Ухвала суду № 56396514, 23.02.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 лютого 2016 рокусправа № 804/14275/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2015 року у справі № 804/14275/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення № 4304/04-66-22-01 Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 06 березня 2015 року про застосування до нього фінансових санкцій в розмірі 6 800,00 грн. за порушення частини 7 статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». В обґрунтування позову зазначав про те, що спірне рішення прийняте контролюючим органом на підставі акту перевірки, який містить висновки щодо порушень, встановлених під час перевірки, які не відповідають дійсності.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати оскаржену постанову та закрити провадження у справі. На думку апелянта, суд неповно встановив обставини у справі та не надав належної оцінки наданим позивачем доказам. Так, торговий об'єкт, в якому позивач здійснює свою підприємницьку діяльність за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Титова, 32-а, має статус суб'єкта громадського харчування, що підтверджується карткою обліку стаціонарного об'єкта торгівлі за № НОМЕР_3 від 06.02.2006 року, та додатково відповіддю на звернення Управління споживчого ринку і сфери послуг Дніпропетровської міської ради про реєстрацію в електронному переліку об'єктів торгівельного призначення. Відтак, реалізація алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці відбулась у торгівельному павільйоні позивача у відповідності із дозвільними документами.

У поданих до суду письмових запереченнях відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану. На думку відповідача, суд правильно встановив обставини у справі та надав належну оцінку наданим позивачем доказам, оскільки під час перевірки картка обліку стаціонарного об'єкту не містила відомостей про вид діяльності - кафетерій. Спеціалізація об'єкта у картці була визначена як продовольчі товари, що підтверджується копією картки обліку стаціонарного об'єкта торгівлі, отриманої під час перевірки та залученої контролюючим органом до матеріалів справи.

У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та письмових запереченнях на неї.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі досліджених письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 14.02.2002 р., включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за ідентифікаційним номером НОМЕР_1 та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області. 23 лютого 2015 р. посадовими особами Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань додержання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт № 0125/04/36/21002165124897 від 24.02.2015 р. В ході перевірки встановлено порушення статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», яке полягало у реалізації в павільйоні за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Тітова, 32а горілки на розлив для споживання на місці. Вказаний павільйон не має статусу суб'єкта господарювання громадського харчування. На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області винесено рішення про застосування фінансових санкцій від 06.03.2015 р. № 4304/04-66-22-01 у вигляді штрафу в розмірі 6 800,00 грн. за порушення ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 р. № 481/95 ВР.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність спірного рішення, яке прийнято відповідачем за наявності порушення позивачем вимог Закону України Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та відсутності документів на підтвердження спеціалізації об'єкта, де здійснюється позивачем торгівля, як закладу громадського харчування.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно частини 5 статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів. За порушення вимог зазначеної статті до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 6800,00 грн. (абзац 9 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»).

Згідно пункту 2 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 854 від 30.07.1996 року роздрібна торгівля алкогольними напоями - діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах ресторанного господарства. Відповідно до пункту 4 Правил суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити стан приміщень для роздрібної торгівлі алкогольними напоями згідно із санітарно-технічними, санітарно-гігієнічними, технологічними, протипожежними та іншими нормами, а також можливість використання електронних платіжних засобів під час здійснення розрахунків за продані товари відповідно до законодавства. Суб'єкт господарювання повинен мати торговельне приміщення (будівлю) площею не менш як 20 кв. метрів, обладнане відповідним торговельно-технологічним устаткуванням (вітрини, прилавки, пристінні гірки тощо), охоронною і протипожежною сигналізацією, з достатнім освітленням, опаленням і вентиляцією, а у випадках, передбачених законодавством, забезпечити умови для застосування реєстраторів розрахункових операцій, зберігання матеріальних цінностей. Згідно пункту 22 Правил продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки закладами ресторанного господарства та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів. Відповідно до пункту 1.3 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 року № 219 ресторанне господарство - вид економічної діяльності суб'єктів господарської діяльності щодо надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього. Заклад ресторанного господарства - організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів. Суб'єктами господарської діяльності здійснюється діяльність у сфері ресторанного господарства після їх державної реєстрації в установленому законодавством порядку. Роздрібна торгівля алкогольними напоями і тютюновими виробами в закладах (підприємствах) ресторанного господарства здійснюється суб'єктами господарської діяльності за наявності відповідних ліцензій (пункт 1.4 Правил). Згідно пункту 1.5 Правил заклади (підприємства) ресторанного господарства поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани та бари - також на класи (перший, вищий, люкс). Пунктом 1.6 Правил передбачено відкриття закладу (підприємства) ресторанного господарства узгоджується з органами місцевого самоврядування, установами державної санітарно-епідеміологічної служби в установленому законодавством порядку.

Апелянт стверджує, що він має право на продаж алкогольних напоїв на розлив, оскільки торгівельна точка, в якій він здійснює підприємницьку діяльність, має спеціалізацію як об'єкт громадського харчування. При цьому, представником апелянта суду для огляду надана картка обліку стаціонарного об'єкта торгівлі № НОМЕР_3, в якому зазначена спеціалізація об'єкту - павільйон по вул. Тітова, б.32-а як «продовольчі товари» та «продукція громадського харчування». Також назва об'єкту у картці визначена як «павільйон з торг. залом і кафетерієм».

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції надав належну оцінку наданому позивачем доказу, вказавши, що під час перевірки позивачем була надана ця ж картка обліку стаціонарного об'єкта торгівлі № НОМЕР_3, в якій назва об'єкту значилась, як «павільйон з торг. залом», а спеціалізація об'єкту як «продовольчі товари». Копія цієї картки долучена до матеріалів перевірки і надана на вимогу суду (а.с.41). Надати пояснення щодо дати внесення змін у вказану картку в частині назви об'єкта та його спеціалізації представник позивача не зміг ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час перегляду судового рішення в апеляційному порядку. Слід також зазначити, що ліцензія на право роздрібної торгівлі серії НОМЕР_2, яка надана позивачем на підтвердження його права здійснювати торгівлю алкогольними напоями, видана 24 березня 2015 року, проте як порушення ним Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» було встановлено 24 лютого 2015 року, тобто за один місяць до отримання ліцензії. Узгодження Санітарно-епідеміологічної станції спеціалізованої медико-санітарної частини № 6 на продаж лікеро-горильчаних виробів та пива видано до 26.01.2007 року, тому не може бути доказом наявності у позивача права здійснювати продаж алкогольних напоїв на розлив (а.с.18). Доводи апелянта щодо несвоєчасного отримання спірного рішення про застосування фінансових санкцій не можуть бути підставою для звільнення його від відповідальності, оскільки факт порушення не спростовують, а мають значення для допуску до перевірки останнього судом на предмет правомірності, що було здійснено.

Отже висновки суду першої інстанції про правомірність спірного рішення про застосування фінансових санкцій відповідають обставинам справи, тому оскаржена постанова суду скасуванню не підлягає.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 200 цього ж Кодексу передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням того, що доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскарженій постанові, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2015 року у справі № 804/14275/15 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко