Ухвала суду № 56395385, 03.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2016 року м. Київ К/800/36675/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)СуддівМороз Л.Л. Шведа Е.Ю. провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Державного реєстратора Реєстраційної палати Криворізької міської ради Дніпропетровської області Танцюри Олександра Володимировича, Державного реєстратора Реєстраційної палати Криворізької міської ради Дніпропетровської області Сташеліс Ганни Станіславівни, треті особи: Державна організація "Виконавчий комітет Криворізької міської ради", Реєстраційна палата Криворізької міської ради Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року

в с т а н о в и л а :

У червні 2010 року ОСОБА_4 в Дніпропетровському окружному адміністративному суді пред'явила позов до Державного реєстратора Реєстраційної палати Криворізької міської ради Дніпропетровської області Танцюри О.В., Державного реєстратора Реєстраційної палати Криворізької міської ради Дніпропетровської області Сташеліс Г.С., треті особи: Державна організація "Виконавчий комітет Криворізької міської ради", Реєстраційна палата Криворізької міської ради Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що, 21 травня 1997 року виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області була здійснена реєстрація державної організації (установи, закладу) з назвою "Виконавчий комітет Криворізької міської ради", код ЄДРПОУ 04052169, яка набула статусу юридичної особи.

Вважає, що реєстрація виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області державної організації (установи, закладу) як Виконавчий комітет Криворізької міської ради здійснена з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25 січня 1996 року № 125 "Про внесення змін і доповнень до Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності", згідно з якою виконавчі комітети міської, районної у місті ради наділені повноваженнями здійснювати державну реєстрацію лише суб'єктів підприємницької діяльності, а не державних організацій, установ чи закладів.

Просила:

- визнати недійсною державну реєстрацію державної організації "Виконавчий комітет Криворізької міської ради", здійснену 21 травня 1997 року виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області;

- визнати протиправними дії державного реєстратора Танцюри О.В. стосовно включення 14 листопада 2005 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомості про юридичну особу - державну організацію "Виконавчий комітет Криворізької міської ради";

- визнати протиправними дії державного реєстратора Сташеліс Г.С. стосовно здійснення 13 жовтня 2006 року державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи - державної організації "Виконавчий комітет Криворізької міської ради";

- припинити юридичну особу - державу організацію "Виконавчий комітет Криворізької міської ради".

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року, залишеною без зміни ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, ОСОБА_4 подала касаційну скаргу. Посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Предметом спору у справі є реєстрація державної організації (установи, закладу) з назвою "Виконавчий комітет Криворізької міської ради".

Відмовляючи у задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що оспорюваними діями та рішеннями суб'єктів владних повноважень не порушено права та законні інтереси позивача.

Колегія суддів вважає, що така правова позиція судів є правильною з огляду на таке.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною першою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем у адміністративному процесі є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У пункті 21 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" зазначено, що судам слід мати на увазі, що за правилами частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи - суб'єкти правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто, особа (позивач) повинна довести факт застосування до неї оскаржуваного нормативно-правового акта або те, що вона є суб'єктом відповідних відносин, на які поширюється дія цього акта. Суд не може давати оцінку таким обставинам при відкритті провадження в адміністративній справі, а тому не має права відмовити у відкритті провадження у справі чи повернути позовну заяву з посиланням на частину другу цієї статті, якщо особа своє звернення обґрунтовує необхідністю захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Приписи зазначеної частини можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, якщо суд встановить, що оскаржуваний акт до особи не застосовувався і вона не перебуває у відносинах, до яких цей акт може бути застосовано. У такому разі суд не проводить перевірку нормативно-правового акта на предмет його протиправності (законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили).

Також у своїй постанові від 10 квітня 2012 року (номер справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень 21-1115во10) Верховний Суд України, проаналізувавши положення частини першої статті 2 та статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, висловив наступну правову позицію: "Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням".

Під час розгляду справи адміністративної юрисдикції, позивач повинен зазначити, які саме його права або законні інтереси порушено рішенням та діями суб'єкта владних повноважень.

Оскаржувані дії та рішення відповідачів за своїм змістом та значенням жодним чином не стосується прав та інтересів ОСОБА_4

Зазначені обставини та норми матеріального права вірно враховано судами під час розгляду цієї справи і обґрунтовано відмовили у задоволенні позову.

Їхні судові рішення є законними і обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судами неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконних та необґрунтованих судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Державного реєстратора Реєстраційної палати Криворізької міської ради Танцюри Олександра Володимировича, Державного реєстратора Реєстраційної палати Криворізької міської ради Сташеліс Ганни Станіславівни, треті особи: Державна організація "Виконавчий комітет Криворізької міської ради", Реєстраційна палата Криворізької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - без зміни.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Судді Горбатюк С.А.

Мороз Л.Л.

Швед Е.Ю.