Ухвала суду № 56395470, 09.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" березня 2016 р. м. Київ К/800/41025/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Ситникова О.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області), третя особа - ОСОБА_3, про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 8 липня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом, в подальшому уточненим, про: визнання незаконними та протиправними дій ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ Міндоходів у Львівській області (правонаступник ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області) щодо попередження про наступне вивільнення ОСОБА_2 у зв'язку із реорганізацією, скороченням штатної чисельності та змінами істотних умов праці, пропонування позивачу призначення на посаду головного державного інспектора юридичного сектору; визнання протиправним та скасування наказу ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області від 5 лютого 2015 року №6-0 «Про переведення працівника», яким головного державного інспектора юридичного сектору ОСОБА_3 переведено на посаду завідувача юридичного сектору згідно з частиною 4 статті 36 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП); визнання протиправним та скасування наказу ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області від 17 лютого 2015 року №10-О «Про переведення працівника», яким завідувача юридичного сектору ОСОБА_2 переведено на посаду головного державного інспектора юридичного сектору; поновлення на посаді завідувача юридичного сектору ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ Міндоходів у Львівській області; зобов'язання ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області перевести на посаду завідувача юридичного сектору ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області; стягнення з ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області на користь різницю в заробітній платі за час виконання нижчеоплачуваної роботи з 17 лютого 2015 року по 30 червня 2015 року в розмірі 489 грн 12 коп.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 8 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними матеріалами, оскільки особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду. Відповідач надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Судами встановлено, що згідно з наказом ДПІ в Кам'янка-Бузькому районі ГУ Міндоходів у Львівській області від 1 липня 2013 року №1-О позивача було переведено на посаду завідувача юридичного сектору ДПІ в Кам'янка-Бузькому районі ГУ Міндоходів у Львівській області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 року №311 «Про утворення територіальних органів державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів кабінету Міністрів України»» постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи ДФС, шляхом реорганізації територіального органу Міністерства доходів та зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів ДФС, зокрема згідно додатку 2, постановлено утворити ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС реорганізувавши шляхом приєднання до ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС, ДПІ в Кам'янка-Бузькому районі ГУ Міндоходів у Львівській області.

У зв'язку з наведеним, позивача 3 грудня 2014 року було попереджено про наступне звільнення її з посади завідувача юридичного сектору ДПІ в Кам'янка-Бузькому районі ГУ Міндоходів у Львівській області на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП, з зазначенням, що пропозиції щодо можливих посад будуть запропоновані протягом 2-х місяців.

26 грудня 2014 року відповідачем направлено лист ГУ ДФС у Львівській області щодо погодження кандидатури ОСОБА_2 на посаду завідувача юридичного сектору ДПІ в Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області.

Листом від 15 січня 2015 року ГУ ДФС у Львівській області погодило запропоновану відповідачем кандидатуру позивача.

Проте, 2 лютого 2015 року у зв'язку з закінченням терміну відпустки по догляду за дитиною до виконання обов'язків головного державного інспектора юридичного сектору ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ Міндоходів у Львівській області приступила ОСОБА_3

Тому, 3 лютого 2015 року відповідачем направлено лист до ГУ ДФС у Львівській області щодо погодження кандидатури ОСОБА_3 на посаду завідувача юридичного сектору ДПІ в Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області та кандидатуру позивача на посаду головного державного інспектора юридичного сектору ДПІ в Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області.

Листом від 4 лютого 2015 року № 216/13-01-08-012, ГУ ДФС у Львівській області погодило запропоновані відповідачем кандидатури.

З 2 лютого по 16 лютого 2015 року ОСОБА_2 перебувала на лікарняному.

17 лютого 2015 року відповідачем було запропоновано позивачу посаду головного державного інспектора юридичного сектору ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області.

Із пропозицією вказаної роботи позивач погодилася, проте вказала, що із пониженням її в посаді не згодна.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем було добровільно надано згоду на її переведення на посаду головного державного інспектора юридичного сектору ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області, а тому відсутні протиправні дії з боку відповідача. Крім того, при переведенні на посаду завідувача юридичного сектору ДПІ в Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області ОСОБА_3 було враховано її переважне право на залишення на роботі у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці відповідно до статті 49-2 КЗпП.

Висновки судів не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та повно і всебічно встановлених обставинах справи.

Згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За правилами статті 492 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене статтею 42 цього Кодексу.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Відповідно до частин другої і третьої статті 36 КЗпП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Як вбачається з штатного розпису на 2014 рік ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ Міндоходів у Львівській області штатна кількість працівників становила 47 посад, зокрема, у юридичному секторі 2 посади - завідувач (посада яку займала позивач) та головний державний інспектор (посада яку займала ОСОБА_3).

Згідно з штатним розписом на 2015 рік ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області штатна кількість працівників становила 43 посади, зокрема, у юридичному секторі 2 посади - завідувач та головний державний інспектор.

Отже, посади, які обіймали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не скоротилися, тому у відповідача були відсутні підстави для застосування переважного права залишення на роботі відносно вказаних працівників.

Порушення відповідачем вимог статті 492 КЗпП за правилами якої одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, суди обґрунтовують затвердженням лише 2 лютого 2015 року нового штатного розпису та перебуванням позивача з 2 лютого до 16 лютого 2015 року на лікарняному.

Разом з тим, у період перебування позивача на лікарняному, посаду завідувача юридичного сектору запропоновано ОСОБА_3, яка перебувала на посаді головного державного інспектора цього сектору.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відповідачем протиправно не було запропоновано позивачу переведення на посаду завідувача юридичного сектору, яку вона займала до реорганізації та яка передбачена у штатному розписі на 2015 рік як і посада, яку займала ОСОБА_3

Та обставина, що позивач погодилася на її переведення на посаду головного державного інспектора не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки не спростовує наявність порушення відповідачем трудового законодавства відносно ОСОБА_4

Частиною першою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі статтею 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И ЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 8 липня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський(

Судді В.І.Ємельянова

О.Ф.Ситников