закритого уламкового перелому обох кісток середньої третини лівого передпліччя зі зміщенням», які відповідно до висновку судово-медичної експертизи за №925 від 11.08.2015 року не є небезпечними для життя і для зрошування перелому необхідний термін більше 21 дня і за цією ознакою кваліфікуються, як тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Зі змісту вироку вбачається, що при керуванні автомобілем «DAEWOO Nubira д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_5 порушив вимоги пунктів 10.1 та 16.11 ПДР України, що знаходиться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП і наслідками, що настали.

Доводи ОСОБА_5 зазначені у запереченні на апеляційну скаргу про те, що він має двох малолітніх дітей, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки на підтвердження зазначених обставин обвинуваченим не надано відповідних доказів, а в матеріалах кримінального провадження його батьківство підтверджується лише свідоцтвом про народження ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.п.40), в той час як батьком ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, зазначено іншу особу - ОСОБА_12, що досліджено в суді апеляційної інстанції за клопотанням обвинуваченого.

Крім цього, ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_5 не надав належних доказів на підтвердження зазначених ним обставин про те, що його дружина знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, а його дитина часто хворіє, була прооперована, що потребувало витрат.

Зазначеним обставинам судом першої інстанції не було надано належної оцінки.

Поряд з цим, як вбачається зі змісту позовної заяви (а.п. 24-26) зі змісту вимог апеляційної скарги, пояснень потерпілого в суді апеляційної інстанції на підтримку зазначених позовних вимог та наданої медичної документації (а.п.135-137), потерпілий внаслідок неправомірних дій ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, від яких зазнав фізичного болю, стан його здоров'я погіршився, йому було проведено декілька операцій. Так, внаслідок отриманого перелому кісток, довжини яких не вистачає для зрощування, йому була проведена операція в наслідок якої кістку з його стегна було вставлено до кісток руки і це ще не остання операція яка може бути проведена. Вже близько 7 місяців він позбавлений можливості працювати і за прогнозами лікарів період його відновлення може тривати ще до півтора року. Крім того, за висновками лікарів від отриманих травм у нього з'явились побічні захворювання, як то проблеми з жовчним міхуром, що також внаслідок суттєвого загострення потребує оперативного втручання та додаткових коштів.

При наявності того, що він має молодий вік, однак внаслідок винних дій обвинуваченого погіршились його здібності і на певний період він позбавлення можливості повноцінно реалізувати їх, що призвело до істотних вимушених змін у його житті на тривалий час. Він не може належним чином себе обслуговувати, все це створює незручності членам його сім'ї.

У зв'язку з таким станом здоров'я він позбавлений можливості заробляти кошти, хоча раніше працював водієм дальніх рейсів, вимушений перебувати на утриманні своїх батьків, при тому, що на лікування та відновлення здоров'я необхідна значна сума коштів, а обвинувачений за весь період, навіть на час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції не заплатив жодної копійки.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що з урахуванням обсягу доказів, які надав потерпілий на підтвердження заподіяної йому моральної шкоди, з урахуванням глибини моральних страждань, які відчув і продовжує відчувати потерпілий, приймаючи до уваги погіршення здібностей потерпілого та суттєве позбавлення можливості їх реалізації на тривалий час, з урахуванням вини обвинуваченого, приймаючи до уваги вимоги розумності і справедливості, є обґрунтовані підстави для задоволення апеляційної скарги представника потерпілого в частині вирішення питання щодо відшкодування моральної шкоди з урахуванням положень ст.ст.23,1167 ЦК України, зміни вироку в цій частині, щодо збільшення розміру суми стягнення в рахунок відшкодування моральної шкоди і стягнення з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_13 - 50000 грн.

Керуючись ч.5 ст. 128 КПК України, п.3 ч.1 ст. 311 ЦПК України, ч.2 ст.376 ст.ст. 404, 405, 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 жовтня 2015 року відносно ОСОБА_5 у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи при вирішення цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди - змінити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 50000 грн.

В іншій частині вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 жовтня 2015 року відносно ОСОБА_5 залишити без змін.

На ухвалу апеляційного суду може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 3-х місяців з дня проголошення.

СУДДІ:

Макаровець А. М. Моїсеєнко Т. М. Пархоменко О. М.

.