Постанова № 56399078, 09.03.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/470/16-п Головуючий у І інстанції Гончаров О.М.Провадження № 33/780/122/16 Доповідач у 2 інстанції ДаніловКатегорія 429 09.03.2016

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 березня 2016 року м. Київ

Суддя Апеляційного суду Київської області Данілов О.М., за участю:

представника митниці: Павленка С.А.;

особи, яка притягується до відповідальності: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України Київської митниці ДФС на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2016 року, якою:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, працюючого моряком компанії «Марлоу», проживаючого за адресою: Україна, АДРЕСА_1;

визнано винним у скоєнні правопорушення передбаченого ст. 471 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн., вилучену валюту в розмірі 900 доларів США - повернуто ОСОБА_2,-

В С Т А Н О В И В:

04 грудня 2015 року о 14 год. 30 хв. під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Приліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль», громадянин України ОСОБА_2 прибув до України з Німеччини, м. Франкфурт, літаком а/к «Люфтганза», рейсом № 1307, своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, відповідно до ч.5 ст. 366 МК України заявив про те, що переміщувані ним через митний коридор України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України та засвідчив про факти, що мають юридичне значення.

Після перетину пасажиром «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», пасажиру на підставі п.4 ст.336 та ст. 342 Митного Кодексу було задано запитання щодо наявності в нього готівки, на що він відповів, що має 9 000 доларів США. Після цього громадянина України ОСОБА_2 було запрошено до службового приміщення митниці залу залу «Приліт» де ним була видана готівка в розмірі 11 940 доларів США, яка знаходилась у кишенях куртки. Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування. Зі слів громадянина України ОСОБА_2 зазначена готівка належить йому особисто.

З виявленої суми ОСОБА_2 було пропущено 10 640 доларів США (еквівалент 9971 євро станом на 04.12.2015). За протоколом про порушення митних правил вилучено 900 доларів США..

На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації та дозвільних документів пасажир не надав, до моменту перетину ним «білої лінії» до інспекторів митниці з приводу декларування готівки не звертався. Своїми діями громадянин України ОСОБА_2, під час проходження митного контролю в залі «Приліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» порушив встановлений ст. 366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.

Зазначені дії, що полягають у переміщенні через митний кордон України громадянином України ОСОБА_2, який формою проходження митного контролю обрав проходження через «зелений коридор», готівки в обсязі, що підлягає обов'язковому письмовому декларуванню відповідно до Постанови Правління НБУ від 27.05.2008 №148, мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2016 року, ОСОБА_2, визнано винним у скоєнні правопорушення передбаченого ст. 471 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн., вилучену валюту в розмірі 900 доларів США - повернуто ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі Київська митниця ДФС просить скасувати постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2016 року відносно громадянина України ОСОБА_2, в повному обсязі, постановити нову постанову, якою ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні порушення митних правил за ст. 471 МК України та застосувати до нього стягнення у виді штрафу в розмірі сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 гривень та конфіскації затриманої по справі іноземної валюти у кількості 900 доларів США.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Суд першої інстанції врахував характер скоєного, особу правопорушника, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність останнього, дійшов до правильного висновку, що на правопорушника має бути накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів громадян, що становить 1700 грн., а підстав для застосування додаткового стягнення - конфіскації вилученої валюти немає.

З такими висновками Апеляційний суд погоджується в повному обсязі, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та узгоджуються з нормами законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 з 08.07.2015 року по 03.12.2015 року працював на судні «Condock V», компанії «Harren and Partner» в якості моряка, за вказаний період він отримав заробітну плату, а саме 30.09.2015 - 9800 доларів США та 30.11.2015 - 19 400 доларів США (а.с. 28).

Суд першої інстанції вірно посилається на п.10 ч. 2 Конвенції про захист заробітної плати № 95, від 1949 року яка ратифікована законом № 2996-IV від 19.10.2005 року, де вказано: «Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї», оскільки достовірно встановлено, що валютні кошти, які являються безпосереднім предметом правопорушення, переміщення яких через митний кордон України обмежено законодавством є заробітною платою ОСОБА_2.

Приймаючи до уваги вищевказані обставини та дані, на які послався суд при визначенні стягнення для ОСОБА_2, апеляційний суд вважає за можливе погодитись з постановою суду першої інстанції.

Доводи, які зазначені в апеляційній скарзі Державної фіскальної служби України Київської митниці ДФС, апеляційний суд вважає такими, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та законність прийнятої постанови.

На підставі наведеного та керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України Київської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2016 року щодо ОСОБА_2 без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя