Ухвала суду № 56396557, 03.03.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2016 року

справа № 804/20770/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року у справі № 804/20770/14 за позовом Українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю торгівельна компанія «ЮГОС» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

Українсько-російське товариство з обмеженою відповідальністю торгівельна компанія «ЮГОС» (далі – ТОВ ТК «ЮГОС») 19 грудня 2014 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, згідно з яким, з урахуванням уточнень, просить:

- визнати протиправними дії відповідача з винесення вимоги №Ю-1958 від 05 грудня 2014 року та скасувати її з моменту винесення.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що зі змісту оскаржуваної вимоги не вбачається, суть порушень, обставини та докази, що їх підтверджують, суми заборгованостей, строк їх виникнення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд визнав протиправною та скасував вимогу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №Ю-1958 від 05 грудня 2014 року.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що у позивача відсутня станом на 01 грудня 2014 року заборгованість по сплаті єдиного внеску у розмірі 1383,21 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що станом на час формування податкової вимоги Ю-1958 у АІС «Податковий блок» по підприємству рахувалась недоїмка у сумі 1383,21 грн., яка була сплачена 03 грудня 2014 року у розмірі 985,03 грн. та 19 грудня 2014 року у розмірі 398,18 грн., враховуючи викладене підприємством в повному обсязі було сплачено суму визначену у податковій вимозі і заходи примусового стягнення заборгованості з боку податкового органу до підприємства не застосовувались.

Згідно з запереченнями на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на її необґрунтованість просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача яка підтримала доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача який заперечував щодо її задоволення зазначаючи про безпідставне неврахування відповідачем при розрахунку недоїмки платіжних доручень позивача від 19.03.2014 року на суму 4016,54 грн., перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

05 грудня 2014 року відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-1958 станом на 01 грудня 2014 року (далі – вимога), щодо сплати недоїмки по єдиному внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 1383,21 грн.

Вказана вимога надійшла на адресу ТОВ ТК «ЮГОС» 09 грудня 2014 року.

Правомірність та обґрунтованість сформованої відповідачем вимоги №Ю-1958 від 05 грудня 2014 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку про належне оформлення відповідачем вказаної вимоги, а також відсутності у позивача станом на 01 грудня 2014 року заборгованості по сплаті єдиного внеску у розмірі 1383,21 грн. та як наслідок протиправності вимоги відповідача та необхідності її скасування.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відсутності у позивача станом на 01 грудня 2014 року заборгованості по сплаті єдиного внеску у розмірі 1383,21 грн. виходячи з наступного.

Порядок сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ) .

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VІ підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно із частиною 12 статті 9 Закону №2464-VІ, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно з карткою особового рахунку ТОВ ТК «Югос» станом на 31 грудня 2013 року рахувалась переплата по єдиному внеску в сумі 2414,49 грн. (а.с. 33-35).

Зобов’язання по сплаті єдиного внеску за січень 2014 року в сумі 2008,27 грн. погашені підприємством 29 січня 2014 року.

Зобов’язання по сплаті єдиного внеску за лютий 2014 року в сумі 2008,27 грн. погашені підприємством 25 лютого 2014 року.

Погашення зобов’язань по сплаті єдиного внеску за березень 2014 року в сумі 2008,27 грн. та за квітень 2014 року в сумі 2008,27 грн. проводилось через банківську установу ПАТ «Банк «Форум», що підтверджується платіжними дорученнями від 19 березня 2014 року на загальну суму 4176,54 грн., однак дані розрахункові документи були повернуті без виконання на підставі п. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с. 46, 57).

Так, у зв’язку з неперерахуванням зазначених платежів, контролюючим органом у відповідності до положень ст. 25 Закону №2464-VІ в рахунок погашення зобов’язання позивача за березень 2014 року в сумі 2008,27 грн. зараховано наявну на картці облікового розрахунку платника податків (далі - КОР) переплату у розмірі 2414,49 грн.

Станом на 22.04.2014 року на КОР позивача обліковувалась переплата по єдиному внеску у розмірі 406,22 грн.

Внаслідок неперерахування банком платежу позивача по сплаті єдиного внеску за квітень 2014 року (2008, 27 грн.), із вирахування суми наявної переплати, станом на 22 квітня 2014 року за підприємством вже обліковувалась недоїмка у розмірі 1602,05 грн.

Зазначені зобов’язання погашались підприємством частково, а саме: 15 травня 2014 року у сумі 1300,00 грн. та 22 травня 2014 року у сумі 302,15 грн. (а.с.49,51).

Зобов’язання по сплаті за квітень 2014 року, строк сплати до 20 травня 2014 року, в сумі 1509,78 грн. погашені підприємством 26 травня 2014 року.

Зобов’язання по сплаті за травень 2014 року, строк сплати до 20 червня 2014 року, в сумі 1509,78 грн. сплачені в зазначений строк не були, у зв’язку з чим, станом на 20 червня 2014 року рахувалась недоїмка в розмірі 1509,78 грн. Зазначені зобов’язання погашені підприємством 27 червня 2014 року.

Зобов’язання по сплаті за червень 2014 року, строк сплати до 20 липня 2014 року, в сумі 1383,21 грн. сплачені в зазначений строк не були, у зв’язку з чим, станом на 21 липня 2014 року рахувалась недоїмка в розмірі 1383,21 грн. Зазначені зобов’язання погашені підприємством 25 липня 2014 року у сумі 1491,67 грн. Переплата - 108,46 грн.

Зобов’язання по сплаті за липень 2014 року, строк сплати до 20 серпня 2014 року, в сумі 1383,21 грн. сплачені в зазначений строк не були, у зв’язку з чим, станом на 20 серпня 2014 року рахувалась недоїмка в розмірі 1383,21 грн. Зазначені зобов’язання погашені підприємством лише 29 серпня 2014 року у сумі 1491,67 грн. Переплата - 108,46 грн.

Зобов’язання по сплаті єдиного внеску за серпень 2014 року, строк сплати до 20 вересня 2014 року, в сумі 1491,67 грн. та за вересень 2014 року в сумі 1491,67 грн., строк сплати до 20 жовтня 2014 року, сплачені в зазначені строки не були. У зв’язку з чим, станом на 22 жовтня 2014 року рахувалась недоїмка в розмірі 2471,18 грн. Зазначені зобов’язання погашались підприємством частково, а саме: 02 жовтня 2014 року у сумі 403,70 грн., 27 жовтня 2014 року у сумі 1087,97 грн. та 28 жовтня 2014 року у сумі 1491,67 грн. Переплата станом на 28 жовтня 2014 року – 108,46 грн.

Зобов’язання за жовтень 2014 року в сумі 1491,67 грн., строк сплати 20 листопада 2014 року, сплачено в зазначений строк не було, у зв’язку з чим, станом на 20 листопада 2014 року рахувалась недоїмка в розмірі 1383,21 грн. Зазначені зобов’язання погашались підприємством частково, а саме: 03 грудня 2014 року у сумі 985,03 грн. та 19 грудня 2014 року у сумі 999,16 грн. Переплата – 600,98 грн.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем було порушено граничні терміни сплати зобов'язань зі сплати єдиного податку, у відповідача виникло право на формування вимоги про сплату боргу (недоїмки)..

05 грудня 2014 року відповідачем прийнято вимогу №Ю-1958, станом на 01 грудня 2014 року, щодо сплати недоїмки по єдиному внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 1383,21 грн.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи до уваги те, що податкова вимога прийнята, на підставі даних картки особового рахунку ТОВ ТК «Югос» щодо заборгованості зі сплати єдиного внеску станом на 01 грудня 2014 року та з урахуванням того, що станом на 01 грудня 2014 року за позивачем рахувалась недоїмка в розмірі 1383,21 грн. дійшов висновку, що відповідачем правомірно визначено суму податкового боргу у вимозі №Ю-1958 від 05 грудня 2014 року.

При цьому, доводи позивача щодо наявності переплати у сумі 4016,54 грн. у зв’язку з безпідставним неврахуванням відповідачем платежів позивача за березень 2014 року в сумі 2008,27 грн. та за квітень 2014 року в сумі 2008,27 грн. які проводились через банківську установу ПАТ «Банк «Форум» є необґрунтованими враховуючи наступне.

Згідно з п. 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно п. 22.4 ст. 22 цього Закону під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунку платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунку платника та з кореспондентського рахунку банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Згідно з п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

З матеріалів справи вбачається, ПАТ «Банк Форум» 25.03.2014 року прийняв два платіжних доручення позивача від 19.03.2014 року (а.с.57) з призначенням платежу: «сплата єдиного податку» на кожний на суму 2008,27 грн.

Повідомленнями від 25 березня 2014 року ПАТ «Банк Форум» повідомив позивача про невиконання цих розрахункових документів, а саме їх повернення на підставі п. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». (а.с.57 об.сторона).

Згідно з пп. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.5 ст.45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов’язкові платежі) інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з зарахуванням на єдиний казначейський рахунок».

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону №2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У відповідності до частини 8 статті 9 Закону №2464-VІ платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що після отримання відповіді від банку щодо відсутності можливості переказати кошти, саме позивачем було порушено граничні терміни сплати податкових зобов'язань зі сплати єдиного внеску, оскільки саме на платника податків покладено обов’язок щодо його сплати. Неможливість банку переказати кошти позивача, з зазначених причин, не звільняє позивача від обов’язку сплатити суму податкового зобов’язання.

Враховуючи те, що позивачем було порушено граничні терміни сплати податкових зобов'язань зі сплати єдиного внеску, у відповідача виникло право на виставлення податкової вимоги.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», та нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України №455 від 09 вересня 2013 року (далі - Інструкція №455) (яка діяла на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до частини 5 статті 9 Закону України №2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Пункт 6.1 Інструкції визначає, що заходи стягнення та впливу застосовуються до платників, визначених підпунктами 1-4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.

За правилами частини 8 статті 9 Закону України №2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до п.6.2. Інструкції №455 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підпунктом 6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 2, підпунктом 3 пункту 4.5 та підпунктом 2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки, зокрема у випадку, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, вимога надсилається платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'яти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Пунктом 6.3. Інструкції №455 визначено, що вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Згідно з пунктом 6.4 Інструкції №455 вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції.

Як свідчать матеріали справи, недоїмка позивача зі сплати єдиного внеску у розмірі 1383,21 грн. утворилась станом на 20 листопада 2014 року, що підтверджується обліковою карткою ТОВ «ТК «ЮГОС».

Отже, відповідно до вимог п.6.3 Інструкції №455 прийняття вимоги зі стягнення з позивача вказаної недоїмки зі сплати єдиного внеску та її направлення позивачу можливо лише упродовж перших п'яти робочих днів грудня 2014 року.

Проте, відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів направлення позивачу вимоги №Ю-1958 від 05 грудня 2014 року протягом встановленого Інструкцією №455 п’ятиденного строку, що свідчить про порушення відповідачем її вимог.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо визнання вимоги відповідача №Ю-1958 від 05 грудня 2014 року протиправною та її скасування.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області – залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року у справі № 804/20770/14 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 09 березня 2016 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко