Ухвала суду № 56397971, 10.03.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/11675/15-ц Головуючий у 1-й інст. Семенцова Л. М.

Категорія 47 Доповідач Талько О. Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої Талько О.Б.,

суддів: Заполовського В.Й., Шевчук А.М.,

за участю секретаря Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської міської ради до виконавчого комітету Житомирської міської ради, Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України, приватного підприємства «Олсо», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу, витребування майна, а також визнання права власності, за апеляційною скаргою заступника прокурора Житомирської області на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 28 січня 2016 року ,-

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2015 року заступник прокурора Житомирської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Житомирської міської ради, в якому зазначив, що рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 16 квітня 1981 року за №194 майновий комплекс водно-веслувальної бази, розташований в м. Житомирі по провулку Річковому, №19-б, передано на баланс ДСТ «Колос».

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 27 вересня 2007 року за №738 право власності на цей майновий комплекс оформлено за товариством «Колос» на підставі ст. 344 ЦК України.

3 жовтня 2007 року Всеукраїнському фізкультурно-спортивному товариству «Колос» агропромислового комплексу України видано свідоцтво про право власності на дане нерухоме майно.

Відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи вказаний майновий комплекс складається із: шести будинків-роздягалень з пластин, металу та дерева; металевої майстерні, обшитої деревом; дерев'яного будинку охорони; металевого розбірного гаража та п'яти металевих розбірних сейфів.

27 листопада 2007 року між Всеукраїнським фізкультурно-спортивним товариством «Колос» та приватним підприємством «Олсо» укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого спірний майновий комплекс перейшов у власність останнього.

Право власності на дане нерухоме майно зареєстроване за ПП «Олсо» 21 грудня 2007 року.

Окрім того, КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» повторно 19 грудня 2011 року здійснено реєстрацію права власності на цей майновий комплекс та видано ПП «Олсо» свідоцтво про право власності.

Відповідно до декларацій про початок виконання будівельних робіт від 10 вересня 2013 року та 15 березня 2013 року ПП «Олсо» розпочато проведення реконструкції вказаної водно-веслувальної бази.

В подальшому, приватне підприємство здійснило відчуження окремих об'єктів спірного майнового комплексу на користь: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Зазначені особи на даний час є власниками цього майна.

Заступник прокурора вказує, що рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 27 вересня 2007 року за №738 не узгоджується з вимогами законодавства, оскільки на час його прийняття майновий комплекс був переданий ДСТ «Колос» лише на баланс. Доказів того, що товариство було власником цього майна, матеріали інвентаризаційної справи не містять.

Застосувавши положення ст. 344 ЦК України, які передбачають набуття права власності за набувальною давністю, виконком не врахував ту обставину, що товариство користувалось цим майном менше 10 років.

Окрім того, державна реєстрація спірного майна проведена з порушенням вимог законодавства, оскільки споруди водно-веслувальної бази є тимчасовими та не підлягають реєстрації.

Також при прийнятті вказаного рішення виконком вийшов за межі наданих йому повноважень та не врахував ту обставину, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання щодо відчуження комунального майна вирішуються виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.

З огляду на вищезазначене, заступник прокурора Житомирської області просив визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 27 вересня 2007 року за №738 в частині оформлення права власності на майновий комплекс водно-веслувальної бази за Всеукраїнським фізкультурно-спортивним товариством «Колос», визнати недійсним свідоцтво про право власності на дане майно, видане 3 жовтня 2007 року товариству «Колос».

Окрім того, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу майнового комплексу водно-веслувальної бази, укладений 27 листопада 2007 року між Всеукраїнським фізкультурно-спортивним товариством «Колос» та приватним підприємством «Олсо», а також витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 об'єкти бази та визнати право власності на спірний майновий комплекс за територіальною громадою м. Житомира в особі Житомирської міської ради.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 28 січня 2016 року провадження у справі в частині визнання незаконним та скасування рішення виконкому Житомирської міської ради, визнання недійсними свідоцтва про право власності на майновий комплекс та договору купівлі-продажу майна закрито.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Житомирської області, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зокрема, зазначає, що позовні вимоги взаємопов'язані між собою та їх окремий розгляд неможливий, адже спір виник з приводу права власності на цілісний майновий комплекс, частини якого на даний час відчужені за відплатними договорами на користь фізичних осіб.

При вирішенні даного питання суд першої інстанції не врахував положення ст.15 ЦПК України та роз'яснення пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які містяться у п.3 постанови від 1 березня 2013 року за №3.

В судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення виконкому Житомирської міської ради, визнання недійсними свідоцтва про право власності на майновий комплекс та договору купівлі-продажу майна, суд першої інстанції виходив з того, що дані вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком.

Відповідно до положень ст.ст.1,3,15 ЦПК України завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають, зокрема, з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження у справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

За правилами ст.2 ГПК України господарський суд, зокрема, порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п.3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 1 березня 2013 року за №3, суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне ( справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору ( однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Оскільки згідно зі статтею 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства. Разом з тим суд також має враховувати, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.

В даному випадку прокурором оспорюється з точки зору його законності рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 27 вересня 2007 року №738, на підставі якого товариству «Колос» видано свідоцтво про право власності на майновий комплекс водно-веслувальної бази. Внаслідок реалізації вказаного рішення у ПП «Олсо», а також фізичних осіб - відповідачів у справі, виникло право власності на об'єкти даного майнового комплексу. Отже, в даному випадку позовні вимоги прокурора мають розглядатись в порядку цивільного судочинства як спосіб захисту порушеного права за ст. 16 ЦК України, оскільки їх окремий розгляд є неможливим.

З огляду на вищезазначене, ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 209, 303,307,311,313,314,315,319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області задовольнити.

Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 28 січня 2016 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуюча Судді: