Ухвала суду № 56399081, 10.03.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/10688/15-ц Головуючий у І інстанції Нікушин В. В.Провадження № 22-ц/780/1759/16 Доповідач у 2 інстанції Білоконь О. В.Категорія 26 10.03.2016

УХВАЛА

Іменем України

10 березня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого судді - Білоконь О.В.,

суддів: Гуль В.В., Даценко Л.М.,

при секретарі Петленко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України про визнання незаконними дій, скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування записів державного реєстратора про право власності , -

встановила:

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на таке.

23 червня 2008 року між ТОВ «УніКредит Банк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір № MRTG-000000013435/S в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № MRTG-000000013435 від 23 червня 2008 року, укладеним між тими ж сторонами, предметом якого був

житловий будинок АДРЕСА_1 та земельні ділянка за цією ж адресою, що належали іпотекодавцю ОСОБА_2.

10 червня 2015 року державний реєстратор Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Кулик В.О. вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно два записи, згідно з якими за громадянином ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на предмет нерухоме майно, яке виступало предметом іпотеки; у зв»язку з цим 12 червня 2015 року ОСОБА_5, державний реєстратор Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України, прийняла відповідне рішення про держану реєстрацію прав, зазначивши власником спірного майна ОСОБА_3

Позивач зазначив, що в порушення ст. 37 Закону України «Про іпотеку», не була проведена відповідна оцінка предмета іпотеки належним суб'єктом оціночної діяльності.

У зв'язку з чим, ОСОБА_3, подаючи документи для проведення державної реєстрації прав, Реєстраційна служба Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області вносячи запис, а Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на думку Позивача, порушили вимоги законодавства, не встановивши вартість предмета іпотеки.

Крім того, ОСОБА_3 не направляв, як того вимагає іпотечний договір і діюче законодавство України, жодних письмових повідомлень ОСОБА_2, якими б останній інформувався про наміри ОСОБА_3 вчинити певні дії щодо нерухомого майна; встановлену вартість предмета іпотеки тощо.

Позивач просив суд визнати незаконними дії ОСОБА_3, Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області та Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України щодо державної реєстрації права власності за громадянином ОСОБА_3 на вказане нерухоме майно; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22029271 від 12.06.2015 12:57:43, прийняте ОСОБА_5, Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України, м. Київ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22029270 від 12.06.2015 13:07:13, прийняте ОСОБА_5 Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України, м. Київ; скасувати запис про право власності: 10023167 (дата, час держаної реєстрації: 10.06.2015 12:42:27), внесений Куликом В.О., державним реєстратором Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області; скасувати запис про право власності: 10022914 (дата, час держаної реєстрації: 10.06.2015 14:11:24), внесений Куликом В.О., державним реєстратором Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області; визнати за ОСОБА_2 право власності на вкказане нерухоме майно.

В подальшому позивач виключив із заявлених позовних вимог вимоги щодо визнання права власності на вищезазначене домоволодіння та земельну ділянку.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 січня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішення суду, позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду з підстав порушення судом норм процесуального права та закрити провадження у справі, посилаючись на те, що дану справу підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Встановлено, що 23 червня 2008 року між ТОВ «УніКредит Банк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 23 червня 2008 року, укладеним між тими ж сторонами, предметом якого був житловий будинок АДРЕСА_1 та земельні ділянка за цією ж адресою, що належали іпотекодавцю ОСОБА_2

Встановлено, що ОСОБА_2 не виконав умови кредитного договору, допустив прострочення кредитної заборгованості, яку стягнуто за рішенням Солом»янського районного суду м. Києва від 7 листопада 2011 року.

ОСОБА_3 є іпотекодержателем спірного предмету іпотеки на підставі договорі про уступку права вимоги..

10 червня 2015 року державний реєстратор Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Кулик В.О. вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно два записи, згідно з якими за громадянином ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на предмет нерухоме майно, яке виступало предметом іпотеки; 12 червня 2015 року ОСОБА_5, державний реєстратор Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України, прийняла відповідне рішення про держану реєстрацію прав, зазначивши власником спірного майна ОСОБА_3

Підставою виникнення права власності на житловий будинок разом з надвірними будівлями та спорудами і земельну ділянку державним реєстратором вказано іпотечний договір MRTG-000000013435/S (6860) від 23.06.2008 року.

Відхиляючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що державні реєстратори та ОСОБА_3, як іпотекодержатель, при вчиненню дій по реєстрації за ОСОБА_3 права власності на спірне нерухоме майно, діяли відповідно до умов іпотечного договору та чинного законодавства, тому підстави для визнання незаконними дій і рішень державних реєстраторів по реєстрації права власності на спірне майно за ОСОБА_3 - відсутні.

Проте погодитися з цим висновком не можна.

Статтею 15 ЦПК України встановлено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до змісту п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» від 20 травня 2013 року , відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За змістом статті 9 цього Закону державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус. Повноваження державного реєстратора, передбачені цим Законом, з видачі та прийому документів можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг, нотаріуси.Відповідно до частини другої статті 30 цього Закону дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації.

Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до положень п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності» в порядку цивільного судочинство розглядаються спори за участю фізичних осіб про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане відповідно дог закону.

Вбачається, що спір між сторонами виник щодо реалізації повноважень державних реєстраторів щодо реєстрації права на нерухоме майно та прийняті у зв»язку з цим рішення зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації.

При цьому позовні вимоги про визнання права власності на спірне нерухоме майно, або визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності або іншого правовстановлюючого документу на спірне нерухоме майно предметом розгляду даного спору не було.

За таких обставинн спір, який виник між сторонами у цих відносинах, підлягає розгляду в порядку адміністративного, анне цивільногог судочинства. При цьому колегія суддів бере до уваги, що позовні вимоги до фізичної особи ОСОБА_3 про визнання незаконними його дій щодо подання документів для проведення державної реєстрації прав на спірне нерухоме майно не є самостійними вимогами і не є підставою для виникнення чи припинення прав, а пов»язані із вимогами до суб»єктів владних повноважень з питань державної реєстрації.

Відповідно до ч.3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни судового рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених ст.ст. 205 та 207 ЦПК України.

Згідно з ч.1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки апеляційним судом встановлено, що оскаржуване судове рішення місцевого загального суду ухвалене з порушенням правил підвідомчості (підсудності), що призвело до неправильного вирішення справи, а справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 310 ЦПК України , колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 січня 2016 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України про визнання незаконними дій, скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування записів державного реєстратора про право власності закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту проголошення.

Головуючий

Судді