Рішення № 56398492, 02.03.2016, Вишгородський районний суд Київської області

02.03.2016 Справа № 363/4682/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ України

02 березня 2016 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Рудюка О.Д.,

за участі секретаря Хом'як А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, усунення перешкод у здійсненні права власності, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення часток у спільному майні подружжя, поділ майна та присудження грошової компенсації вартості частки у майні,

встановив:

В жовтні 2015 року позивач завернулась до суду із позовом про визнання майна особистою приватною власністю та усунення перешкод у здійсненні права власності. Свої позовні вимоги мотивувала тим, що за час перебування у зареєстрованому шлюбі із відповідачем, нею було набуто за кошти, що належали їй особисто, - будинок та дві земельні ділянки, титульним власником яких є позивачка, а також автомобіль, титульним власником якого значиться відповідач. Окрім того, позивач зазначала, що відповідач проживає та зареєстрований у квартирі, набутій нею до реєстрації шлюбу, а оскільки шлюб із відповідачем на даний час розірвано і мають місце регулярні конфлікти та рукоприкладство, - проживання та реєстрація відповідача у її дошлюбній квартирі є перешкодою для здійснення нею права власності на таку квартиру.

Враховуючи наведене, позивач просила суд визнати її особистою приватною власністю: житловий будинок АДРЕСА_2., земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_3, площею 0,2500 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що знаходяться на ній; земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_4, площею 0,2057 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 призначену для ведення особистого селянського господарства; легковий автомобіль марки «FIAT DOBLO», 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, сірого кольору; виселити відповідача з належної позивачеві на праві особистої приватної власності квартири АДРЕСА_1; зобов'язати відповідача знятися з реєстраційного обліку місця проживання за адресою: АДРЕСА_1

Під час розгляду справи відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом про визначення часток у спільному майні подружжя, поділ рухомого майна та присудження йому грошової компенсації вартості частини його частки у спільному майні. Зустрічні позовні вимоги мотивував тим, що житловий будинок, дві земельні ділянки та автомобіль були придбані у зареєстрованому із позивачкою шлюбі, за спільно зароблені, значною мірою, - відповідачем, кошти.

У зв'язку з цим, у зустрічному позові просив суд визнати за позивачкою право власності на автомобіль марки «FIAT DOBLO», 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, сірого кольору; право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2., 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_3, площею 0,2500 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_4, площею 0,2057 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2; виділити у власність позивачці: холодильник, електричну плиту, витяжку, фільтр для води, телевізор Ел Джі, комп'ютер, домашній кінотеатр, пральну машину, пилосос, швейну машину, оверлок, музичний центр, канадську піч, дивани (2 шт.), меблеву вітрину, комоди (2 шт.), стіл комп'ютерний, стіл під телевізор, комплект ротангових меблів, крісло, картини (9 шт.), статуетки (2 шт.), годинник, фотоапарат цифровий, сумку, пам'ять USB, об'єктив, морозильну камеру, рідкокристалічний телевізор.

За собою просив визнати право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2., 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_3, площею 0,2500 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_4, площею 0,2057 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2; також відповідач просив присудити йому грошову компенсацію - різницю вартості присудженого майна, у розмірі 171 390, 99 грн.

15.02.2016 року, до початку розгляду справи судом по суті, позивач, в особі свого представника (а.с. 12-13, т. 1), звернулась до суду із заявою про часткове визнання зустрічного позову (а.с.54-55, т. 2). В заяві зазначала, що не заперечує щодо запропонованого відповідачем визнання за нею права особистої приватної власності на автомобіль марки «FIAT DOBLO», 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, так як вказаний автомобіль набувався за її особисті кошти, а також щодо визнання за нею права особистої приватної власності на фотоапарат цифровий Nikon D3100 18-55 VR - 5 459,90 грн., сумку фото Vanguard Up-Rise 22 - 454,90 грн., пам'ять USB FD 32 Gb SILICON POWER Ultima I-series - 327,90 грн., об'єктив Nikon 70-30 - 5 364,90 грн., морозильну камеру GORENJE FN 65 SYW - 6 187,90 грн., рідкокристалічний телевізор SONY KDL42W653ABAEP - 6 348,00 грн., так як вказане майно є спільним майном подружжя, набутим у шлюбі, і позивачка не заперечує продовжувати володіти, користуватися та розпоряджатися таким майном.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю. Первісний позов, з урахуванням додаткових пояснень від 15.02.2016 року просила задовольнити повністю. Зустрічний позов - задовольнити частково, - лише у визнаній нею в заяві від 15.02.2016 року (а.с.54-55, т. 2) частині. В іншій частині зустрічних позовних вимог просила відповідачу відмовити, вважаючи такі вимоги незаконним та необґрунтованими, так як задоволення її первісного позову виключає задоволення будь-яких інших зустрічних позовних вимог.

Відповідач та його представник у судовому засіданні проти первісного позову заперечили повністю. Зустрічні позовні вимоги просили задовольнити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення позивачки, відповідача та їх представників, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги за первісним та зустрічним позовами, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що первісний та зустрічний позови підлягають частковому задоволенню. При цьому суд виходить із такого.

06.12.1995 року позивачка придбала у ОСОБА_4 житлову квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 06.12.1995р., посвідченим державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори ГрушеюЄ.В. та внесений до реєстру за № 11д-2317, зареєстрований у КП «КИЇВСЬКЕ МІСЬКЕ БТІ» 11.12.95 (а.с. 14-15, т. 1).

Як вбачається із технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1, (а.с. 16-19, т. 1), вказана вище квартира складається з однієї кімнати, жилою площею 17,96 м.кв., кухні, площею 8,5 м.кв., ванної кімнати, площею 2,6 м.кв., коридору, площею 10,5 м.кв., вбиральні, площею 1,04 м.кв., балкону, площею 4,7 м.кв. Загальна площа квартири складає 40,6 м.кв. (з балконом - 42,1 м.кв.).

24.11.2004 року між позивачкою та відповідачем було зареєстровано шлюб Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції міста Києва, про що у Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 1571, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції міста Києва 06.04.2005 року, серії НОМЕР_5 (а.с. 20, т. 1).

27.08.2014 року позивач, її сестра ОСОБА_6, а також її брат ОСОБА_7 відчужили ОСОБА_8 успадковану ІНФОРМАЦІЯ_1 року за заповітом, після смерті їх матері - ОСОБА_9, земельну ділянку, площею 0,0739 га, за кадастровим № НОМЕР_6, розташовану у АДРЕСА_3, призначену для будівництва та обслуговування 37/100 житлового будинку НОМЕР_7 господарських будівель та споруд, що розташовані на ділянці, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 27.08.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу ГрицюкомП.В., внесеним до реєстру за № 2494 (а.с. 21-21, т. 1).

Останній сплатив продавцям 149 000,00 грн. готівкою - за земельну ділянку. Як вбачається із тексту договору купівлі-продажу та розписки від 27.08.2014 року по 1/3 частину вказаної суми, а саме, - по 49 666,66 грн., одержав від покупця кожен зі спадкоємців.

Цього ж дня, 27.08.2014 року, вказані вище особи відчужили ОСОБА_8 і 37/100 житлового будинку НОМЕР_7 господарських будівель та споруд, що розташовані на ділянці, що підтверджується договором купівлі-продажу 37/100 житлового будинку від 27.08.2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу ГрицюкомП.В., внесеним до реєстру за № 2493 (а.с. 23-24, т. 1).

Грошова сума, у розмірі 617 600,00 грн., яка відображала продажну вартість 37/300 житлового будинку (а.с. 25, т. 1), як вбачається із тексту договору купівлі-продажу, за згодою сторін, була сплачена ОСОБА_8 на банківський рахунок сестри позивачки - ОСОБА_6, що підтверджується випискою із банківського рахунку ОСОБА_6 від 27.08.2014 року, відкритого у ПАТ «ЕНЕРГОБАНК», про зарахування 617 590,58 грн. від ОСОБА_8 (а.с. 25, т. 1).

27.08.2014 року ОСОБА_6 передала готівкою по 1/3 частки коштів, а саме по 205 866,67 грн. двом іншим спадкоємцям: брату, ОСОБА_7, та сестрі - позивачу ОСОБА_1, що підтверджується текстом договору та спільною розпискою ОСОБА_1 та ОСОБА_7 від 27.08.2014 року (а.с.26, том 1) про одержання ними від ОСОБА_6 готівкою 205 866,67 грн. коштів кожним.

Відтак сума, одержана позивачкою від покупця за житловий будинок та земельну ділянку сукупно склала 255 533,33 грн., з яких 49 666,66грн. - грошові кошти, виручені від продажу належної їй частини успадкованої земельної ділянки, 205 866,67грн. - грошові кошти, виручені від продажу належної їй частини успадкованого житлового будинку.

27.08.2014 року між ОСОБА_6 та позивачем було укладено цільовий договір позики (а.с. 27-28, т. 1), за яким ОСОБА_6 позичила позивачу грошові кошти, у сумі 137 000,00 грн., з метою придбання останньою, за рахунок позичених коштів, а також коштів, одержаних від продажу спадкового майна, визначених договором об'єктів рухомого та нерухомого майна. Позику, у сумі 137 000,00 грн., позивач зобов'язалась повернути ОСОБА_6 за рахунок коштів, виручених за дошлюбну квартиру АДРЕСА_4, яку мала намір продати, однак, не пізніше трьох календарних днів, що слідують за датою продажу такої квартири.

На виконання умов договору цільової позики від 27.08.2014 року, грошова сума, у розмірі 137 000,00 грн., була перерахована 27.08.2014 року ОСОБА_6 на банківський рахунок позивача, що підтверджується банківською випискою із рахунку позивача про перерахування їй 27.08.2014 року ОСОБА_6 грошової суми, у розмірі 137 000,00 грн. (а.с.29, т. 1).

За даними довідки-рахунку № 480544 (а.с. 9, том 2), 09.09.2014 року ОСОБА_2, посередництвом торгівельної організації «Подільські перспективи», придбано автомобіль б/в, марки «FIAT DOBLO», 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2, сірого кольору, за зазначеною у довідці ціною 71 000,00 грн.

Суми, за яку придбано автомобіль, у своєму зустрічному позові відповідач не вказує, однак у судовому засіданні заявив, що дійсна продажна вартість автомобіля склала близько 8 000 доларів США, в перерахунку на гривневий еквівалент, станом на 09.09.2014 рік тобто на час придбання автомобіля.

Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 09.09.2014 року, серії НОМЕР_8, видане Центром ДАІ 6801 на ім`я відповідача (а.с. 30-31, том 1).

Як вбачається із договору купівлі-продажу житлового будинку від 26.09.2014р., посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ФоєюЛ.А., внесеного до реєстру за № 1560 (а.с. 33-36, т. 1), 26.09.2014 року позивач придбала у ОСОБА_12 житловий будинок АДРЕСА_2.

Як вбачається із договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.09.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ФоєюЛ.А., внесеного до реєстру за № 1564 (а.с. 40-43, т. 1), 26.09.2014 року позивач придбала у ОСОБА_12 земельну ділянку, площею 0,2500 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що знаходяться на ній.

Як вбачається із договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.09.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ФоєюЛ.А., внесений до реєстру за № 1568 (а.с. 49-52, т. 1), 26.09.2014 року позивач придбала у ОСОБА_12 земельну ділянку, площею 0,2057 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 призначену для ведення особистого селянського господарства.

Витяги із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.09.2014 року (а.с. 37-39, 44-48, т. 1) свідчать про те, що того ж дня відбулася державна реєстрація права власності на вказані вище житловий будинок та земельні ділянки за позивачкою.

Загальна сума, витрачена позивачем на придбання будинку та двох земельних ділянок склала 197 639,52 грн., з яких 97 232,52 грн. - сума, за яку вчинено купівлю-продаж земельної ділянки, площею 0,2500 га (а.с. 40-43, т. 1), 27 560,00 грн. - сума, за яку вчинено купівлю-продаж земельної ділянки, площею 0,2057 га (а.с. 49-52, т. 1), 72 847,00 грн. - сума, за яку вчинено купівлю-продаж житлового будинку (а.с. 33-36, т. 1).

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 17.04.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ТишкоІ.О. та внесеного до реєстру за № 745 (а.с.53-54, т. 1), 17.04.2015 року позивач продала належну їй до шлюбу квартиру АДРЕСА_4, ОСОБА_14 за ціною 149 900,00 грн., які сплачені їй готівкою, про що свідчить розписка від 17.04.2015 року.

18.04.2015 року позивач повернула своїй сестрі, ОСОБА_6, позичені у неї за договором позики від 27.08.2014 року та одержані шляхом безготівкового переказу грошові кошти, у сумі 137 000,00 грн., що підтверджується розпискою ОСОБА_6 від 18.04.2015 року (а.с. 55, т. 1).

У судовому засіданні від 15.02.2016 року судом задоволено клопотання (а.с. 56-58, т. 2) представника позивачки про виклик до суду та допит у якості свідків позивача, за її згодою, сестри позивачка - ОСОБА_6, зятя сестри позивача - ОСОБА_15, продавця житлового будинку та двох земельних ділянок - ОСОБА_12

Так, будучи допитаною у якості свідка, за її згодою, позивач повідомила суду, що, до отримання спадщини, розмір її спільних з відповідачем доходів ледве забезпечував їх фізичне існування та елементарні потреби, не даючи жодної можливості придбати, протягом двох місяців поспіль, три об'єкти нерухомого майна та автомобіль. Така можливість у неї з'явилась виключно після продажу у серпні 2014 року нерухомого майна, отриманого раніше у спадок, після смерті матері, та позичених у сестри, саме з цією метою, коштів. Суму, яка залишиться після придбання майна, позивач мала намір витратити на лікування, яке необхідно їй систематично, за станом здоров`я, як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС, а також відповідачу як особі, яка хвора на цукровий діабет. Протягом шлюбу, крім підприємницької діяльності, ніякої іншої додаткової оплачуваної роботи відповідач не мав та, за станом здоров'я, виконувати не міг. Позивач також повідомила суду, що відповідач зловживає фактом реєстрації свого місця проживання у її дошлюбній квартирі АДРЕСА_6, останнім часом у ній не ночує, однак, речі свої не вивозив, з реєстраційного обліку не знявся, що є перешкодою для неї повноцінно здійснювати право власності на таку квартиру. На початку серпня 2015 року наніс їй, в присутності сусідки, сестри та чоловіка сестри тілесні ушкодження, що стало приводом для звернення до правоохоронних органів із відповідною заявою та розірвання шлюбу у вересні 2015 року.

Свідок ОСОБА_6 - сестра позивача, яка також брала участь у продажі спадкового майна, крім підтвердження зазначених позивачем джерел походження коштів, витрачених позивачем на придбання нерухомого майна у шлюбі та автомобіля, підтвердила суду, що дійсно позичала сестрі, без відома та згоди її чоловіка, грошові кошти, у сумі 137 тис. грн., з метою - придбати конкретне нерухоме майно та автомобіль, які та їй повернула у квітні 2015 року, продавши дошлюбну квартиру по АДРЕСА_5 ОСОБА_6 також повідомила, що часто бувала в гостях у сестри, під час її перебування у зареєстрованому шлюбі із відповідачем, дійсно бачила, як останній наніс сестрі тілесні ушкодження, у квартирі ночує час від часу, та не вивіз із квартири своїх речей. ОСОБА_6 підтвердила, що, на момент одруження та вселення відповідача у однокімнатну квартиру її сестри, така квартира була повністю до шлюбу умебльована та уже містила необхідну побутову техніку. ОСОБА_6 також підтвердила, що рівень життя позивачки, за час перебування у шлюбі із відповідачем, не дозволяв придбати три об'єкти нерухомого майна та автомобіль. Про будь-які інші заощадження сестри та її колишнього чоловіка, які могли б існувати за час шлюбу, їй нічого не відомо. Протягом шлюбу, крім підприємницької діяльності, ніякої іншої додаткової оплачуваної роботи відповідач не мав.

Свідок ОСОБА_15, який є зятем ОСОБА_6, повідомив суду, що на початку вересня 2009 року, разом із відповідачем, їздив до міста Хмельницький, з метою придбання автомобіля. Бажана марка автомобіля була обрана позивачем та відповідачем заздалегідь, однак конкретний автомобіль було обрано саме під час цієї поїздки. Розмови про намір придбати автомобіль та нерухоме майно велися позивачем та відповідачем, починаючи з дня отримання ними, на початку липня 2014 року, завдатку від майбутнього покупця отриманого у спадщину позивачем майна. При цьому відповідач особисто та неодноразово повідомляв його, що джерелом походження коштів, які він має намір витратити на придбання автомобіля, є продане позивачем, успадковане раніше, після смерті її матері, майно. По дорозі до міста Києва відповідач повідомив ОСОБА_15, що на придбання автомобіля ним витрачено близько 8 000,00 доларів США.

Свідок ОСОБА_12, яка продала позивачу належні їй раніше земельні ділянки та житловий будинок в с. Петрівське Вишгородського району Київської області, підтвердила суду, що з моменту внесення завдатку, у розмірі 6 000 грн., в середні - липня 2014 року, до моменту укладення договорів купівлі-продажу будинку та земельних ділянок минуло близько двох з половиною місяців. Необхідність зачекати із купівлею-продажем до серпня 2014 року позивач та відповідач пояснили тим, що чекають продажу спадщини, яка дісталась позивачу після смерті її матері. У тому, що продаж спадщини відбудеться наприкінці серпня 2014 року позивач висловила впевненість, зазначивши, що у неї є покупець, який уже вніс завдаток та чекає на якусь довідку з-за кордону. У серпні 2014 року позивач повідомила, що готова придбавати нерухомість, однак, у належних ОСОБА_12 документах на землю було виявлено помилку, виправлення якої потребувало часу - майже до кінця вересня 2014 року. Наприкінці вересня 2014 року купівлю-продаж було вчинено за реальною ціною, що зазначена у договорах, - близько 200 000, 00 грн. ОСОБА_12 також бачила великий автомобіль, сірого кольору, на якому приїздили відповідач з позивачем, якого не було під час отримання нею завдатку. При цьому відповідач підтвердив, що автомобіль придбаний нещодавно і джерелом походження коштів, які сплачені за нього, а також за будинок та земельні ділянки, є продане позивачем, успадковане раніше, після смерті її матері, майно.

Згідно наданої відповідачем копії трудової книжки серії НОМЕР_9, заведеної 09.07.1980 року (а.с.69, т. 2), вбачається, що 27.01.1995 року до неї було внесено запис № 22. У відповідності до такого запису, 27.01.2005 року відповідач зарахований на роботу, на посаду техніка першої категорії в господарському відділі Державного науково-технічного центру, згідно наказу №4 від 27.01.2005року. Із запису №24, внесеного у трудову книжку 20.06.2006 року, вбачається, що цього ж дня відповідача звільнено з роботи, з посади техніка першої категорії в господарському відділі Державного науково-технічного центру, за його власним бажанням, згідно наказу №7 від 20.06.2006 року. Документально підтверджених доказів про розмір заробітної плати, одержаної за вказаним місцем роботи, відповідач суду не надав.

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, (а.с. 48-49, т. 2) станом на 16.02.2016 року, з 2007 по 2012 рік, відповідач здійснював підприємницьку діяльність за кодом виду економічної діяльності 82.33.00 - роздрібна торгівля косметичними та парфумерними товарами, як фізична особа-підприємець на спрощеній системи оподаткування (єдиний податок).

Зокрема, із довідки ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС міста Києва № 231/Б/2654-12-02-18 від 26.01.2016 року вбачається, що розмір доходу відповідача, згідно даних декларацій, за жовтень-грудень 2007 року - складає 16 115,00 грн., за січень-березень 2008 року - 18 300,00 грн., за квітень-грудень 2008 року - 28 850,00 грн., за 2009 рік - 52 300,00 грн., за 2010 рік - 213 486,00 грн., за 2011 рік - 9 140,00 грн. (а.с. 68, т. 2).

Розмір доходу відповідача як підприємця на спрощеній системи оподаткування (єдиний податок) за період з 2009 по 2011 рік підтверджується також довідкою № 256-17-204 від 28.04.2012 року, виданою ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС міста Києва, із якої вбачається, що оборот останнього за 2009 рік - склали 52 300,00 грн., за 2010 рік - 213 486,00 грн., за 2011 рік - 9 140,00 грн. (а.с. 27-30, т. 2).

Як вбачається із довідки № 3 від 26.01.2016 року, виданої ТОВ «Фірма «Витоки», з додатками, витрати відповідача як фізичної особи-підприємця по орендній платі за 2009 рік склали 48 000,00 грн., по комунальних послугах за 2009 рік - 941,97 грн.; по орендній платі за 2010 рік - 45 000,00 грн., по комунальних послугах за 2010 рік - 1603,00 грн.; по комунальних послугах за 2011 рік - 863,25 грн. (а.с. 34-47, т. 2).

Як вбачається із відповіді ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС міста Києва № 550/9/26-54-08-04-28 від 05.02.2016 року, інформація про доходи та сплачені з них податки відповідача за період з 2012 року по 2015 рік відсутні, із чого можна дійти висновку, що такі доходи не мали місця (а.с. 17, т. 2).

Із листа Державної служби зайнятості від 09.11.2015 року №ДУ.01-7953/0/6-15 (а.с.26, т. 2) вбачається, що на обліку у Державній службі занятості відповідач не перебуває, у зв'язку із чим такого джерела доходу, як допомога по безробіттю, у нього немає.

Таким чином, проаналізувавши розмір документально підтвердженого доходу ОСОБА_2 за період, коли такий оборот мав місце, а саме, - 2007 по 2012 рік, шляхом додавання сум, зароблених за кожний рік, можна дійти висновку, що такі загальний дохід ОСОБА_2 склав 338 191,00 грн. При цьому, проаналізувавши розмір документально підтверджених витрат, шляхом додавання відповідних сум, витрачених за кожний рік, можна дійти висновку, що такі витрати склали 96 408,43 грн., без урахування сум, які витрачалися ФОП ОСОБА_2 на придбання косметичних товарів для їх реалізації, за єдиним видом діяльності, який ним здійснювався.

Отже, за час перебування у зареєстрованому шлюбі, а саме, з 24.11.2004 року по 25.09.2015 року, різниця між документально підтвердженими доходами і витратами відповідача, склала 241 782,57 грн. та є документально підтвердженим чистим доходом відповідача за весь період, що складає близько 1 859,87 на один місяць. При цьому, прочинаючи з 2012 року, будь-яких документально підтверджених доходів у відповідача немає.

На неможливість повноцінно виконувати трудову функцію, за станом здоров'я, посилається і сам відповідач, відповідно до довідки від 26.01.2016 року, видану КНП «КОНСУЛЬТАТИВНО-ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР ОБОЛОНСЬКОГО РАЙОНУ» (а.с. 67, т. 2), із якої вбачається, що відповідач хворіє на цукровий діабет другого типу, у зв'язку із чим, з 2008 року, перебуває на обліку в ендокринологічному відділенні цього лікувального закладу.

Норми СК України у статтях 57, 60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майна, згідно з якими:

1) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної власності;

2) майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

З метою збереження балансу інтересів подружжя, дотримуючись принципів добросовісності, розумності і справедливості СК України містить винятки із загального правила.

Зокрема, відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Аналогічну позицію відображено у постанові Верховного суду України у цивільній справі № 6-612цс15 від 01.07.2015 року.

Вказаною постановою Судовою палатою у цивільних справах Верховного суду України у складі: головуючого - судді Григор`євої Л.І., а також суддів Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., Яреми А.Г., за обставин, аналогічних обставинам у даній справі, скасовано рішення Апеляційного суду Одеської області від 16.03.2015 року, ухвалу ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.04.2015 року, в частині відмови у задоволенні позову позивача до відповідача про визнання майна особистою приватною власністю та визнання майна, набутого у шлюбі, спільною сумісною власністю сторін, та залишено без змін, в цій частині, рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 23.12.2014 року, яким набуте у шлюбі майно за кошти, що належали позивачеві особисто, визнано його особистою приватною власністю.

Враховуючи викладене, доводи первісної позовної заяви про те, що нерухоме майно та автомобіль були придбані за кошти, які належали позивачці особисто, знаходять своє підтвердження у матеріалах справи, на відміну від доводів зустрічної позовної заяви, що ґрунтуються на факті придбання такого майна за спільно зароблені, значною мірою, - відповідачем, кошти. У зв'язку із цим підлягають задоволенню позовні вимоги за первісним позовом, в частині: визнати особистою приватною власністю позивачки житловий будинок АДРЕСА_2., земельну ділянку, кадастровий номер АДРЕСА_2, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що знаходяться на ній; земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_4, площею 0,2057 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, призначену для ведення особистого селянського господарства.

Задоволення таких вимог повністю виключає задоволення вимог ОСОБА_2 за зустрічним позовом, в частині визнання за ним права власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2., 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_3, площею 0,2500 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_4, площею 0,2057 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2. У зв'язку із цим, у задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_2, в цій частині, відповідно, належить відмовити.

Вимогу позивача за первісним позовом про визнання за нею права власності на легковий автомобіль марки «FIAT DOBLO», 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, сірого кольору, із вказаних вище мотивів, також належить задовольнити повністю, як і вимогу за зустрічним позовом ОСОБА_2 про присудження ОСОБА_1 такого автомобіля.

В решті вимог за первісним позовом позивачу належить відмовити, виходячи із такого.

Як вбачається із довідки за формою № 3 від 16.10.2015 року №967 (а.с. 56, т. 1), відповіді адресно-довідкового підрозділу територіального управління ДМСУ в Київській області № 10637 від 08.12.2015 року (а.с. 76, т. 1), наданої у відповідь на запит суду від 30.10.2015 року (а.с. 61, т. 1), відмітки про реєстрацію місця проживання у паспорті ОСОБА_2 серії НОМЕР_10 від 04.03.1999 року (а.с. 105, т. 1), позивач та відповідач зареєстровані у належній позивачу на праві особистої приватної власності дошлюбній квартирі АДРЕСА_1

Згідно витягу з кримінального провадження № 12015100050007741 від 12.08.2015 року (а.с. 21, т. 2), позивач ОСОБА_1 звернулась до Облонського РВ ГУ МВС України міста Києва із заявою про вчинення злочину, за фактом її побиття, свідком якого стала, в тому числі, - її сестра, ОСОБА_6, що вони обидві підтвердили суду під час допиту їх у якості свідків у судовому засіданні.

29.09.2015 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано рішенням Оболонського районного суду міста Києва у справі № 756/11543/15-ц від 25.09.2015 року, що набрало законної сили (а.с. 57-58, т. 1).

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права власності.

Оскільки позивачем не доведено того факту, що станом на дату розгляду судом справи, відповідач продовжує фактично проживати у її дошлюбній квартирі, а також, з урахуванням того, що таке твердження спростовується і самим відповідачем, який зазначає, що виїхав із квартири після розірвання шлюбу, суд не вбачає порушення прав позивача у цій частині.

Згідно ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, в тому числі, - про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, інших документів, що свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням. Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання.

Оскільки квартира АДРЕСА_1 придбана позивачем до реєстрації шлюбу із відповідачем, а факт реєстрації останнього у даній квартирі, після розірвання шлюбу, є перешкодою для здійснення позивачем права власності на таку квартиру, позивач не позбавлена права звернутися до суду із позовом про визнання відповідача таким, що втратив право користування квартирою.

Що стосується заявленою відповідачем у зустрічному позові вимоги про присудження позивачу за первісним позовом визначеного відповідачем рухомого майна, в тому числі, - побутової техніки, то така вимога підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається із товарного чеку від 16.12.2011 року на суму 12 444,46 грн. (а.с. 258, т. 1, а.с. 52, т. 2), від 16.11.2013 року на суму 6 348,00 грн. (а.с. 260, т. 1), від 08.10.2012 року на суму 6 284,00 грн. (а.с. 262, т. 1), та не заперечується сторонами, під час перебування у зареєстрованому шлюбі ними придбано наступне рухоме майно: фотоапарат цифровий Nikon D3100 18-55 VR - 5 459,90 грн., сумку фото Vanguard Up-Rise 22 - 454,90 грн., пам'ять USB FD 32 Gb SILICON POWER Ultima I-series - 327,90 грн., об'єктив Nikon 70-30 - 5 364,90 грн., морозильну камеру GORENJE FN 65 SYW - 6 187,90 грн., рідкокристалічний телевізор SONY KDL42W653ABAEP - 6 348,00 грн.

Як вбачається із довідок №99235 від 06.10.2015 року (а.с.275, т. 1), №99237 від 06.10.2015 року (а.с. 259, т. 1), № 99238 від 06.10.2015 року (а.с. 261, т. 1), кредитні кошти, надані сторонам на придбання такого майна, повернені фінансовій установі, протягом шлюбу, повністю.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які є підставами виникнення права спільної власності на майно подружжя) визначені у статті 60 СК України.

За змістом цієї норми належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна.

Виходячи з наведеного для правильного застосування статті 60 СК України та визнання майна спільною сумісною власністю суд повинен установити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Оскільки у своєму зустрічному позові відповідач просив присудити вказані об'єкти рухомого майна позивачу, а остання не заперечила щодо цього, подавши суду відповідну заяву, вказана позовна вимога, в частині присудження позивачу фотоапарату цифрового Nikon D3100 18-55 VR - 5 459,90 грн., сумки фото Vanguard Up-Rise 22 - 454,90 грн., пам'яті USB FD 32 Gb SILICON POWER Ultima I-series - 327,90 грн., об'єктиву Nikon 70-30 - 5 364,90 грн., морозильної камери GORENJE FN 65 SYW - 6 187,90 грн., рідкокристалічного телевізора SONY KDL42W653ABAEP - 6 348,00 грн., підлягає повному задоволенню.

В решті зустрічної позовної вимоги відповідача, в частині присудження позивачу інших об'єктів рухомого майна, про які йдеться у прохальній частині зустрічного позову, слід відмовити, так як відповідач не виконав обов'язку, покладеного на нього ч. 3 ст. 10 ЦПК України, та не довів обставину існування такого майна у спільній сумісній власності сторін, придбання його у зареєстрованому шлюбі.

Що стосується вимоги за зустрічним позовом про присудження позивачу сертифікату від 16.12.2011 року ПДС (прогарами додаткового сервісу) на три роки, вартістю 727,90 грн., копія якого знаходиться у матеріалах справи (а.с. 50, т. 2), то в задоволенні такої вимоги також належить відмовити, оскільки права та обов'язки, які посвідчує сертифікат, припинилися 16.12.2014 року, у зв'язку із чим не можуть бути об'єктом поділу.

Що стосується заявленої відповідачем зустрічної позовної вимоги про присудження йому грошової компенсації вартості його частки у спільному майні, у розмірі 171 390,99 грн., то суд зазначає, що вказану цифру відповідач обґрунтовує замовленими ним у жовтні 2015 року звітами про дійсну ринкову вартість майна та вважає, що цією сумою, за рахунок позивача, повинна бути компенсована вартість його частки.

Як вбачається зі звіту про дійсну ринкову вартість майна від 20.10.2015 року, виконаного ТОВ «ЕкспертЦентр», станом на вказану дату, дійсна ринкова вартість житлового будинку АДРЕСА_2., складає 276 500 грн. (а.с. 108-148, т. 1).

Як вбачається зі звіту про дійсну ринкову вартість майна від 20.10.2015 року, виконаного ТОВ «ЕкспертЦентр», станом на вказану дату, дійсна ринкова вартість земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_4, площею 0,2057 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, складає 104 000,00 грн. (а.с. 149-186, т. 1).

Як вбачається зі звіту про дійсну ринкову вартість майна від 20.10.2015 року, виконаного ТОВ «ЕкспертЦентр», станом на вказану дату, дійсна ринкова вартість земельної ділянки земельну ділянку, кадастровий номер АДРЕСА_2, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що знаходяться на ній, складає 180 500,00 грн. (а.с. 187-224, т. 1).

Як вбачається зі звіту про дійсну ринкову вартість майна від 13.10.2015 року, виконаного ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза - Стандарт», станом на вказану дату, дійсна ринкова вартість автомобіля «FIAT DOBLO», 2006 року випуску, (д.н.з. НОМЕР_1) може складати: як 148 360,59 грн., так і 24 726,77 грн., так і 123 633,82 грн. (а.с. 225-256, т. 1).

Разом з тим, у жодному звіті немає жодного фотознімку конкретних об'єктів, які оцінювалися, що породжує сумніви у достовірності такої оцінки та фактичному огляді експертами вказаних у звітах об'єктів оцінки.

Як вбачається з довідки від 06.10.2015 року, виданій Оболонським РУ ГУ МВС України в місті Києві (а.с.66, т. 2), у відповідача викрадено ключі від автомобіля та технічний паспорт на його ім`я, отже відповідач надати автомобіль для огляду експертові 15.10.2015 року не міг, даний факт підтвердив у судовому засіданні сам відповідач.

Крім того, згідно ч. 4 ст. 71 СК України, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Частина 4 даної статті встановлює, що присудження компенсації одному з подружжя допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у спільній власності допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК (ч. 4 ст. 71 СК). Слід зазначити, що ЦК таких випадків у відношенні права спільної сумісної власності не передбачає. Більше того, у абзаці другому ч. 2 ст. 364 ЦК, яка застосовується до відносин виділу частки із спільної сумісної власності згідно ч. 3 ст. 370 ЦК, а за аналогією може бути застосована і до відносин поділу, підкреслюється, що компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Аналогічну позицію висловив і Пленум Верховного Суду України у постанові «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (абзац перший пункту 25).

В абзаці другому пункту 25 уточнюється, що за відсутності згоди другого з подружжя присудження грошової компенсації все ж може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. Однією з підстав задоволення позову співвласника про припинення права на частку у іншого співвласника за ч. 1 ст. 365 ЦК є неподільність речі. Тому у разі недосягнення згоди між подружжям з приводу поділу речей, які є неподільними за своєю природою (ч. 2 ст. 71 СК, ч. 2 ст. 183 ЦК), суд не позбавлений можливості присудити одного з подружжя річ у натурі, а другому - грошову компенсацію, пославшись за аналогією закону на ст. 365 ЦК.

З урахуванням наведеного, у задоволенні зустрічної позовної вимоги про присудженню ОСОБА_2 компенсації вартості його частки у спільному майні, у розмірі 171 390,99 грн., належить відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч.2 ст.88 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі наведеного вище, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 57, 60 СК України, ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», статтями 3, 10, 11, 58, 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю та усунення перешкод у здійсненні права власності - задовольнити частково.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити часткова.

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1:

- житловий будинок АДРЕСА_2.;

- земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_3, площею 0,2500 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що знаходяться на ній;

- земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_4, площею 0,2057 га., розташовану за адресою: АДРЕСА_2, призначену для ведення особистого селянського господарства;

- легковий автомобіль марки «FIAT DOBLO», 2006 року виписку, д.н.з. НОМЕР_1, сірого кольору.

Виділити у власність ОСОБА_1: фотоапарат цифровий Nikon D3100 18-55 VR -5 459,90 грн.; сумку фото Vanguard Up-Rise 22 - 454.90 грн.; пам'ять USB FD 32 Gb SILIKON POWER Ultima I-series - 327,90 грн.; об'єктив Nikon 70-30 - 5 364,90 грн.; морозильну камеру GORENJE FN 65 SYW - 6 187,90 грн., рідкокристалічний телевізор SONY KDL42W653ABAEP - 6 348,00 грн.

В іншій частині позовних вимог за первісним позовом та зустрічним позовом відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 013,89 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 725,04 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.Д. Рудюк