Постанова № 56396768, 03.07.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2015 р. Справа № 804/5931/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 12 714,62 грн., а також пені в розмірі 2,54 грн. за порушення встановлених термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до положень Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 875-XІI) ФОП ОСОБА_2 не виконано норматив робочих місць з працевлаштування інвалідів у кількості 1 особи. Отже, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, відповідач до 16.04.2013 року повинна була самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 12 714,62 грн. Вищезазначена сума не була сплачена відповідачем у встановлені законодавством строки, а тому позивачем була нарахована пеня в розмірі 2,54 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості становить 12 717,16 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2013 року Дніпропетровському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову про задоволення позовних вимог. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій у розмірі 12 714,62 гривень та пені в розмірі 2,54 гривні.

10 березня 2015 року касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задоволено частково. Скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 року. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

08.05.2015 року ухвалою суду прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 22.05.2015 року.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

06.07.2015 року ФОП ОСОБА_2 було подано до канцелярії суду заяву про розгляд справи без її присутності. В матеріалах справи наявні заперечення, в яких зазначено про непоодинокі випадки неможливості працевлаштування необхідної кількості інвалідів. Крім того, відповідач вказала, що у встановлений строк та належним чином щомісячно подавала відповідну звітність до органів служби зайнятості населення, повідомляючи про наявність робочих місць для інвалідів.

Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обовязки (ч.2 ст. 49 КАС України).

Враховуючи заяву позивача, строки розгляду та вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити спір за відсутності сторін, у письмовому провадженні, за наявними у справі доказами відповідно до вимог ч. 4, ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд зробив висновок про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Суд касаційної інстанції, направивши дану справу на новий розгляд, зробив висновок про вжиття ФОП ОСОБА_2 вичерпних заходів недопущення правопорушення, яке є підставою для застосування до неї штрафних санкцій, визначених статтею 20 Закону №875-ХІІ, однак, лише у лютому, березні, липні, жовтні, листопаді та грудні 2012 року.

Водночас, за період з квітня по червень та в серпні 2012 року суди не встановили ні факту подання ФОП ОСОБА_2 до Криворізького міського центру зайнятості звітів за формою №3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів за вказаний період, ні факту виконання нею в цей період нормативу із створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у повному обсязі.

З огляду на вказівки касаційної інстанції, судом з'ясовано, що згідно з звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік за формою № 10-ПІ, поданим ФОП ОСОБА_2 до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 26 осіб: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1 особа; фонд оплати праці штатних працівників - 330,58 тис. грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 12 715 грн.

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально - економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 вищевказаного Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави зробити висновок, що на підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, покладено обов'язок, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також, якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

При цьому, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що зазначені в частині 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Судом з'ясовано, що звіти про наявність вакансій, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, за формою № 3-ПН подавалися ФОП ОСОБА_2 до Криворізького міського центру зайнятості у 2012 році не щомісяця, як того вимагає стаття 20 Закону України «Про зайнятість населення», а лише: 3 лютого, 1 березня, 2 липня, 12 жовтня, 7 листопада та 01 грудня 2012 року (стор. 17-26). У вказаних звітах зазначено про наявність 2 вакансій для працевлаштування інваліда станом на 03.02.2012р., 01.03.2012р., 02.07.2012р. та 3 вакансій - станом на 12.10.2012р., 07.11.2012р., 01.12.2012р.

За період з квітня по червень та за серпень 2012 року відповідач не подавала до Криворізького міського центру зайнятості звітів за формою №3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів. Докази зворотного на вимогу суду відповідач не надала.

Отже, відповідач нерегулярно інформувала центр зайнятості про наявність у нього вакансій для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення», який був чинним у звітному 2012 році, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день.

З наведених обставин, встановлюється склад правопорушення у вигляді невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 особи за період з квітня по червень, серпень 2012р.

Згідно з відповіддю Криворізького міського центру зайнятості від 09.10.2013 року №05-14/3545 протягом 2012 року ФОП ОСОБА_2 подано 6 звітів за формою №3-ПН, в яких зазначено про наявність вакансій для інвалідів у необхідній кількості.

Криворізьким міським центром зайнятості було направлено інваліда гр. ОСОБА_3 для працевлаштування на посаду кухаря, але відповідач відмовила гр. ОСОБА_3 у працевлаштуванні, оскільки вказана особа не мала зазначеного стажу в поданій звітності за формою №3-ПН, в якій встановлено до професії кухаря вимогу, а саме стаж роботи більше 1 року. Докази виконання відповідачем у період з квітня по червень, серпень 2012р. нормативу із створення робочих місць працевлаштування інвалідів відсутні.

Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менш, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, внаслідок застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 цієї статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Отже, за умови виконання підприємством обов'язку по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, своєчасного інформування центру зайнятості про наявність вакантних посад, а також за відсутності даних про відмову інваліду у прийнятті на роботу, не виникає підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій.

З огляду на те, що відповідачем за період квітень-червень та серпень 2012 року не були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" по інформуванню центру зайнятості про наявність вакантних посад, призначених для працевлаштування інвалідів за період квітень-червень, серпень 2012 року, що підтверджено матеріалами справи, то наявні правові підстави для застосування до неї адміністративно-господарських санкцій за цей період у сумі 12 714,62 грн. та 2,54 грн. пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій.

За викладених обставин, позовні вимоги Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 12 714,62 грн., а також пені в розмірі 2,54 грн. за порушення встановлених термінів сплати адміністративно-господарських санкцій підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя С.В. Ніколайчук