Ухвала суду № 56395712, 10.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2016 року м.Київ К/800/36986/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня

2015 року

у справі №804/8934/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атем плюс»

до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атем плюс» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 12 червня 2014 року №0000232210 та №0000242210.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що у позивача були відсутні підстави застосовувати пільги із сплати ввізного мита, а тому оспорюванні рішення є правомірними.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Атем плюс» задоволено, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано прийняті Головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області 12.06.2014 року податкові повідомлення-рішення №0000232210, №0000242210. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атем плюс» судові витрати в сумі 277,86 грн.

При скасуванні рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції зазначив, що спірний товар переміщувався через територію Республіки Туреччина під митним контролем, при цьому товар залишився в незмінному стані, над ним не проводилися будь-які операції, за винятком операцій із забезпечення схоронності і перевантаження товару, що дозволяється умовами Угоди про вільну торгівлю, а тому позивач мав право пільги зі сплати ввізного мита на спірний товар.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року скасувати, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року - залишити в силі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атем плюс» направило на адресу Вищого адміністративного суду України письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких просило залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року у справі №804/8934/14 - без змін.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні з врахуванням повноважень суду, встановлених частиною 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 16 травня 2014 року по 22 травня 2014 року ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області проведено перевірку стану дотримання ТОВ «Атем плюс» вимог законодавства України з питань державної митної справи, за результатами якої складено акт №Н12/14/31687564 від 27 травня 2014 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем порушено приписи ч.1 ст.281, ч.1 ст.295 МК України, в результаті чого ТОВ «Атем плюс» занижено суму ввізного мита за митними деклараціями; ч.1 ст.190 ПК України, ч.1 ст.295 МК України, у зв'язку із чим занижено суму податку на додану вартість при ввезенні товару за митними деклараціями.

На підставі акту перевірки ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000232210 від 12 червня 2014 року, яким збільшено ТОВ «Атем плюс» суму грошового зобов'язання за платежем ввізне мито на товари у розмірі 115772,63 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 92618,10 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 23154,53 грн.;

- № 0000242210 від 12 червня 2014 року, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів у розмірі 23154,53 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 18 523,62 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 4630,91 грн.

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх у судовому порядку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ «Діловий Центр «Абразиви», м. Санкт-Петербург, Росія, (продавець) та ТОВ «Атем плюс», м. Дніпропетровськ, України, (покупець) були укладені наступні договори поставки №13-01/10 від 10.01.2013 року, №13-04/30 від 30.04.2013 року, №13-09/02 від 02.09.2013 року, згідно яких продавець зобов'язується передати в обумовлений строк (або строки) вироблений (або закуплений) ним товар покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, встановлених цим договором.

На виконання вказаних договорів позивачем за період з 24.01.2013 року по 04.01.2014 року було придбано та завезено на митну територію України товар - «Круги шліфувальні з кубічного нітрида бора», у зв'язку із чим до митного органу були подані ВМД №110030000/2013/000200 від 08.02.2013 року, №110030000/2013/000373 від 06.03.2013 року, №110030000/2013/000551 від 10.04.2013 року, №110030000/2013/000715 від 07.05.2013 року, №110030000/2013/000844 від 31.05.2013 року, №110030000/2013/001021 від 27.06.2013 року, №110030000/2013/001151 від 17.07.2013 року, №110030000/2013/001360 від 21.08.2013 року, №110030000/2013/001554 від 23.09.2013 року, №110030000/2013/001869 від 05.11.2013 року, №110030000/2013/002107 від 05.12.2013 року, №110030000/2013/002228 від 23.12.2013 року, а також передбачені ст.53 МК України товаросупроводжувальні документи.

При митному оформлені товару ТОВ «Атем плюс» використало преференцію (пільгу) зі сплати ввізного мита як для товарів, що ввозяться згідно з міжурядовою Угодою про вільну торгівлю.

За висновками акту перевірки ТОВ «Атем плюс» порушені вимоги митного законодавства в частині застосування пільги із сплати ввізного мита, передбаченої міжурядовою Угодою про вільну торгівлю, що спричинило невірне визначення податкового зобов'язання позивача при митному оформленні товару, при цьому порушенням є, на думку податкового органу, відсутність на авіаційних вантажних накладних відмітки митних органів Республіки Туреччина щодо транзиту.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Відповідно до пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Відповідно до частини першої статті 271 Митного кодексу України передбачено, що мито це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Приписами частини першої 281 Митного кодексу України встановлено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

24 червня 1993 року між Урядом України та Урядом Російської Федерації підписано Угоду про вільну торгівлю, яка набрала чинності 21 лютого 1994 року.

Відповідно до статті 1 зазначеної Угоди договірні сторони не застосовуватимуть мито, податки та збори, що мають еквівалентний вплив на експорт та/або імпорт товарів, що походять з митної території однієї з Договірних Сторін і призначені для митної території іншої Договірної Сторони.

Верховною Радою України 06 липня 2011 року прийнято Закон України «Про ратифікацію Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав» (далі - Правила), який набрав чинності 13 серпня 2011 року.

Пунктом 5.1. Правил встановлено, що товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цими Правилами, а також якщо товар: в) не залишає територій держав - учасниць Угоди, за винятком випадків, коли товар знаходиться або переміщується територіями третіх країн під митним контролем, документально підтвердженим митними органами країн, через території яких здійснюється доставка товару. При цьому товар повинен бути в незмінному стані й над ним не повинні проводитися будь-які операції, за винятком операцій із забезпечення схоронності й перевантаження товару.

Пунктом 5.3. Правил передбачено, що товари, походження яких не встановлено або походження яких установлено, але при цьому стосовно їх не може бути застосований режим вільної торгівлі через відсутність необхідних для цих цілей документів, пропускаються до країни ввезення відповідно до вимог тарифного й нетарифного регулювання країни ввезення.

Пунктом 5.4. Правил визначено, що стосовно товарів, зазначених у пункті 5.3 цих Правил, може застосовуватися (відновлюватися) режим вільної торгівлі на митних територіях держав - учасниць Угоди за умови одержання належного посвідчення про їхнє походження (надання сертифіката форми СТ-1 та за необхідності інших документів, що підтверджують країну походження товарів) до закінчення 12 місяців з дня реєстрації митної декларації в країні ввезення (крім випадків фальсифікації сертифіката форми СТ-1).

Скаржник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що товариством не надано документального підтвердження переміщення товару територією Республіки Туреччина під митним контролем, а тому у ТОВ «Атем плюс» відсутні підстави для застосування пільги зі сплати ввізного мита при митному оформленні такого товару. У зв'язку із цим, скаржник вважає, що податкові повідомлення-рішення про збільшення грошових зобов'язань товариства зі сплати ввізного мита та податку на додану вартість є правомірними.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з твердженням скаржника, оскільки вищевказаний товар під час доставки авіаційним транспортом з Росії до України переміщувався через територію третьої країни Республіки Туреччина, на момент митного оформлення товару митному органу наданий пакет товаросупроводжувальних документів, необхідних для митного контролю, в тому числі Сертифікати про походження товару, видані Російською Федерацією, а також авіаційні вантажні накладні, в яких IST(Стамбул) зазначений як транзитний пункт перевезення.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що спірний товар переміщувався через територію Республіки Туреччина під митним контролем, при цьому товар залишився в незмінному стані, над ним не проводилися будь-які операції, за винятком операцій із забезпечення схоронності і перевантаження товару, що дозволяється умовами Угоди про вільну торгівлю, та вказує на наявність у позивача права пільги зі сплати ввізного мита на спірний товар.

Доводами касаційної скарги наведених обставин не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Судом апеляційної інстанції правозастосування відбулось із дотримання норм діючого законодавства та з повним, достовірним, неупередженим та об'єктивним з'ясуванням обставин справи.

Згідно частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновку, викладеному в оскаржуваному рішенні суду апеляційної інстанції, воно ґрунтується на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області - відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року у справі №804/8934/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді