Ухвала суду № 56403285, 10.03.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 березня 2016 рокусправа № П/811/2390/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Феросистема»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «Феросистема» у серпні 2015 року звернулась до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області № 0000522202 та № 0000532202 від 09.03.2015.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області у період з 16.03.2015 по 20.03.2015 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Феросистема» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Інтуріон Україна» за вересень 2014 року, ТОВ «СКД Центр» та ТОВ «Нафтопорт» за жовтень 2014 року, за результатами якої складено Акт № 42/11-23-22-02/36333345 від 27.03.2015.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 09 квітня 2015 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000522202, згідно з яким ТОВ «Феросистема» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 283452,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 141726,00 грн. та № 0000532202, згідно з яким ТОВ «Феросистема» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2014 року у розмірі 68281 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ТОВ «Феросистема» з ТОВ «Інтуріон Україна», ТОВ «СКД Центр», ТОВ «Нафтопорт» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством у періоді, що перевірявся, занижено податок на додану вартість на загальну суму 283452,00 грн. та завищено від'ємне значення ПДВ за жовтень 2014 року на суму 68281,00 грн.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Пунктами 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Феросистема» з ТОВ «Інтуріон Україна» було укладено договір поставки феросиліцію ФС-45 № 30-08/14 від 30.08.2014, з ТОВ «СКД Центр» договір поставки чавуна переробного ПЛ-1,2 № 0922 від 22.09.2014, з ТОВ «Нафтопорт» договір поставки ферованадію ФВд-50 та ферохрому ФХ-025 № 4 від 01.10.2014.

На виконання вказаних договорів були виписані податкові накладні, накладні, акти прийому-передачі товару та супровідних документів, рахунки-фактури, а також проведено оплату товару, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Рух товару підтверджується товарно-транспортними накладними. Також на підтвердження факту перевезення товару позивачем надано до суду копії договорів з контрагентами щодо надання транспортних послуг, акти надання послуг, рахунки на їх оплату та докази оплати наданих послуг.

Поставлений товар було оприбутковано позивачем на складі та в подальшому використано у власній господарській діяльності, що підтверджується договорами поставки з контрагентами-покупцями, податковими та видатковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ, ТТН, платіжними дорученнями, копії яких також містяться в матеріалах справи.

При цьому колегія суддів встановила, що вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства, що також не спростовується апелянтом.

Вищезазначені договори не було визнано недійсними в судовому порядку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення ТОВ «Феросистема» господарських операцій з ТОВ «Інтуріон Україна», ТОВ «СКД Центр», ТОВ «Нафтопорт» підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару (послуг), до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що ТОВ «Феросистема» під час перевірки не було надано документів, які б підтверджували транспортування товару від ТОВ «Інтуріон Україна», а надані ТТН по взаємовідносинам з ТОВ «СКД Центр» та ТОВ «Нафтопорт» містять недоліки в оформлені, що в свою чергу свідчить про безтоварність господарських операцій.

Проте вказані доводи апелянта суд вважає такими, що не спростовують реальність здійснення господарських операцій, адже неподання ТТН в сукупності з іншими доказами може лягти в основу висновків про недоведеність поставки товару, тоді як відсутність останніх, за наявності належно складених первинних документів бухгалтерського обліку, не може слугувати єдиною підставою для визнання господарської операції безтоварною.

Крім того, складання ТТН з певними недоліками є лише порушенням ведення бухгалтерського обліку.

Щодо посилання апелянта на акти про неможливість проведення перевірки (зустрічної звірки) ТОВ «Інтуріон Україна», ТОВ «СКД Центр», ТОВ «Нафтопорт», колегія суддів зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року в адміністративній справі № П/811/2390/15 - без змін.

Стягнути з Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5359(п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 20 коп.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 14 березня 2016 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова