Постанова № 56403102, 10.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 березня 2016 року № 826/15908/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коксотрейд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Коксотрейд» (далі - позивач, ТОВ «Коксотрейд») до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.07.2015 № 29726552204 та № 29826552204.

На підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

09.07.2015 за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ «Коксотрейд» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом № КТ-2907/13 від 29.07.2013 з «Trade trans union S.R.O.» (Чеська Республіка) згідно з листами ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» від 05.11.2014 № 153-02/4214 (вх. ДПІ від 21.01.2015 № 1406/7), від 06.02.2015 № 153-02/358 (вх. ДПІ від 12.02.2015 № 8914/10), від 09.12.2014 № 153-02/4671 (вх. ДПІ від 02.03.2015 № 5863/7), від 08.01.2015 № 153-02/32 (вх. ДПІ від 02.03.2015 № 5863/7, від .09.04.2015 № 153-02/1266 (вх. ДПІ від 14.04.2015 № 25814/10), від 07.05.2015 № 153-02/1793 (вх. ДПІ від 12.05.2015 № 942/10) та від 09.06.2015 № 153-02/2194 (вх. ДПІ від 12.06.2015 №№ 6766/10) ДПІ у Печерському районі ДФС у м. Києві складено Акт № 168/26-55-22-04/30962083 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем:

ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: несвоєчасне надходження на поточний рахунок ТОВ «Коксотрейд» валютної виручки у розмірі 1174500 Євро (еквівалент 26964641,26 грн.) за контрактом № КТ-2907/13 від 29.07.2013 з компанією «Trade trans union S.R.O.» (Чеська Республіка); ненадходження на поточний рахунок ТОВ «Коксотрейд» валютної виручки у розмірі 1128391,88 Євро (еквівалент 26563929,12 грн.) за контрактом № КТ-2907/13 від 29.07.2013 з компанією «Trade trans union S.R.O.» (Чеська Республіка);

ч. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

23.07.2015 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 29726552204, яким у зв'язку з порушенням п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», позивачу визначено суму грошового зобов'язання - пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 340 грн.;

№ 29826552204, яким у зв'язку з порушенням ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», позивачу визначено суму грошового зобов'язання - пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 8227828,81 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (продавець) та компанією «Trade trans union S.R.O.» (Чеська Республіка) (покупець) укладено контракт від 29.07.2013 № КТ-2907/13 на поставку коксової продукції. Також до вказаного контракту сторонами укладено додаткові угоди.

Водночас, з Акту перевірки видно, що виручка від компанії «Trade trans union S.R.O.» (Чеська Республіка) на поточні рахунки, відкриті позивачем у ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», надійшла у загальному розмірі 1174500 Євро (еквівалент 26964641,26 грн.), у тому числі з порушенням строків розрахунків, визначених ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Також в Акті перевірки встановлено, що у позивача станом на 30.06.2015 за наведеним контрактом з компанією «Trade trans union S.R.O.» (Чеська Республіка) наявна дебіторська заборгованість в загальній сумі 1268404,92 Євро (еквівалент 29860032,66 грн.), у тому числі дебіторська заборгованість у розмірі 140012,81 Євро (еквівалент 3296098,13 грн.), термін погашення по якій на дату проведення перевірки не настав.

При цьому, в Акті перевірки зазначено, що висновок Міністерства економічного розвитку та торгівлі України на продовження термінів розрахунків за контрактом № КТ-2907/13 від 29.07.2013 з компанією «Trade trans union S.R.O.» (Чеська Республіка) відповідачу не надано. Документ уповноваженого органу країни, що підтверджує виникнення форс-мажорних обставин по вказаному контракту, відсутній.

З Акту перевірки також вбачається, що у ТОВ «Коксотрейд» існувала прострочена дебіторська заборгованість за наведеним контрактом, яка підлягає обов'язковому декларуванню, зокрема: станом на 01.04.2015 - у розмірі 869619,25 Євро (еквівалент 13187062,84 грн.), в декларації, поданій ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві за № 9090525798 від 08.05.2015, не відображено вказану прострочену заборгованість в п. 5 «Товари (роботи, послуги), що експортовані резидентом за межі України і за які на звітну дату не надійшли в установлені законодавством терміни валютні кошти…» розділу ІІІ «Майно та товари за кордоном», що є порушенням п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

В той же час, позовні вимоги обґрунтовані тим, що моментом вчинення експортної операції - поставки товару за такою операцією, для застосування статей 1, 2 та 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є момент фактичного перетину товаром митного кордону України, натомість, як стверджує позивач, відповідач відраховував встановлений законом строк розрахунків з моменту оформлення ВМД, а не з дати фактичного перетину митного кордону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

За змістом ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Водночас, пунктом 3 Постанови Національного банку України від 16.11.2012 № 475, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.11.2012 за № 1921/22233, установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено. У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом. Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. Момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

За змістом ст. 1 МК України ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.

З аналізу положень зазначених статей вбачається, що час здійснення експортної операції має визначатися, виходячи з моменту перетинання товаром митного кордону України.

Статтею 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Засвідчення органом доходів і зборів прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Згідно з ч. 1 ст. 255 МК України митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом. У разі вивезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення за межі митної території України митний контроль розпочинається з моменту пред'явлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення для митного оформлення та їх декларування в установленому цим Кодексом порядку.

Отже, оформлена ВМД не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем неможливе без його фактичного пред'явлення органу доходів і зборів, наслідком якого в режимі експорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, з відтиском штампу «під митним контролем» з відповідною датою, що, в свою чергу, підтверджує факт перетину митного кордону України.

Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача про те, що час здійснення експортної операції має визначатися, виходячи з моменту перетинання товаром митного кордону України, а не з моменту оформлення ВМД, проте підставою для такого переміщення в режимі експорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, з відтиском штампу «під митним контролем» з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України.

Суд не може прийняти до уваги надані позивачем повідомлення про фактичне вивезення товарів, як підтвердження обставин, на які посилається позивач, оскільки такі повідомлення, в контексті наведеного аналізу положень чинного законодавства України, не є належними та допустимими доказами для встановлення строків здійснення імпортної операції. Поряд з цим, позивачем не надано суду будь-яких інших доказів на підтвердження вказаних обставин.

Крім того, в таких повідомленнях зазначено лише номер ВМД, кількість товару та дату і час перетину кордону, проте вони не містять необхідних реквізитів, як то підпис посадової особи, яка його видала та/або склала, відсутній код товару та його опис, а також відсутнє грошове вираження зазначеного об'єму товару, що також виключає можливість їх використання для встановлення строків здійснення імпортної операції.

Разом з тим, позивач не заперечує наявність станом на 30.06.2015 за зазначеним контрактом з компанією «Trade trans union S.R.O.» (Чеська Республіка) дебіторської заборгованості в загальній сумі 1128391,88 Євро (еквівалент 26563929,12 грн.), а також того, що ним не відображено вказану в Акті перевірки прострочену дебіторську заборгованість, яка, в силу вимог ч. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», підлягає обов'язковому декларуванню, а у разі невиконання таких вимог п. 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 № 49 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2000 за № 209/4430, встановлена відповідальність - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зважаючи на викладене у сукупності, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення від 23.07.2015 № 29726552204 та № 29826552204 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд прийшов до висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправними та скасування вказаних рішень ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.

За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.

При цьому, згідно з ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Так, ставки сплати судового збору встановлено ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до квитанції від 05.08.2015 №14060843 позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та вищезазначені правові норми, з позивача підлягає стягненню на користь Державного бюджету решта суми судового збору в розмірі 4 384,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Коксотрейд» відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Коксотрейд» (код ЄДРПОУ 30962083) судовий збір у розмірі 4384,80 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко