Ухвала суду № 56396572, 03.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14138/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

03 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста вода буд монтаж» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Брокбудкепітал» за період із 01.07.2014 року по 31.07.2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 28.01.2015 року №82/26-53-22-01-21/38995074 (далі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 304500,00 грн.

На підставі акту перевірки, 16.02.2015 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 304500,00 грн. за основним платежем та у розмірі 152250,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись із вказаними рішеннями та діями податкового органу, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому просив суд визнати такі дії протиправним та скасувати прийняті відповідачем податкове повідомлення-рішення.

В основу обґрунтування свого рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З сукупного аналізу підпунктів 14.1.18, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вбачається, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, основним видом діяльності Позивача являється будівництво житлових и нежитлових будівель, що підтверджується зареєстрованим видом діяльності та отриманою ліцензією.

Відповідно до господарської діяльності Позивач уклав договори підряду із Замовником робіт ТОВ «Сент Софія Констракшн», а саме договір підряду на виконання робіт № 15-05/2014 від 15.05.2014 р. та договору підряду на виконання робіт № 11-12/2013 від 11.12.2013 р. на роботи з монтажу систем опалення, водопостачання і каналізацією на секціях 1-7 (по Договору ТОВ «Сент Софія Констракшн» виступає «Генпідрядником», а Позивач «Підрядником») на об'єкті: Житлово-офісний комплекс з торговими приміщеннями, приміщеннями соціальної інфраструктури та підземним паркінгом на проспекті Перемоги, 42, м. Київ.

Відповідно до укладеного між Позивачем з ТОВ «Брокбудкепітал» договорів підряду (виконання робіт) № БРБМ06 від 23.06.2014 р. та № БРБМ07 від 25.06.2014 р., Позивач доручив виконання будівельних робіт, а саме: монтаж систем водопостачання, каналізації та протипожежного водопроводу в приміщенні паркінгу та монтаж системи опалення на секціях 3, 5, 6, 7 на об'єкті: Житлово-офісний комплекс з торговими приміщеннями, приміщення соціальної інфраструктури та підземним паркінгом на проспекті Перемоги, 42, м. Київ. Укладання Договорів супроводжувалося погодженням всіх істотних умов, договірної ціни на виконання робіт, проектно-технічної документації та ін.

Згідно до цього Договору № БРБМ06 від 23.06.2014 р. було підписано між Сторонами Локального кошторису на будівельні роботи № 2-1-1 на монтаж паркінгу та насосної станції на об'єкті: Житлово- офісний комплекс з торговими приміщеннями, приміщеннями соціальної інфраструктури та підземним паркінгом на проспекті Перемоги, 42, м. Київ та Договірної ціни станом на 23.06.2014 р.

До Договору № БРБМ07 від 25.06.2014 р. між Позивачем з TOB «Брокбудкепітал» було підписано між Сторонами Локального кошторису на будівельні роботи № 2-1-1 на монтаж системи опалення в секціях 3, 5, 6, 7 на об'єкті: Житлово-офісний комплекс з торговими приміщеннями, приміщення соціальної інфраструктури та підземним паркінгом на проспекті Перемоги, 42, м. Київ та Договірної ціни станом на 25.06.2014 р.

За перевіряємий Відповідачем період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р. Позивачем були прийняті виконані роботи ТОВ «Брокбудкепітал», на підставі чого було складено Акти виконаних робіт № 509 з липень 2014 р. та № 1065 за липень 2014 р.

Оплата за виконані роботи здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку на рахунок ТОВ «Брокбудкепітал» на підставі Актів виконаних робіт за липень 2014 р. та Довідок про вартість виконаних робіт та витрат з липень 2014 р. до Договору № БРБМ06 від 23.06.2014 р. та Договору № БРБМ07 від 25.06.2014 р.

Підтвердженням проведеної Позивачем оплати підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за липень 2014 р., платіжними дорученнями та банківськими виписками. Зазначені банківські підтверджують списання коштів з рахунку Позивача на поточний рахунок ТОВ «Брокбудкепітал».

Відповідно до прийнятих від ТОВ «Брокбудкепітал» вищезазначених робіт між Позивачем та безпосереднім Замовником робіт у Позивача - ТОВ «Сент Софія Констракшн» (Генпідрядник) були підписані: Акт № 1-9 приймання виконаних робіт за серпень 2014 р., складено довідку про вартість виконаних робіт за серпень 2014 р. Розрахунки з ТОВ «Сент Софія Констракшн» проведені в повному обсязі, що підтверджуються Актом звіряння взаємних розрахунків за період: 26.01.2015 р. між Позивачем та ТОВ «Сент Софія Констракшн».

На підставі виконаних Позивачем перед ТОВ «Сент Софія Констракшн» зобов'язань з виконання підрядних робіт та проведеною оплатою зі сторони ТОВ «Сент Софія Констракшн», Позивачем були виписані та надані ТОВ «Сент Софія Констракшн» податкові накладні: № 1 від 28.08.2014 р. та № 2 від 28.08.2014 р. - по Договору № 15-05/2014 від 15.05.2014 р.; податкові накладні: № 1 04.07.2014 р., № 5 від 20.07.2014 р. та № 6 від 28.07.2014 р. - по Договору № 11-12/2013 від 11.12.2013 р.

Колегія суддів наголошує, що зазначений об'єкт будівництва: Житлово-офісний комплекс з торговими приміщеннями, приміщення соціальної інфраструктури та підземним паркінгом на проспекті Перемоги. 42. м. Київ було введено в експлуатацією відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Таким чином, враховуючи все вище наведене, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Брокбудкепітал», здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що якщо платник податку на додану вартість, придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими первинними документами, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Таким чином, доводи апеляційних скарг спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Щодо визначення суми содового збору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VІ в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 року № 484-VIII (далі - Закон).

Відповідно до положень ст. ст. 3 та 4 названого Закону (в останній редакції) судовий збір справляється з апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

З огляду на те, що предметом позову є стягнення грошового зобов'язання в розмірі 304500 грн., позовні вимоги є вимогами майнового характеру, оскільки таке рішення змінює майновий стан особи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збору за подання майнового позову до суду становила 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Враховуючи те, що 2 відсотки розміру майнових вимог є більшим ніж 4 мінімальних заробітних плат, за подання позовної заяви позивач повинен був сплатити 4872 грн. (1218 * 4= 4872 грн.).

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 5359,2 грн. (4872 грн. * 110%).

Враховуючи те, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2016 року було відстрочено апелянту сплату судового здору до винесення судового рішення, суд приходить до висновку про стягнення з апелянта вказаної вище суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2015 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897, банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) - 820019, рахунок отримувача - 31211206781007, код класифікації доходів бюджету - 22030001) судовий збір у сумі 5359 грн. (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) 20 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.