Постанова № 56396233, 03.03.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/4744/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Іваненка С.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про визнання неправомірним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

14 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, третя особа: ТОВ "Кей-Колект" про визнання неправомірним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 23949677 від 27 серпня 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем було незаконно проведено державну реєстрацію права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ "Кей-Колект", оскільки приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіном Борисом Михайловичем не перевірено чи має ТОВ "Кей-Колект" зареєстроване право власності на вказане майно. Крім того, позивач стверджує, що окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя він не укладав з жодною юридичною особою, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для реєстрації права власності на належну позивачу квартиру за ТОВ "Кей-Колект".

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, заперечень проти позову суду не надав.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, подав до суду письмові заперечення проти позову у яких, посилається на те, що правовою підставою для реєстрації права власності за Іпотекодержателем є договір іпотеки, в якому міститься іпотечне застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки, що за правовою силою прирівнюється до Договору про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

12 жовтня 2006 року між АКІБ "УкрСиббанк" (правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк") та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11054913000 на суму 50000 дол. США під 12,3 % річних, строком до 11 жовтня 2017 року (а.с. 11-16).

Для забезпечення виконання вказаного Договору, 12 жовтня 2006 року між АКІБ "УкрСиббанк" та позивачем укладено Договір іпотеки нерухомого майна, що зареєстрований в реєстрі за № 5543, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ліньковою І,Б., згідно умов якого, ОСОБА_1 передав в іпотеку АКІБ "УкрСиббанк" належну йому на праві власності трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 8-10).

У подальшому, АКІБ "УкрСиббанк" на підставі договору факторингу від 12 грудня 2011 року № 1 відступило ТОВ "Кей-Колект" право вимоги заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 11054913000 від 12 жовтня 2006 року.

Відтак, внаслідок укладення вказаної угоди ТОВ "Кей-Колект" набуло статусу Іпотекодержателя за Договором іпотеки нерухомого майна від 12 жовтня 2006 року - трикімнатної квартири АДРЕСА_1.

Як пояснив позивач, 27 листопада 2015 року ним отримано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якого, ТОВ "Кей-Колект" звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича із заявою про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень щодо права власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 17-19).

27 серпня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіним Борисом Михайловичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 23949677, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ "Кей-Колект".

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27 листопада 2015 року, номер запису 10940969, підставою для виникнення права власності за ТОВ "Кей-Колект" є Договір іпотеки від 12 жовтня 2006 року, зареєстрований в реєстрі за № 5543, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ліньковою І.Б.

Не погоджуючись з діями приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича щодо проведення державної реєстрації права власності та прийняття рішення про реєстрацію права власності на належну йому квартиру, вважаючи, що реєстрація права власності за ТОВ "Кей-Колект" відбулась з порушенням встановлених правил та процедур, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно пункту 1 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом.

Відповідно до статті 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

В силу статті 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно статті 24 Закону України "Про іпотеку", відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частинами першою та другою статті 36 Закону України "Про іпотеку" визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

За приписами частини третьої статті 36 Закону України "Про іпотеку", договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Як вбачається зі змісту пункту 5 Договору іпотеки нерухомого майна від 12 жовтня 2006 року, зареєстрованого реєстрі за № 5543, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ліньковою І.Б., сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки:

- передача Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку";

- отримання Іпотекодержателем права продати предмет іпотеки від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Законом України "Про іпотеку".

З урахуванням наведеного слідує висновок, що сторони за договором іпотеки дійшли згоди, що право власності на об'єкт заставленого майна виникає лише у певному випадку, а саме: на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку".

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази укладання договору між Іпотекодавцем і Іпотекодержателем про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Таким чином, суд вважає, що дії відповідача щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, яке виникає на підставі договору іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, є протиправними.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що реєструючи право власності на належну позивачу квартиру за Іпотекодержателем, відповідачем порушено вимоги статей 3, 15, 16 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяження", оскільки вчинена останнім дія не була пов'язаною із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном.

Крім того, підставою для виникнення права власності за ТОВ "Кей-Колект" Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суперфін Борис Михайлович вказав у оскаржуваному рішенні Договір іпотеки нерухомого майна від 12 жовтня 2006 року зареєстрований в реєстрі за № 5543, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ліньковою І.Б.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відтак, наведені положення Закону дають змогу дійти висновку, що договір іпотеки не є підставою, що підтверджує виникнення, перехід або припинення права власності на нерухоме майно, чого відповідачем при прийнятті відповідного рішення до уваги враховано не було.

Окремо суд звертає увагу, що відповідно до Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає, як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку; не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки); кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

Судом встановлено, що спірна квартира підпадає під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника; загальна площа квартирине перевищує 140 кв. метрів.

Аналізуючи вищевикладене, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття рішення № 23949677 від 27 серпня 2015 року про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Так, відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Таким чином, суд вважає за необхдіне задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суперфін Борис Михайлович в ході судового розгляду справи не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення, разом із тим, позивач довів суду наявність факту порушення відповідачем його прав та законних інтересів у сфері публічно-правових відносин у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки позовні вимоги задоволені у повному обсязі, суд присуджує на користь позивача всі понесені нею під час судового розгляду справи судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про визнання неправомірним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Миколайовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 23949677 від 27 серпня 2015 року.

Стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 (двадцять) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 09 березня 2016 року.

Суддя С.А. Іваненко