Рішення № 56413503, 09.03.2016, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/9348/15-ц

пр.№ 2/464/535/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.03.2016 року

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого-судді Чорної С.З.

при секретарі Довгун Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Дельта Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про визнання дійсним договору банківського вкладу та визнання права на відшкодування коштів, -

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до АТ «Дельта Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В., в якому просить визнати укладеним та дійсним з моменту укладення Договір № 014-13555-190115 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 19 січня 2015р. на суму вкладу 6800.00 доларів США, під 5,5 процентів річних, що був укладений між нею та АТ «Дельта Банк» (ЄДРПОУ 34047020); визнати за нею право на відшкодування коштів вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування, за вищевказаним Договором. В обґрунтування позову покликається на те, що 19 січня 2015р. між нею та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір № 014-13555-190115 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США із сумою вкладу 6800.00 доларів США під 5,5 процентів річних із залученням вкладу на строк до 24 січня 2016 року. Пунктом 2.1 цього Договору визначено, що такий діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. На підставі постанови Правління НБУ від 02 березня 2015р. № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», відповідно до якого з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації. В подальшому, виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення № 147 від 03.08.2015р. про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації до 02 жовтня 2015 року. У вересні 2015 року нею було подано до Фонду гарантування вкладів заяву про виплату суми страхового відшкодування, відповіді на яку вона не отримала до сьогоднішнього дня. За постановою Правління НБУ від 02 жовтня 2015р. № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта банк», яким повноваження ліквідатора банку делеговано Кадирову В.В. строком на два роки з 05.10.2015р. по 04.10.2017р. На початку жовтня поточного року їй стало відомо про прийняття рішення щодо нікчемності Договору банківського вкладу (депозиту) № 014-13555-190115 від 19 січня 2015 року, укладеного між АТ «Дельта Банк» та нею. Таким чином, відповідачі заперечили дійсність даного Договору банківського вкладу (депозиту) та відмовились виплатити їй гарантовану суму компенсації. 09 жовтня 2015 року нею на адресу АТ «Дельта Банк» було скеровано письмове заперечення на отримане повідомлення про нікчемність правочину, відповіді на яке вона не отримала. Звертає увагу суду на те, що 13 листопада 2015 року, що становить понад місяць після направлення повідомлення про нікчемність правочину, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб нарахував до виплати та виплатив їй проценти по депозиту, чим визнав та підтвердив дійсність Договору № 014-13555-190115 банківського вкладу (депозиту) від 19 січня 2015 року, в той же час відмовившись виплачувати гарантовану суму відшкодування, пославшись на нікчемність даного Договору.

До судового засідання представник позивача подала заяву за змістом якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить такі задоволити, проти винесення заочного рішення не заперечує, а слухання справи просить здійснювати у її відсутності.

Відповідачі та/або їх представники в судове засідання не з'явилися, хоча згідно ст.76 ЦПК України належним чином повідомлялись про час та місце розгляду справи, а тому, згідно ст.ст. 169, 224 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу заочно, у відсутності відповідачів та/або їх представників, на підставі наявних у справі доказів.

У зв'язку з неявкою сторін по справі та з врахуванням поданої представником позивача заяви фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Згідно ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до вимог ст.ст.4, 10, 11, 60, 61, 213 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних та юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Рішення суду обґрунтовується лише тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 19 січня 2015 року між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір № 014-13555-190115 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США із сумою вкладу 6800.00 (шість тисяч вісімсот доларів США 00 центів) під 5,5 процентів річних із залученням вкладу на строк до 24 січня 2016 року. При цьому, п.2.1 цього Договору визначено, що такий діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін.

Частиною 1 ст. 215 ЦК встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу. Виходячи з положень ст.215 ЦК України та п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Такими підставами є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч. 1- 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

В свою чергу ст.203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відповідно до яких: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчиняться у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а згідно ч.2 ст.640 цього ж Кодексу встановлено, що якщо для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна, вчинення дії. Сторони досягли згоди з усіх істотних умов Договору № 014-13555-190115 банківського вкладу (депозиту) від 19 січня 2015 року, уклали такий Договір відповідно до вимог чинного законодавства та виконували його умови.

На підставі укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» Договору № 014-13555-190115 банківського вкладу (депозиту) від 19 січня 2015 року, на відкритий позивачу Банком вкладний (депозитний) рахунок в цей же день надійшли кошти в сумі 6800.00 доларів США - сума вкладу відповідно до п. 1.2. Договору, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по угоді № 014-13555-190115 від 19 січня 2015 року, вкладник: ОСОБА_1 за період з 19 січня 2015 року по 12 листопада 2015 року, якою документально підтверджено факт зарахування Банком на вкладний (Депозитний) рахунок коштів в сумі 6800.00 доларів США. Також, даною випискою, як належним письмовим доказом підтверджено та доведено факт прийняття та користування Банком внесеними на депозит коштами, нарахування процентів по цьому депозиту відповідно із визначеною Договором процентною ставкою.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», відповідно до якого з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації. В подальшому, виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення № 147 від 03 серпня 2015 року про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації до 02 жовтня 2015 року.

Встановлено, що у вересні 2015 року позивач подала до Фонду гарантування вкладів заяву про виплату суми страхового відшкодування, однак відповіді, у передбаченому законом порядку, по даний час не одержала.

За постановою Правління НБУ від 02 жовтня 2015р. № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта банк», яким повноваження ліквідатора банку делеговано Кадирову В.В. строком на два роки з 05.10.2015р. по 04.10.2017р.

Згодом, 23 вересня 2015р. за вих.№8821/2949 тимчасова адміністрація АТ «Дельта Банк» підготувала повідомлення ОСОБА_1 про прийняття рішення щодо нікчемності Договору банківського вкладу (депозиту) № 014-13555-190115 від 19 січня 2015р., укладеного між АТ «Дельта Банк» та позивачем. Таким чином, відповідачі заперечили дійсність даного Договору банківського вкладу (депозиту) та відповідно відмовились виплатити ОСОБА_1 гарантовану суму компенсації.

Як встановлено судом, 09 жовтня 2015р. позивачем ОСОБА_1 було скеровано на адресу АТ «Дельта Банк» письмове заперечення на отримане повідомлення про нікчемність правочину, відповіді на яке станом на день винесення рішення позивач також не отримала.

Водночас, 13 листопада 2015 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб нарахував до виплати та виплатив позивачу проценти по депозиту, чим визнав та підтвердив дійсність Договору № 014-13555-190115 банківського вкладу (депозиту) від 19 січня 2015 року.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Частиною 1 ст.14 ЦК України визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частинами 2 та 3 ст.16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав можуть бути зокрема визнання права та інші способи захисту.

Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Отже, недійсність правочину (нікчемність правочину) має бути встановлена виключно законом. А відтак, оскільки недійсність Договору № 014-13555-190115 банківського вкладу (депозиту) від 19 січня 2015 року не встановлена законом, то такий міг би бути визнаний недійсним виключно в судовому порядку з підстав визначених ч.3 ст.215 ЦК України: - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідачами не надано суду доказів звернення з відповідним позовом про визнання Договору № 014-13555-190115 банківського вкладу (депозиту) від 19 січня 2015 року недійсним, судового рішення про визнання цього договору недійсним також не надано.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантує кожному вкладнику Банку відшкодування коштів за його вкладом; Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, але не більше суми граничного розміру відшкодування.

Частина 3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає вичерпний перелік підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.

В судовому засіданні встановлено належними та допустимими доказами, що у даному випадку, визначені цим Законом підстави відсутні та не можуть бути застосовані до Договору № 014-13555-190115 банківського вкладу (депозиту) від 19 січня 2015 року з наступних підстав.

Даний Договір було укладено 19 січня 2015 року і в цей же день кошти надійшли на депозитний рахунок. На суму депозиту нараховувались проценти, які позивачу виплачено Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. За рахунок Договору банківського вкладу (депозиту) укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк», Банк поповнив свої активи. До категорії неплатоспроможних ПАТ «Дельта Банк» було віднесено лише 02 березня 2015року (Постанова Правління НБУ від 02 березня 2015 року). Відтак, на час укладення Договору та внесення коштів на депозитний рахунок, банк не був неплатоспроможний. Депозитний рахунок на ім'я позивача було відкрито банком без будь-яких порушень, а тому в Уповноваженої особи Фонду не було жодних підстав для прийняття рішення про визнання даного Договору банківського вкладу (депозиту) нікчемним.

У повідомленні про нікчемність правочину Фонд посилається на п.7 ч.3 ст.38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Так, відповідно до п.7 ч.3 ст.38 цього Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав, коли банк уклав правочин (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Однак, відповідачами не надано жодних доказів того, що умови Договору № 014-13555-190115 банківського вкладу (депозиту) від 19 січня 2015 року, передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Вкладом розміщеним на індивідуальній основі або на більш сприятливих договірних умовах ніж звичайний, може вважатися лише вклад, який запропонований окремій особі на підставі, зокрема, окремих рішень Уповноважених осіб банку тощо, тобто такі умови не пропонуються публічно невизначеному колу осіб. У разі не прийняття банком будь-яких документів, у яких фіксуються пільги для певних клієнтів банку (відсутності доказів) такі умови договору не можна вважати індивідуальними.

Таким чином, судом встановлено, що Фонд безпідставно та необґрунтовано застосував до Договору № 014-13555-190115 банківського вкладу (депозиту) від 19 січня 2015 року п.7 ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ч.2 ст.228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним, а згідно ч.1 цієї статті - правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. У даному випадку Договір № 014-13555-190115 банківського вкладу (депозиту) від 19 січня 2015 року не порушує конституційних прав і свобод людини і громадянина, не спрямований на знищення чи пошкодження майна або незаконне заволодіння ним. Таким чином, Договір № 014-13555-190115 банківського вкладу (депозиту) від 19 січня 2015 року не є нікчемним в силу ст. 228 ЦК України.

Згідно із ч.2 ст.1059 ЦК України, у разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу, цей договір є нікчемним. У даному випадку Договір № 014-13555-190115 банківського вкладу (депозиту) від 19 січня 2015 року укладений у письмовій формі, а тому, такий не є нікчемним в силу положень ч.2 ст.1059 ЦК України.

Таким чином, судом встановлено, що Договір № 014-13555-190115 банківського вкладу (депозиту) від 19 січня 2015 року не є нікчемним в силу приписів ст.ст. 228, 1059 ЦК України, ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а відтак і немає правових підстав вважати такий нікчемним.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, відповідачами не надано жодних заперечень та доказів у підтвердження таких, а тому суд приходить до переконання, що позов слід задоволити.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивач є споживачем банківських послуг за Договором № 014-13555-190115 банківського вкладу (депозиту) від 19 січня 2015 року. Відповідно до ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Таким чином ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду із даним позовом.

Згідно п.п.2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою встановлена ставка судового збору 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Враховуючи, що позивачем заявлені дві вимоги немайнового характеру і такі судом задоволені, відтак, у відповідності до ст.88 ЦПК України, з відповідачів слід солідарно стягнути 1102,40 грн. судового збору в дохід держави.

На підставі ст.55 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 202, 203, 204, 215, 228, 638, 1059 ЦК України, ст.ст. 26, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Законом України «Про судовий збір» та керуючись ст.ст. 1, 4, 10, 11, 57, 60, 61, 88, 169, 197, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд ,-

в и р і ш и в :

позов задоволити.

Визнати укладеним та дійсним з моменту укладення Договір № 014-13555-190115 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 19 січня 2015 року на суму вкладу 6800.00 (шість тисяч вісімсот) доларів США 00 центів, під 5,5 процентів річних, що був укладений між АТ «Дельта Банк» (код банку 380236, код ЄДРПОУ 34047020, юрид.адреса: м.Київ, вул.Щорса, 36-Б, адреса відділення: м.Львів, пр.Червоної Калини, буд.64) та ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1, адреса проживання: АДРЕСА_1).

Визнати за ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1) право на відшкодування коштів вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування, за Договором № 014-13555-190115 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 19 січня 2015 року, що був укладений між АТ «Дельта Банк» (ЄДРПОУ 34047020) та ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1).

Стягнути солідарно з Акціонерного товариства «Дельта Банк» (ЄДРПОУ 34047020) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В.В. на користь держави 1102,40 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії вказаного рішення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана позивачем до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова протягом 10 днів з часу отримання його копії.

Головуючий: