Постанова № 56395984, 03.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 березня 2016 року № 826/22798/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік Групп-Інвест»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного

управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

від 30.04.2015 року №0001652204

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік Групп-Інвест» (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 30.04.2015 року №0001652204.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що на підставі помилкових висновків акту перевірки від 15.04.2015 року №25/26-57-22-04-10/37226075, прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.04.2015 року №0001652204, яке Позивач вважає необґрунтованими. Крім цього, представник підприємства зазначив, що оскільки на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення у Відповідача не було відомостей щодо наявності обвинувального вироку, що набрав законної сили або винесеного рішення (постанови чи ухвали) про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами за результатами розгляду кримінального провадження №42014050290000020, а тому, таке рішення є передчасним та підлягає скасуванню.

Відповідачем не надано суду заперечення на позовну заяву.

Враховуючи, що в судове засідання не прибув представник Відповідача, судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, співробітниками Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік Групп-Інвест" (код за ЄДРПОУ 37226075) з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ «Укрмостдорбуд» за період з 01.11.2012 року по 21.11.2014 року. За результатами перевірки складено акт від 15.04.2015 року №25/26-57-22-04-10/37226075 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено порушення вимог п.187.1 ст.187, п.201.4, п.201.6, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у загальній сумі 1812637 грн., в т.ч. за січень 2013 року на суму 1593861,00 грн., за лютий 2013 року на суму 1940,00 грн., за березень 2013 року на суму 211622,00 грн., за травень 2013 року на суму 5214,00 грн.

На підставі Акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 30.04.2015 року №0001652204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму в розмірі 2718955,50 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 1812637,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 906318,50 грн.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, до Відповідача надійшла постанова старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України майора міліції Чмир А.А. від 21.11.2014 року по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013050290000020 від 14.03.2014 року за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.191 КК України про призначення позапланової перевірки ТОВ «Вік Групп-Інвест».

У ході досудового розслідування встановлено, що за результатами конкурсних торгів 01.11.2012 року між ДП «Одеський морський торговельний порт» та ТОВ «Мостобудівельний загін №73» укладено договір №КД-17725 на закупівлю робіт за державні кошти з будівництва пускового комплексу №3Б причалу №1-з для генеральних вантажів на Андросівському молу за сполученням ДП «ОМТП» на суму 87820129,68 грн.

На підставі вказаного договору ДП «ОМТП» перерахувало на розрахункові рахунки ТОВ «Мостобудівельний загін №37» аванс в сумі понад 21 млн. грн.

В подальшому ТОВ «Мостобудівельний загін №37» відповідно до договору №М0-73/04-01-05 від 01.04.2010 перерахувало із вказаних коштів 16229580,00 грн. на рахунки ТОВ «Укрмостдорбуд» за постаку шпунтів та сталевих труб.

У свою чергу ТОВ «Укрмостдорбуд» перерахувало на рахунок ТОВ «Вік Групп-Інвест» 10869000,00 грн.

При цьому в банківських виписках, в графі призначення зазначено, що кошти на вказану суму перераховані як поворотна фінансова допомога згідно з договором №08/01-13 від 08.01.2013 року.

Допитаний як свідок директор ТОВ «Укрмостдорбуд» Кисельов С.І. показав, що кошти в сумі 10869000,00 грн. були перераховані на рахунки ТОВ «Вік Групп-Інвест» на поставку шпунтового профілю, які в подальшому він повинен був поставити ТОВ «Мостобудівельний загін №73» на виконання умов договору №МО-73/04-01-05 від 01.04.2010 року.

Допитаний як свідок директор ТОВ «Вік Групп-Інвест» Червоний В.М. показав, що йому не відомо чому кошти, які були перераховані 08.01.2013 року, 15.01.2013 року та 17.01.2013 року ТОВ «Укрмостдорбуд» на рахунки Позивача фактично за поставку шпунта у банківських виписках зазначені як поворотна фінансова допомога згідно договору №08/01013 від 08.01.2013 року, якого за його словами не існувало.

Отже, як зазначає податковий орган, Позивачу необхідно було виписати податкові накладні на попередню оплату отриманої від ТОВ «Укрмостдорбуд», що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1811500,00 грн.

Також, згідно з наданих податкових накладних за грудень 2012 року встановлено, що Позивачем в грудні 2012 року виписано податкових накладних на загальну суму 241896,80 грн., однак в декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року відображено 240759,46 грн., що в свою чергу призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1137,00 грн.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України, п. 9.8 ст. 9 Закону №168/97-ВР реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за №1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку №165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з банківських виписок вбачається, що спірним контрагентом ТОВ «Укрмостдорбуд» перераховано грошові кошти на рахунки Позивача, а саме 08.01.2013 року №59 в сумі 4900000 грн., 08.01.2013 року №3 в сумі 2855000 грн., 14.01.2013 року №4 в сумі 1120000 грн., 15.01.2013 року №62 в сумі 67000 грн., 15.01.2013 року №5 в сумі 33000 грн. та 17.01.2013 року №65 в сумі 970000 грн. Вказані обставини також не заперечуються Позивачем.

Суд звертає увагу, що під час розгляду справи Позивачем не спростовано висновки податкового органу, а саме не надано пояснень щодо не включення до податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1811500,00 грн., що виникли внаслідок отримання коштів від ТОВ «Укрмостдорбуд» в загальному розмірі 10869000,00 грн. та не виписано податкових накладних на отриману попередню оплату від вказаного контрагента, чим, в свою чергу, порушено п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України.

Висновки щодо не включення суми в розмірі 1137,00 грн. Позивачем взагалі в позовній заяві не оспорюється.

Суд звертає увагу, що Позивачем надано суду Протокол обшуку від 26.06.2015 р., проте, з даного протоколу не можливо встановити, які документи були вилучені та по яким операціям та контрагентам.

При розгляді справи Позивачем не надано суду первинну документацію, яка б спростовувала висновки Податкового органу, оскільки доказів звернення до контрагентів та до Правоохоронних органів про отримання первинної документації в матеріалах справи відсутні.

Крім цього, суд бере до уваги висновок комісійної судово-економічної експертизи від 06.22.2015 року №06/11/15-1 ТОВ «Українське незалежне науково-дослідне бюро судових експертиз «Сова», з якого вбачається, що висновки щодо заниження податкового зобов'язання з ПДВ у грудні 2012 року на суму 1137,34 грн. підтверджуються документально.

Також з вказаного висновку вбачається, що грошові кошти, отримані від ТОВ «Укрмостдорбуд» не було повернуто платнику, проте було перераховано у січні 2014 року на користь FISAR Handelsges m.b.H. в якості попередньої оплати по контракту на постачання шпунтового профілю згідно контракту №18-2012 від 24.12.2012 року, а отже вказані кошти були використані Позивачем в господарській діяльності, а не повернуто відправнику.

Посилання позивача, що Податковий орган не має право виносити податкові повідомлення-рішення з посиланням на положення підпункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не береться судом до уваги, з наступних підстав.

Адже згідно з підпункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що в силу цього законодавчого припису податкове повідомлення-рішення не приймається до часу набрання законної сили рішенням суду у кримінальній справі лише у разі проведення податкової перевірки стосовно, зокрема, посадової особи платника податків. У даному ж разі податкова перевірка проведена у рамках досудового слідства по кримінальній справі, порушеній за фактом розкрадання коштів в особливо великих розмірах ДП «Одеський морський торговельний порт», а не власне відносно посадових осіб Позивача, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для поширення на спірні правовідносини обмежень, установлених підпунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08.04.2015 р. по справі N К/800/20956/14

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. (ч.6 ст.71 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкове повідомлення-рішення прийняті з урахуванням всіх обставин, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук