Ухвала суду № 56396237, 03.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/5106/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

03 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНАЙ» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНАЙ» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з ТОВ «Піраміда Сіріус» і ПП «Олімп» за липень 2014 року.

Перевіркою виявлено порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України), в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 137294,00грн.

За результатами перевірки складено акт від 26.11.2014 №497/23-01-22-04/14191593 (далі акт перевірки), з якого вбачається, що до вказаних висновків відповідач дійшов з огляду на ознаки, що реально правочини між позивачем та вказаними підприємствами не відбувалися. На підставі акту відповідач прийняв оскаржуване ППР від 15.12.2014 №0005122301, яким позивачу збільшив розмір грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 171618,00грн. (137294,00грн. основний платіж та 34324,00грн. штрафна (фінансова) санкція).

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду, в якому просив визнати протиправними та скасувати вказані податкові повідомлення-рішення.

В основу обґрунтування свого рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що відповідачем надано суду достатньо належних та допустимих доказів того, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, не відповідають вимогами чинного законодавства.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 18.07.2014 позивач уклав з ПП «Піраміда Сіріус» договір поставки №54. Згідно з даними специфікації №1 до цього договору позивач придбав у вказаного контрагента металочерепицю п/е, кількістю 875 кв.м., на загальну суму 100012,50грн. (у т.ч. ПДВ 16668,75грн.). За специфікацією №2 позивач придбав бруски обрізні з хвойних порід на загальну суму 15840,00грн. (у т.ч. ПДВ 2640,00грн.), дверні блоки на загальну суму 9464,28грн. (у т.ч. ПДВ 1577,38грн.).

Отримання цього товару та включення сплачених сум у витрати позивач підтверджував видатковими накладними (далі ВН) від 21.07.2014 №РН-0000803 на суму ПДВ 9525,00грн., від 24.07.2015 №РН-0000804 на суму ПДВ 4217,38грн. та від 30.07.2015 №РН-0000805 на суму ПДВ 7143,75грн.

Однак, у вищезазначених видаткових накладних відсутні номери та дати видачі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, а отже не підтверджено отримання товару конкретною особою, яка підписала вказані видаткові накладні.

Крім того, встановлено відсутність у позивача доказів походження, якості товарів (специфікації (паспорт) якості або відповідності), як це передбачено умовами п.8.2. вищевказаного договору поставки, доказів перевірки у день передбаченого отримання товару його кількості та якості. Також позивач не надав доказів замовлення придбаного товару. Суд встановив також відсутність доказів переміщення товару, зазначеного у вказаних видаткових накладних, що з огляду на його кількість, габарити, вагу, територіальну віддаленість ТОВ «Піраміда Сіріус» (м. Київ) та позивача (м.Черкаси), є обов'язковим.

Щодо правовідносин позивача з ПП «Олімп», варто зазначити, що 18.07.2014 позивач (підрядник) та ПП «Олімп» (субпідрядник) уклали договір будівельного субпідряду №18/07-14, умовами якого передбачено виконання субпідрядником ремонту банківського відділення ПАТ КБ «Приватбанк» у м. Шпола. Термін виконання робіт 14 днів з часу підписання договору.

19.07.2014 позивач (підрядник) та ПП «Олімп» (субпідрядник) уклали договір будівельного субпідряду №19/07-14, умовами якого передбачено виконання субпідрядником улаштування та вимощення навколо складів ТОВ «Приват-Альянс» в смт. Машківка, Полтавської обл. Термін виконання робіт 14 днів з часу підписання договору.

21.07.2014 позивач (підрядник) та ПП «Олімп» (субпідрядник) уклали договір будівельного субпідряду №21/07-14, умовами якого передбачено виконання субпідрядником ремонту відвідних лотків на АЗС №53, №23040 в м. Черкаси, АЗС №10 в с. Нова Дмитрівка, Золотоніського району Черкаської області та благоустрій території АЗС №74 в м. Черкаси. Термін виконання робіт 10 днів з часу підписання договору.

На підтвердження формування витрат за цими договорами, позивачем надано акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 на загальну суму 698446,92 грн.

Однак, позивач не підтвердив надання ПП «Олімп» проектної документації на виконання робіт, бухгалтерських документів щодо затрачених на виконання робіт ресурсів, інвентаря, матеріалів, машин, що є додатковим доказом того, що реально правочини не здійснювалися. Не підтверджено також отримання зазначеним товариством дозволів на початок виконання робіт. В обґрунтування усних пояснень та умов зазначених договорів, що вищевказані роботи проводились на об'єктах третіх осіб, доказів перебування робітників (пропуск на територію замовника) за вказаними адресами об'єктів не надано. Також не підтверджено розмежування обсягу робіт за локальними кошторисами між генеральним підрядником та залученими субпідрядниками, що не дає можливості встановити який конкретно обсяг замовлених робіт фактично виконано одним із субпідрядників.

Таким чином, позивачем не доведено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту.

Отже, враховуючи все вище наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відомості про фактичне виконання укладених договорів є недостовірні, а документи, які підтверджують такі відомості є наслідками укладення фіктивних угод, а отже, судом першої інстанції було правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНАЙ» - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.