Ухвала суду № 56395885, 03.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" березня 2016 р. м. Київ К/800/28176/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівЗайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Одеській області до спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з фігурного катання на ковзанах «Крижинка», за участю прокуратури м.Одеси про зобов'язання перерахувати кошти, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2015 року Державна фінансова інспекція в Одеській області (далі - ДФІ в Одеській області) пред'явила позов до спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з фігурного катання на ковзанах «Крижинка» (далі - спеціалізована школа «Крижинка»), за участю прокуратури м.Одеси про зобов'язання відповідача перерахувати кошти у сумі 447767, 00 грн. до обласного бюджету, отримані із незаконних джерел.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі ДФІ в Одеській області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що з 15 по 30 квітня 2014 року проведено позапланову ревізію фінансово-господарської діяльності спеціалізованої школи «Крижинка» за період з 01 січня 2011 року по завершений звітний місяць 2014 року (по 01 квітня 2014 року). За наслідками ревізії ДФІ в Одеській області складено акт №031-11/84 від 06 травня 2014 року.

Ревізією встановлено, що спеціалізованою школою «Крижинка» надавалися послуги службової автостоянки, які не передбачено Переліком платних послуг, які можуть надаватися закладами фізичної культури і спорту, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 року №356. За надання цих послуг до спеціального фонду цієї школи за період з 01 січня 2011 року по 01 квітня 2014 року зараховано доходу із джерел, не передбачених чинним законодавством, на загальну суму 447767 грн., з яких у 2011році - у сумі 171257 грн., у 2012 році - у сумі 123000 грн., у 2013 році - у сумі 123210грн., та в І кварталі 2014 року - у сумі 30300 грн.

22 травня 2014 року ДФІ в Одеській області винесено вимогу №15-031-2314/5002 про усунення виявлених ревізією порушень фінансової дисципліни, пунктом 2 якої зобов'язано спеціалізовану школу «Крижинка» перерахувати кошти у сумі 447767, 00 грн., які отримані із джерел, не передбачених чинним законодавством, в дохід обласного бюджету, що передбачено статтями 208, 240 Господарського кодексу України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року у справі №815/3963/14, адміністративний позов спеціалізованої школи «Крижинка» до ДФІ в Одеській області про визнання протиправним та скасування пункту 2 вимоги №15-031-2314/5002 від 22 травня 2014 року задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 2 вимоги ДФІ в Одеській області №15-031-2314/5002 від 22 травня 2014 року «Про усунення виявлених ревізією порушень фінансової дисципліни».

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що постановою суду, яка набрала законної сили, встановлено, що спеціалізованою школою «Крижинка» правомірно надавались послуги за автостоянку та встановлена протиправність пункту 2 вимоги ДФІ в Одеській області, а згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі, не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін, тому, на думку суду, не має законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог ДФІ в Одеській області.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року без змін, погодився із висновком суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні позову, але з інших підстав.

Апеляційний суд зазначив, що за результатом оскарження ДФІ в Одеській області в касаційному порядку постанови Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі №815/3963/14 та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року, Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 березня 2015 року залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій та погодився лише з остаточними висновками судів про необхідність задоволення позову спеціалізованої школи «Крижинка», проте не підтвердив правильність висновків судів про правомірність надання цією школою послуг службової автостоянки.

З огляду на викладені обставини, апеляційний суд вважав неможливим у даній справі посилатися на висновки судів першої і апеляційної інстанцій у справі №815/3963/14 про правомірність надання спеціалізованою школою «Крижинка» послуг службової автостоянки.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначив, що ДФІ в Одеській області наполягає на вилученні у спеціалізованої школи «Крижинка» доходу, що є адміністративно-господарською санкцією у розумінні абзацу 1 частини 1 статті 239 Господарського кодексу України.

Спеціалізована школа «Крижинка» зараховувала дохід від надання послуг службової автостоянки до спеціального фонду у 2011 році - у сумі 171 257 грн., у 2012 році - у сумі 123 000 грн., у 2013 році - у сумі 123 210 грн. та в І кварталі 2014 року - у сумі 30 300 грн.

У зв'язку і цим апеляційний суд прийшов до висновку, що дохід, отриманий спеціалізованою школою «Крижинка» від надання послуг службової автостоянки, не може бути вилучено у цієї школи відповідно до частини 1 статті 250 Господарського кодексу України, оскільки з моменту отримання доходу за 2011 - 2013 року і дотепер минуло кілька років, а з моменту отримання доходу, який був зарахований до спеціального фонду у І кварталі 2014 року минуло більше одного року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій із огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення № 499), передбачено, що Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з підпунктом 4 пункту 4 Положення № 499 Держфінінспекція України, відповідно до покладених на неї завдань, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає стягнення, санкції до осіб, винних у порушенні законодавства.

Держфінінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах (пункт 7 Положення № 499).

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Відповідно до статті 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 1 статті 240 Господарського кодексу України встановлено, що прибуток (доход), одержаний суб'єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, а також суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу) чи суми податку, несплаченого за прихований об'єкт оподаткування, підлягають вилученню в доход відповідного бюджету в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено, що інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Згідно з пунктами 7, 8, 9 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право:

пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;

порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства;

накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ адміністративні стягнення.

Частиною 1 статті 250 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строки звернення до адміністративного суду.

Аналіз положень частини 1 статті 250 Господарського кодексу України та статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави вважати, що встановлені статтею 250 Господарського кодексу України строки поширюються лише на застосування контролюючим органом адміністративно-господарських санкцій, а не на їх стягнення в судовому порядку, що здійснюється в межах строків звернення, встановлених статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з матеріалів справи спеціалізованою школою «Крижинка» надавалися послуги службової автостоянки та зараховано дохід від надання цих послуг до спеціального фонду у 2011, 2012, 2013 роках, першому кварталі 2014 року.

ДФІ в Одеській області за встановлене у травні 2014 року (акт від 06 травня 2014 року) порушення спеціалізованою школою «Крижинка» законодавства у зв'язку із наданням послуг службової автостоянки та зарахуванням доходу від надання цих послуг до спеціального фонду у 2011, 2012, 2013 роках, першому кварталі 2014 року, звернулась про застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій 22 травня 2014 року (вимога від 22 травня 2014 року) за період з 01 січня 2011 року по 01 квітня 2014 року.

З огляду на викладене, виходячи зі змісту частини 1 статті 250 Господарського кодексу України, ДФІ в Одеській області вправі була застосовувати фінансові санкції протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не більше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом правил здійснення господарської діяльності, тобто з квітня 2013 року по квітень 2014 року.

До квітня 2013 року ДФІ в Одеській області не вправі була застосовувати адміністративно-господарські санкції, оскільки строк їх застосування, згідно частини 1 статті 250 Господарського кодексу України, закінчився.

Відповідно до частин 1, 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Із матеріалів справи слідує, що ДФІ в Одеській області, пред'явивши у лютому 2015 року позов до спеціалізованої школи «Крижинка» про зобов'язання перерахувати до обласного бюджету кошти, отримані за надання вищезазначених послуг за період з 01 січня 2011 року по 01 квітня 2014 року на загальну суму 447767 грн., з яких у 2011році - у сумі 171257 грн., у 2012 році - у сумі 123000 грн., у 2013 році - у сумі 123210 грн., подала позов поза межами встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

При пред'явленні позову позивач просив поновити строк звернення до суду, посилаючись на те, що вимога ДФІ в Одеській області від 22 травня 2014 за №15-03123-14/5002 в частині даного порушення була предметом оскарження об'єктом контролю у суді апеляційної інстанції, а тому ДФІ в Одеській області не мала змоги звернутися з відповідним позовом до спеціалізованої школи «Крижинка» до вирішення спору по суті.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Враховуючи зазначене колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій не вжито всіх передбачених законом заходів, необхідних для повного і всебічного з'ясування всіх обставин у справі.

Частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так як судами першої та апеляційної інстанцій не було вжито всіх передбачених законом заходів, необхідних для повного і всебічного з'ясування всіх обставин у справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і винести законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 227, 230, 231 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: