Ухвала суду № 56399993, 14.03.2016, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа №562/1604/15-ц

У Х В А Л А

"14" березня 2016 р.

Здолбунівський районний суд Рівненської області

у складі: головуючого судді Кушніра О.Г.,

при секретарі Карпінчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Здолбунів Рівненської області заяву про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору, -

в с т а н о в и в:

У поданій в суд заяві відповідач ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 09 лютого 2016 року у справі за позовом ПАТ "ВТБ Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору та призначити справу до розгляду у загальному порядку.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що при ухвалені оскаржуваного рішення у судовому засіданні по даній справі не була присутньою, оскільки судові повістки про призначення справи до розгляду вона не отримувала, та рішення постановлено на підставі недоведених обставин, а тому підлягає перегляду.

Сторони у судове засідання не зявилися з невідомої суду причини, хоча про місце та час слухання справи повідомлялися заздалегідь та належним чином відповідно до вимог ст.74 ЦПК України, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце засідання, відповідно до ст.231 ЦПК України не перешкоджає розгляду заяви.

За вказаних обставин неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, згідно ч.2 ст.197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Зясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не зявився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 лютого 2016 року Здолбунівським районним судом Рівненської області винесено заочне рішення по цивільній справі за позовом ПАТ "ВТБ Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору, яким позов задоволено.

Про розгляд даної справи відповідач неодноразово, заздалегідь повідомлялася судом про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст.ст.74, 76 ЦПК України шляхом направлення судової повістки за вказаною нею адресою проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, яке згідно довідки Здолбунівського РС УДМС України в Рівненській області є її і зареєстрованим місцем проживання.

Так, відповідно до положень ч.5 ст.74 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка направляється фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином (абз.5 ч.5 ст.74 ЦПК України).

Обставини належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи 10 грудня 2015 року остання не заперечує та підтверджується її підписом у довідковому листі до справи, а судові повістки повторного виклику відповідача на 12 січня 2016 року та 09 лютого 2016 року поштою повернуті по закінченню термінів їх збереження, що у розумінні положень абз.5 ч.5 ст.74 ЦПК України є належним повідомленням.

Про причини неявки у судові засідання 10 грудня 2015 року, 12 січня 2016 року та 09 лютого 2016 року вона суд не повідомила, заяв про розгляд справи у її відсутність чи про відкладення розгляду справи до суду не подавала і доказів про поважні причини неявки в суд не представила, про зміну місця свого проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження згідно ст.77 ЦПК України суд не повідомляла.

А відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів (постановляє заочне рішення).

Причини повторної неявки сторони процесуального правового значення не мають, оскільки указані положення закону направлено на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які з'являються до суду, а відповідач і не з'являється у судове засідання, і не використовує положення про процесуальне представництво у суді (правова позиція Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, висловлена в ухвалі від 31 серпня 2015 року по справі №6-24063ск15.

Як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, яке може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення від 28.05.1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства", (п. 57). Встановлюючи такі правила, держава користується певною свободою розсуду (рішення від 12.07.2001 року у справі "ОСОБА_2 Ганс-Адам II проти Німеччині" (п. 45).

Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа ОСОБА_3 проти Іспанії" (п. 109).

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13 грудня 2011 року по справі №17-рп/2011 також визначив, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Разом з тим, правильність проведеного позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідачем належними доказами не спростовано та доказів, що мають істотне значення для правильного вирішення справи і не були враховані при ухваленні рішення, не наведено.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що підстави для скасування заочного рішення відсутні.

Керуючись ст.231 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 09 лютого 2016 року по цивільній справі №562/1604/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заочне рішення може оскаржено до Апеляційного суду Рівненської області шляхом подачі через Здолбунівський районний суд апеляційної скарги протягом 10 /десяти/ днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні під час проголошення судового рішення у той же строк із дня отримання копії рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: