Ухвала суду № 56396327, 03.03.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3864/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук І.М.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

03 березня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.,

позивача ОСОБА_2

прокурора Рудницького Віталія Олександровича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Вінницької області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до управління Прокуратури Вінницької області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача, в свою чергу, заперечив проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2, з червня 2000 року працювала в органах прокуратури Вінницької області. З 18.08.2015 року по 04.11.2015 року працювала на посаді прокурора відділу представництва органів прокуратури в суді управління представництва інтересів громадян і держави в суді прокуратури Вінницької області.

04.11.2015 року на підставі довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", прокурором Вінницької області державним радником юстиції 3 класу В. Соколовим прийнято наказ № 1570к, яким молодшого радника юстиції ОСОБА_2 звільнено з посади прокурора відділу представництва органів прокуратури в суді управління представництва інтересів громадян і держави в суді прокуратури Вінницької області з 04.11.2015 року в зв'язку з припиненням трудового договору відповідно до п. 7-2 ст. 36 КЗпП України (а.с. 10).

Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з метою захисту порушених прав та інтересів позивача, ОСОБА_2 необхідно поновити на тій посаді, з якої вона була незаконно звільнена, тобто на посаді прокурора відділу представництва органів прокуратури в суді управління представництва інтересів громадян і держави в суді прокуратури Вінницької області, починаючи з дати припинення державної служби, тобто з 05.11.2015 року та стягнути з прокуратури Вінницької області на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначаються Законом України "Про очищення влади" № 1682-VII від 16.09.2014 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 1 цього Закону очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Відповідно до частини другої статті 1 цього Закону очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_4, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

На виконання п. 10 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про очищення влади" заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України "Про очищення влади" протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Вказана заборона, у відповідності до ч. 8 ст. 3 Закону України "Про очищення влади", зокрема, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на Посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України "Про очищення влади" перевірці підлягають: достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Відповідно до ч. 10 ст. 5 Закону України "Про очищення влади" у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини 5 статті 5, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.

На виконання ч. 14 ст. 5 Закону України "Про очищення влади" керівник органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади.

Питання застосування Закону України "Про очищення влади" регламентовані Порядком проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року № 563 (далі - Порядок № 563), Порядком проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 3 листопада 2014 року № 1100 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 4 листопада 2014 року за № 1385/26162 (далі - Порядок № 1100).

Перелік органів, що проводять перевірки, та форма запиту, затверджені Порядком №563, зокрема такими є: Державна фіскальна служба України (ДФС), Державна судова адміністрація України, Генеральна прокуратура України, Служба безпеки України, Міністерство юстиції України, Міністерство внутрішніх справ України.

Так, Постановою № 563 деталізовано норми Закону та зазначено, що виключно органом ДФС на запит формується висновок про проведення перевірки достовірності відомостей щодо наявності майна, зазначених у декларації (форма якого затверджена наказом Міністерства фінансів України № 1100 від 03.11.2014 року), інші органи перевірки надають на запити відповіді та судові рішення (п. 29, 30, 35).

Пунктом 3 Порядку № 1100 визначено загальний алгоритм проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки, який включає такі складові:

1) отримання від керівника відповідного органу, передбаченого частиною четвертою статті 5 Закону, запиту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також копії декларації цієї особи;

2) одержання у разі необхідності та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, від державних органів, органів місцевого самоврядування, банків, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації, копій підтвердних документів, які стосуються відомостей, зазначених у декларації, у тому числі копії трудової книжки особи, стосовно якої проводиться перевірка;

3) проведення перевірки, що фактично полягає в:

- аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації;

- порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особо, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1- 10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;

- порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1- 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел;

4) повідомлення особі, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення перевіркою всіх недостовірностей та/або невідповідностей;

5) одержання від особи, стосовно якої проводиться перевірка, письмового пояснення та підтвердних документів щодо виявлених перевіркою недостовірностей та/або невідповідностей з метою обов'язкового їх розгляду та врахування при підготовці висновку про перевірку;

6) підготовка висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", за встановленою формою (далі - висновок про результати перевірки) та надсилання його відповідному органу, від якого отримано запит про перевірку та копію декларації особи, стосовно якої проводилася перевірка.

Відповідно до п. 4 даного Порядку при проведенні перевірки використовується наявна в інформаційних ресурсах контролюючих органів податкова інформація, інформація, що міститься в податкових деклараціях платників податків (у разі їх подання відповідно до законодавства), інша інформація, що надійшла до контролюючих органів. При перевірці контролюючим органом використовується інформація, надана особою, стосовно якої проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом контролюючого органу, а також інформація, що надходить від суб'єктів інформаційних відносин та платників податків (фізичних та юридичних осіб) в установленому законом порядку.

В силу вимог пп. 3-4 п.6 Порядку № 1100 отримана та узагальнена податкова інформація порівнюється на предмет її достовірності з даними, вказаними в декларації.

За результатами такого порівняння встановлюється відсутність/наявність недостовірностей та/або невідповідностей між податковою інформацією та вказаними в декларації відомостями, а також відсутність/наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо особою, стосовно якої проводиться перевірка, не вказано або вказано неповну інформацію про таке майно (майнові права) у декларації.

08.04.2015 позивач написала та подала прокурору Вінницької області заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", зокрема, надала згоду на проходження перевірки та оприлюднення відомостей щодо себе відповідно до Закону України "Про очищення влади". Разом із заявою нею було подано копію декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік.

19.06.2015 року за результатами проведеної перевірки Вінницькою ОДПІ складено висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України "Про очищення влади", № 17560/10/02-28-17 (а.с. 79-80), який в подальшому було надіслано на адресу прокуратури Вінницької області. Зокрема, у висновку зазначено, що ОСОБА_2 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутих нею за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону України "Про очищення влади", які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_2, а саме у розділі IV "Відомості про транспортні засоби" в п. а "Транспортні засоби, що перебувають у власності, в оренді чи на іншому праві користування декларанта, та витрати декларанта на їх придбання (користування)" не вказано відомості щодо автомобіля марки "TOYOTA COROLLA", 1983 року випуску.

Разом з тим у висновку зазначено, що за результатами проведеної перевірки встановлено, що вартість майна, вказаного ОСОБА_2 у декларації, набутого нею за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані із законних джерел.

Позивач, вважаючи висновки Вінницької ОДПІ неправомірними, звернулась до суду з позовом щодо їх оскарження. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.08.2015 року по справі № 802/2263/15-а (а.с. 11-19) адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано висновок Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 19.06.2015 року за № 17560/10/02-28-17. Однак, постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.10.2015 року по справі №802/2263/15-а задоволено апеляційну скаргу Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27.08.2015 року та прийняту нову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог (а.с. 20-25).

З огляду на викладене, начальником відділу роботи з кадрами прокуратури Вінницької області старшим радником юстиції В. Ольховим складено довідку про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади" (а.с. 77-78), відповідно до якої встановлено, щодо ОСОБА_2 застосовуються заборони, передбачені частиною (третьою/четвертою) статті 1 Закону України "Про очищення влади", у зв'язку з установленням недостовірних відомостей щодо неї, зазначених п. 2 ч. 5 ст. 5 цього ж закону.

Аналізуючи вказані вище положення законодавства та доводи апеляційної скарги колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що недостовірність відомостей, яка може бути підставою для звільнення особи та застосування до неї відповідних заборон, повинна встановлюватись в сукупності з невідповідністю вартості майна, яке належить особі. Тобто, саме по собі неповне декларування наявного у особи майна не може бути підставою для застосування Закону України "Про очищення влади" в частині звільнення особи з посади в разі, якщо це майно було набуте особою на законних підставах та за рахунок коштів, отриманих із законних джерел.

Суд зауважує, що вживання у тексті частини восьмої статті 3 Закону про очищення влади єднального та розділового сполучника "та/або" дозволяє дійти висновку, що вказана заборона застосовується до осіб за наявності одного з двох наступних критеріїв.

За першим критерієм необхідно враховувати, що підставами для звільнення є недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, та невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1- 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Отже, недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у декларації, не є самостійним критерієм для заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону. Ця обставина обов'язково повинна бути поєднана із висновком про невідповідність вартості майна (майнових прав) доходам, отриманим із законних джерел.

За другим критерієм достатньою підставою для звільнення є невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1- 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Таким чином, для вжиття заборони за першим критерієм необхідно встановити недостовірність відомостей та невідповідність вартості майна (майнових прав), зазначених у декларації, доходам, отриманим із законних джерел.

Саме ці відомості згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону підлягають перевірці.

Таким чином, сама інформація про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування заборони без врахування обов'язкових умов, що таке майно (майнові права) було набуте за час перебування на посадах, визначених пунктами 1- 10 частини першої статті 2 Закону, і його вартість не відповідає доходам, отриманим із законних джерел.

Наявність у висновку про результати перевірки інформації про підтвердження законності джерел набуття майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування відповідної заборони.

Відповідно до матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_2 з посади є довідка про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", складена з урахуванням висновку Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України "Про очищення влади "№ 17560/10/02-28-17 від 19.06.2015 року.

При цьому, висновок Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області про те, що позивач у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік вказала недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутих за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", є законним та обґрунтованим, що підтверджується постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.10.2015 року у справі № 802/2263/15-а.

Разом з тим, при прийнятті оскаржуваного наказу відповідачем не взято до уваги те, що за результатами проведеної Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій перевірки також було встановлено, що вартість майна (майнових прав), вказаного ОСОБА_2 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, набутого нею за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_2 із законних джерел (а.с. 80).

Оскільки під час здійснення відносно позивача перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", відповідачем не було встановлено невідповідності вартості майна (транспортного засобу) доходам, отриманих із законних джерел, то судова колегія дійшла висновку про безпідставність застосування до позивача відповідальності за Законом України "Про очищення влади". При цьому, суд зауважує, що питання відповідальності ОСОБА_2 за надання недостовірних відомостей щодо наявності майна повинно було б вирішуватись відповідачем згідно з ч. 10 ст. 12 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Також, судом першої інстанції встановлено, що автомобіль марки "TOYOTA COROLLA", 1983 року випуску, позивач успадкувала у власність у 2003 році, після смерті батька. У 2005 році даний транспортний засіб позивачем фактично було відчужено на підставі генерального доручення на право користування транспортним засобом. Однак, незважаючи на це, відомості про наявність у власності такого транспортного засобу ОСОБА_2 щороку зазначала у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру до 2012 року. Позивач не відображала відомості про автомобіль у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2012, 2013 та 2014 року у зв'язку з тим, що новий власник транспортного засобу запевнив позивача, що зняв автомобіль з обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Заступника прокурора Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 10 березня 2016 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.