Ухвала суду № 56396612, 17.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/2459/15

Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - доповідача - Кравця О.О.судді -Домусчі С.Д.судді - Коваль М.П. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області про визнання дій неправомірними,-

ВСТАНОВИВ:

27.07.2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області та просив визнати неправомірною дією відповідача щодо найменування його по батькові у листі направленому йому 20.07.2015 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_4 надав апеляційну скаргу, в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм процесуального та матеріального права, просив її скасувати та прийняти нову , якою позов задовольнити.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом 1-ої інстанції було встановлено , що 07 липня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області з заявою, в якій повідомляв про порушення мешканцями м. Миколаєва правил утримання домашніх тварин.

Вказане звернення, крім суті самої заяви, містило такі відомості як прізвище, ім'я, адресу місця проживання громадянина, дату та підпис заявника.

Відповідачем за результатами розгляду звернення ОСОБА_4 надано письмову відповідь за № 10/І-03 від 20.07.2015 року.

Апелянт посилається на порушення його права не називатися по батькові відповідно до його національної традиції, гарантоване ст.12 Закону України «Про національні меншини».

Відповідно до вимог статті 5 Закону України " Про звернення громадян", яка визначає, що у зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.07.2012 № 650 "ІІро затвердження Інструкції з оформлення документів у системі МВС України", затверджено Інструкцією з оформлення документів у системі МВС України.

Наказ МВС України від 27.07.2012 № 650 розроблено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1242 „Про затвердження Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади та з метою вдосконалення документального забезпечення діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління МВС України, дотримання єдиних вимог до оформлення документів.

Відповідно до розділу 2 пункту 2.16.6 у разі надсилання документів фізичній особі прізвище, ім"я та по батькові (або ініціали) адресата зазначають у називному відмінку.

Відповідачем в письмових запереченнях зазначено, що саме з метою дотримання вимог законодавства України в частині оформлення відповідей на звернення громадян, у зазначеному вище листі Управління як адресата зазначено ОСОБА_4, вказані данні використані з облікових справ, що знаходять в відповідача, де зафіксовані попередні звернення позивача, в яких він сам вказував себе по батькові.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про національні меншини» кожний громадянин України має право на національні прізвище, ім'я та по батькові.

Громадяни мають право у встановленому порядку відновлювати

свої національні прізвище, ім'я та по батькові.

Громадяни,в національній традиції яких немає звичаю зафіксовувати "по батькові", мають право записувати в паспорті лише ім'я та прізвище, а у свідоцтві про народження - ім'я батька

і матері.

Як вбачається з матеріалів справи при подачі заяви до УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_4 надавав своє пенсійне посвідчення.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України:

а) паспорт громадянина України;

б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

в) дипломатичний паспорт України;

г) службовий паспорт України;

ґ) посвідчення особи моряка;

д) посвідчення члена екіпажу;

е) посвідчення особи на повернення в Україну;

є) тимчасове посвідчення громадянина України;

2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус:

а) посвідчення водія;

б) посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон;

в) посвідка на постійне проживання;

г) посвідка на тимчасове проживання;

ґ) картка мігранта;

д) посвідчення біженця;

е) проїзний документ біженця.

2. Документи, передбачені цією статтею, є власністю України.

Згідно зі ст.. 21. Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України на території України.

7. До паспорта громадянина України вноситься така інформація:

1) назва держави;

2) назва документа;

3) ім'я особи;

4) стать;

5) громадянство;

6) дата народження;

7) унікальний номер запису в Реєстрі;

8) номер документа;

9) дата закінчення строку дії документа;

10) дата видачі документа;

11) уповноважений суб'єкт, що видав документ (код);

12) місце народження;

13) відцифрований образ обличчя особи;

14) відцифрований підпис особи.

8. Паспорт громадянина України містить напис українською мовою "Паспорт громадянина України є власністю України".

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції , щодо відсутності підстав для задоволення позову та вважає ,що Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області відсутність по-батькові у заяві позивача була сприйнята , як помилкова, а тому з метою дотримання вимог законодавства України в частині оформлення відповідей на звернення громадян, у зазначеному вище листі , використовуючи данні з облікових справ, де зафіксовані попередні звернення позивача,Управлінням було помилково зазначено по-батькові позивача - «Михайлович», не маючі на меті на порушення права не називатися по-батькові відповідно до його національної традиції.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.8 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Доводи апеляційної скарги, що зухвалість і цинізм відповідача була саме в тому, що він встановлював ім'я його батька висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні апелянтом фактичних обставин і норм матеріального права.

Згідно з ч.2 ст.200 КАС України (в редакції на момент вчинення процесуальної дії) не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Таким чином , апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав в межах доводів апеляційної скарги для скасування чи зміни постанови суду 1-ої інстанції .

Керуючись ч.1 ст. 195, ст.197, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий

суддя-доповідач О.О.Кравець

Судді: С.Д.Домусчі

М.П.Коваль