Рішення № 56416520, 27.01.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/495/16

Головуючий у першій інстанції Огренич І. В.

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Панасенкова В.О., Парапана В.Ф.,

при секретарі - Томашевській К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Білоусова Наталія Володимирівна, про визнання кредитного договору та договору застави недійсними,

в с т а н о в и л а :

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з позовом, який надалі вточнив, про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно заборгованості за кредитним договором за № 014/0014/73/68577 від 21 грудня 2006 року у загальному розмірі 517555 доларів 30 центів, що за курсом НБУ еквівалентно 4118549 грн. 81 коп., та сплаченої суми судових витрат, посилаючись на невиконання відповідачем - боржником ОСОБА_3 та її поручителем - відповідачем ОСОБА_4 умов кредитного договору.

Відповідач ОСОБА_3 заперечила проти задоволення позовних вимог, надала зустрічну позовну заяву про визнання недійсними кредитного договору за № 014/0014/73/68577 від 21 грудня 2006 року та договору застави транспортного засоби від 28 грудня 2006 року, посилаючись на те, що грошові кошти за зазначеним кредитним договором вона не отримувала, кредитором не виконані усі істотні умови кредитного договору. Кредитний договір є недійсним і, оскільки недійсність основного зобов'язання тягне за собою недійсність додаткового зобов'язання, ОСОБА_3 просить визнати недійсним договір застави транспортного засобу, укладений між нею та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Відповідач ОСОБА_4 повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився.

Рішенням суду в задоволенні первісного та зустрічного позовів було відмовлено.

В апеляційній скарзі представник Банку просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити первісний позов Банку в повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропуіцення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення оскаржено лише в частині відмови в задоволенні первісного позову Банка, а тому, відповідно до вимог чинного законодавства, підлягає перегляду лише в цій частині.

Відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог Банку, суд першої інстанції виходив з наступного.

Позивач посилається на те, що 21 грудня 2006 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (надалі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір за № 014/0014/73/68577, за умовами якого банк надав ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 125000 доларів США, зі сплатою 15 % річних, з кінцевим терміном повернення 21 грудня 2013 року.

21 грудня 2006 року, з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_3 за кредитним договором за № 014/0014/73/68577 від 21 грудня 2006 року, між банком та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 1, за яким поручитель зобов'язався нести солідарну відповідальність перед банком за своєчасне та повне виконання боржником ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором за № 014/0014/73/68577 від 21 грудня 2006 року, між банком та ОСОБА_3 28 грудня 2006 року був укладений договір застави, за яким ОСОБА_3 заставила заставодержателю належний їй на праві власності автомобіль марки «Lexus GX 470», 2006 року випуску, чорного кольору, шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований РЕВ І МРВ ДАІ ГУ УМВС України в Одеській області.

Відповідно ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо договором позики встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Банк посилається на те, що виконав свої зобов'язання щодо надання кредитних коштів за кредитним договором за № 014/0014/73/68577 від 21 грудня 2006 року.

Суду наданий розрахунок заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором, за яким виникла заборгованість, станом на 25 березня 2011 року, у розмірі 517555 доларів 30 центів США, що за курсом НБУ еквівалентно 4118549 грн. 81 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом - 107459 доларів 66 центів США, що за курсом НБУ еквівалентно 855131 грн. 74 коп.; заборгованості за відсотками - 65798 доларів 51 цент США, що за курсом НБУ еквівалентно 523604 грн. 80 коп.; пені за прострочення тілу кредиту - 1361792 грн. 37 коп.; пені за прострочення відсотків за кредитом - 1378020 грн. 90 коп.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Факт передачі грошей ОСОБА_3, на думку суду першої інстанції позивачем не доведено.

При цьому судом було зазначено, що 02 лютого 2011 року Солом'янським РУ ГУМВС України в м. Києві порушено кримінальну справу за №09-19420 щодо ОСОБА_4 за фактом діяння, передбаченого ст. 190 ч.2 КК України.

Постановою слідчого СВ Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві від 20 липня 2010 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнана потерпілою у кримінальній справі за № 09-19420.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 11 березня 2011 року та ухвалою апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2011 року було встановлено законність, обґрунтованість та правомірність цієї постанови.

У кримінальній справі було встановлено факт шахрайського заволодіння ОСОБА_4 грошових коштів ОСОБА_3 Було проведено виїмку оригіналів усіх документів кредитної справи за № 014/0014/73/68577 від 21 грудня 2006 року, у тому числі, всіх договорів і касового документу про отримання кредитних коштів, завірених копій особових справ всіх працівників банку, які працювали в 14-му відділенні ООД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» станом на 21 грудня 2006 року; документів банку щодо оформлення видачі 21 грудня 2006 року кредиту ОСОБА_3

У ході проведення досудового слідства за документами кредитної справи була проведена почеркознавча експертиза.

Згідно з висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 8 грудня 2010 року за № 973, підпис у заяві за № 14 від 26 грудня 2006 року на видачу готівки кредитних коштів за кредитним договором за № 014/0014/73/68577 виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою.

Судом першої інстанції також було встановлено, що позивач виконав умови кредитного договору за № 014/0014/73/68577 від 21 грудня 2006 року щодо видачі готівки, однак, видав грошові кошти не ОСОБА_3, а тому, на думку суду першої інстанції, підстави для задоволення первісного позову відсутні.

З такими доводами суду першої інстанції повністю погодитись неможливо, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

На підставі ч. 2 ст. 640 ЦК України у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії.

За змістом ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення що регулюють договір позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

З огляду на вказані положення закону, договір позики є реальним та вважається укладеним із моменту передання грошей.

Дійсно, сам по собі факт підписання сторонами тексту договору без передання грошових коштів не породжує обов'язку позичальника повернути грошові кошти.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що Банк не передав грошових коштів ОСОБА_3, а тому позов Банка не підлягає задоволенню саме з цих підстав.

Такі висновки суду є суперечливими та не відповідають положенням чинного законодавства та матеріалам справи.

Так, суд не довів, яким чином факт шахрайського заволодіння ОСОБА_4 грошовими коштами ОСОБА_3 в сумі 51 000 доларів США на території Солом'янського району м. Києва в період з вересня по грудень 2006 року (на матеріали кримінальної справи якої посилається суд в своєму рішенні) є належним доказом неотримання ОСОБА_3 коштів в сумі 125 000 доларів США за кредитним договором №014/0014/73/68577 від 21 грудня 2006 року, укладеним між ОСОБА_3 та АТ «Райффазен Банк Аваль» в особі Одеської обласної філії.

При винесенні оскаржуваного рішення суд не надав належної оцінки висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 08 грудня 2010 року, проведеного в рамках кримінальної справи, яким встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3 в кредитному договорі № 014/0014/73/68577 від 21 грудня 2006 року та в договорі застави транспортного засобу від 28 грудня 2006 року ймовірно виконані ОСОБА_3 (т.2, а.с.116).

Більш того, сама ОСОБА_3 ніколи не заперечувала, що укладала вказані вище договори.

Також суд залишив поза увагою ту обставину, що саме на отримані за кредитним договором грошові кошти ОСОБА_3 був придбаний за договором купівлі-продажу від 26.12.2006р. (т.2 а.с.131-132) автомобіль марки «Лексус», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який вона сама передала під заставу Банку згідно договору застави транспортного засобу від 28 грудня 2006 року, і в цей же день вона за довіреністю передала вказаний автомобіль ОСОБА_4 для експлуатації (т.2.а.с.72).

Крім того, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову Банку фактично з підстав того, що підпис у заяві на видачу готівки № 14 від 26 грудня 2006 року виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою, є передчасним, оскільки написання даної заяви є лише передумовою для укладення кредитного договору.

Колегія суддів звертає свою увагу також на той факт, що обвинувального вироку суду відносно ОСОБА_4, яким була б підтверджена його вина в шахрайському заволодінні грошовими коштами ОСОБА_3, на даний час немає.

Більш того, зазначена вище почеркознавча експертиза проводилась в рамках саме кримінального провадження, а не цивільного.

ОСОБА_3 не заявляла клопотань про призначення судово-почеркознавчої експертизи в рамках цивільного провадження задля підтвердження доводів про те, що договори нею не підписувались та кошти були отримані ОСОБА_4 а не нею.

Згідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно п.6 ст.147 ЦПК України, Висновок експерта для суду не є обов'язковим та оцінюється судом за правилами, встановленими ст.212 УПК України.

Таким чином, проведення експертизи та висновок не має першочергового значення, а матеріали справи містять інші письмові докази, які підтверджують отримання ОСОБА_3 коштів, підписання кредитного договору та договору застави, купівлі за отримані кредитні кошти автомобілю, який є предметом застави.

Суд також не звернув уваги на те, що ОСОБА_3 до 2008р. частково сплачувала кошти на погашення своїх боргових зобов'язань перед позивачем за користуванням наданим їй кредитними коштами, що вбачається з детального розрахунку заборгованості, який був наданий позивачем до своєї уточненої позовної заяви і якому судова колегія надала належну оцінку при розгляді справи.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

На підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, серед іншого, - укладення договорів та інших правочинів.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1050 ЦК встановлено, що коли договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На підставі пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Розглядаючи справу, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції в частині відмови в задоволенні первісного позову не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду першої інстанції в цій частині не відповідають обставинам справи, а також суд порушив та неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим, є підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про задоволення первісного позову Банку в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309 ч. 1 п. 1-4; ст.313-314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2014 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.

Постановити в цій частині нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суму боргу за кредитним договором № 014/0014/73/68577 від 21 грудня 2006 року, станом на 25 березня 2011 року, у розмірі 517555 доларів 30 центів США, що за курсом НБУ еквівалентно 4 118 549 грн. 81 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом - 107 459 доларів 66 центів США, що за курсом НБУ еквівалентно 855 131 грн. 74 коп.; заборгованості за відсотками - 65 798 доларів 51 цент США, що за курсом НБУ еквівалентно 523 604 грн. 80 коп.; пені за прострочення тілу кредиту - 1 361 792 грн. 37 коп.; пені за прострочення відсотків за кредитом - 1 378 020 грн. 90 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення вступає в законну силу з моменту оголошення. На рішення може бути подана касаційна скарга протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді В.Ф. Парапан

В.О. Панасенков