Постанова № 56396651, 10.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 року Справа № 876/980/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Яворського І.О., Носа С.П.

з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Ковельської районної державної адміністрації на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 січня 2016 року за позовом Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Ковельської районної державної адміністрації до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

У грудні 2015 року Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Ковельської районної державної адміністрації (далі - Територіальний центр Ковельської РДА) звернулося в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Ковельська ОДПІ) № 0025031701 від 07.12.2015 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05.01.2016 в задоволені адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, її оскаржив Територіальний центр Ковельської РДА. Апеляційну скаргу мотивує тим, що оскільки у період з 21.10.2015 по 17.11.2015 Територіальним центром Ковельської РДА своєчасно проводилось перерахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до бюджету, однак у зв'язку із зміною реквізитів призначення платежу, при перерахуванні єдиного внеску було допущено помилку при визначенні рахунку, на який позивач повинен був сплачувати єдиний внесок. У зв'язку із цим, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов повністю.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Територіальним центром Ковельської РДА самостійно обчислено та сплачено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 21.10.2015 по 17.11.2015 в сумі 3 951 грн 48 коп та 38 960 грн 88 коп на розрахунковий рахунок № 37193201010306, що підтверджується платіжними дорученнями № 560 від 25.09.2015 на суму 3 951,45 грн та № 561 від 25.09.2015 на суму 38 960,88 грн.

16.11.2015 позивач звернувся до Ковельської ОДПІ із заявою, в якій просив перевести здійснені згідно вищевказаних платіжних доручень платежів з розрахункового рахунку № 37193201010306 на вірний розрахунковий рахунок за № 37192201000317.

Відповідно до акту № 51098-03 від 11.12.2015 кошти були зараховані на дійсний рахунок Ковельської ОДПІ ГУ ДФС лише 30.11.2015.

07.12.2015 Ковельською ОДПІ було винесено рішення № 0025031701 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму 7 926,35 грн, зокрема штрафні санкції в розмірі 6 952,94 грн та нарахована пеня в сумі 973,41 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, а також з правомірності прийнятих відповідачем оскаржуваних рішень.

Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, виходячи з наступного.

За приписами пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п.2 ст.25 цього Закону, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Згідно з п.3 ст.25 цього ж Закону, суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Таким чином, за несплату платником податків єдиного внеску у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

Водночас колегія суддів зазначає, що ч.4 ст.45 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Відповідно до ч.5 ст.45 цього Кодексу, податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Згідно зі ст.1 Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого Наказом Державного казначейства України № 122 від 26.06.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2002 за № 594/6882, єдиний казначейський рахунок (далі - ЄКР) - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Пунктом 2.1 цього Положення визначено, що ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

У відповідності до пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, позивач вчасно та в повному обсязі перерахував єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до державного бюджету на підставі платіжного доручення № 560 від 25.09.2015 на суму 3 951,45 грн та платіжного доручення № 561 від 25.09.2015 на суму 38 960,88 грн, проте, у вказаних платіжних дорученнях помилково зазначив розрахунковий рахунок № 37193201010306.

16.11.2013 позивач звернувся до Ковельської ОДПІ із заявою, в якій просив перевести здійснені згідно вищевказаних платіжних доручень платежів з розрахункового рахунку № 3719320101030 на вірний розрахунковий рахунок за № 37192201000317 та 30.11.2015 кошти були перераховані на розрахунковий рахунок останнього.

Аналізуючи наведені вище норми та враховуючи встановлені судом обставини справи, колегія суддів вважає, що оскільки суми єдиного внеску були зараховані на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми єдиного внеску не є достатньою правовою підставою для висновку про несвоєчасну сплату необхідної суми грошового зобов'язання, а відтак і для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Вказана правова була викладена у постанові Верховного Суду України від 16.06.2015 по справі № 21-377а15.

У відповідності до ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що здійснення позивачем помилки під час перерахування єдиного внеску до державного бюджету, не може бути підставою для застосування штрафів, передбачених ПК України.

У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених оскаржуваних рішень, належним чином не довів.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені ПК України та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Підсумовуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.159 КАС України, судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.202 цього Кодексу, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З врахуванням встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Ковельської районної державної адміністрації задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 січня 2016 року по справі № 803/3880/15 скасувати та прийняти нову, якою позов Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Ковельської районної державної адміністрації задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області № 0025031701 від 07 грудня 2015 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : І.О.Яворський

С.П.Нос

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11.03.2016