Постанова № 56396892, 18.02.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2016 року 810/5751/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання незаконними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про:

- визнання незаконними дій щодо нарахування пені на заборгованість зі сплати штрафних (фінансових) санкцій;

- зобов`язання повернути надлишково сплачені кошти в сумі 186706,06 грн. на рахунок квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем, всупереч ухвали Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2013 по справі №2а-2463/11/1070 щодо розстрочення виконання постанови від 23.08.2012 у цій же справі, було нараховано пеню на суму податкового боргу. Просив суд задовольнити позов.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених в письмових запереченнях.

У судове засідання сторони, повідомлені належним чином не прибули. Через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, від представника відповідача - заперечення на адміністративний позов.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд вирішив розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Ухвалою Київського окружного адміністративного від 20.06.2013 щодо розстрочення (відстрочення) виконання постанови суду у справі №2а-2463/11/1070, розстрочено виконання постанови від 23.08.2012 на три роки, шляхом сплати щокварталу рівними частинами, починаючи з третього кварталу 2013 року та до повного погашення заборгованості.

Постанова та ухвала не оскаржувались та набрали законної сили.

На підтвердження виконання вищезазначеної ухвали про розстрочення, позивачем до суду були надані копії платіжних доручення, графік погашення розстрочених (відстрочених) сум на підставі рішення суду,

Не зважаючи на вищевказані обставини, відповідачем, на підставі статтей 100, 129 Податкового кодексу України та Методичні рекомендації, які затверджені Наказом ДПА України від 07.12.2010 №927, було нараховано на суму боргу щомісячну плату пені в розмірі 178,52 грн. з 29.11.2013 по 29.08.2016.

Позивач не погодившись з таким нарахуванням, звернувся до Білоцерківською ОДПІ з претензією про повернення незаконно нарахованої пені, яка залишена без задоволення відповідачем (Лист від 01.10.2015 №/1002-23-0).

Вважаючи, своє право порушеним позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно із статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Як визначено пунктом 100.1 статті 100 Податкового кодексу України, розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Тобто, визначення строків сплати податкового боргу має проводитись податковим органом з урахуванням їх перенесення, про яке йдеться в умовах розстрочення.

Суд встановлено, що позивачем не було допущено порушення строків сплати розстроченого податкового боргу за ухвалою суду від 20.06.2013 у справі № 2а-2463/11/1070.

Крім того, на думку суду необґрунтованим є посилання відповідача у запереченнях проти позову на наказ ДПА України від 07.12.2010 № 927 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії структурних підрозділів органів державної податкової служби при розстроченні, відстроченні на підставі рішення суду сум заборгованості за платежами, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби" з огляду на таке.

Вищевказаний наказ не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, тобто не є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України.

Відповідно до принципу законності, закріпленого у статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією.

Отже, оскільки Методичні рекомендації податкового органу не є нормативно-правовим актом, їх застосування у даному випадку судом не можливо, оскільки суперечить принципу законності.

Також, суд зауважує, що за змістом вказаних Методичних рекомендацій, на які посилається відповідач, пеня та штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкового боргу, який підлягає розстроченню (відстроченню) за рішенням суду, нараховуються на загальних підставах.

Тобто, у цих Методичних рекомендаціях йдеться саме про несвоєчасну сплату податкового боргу (у тому числі й розстроченого), а не узгоджених податкових зобов'язань. Таким чином, застосування пені та штрафних санкцій (за приписами цих Методичних рекомендацій) можливо, якщо платник податків порушив строки сплати податкового боргу відповідно до строків його розстрочення, а не відповідно до загальних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та винесення відповідних рішень.

Суд, всебічно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати незаконними дії Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області щодо нарахування пені на заборгованість зі сплати штрафних (фінансових) санкцій.

3. Зобов`язати Білоцерківську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області повернути надлишково сплачені кошти в сумі 186706,06 грн. на рахунок Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква.

4. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, здійснені Квартирно-експлуатаційним відділом міста Біла Церква судові витрати у розмірі 4018 (чотири тисячі вісімнадцять) гривень 60 копійок.

5. Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.