Постанова № 56395187, 10.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2016 р. Справа№ 910/28987/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Куц А.В. - керівник згідно виписки з ЄДРПОУ, паспорт серія НОМЕР_1 виданий Печерським РУ ГУ МВС України в місті Києві 19.03.2010;

від відповідача 1: Свербиус М.Е. - представник за довіреністю № 050/05-10280 від 26.11.2015;

від відповідача 2: Гашинський Д.М. - представник за довіреністю № 5-08/33-299 від 13.01.2016;

розглянувши апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2015 у справі № 910/28987/14 (суддя - Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юскутум-Консалтинг»

до 1. Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

2. Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві

про стягнення заборгованості у розмірі 317 030,29 грн. та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юскутум» (надалі - позивач, ТОВ «Юскутум») 24.12.2014 (згідно відтиску штемпеля на позовній заяві) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - відповідач 1), та до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (надалі - відповідач 2) про стягнення 317 030,29 грн., та зобов`язання вчинити дії.

Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2015р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015р., позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 1 на користь позивача заборгованість у розмірі 317 030,29 грн. та 6 340,60 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2015р. у даній справі, касаційну скаргу відповідача 1 задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2015р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015р. скасовано. Справу №910/28987/14 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2015 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто відповідача 1 на користь позивача заборгованість у розмірі 317 030,29 грн.; зобов'язано відповідача 2 перерахувати кошти в розмірі 317 030,29 грн. на рахунок позивача; стягнуто з відповідача 2 на користь позивача 7 558,61 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2015 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при винесенні рішення у даній справі судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправомірного рішення. Зазначено, що на підставі листів прокуратури відповідачеві 1 було заборонено реєструвати бюджетні зобов'язання, відтак відповідач 1 був позбавлений можливості оплатити надані позивачем послуги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2015 апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2015 у справі № 910/28987/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Зеленін В.О., Синиця О.Ф.

Справа розглядалась різними складами суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу відповідача 1 на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2015 у справі № 910/28987/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Коротун О.М., судді - Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 розгляд справи призначено на 10.03.2016.

17.02.2016 через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача про зміну найменування позивача, разом з яким надано завірену копію протоколу № 01/16 загальних зборів ТОВ «Юскутум» від 22.01.2016 про зміну повного та скороченого найменування позивача.

В судовому засіданні 10.03.2016 представник відповідача 1 апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Пояснила, що відповідач 1 факту надання послуг позивачем не заперечує, що підтверджується підписаними актами виконаних робіт, однак зазначила, що оплата вартості наданих послуг була частковою у зв'язку з тим, що відповідачем 2 не було зареєстровано бюджетні фінансові зобов'язання, а тому у апелянта відсутні правові підстави для сплати позивачеві заявлених коштів.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому просив залишити його без змін. При цьому зазначив, що позивачем були в повному обсязі надані послуги відповідно до договору № ПРАВО/2012 про закупівлю послуг у галузі права за державні кошти від 18.10.2012, на підтвердження чого між позивачем та відповідачем 1 були підписані акти виконаних робіт, а тому вважає, що рішення суду першої інстанції є правомірним. Окрім того, підтримав раніше подане клопотання про зміну найменування позивача, яке в судовому засіданні 10.03.2016 було задоволено.

Представник відповідача 2 апеляційну скаргу відповідача 1 підтримав, просив її задовольнити, а рішення місцевого господарського суду - скасувати. Зазначив, що річним планом закупівель на 2012 рік були виділені кошти на послуги в галузі права, однак через заборону прокуратури реєстрації бюджетних зобов'язань такі гроші не були своєчасно перераховані позивачеві. При цьому зазначив, що кошти, які були виділені на послуги в галузі права та не перераховані на рахунок позивача через заборону прокуратури, на кінець року були списані (фактично «згоріли») відповідно до положень бюджетного законодавства. А враховуючи, що на сьогодні не передбачено механізму виплати коштів, які були списані, просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, заслухавши пояснення представників учасників апеляційного провадження, оглянувши надані оригінали, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, 18.04.2012 між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (замовник) та ТОВ "Юскутум" (виконавець) укладено договір про закупівлю послуг в галузі права за державні кошти №ПРАВО/2012 (надалі - договір), за умовами якого виконавець зобов'язувався протягом дії цього договору надавати замовникові послуги в галузі права, зазначені в п. 1.2 цього договору (послуги далі), а замовник - прийняти і оплатити ці послуги.

Відповідно до п. 3.1 та п. 3.3 договору ціна договору становить 600 000,00 грн., в тому числі ПДВ 100 000,00 грн. Розрахунок загальної вартості послуг, що виконавець надає замовнику, наведений в додатку №1 до цього Договору і є невід'ємною його частиною.

Згідно з п. 4.1 договору, розрахунки за надані послуги проводяться наступним чином: після виконання доручення замовника, з питань надання послуг, представники виконавця готують звіт про виконану роботу, де вказується вид та обсяг наданих послуг, якість відпрацьованих годин, кількість представників виконавця, ціна, прізвище уповноваженої особи замовника, від якої отримано замовлення на надання послуг та інша додаткова інформація за вимогою замовника (далі - звіт); за результатами наданих послуг виконавець наданих послуг до 10 числа місяця, наступного за звітним надає замовнику акт наданих послуг; оплата наданих послуг здійснюється на основі акту. Замовник повертає акт виконавцю без здійснення оплати, в разі неналежного оформлення звіту та додаткових документів наведених в п. 4.1 цього договору (відсутність печатки, підписів тощо).

У випадку відсутності зауважень до акту надання послуг, замовник зобов'язаний не пізніше 7 днів з моменту отримання акту, прийняти надані послуги шляхом його підписання (п. 4.2 договору).

Положеннями п. 4.3 договору сторони погодили, що у випадку затримки бюджетного фінансування, розрахунки за надані послуги за цим договором здійснюються протягом 5 банківських днів з дати отримання замовником відповідного бюджетного фінансування.

Відповідно до п. 4.5 договору, при відсутності на розрахунковому рахунку замовника коштів, виділених на погашення взятого замовником бюджетного зобов'язання, сплата здійснюється в міру надходження коштів на розрахунковий рахунок замовника.

Відповідно до п. 10.1 договору, він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012, а в частині фінансового зобов'язання - до повного виконання.

Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 10.2 договору).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов договору позивач в період з 18.04.2012р. по 07.11.2012р. надав відповідачу обумовлені договором послуги на загальну суму 599876,25 грн., що підтверджується відповідними актами про закупівлю послуг у галузі права за державні кошти, а саме: №1 від 31.05.2012 на суму 100 123,76 грн., №2 від 30.06.2012 на суму 112 871,29 грн., №3 від 31.07.2012 на суму 103 960,40 грн., №4 від 31.08.2012 на суму 102 475,25 грн., №5 від 28.09.2012 на суму 98 762,38 грн., №6 від 31.10.2012 на суму 77 227,72 грн. та №7 від 07.11.2012 на суму 4 455,45 грн.

Перелічені вище акти підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками позивача та відповідача 1 і скріплені їхніми печатками, засвідчені копії яких залучені до матеріалів справи, зазначене не заперечується представниками сторін та свідчить про визнання відповідачем 1 обсягу та вартості наданих позивачем послуг за договором.

При цьому, як встановлено з наданих сторонами доказів, відповідач 1 в порушення своїх зобов'язань та умов договору за надані послуги розрахувався лише частково, сплативши на користь позивача 282 845,96 грн., що також відображено в акті звіряння взаємних розрахунків за договором, який підписаний в двохсторонньому порядку повноважними представниками позивача та відповідача 1 і скріплений печатками, згідно якого сальдо на користь позивача станом на 31.12.2012р. складає 317 030,29 грн. Завірена копія зазначеного акта залучена до матеріалів справи (т. 1, а.с. 209).

31.01.2013 позивач листом від 31.01.2013 № 01 ДЕІ повідомив відповідача 1 про те, що за ним рахується заборгованість за договором в сумі 317030,29 грн.

Спір у справі виник через те, що прокуратура міста Києва фактично заборонила відповідачу 2 реєстрацію бюджетних зобов'язань відповідача 1.

20.03.2013 відповідач 2 листом № 10-08/51-3495 (т. 2, а.с. 6) повідомив відповідача 1, що на підставі отриманого від Прокуратури міста Києва листа № 07/1/5-9963-12 від 11.07.2014 (в якому зазначено про недопущення реєстрації зобов'язань відповідачем 1 щодо закупівлі послуг в галузі права у позивача та відповідного перерахування коштів на рахунок вказаного підприємства у зв'язку з проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні за фактом службової недбалості, підроблення документів та розтрати коштів службовими особами відповідача 1 та позивача) відповідачеві 2 заборонено перераховувати кошти позивачеві за надані послуги.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем під час перегляду справи судом апеляційної інстанції було подано додаткові пояснення по даній справі разом з якими було долучено постанову старшого слідчого СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві Габінета М.В. про закриття кримінального провадження від 31.10.2015(т. 3, а.с. 138). Даний доказ в порядку ст. 101 ГПК України було долучено до матеріалів справи та пийнято судом як неподаний до суду першої інстанції доказ з поважних причин, оскільки даного доказу на момент ухвалення рішення судом першої інстанції 24.09.2015 його не існувало. Так, постановою Шевченківського районного управління МВС України в місті Києві закрито кримінальне провадження від 31.10.2015 відносно службових осіб відповідача 1 ОСОБА_1 та позивача ОСОБА_2, на підставі того, що вартість послуг наданих позивачем за договором № ПРАВО/2012 від 18.04.2012 була підтверджена актами виконаних робіт та звітами до них, а тому склад кримінального правопорушення - відсутній.

Отже, обставини, які перешкоджали б реєстрації бюджетних зобов'язань відповідачем 2 та перерахуванні позивачеві коштів за надані послуги за договором № ПРАВО/2012 від 18.04.2012, відсутні та не встановлені судом апеляційної інстанції під час перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Відповідно до ст. 48 цього кодексу розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Згідно з п. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що ані відповідачем 1, ані відповідачем 2 не заперечується факту надання послуг позивачем напідставі договору № ПРАВО/2012 від 18.04.2012, та не спростовується наявність заборгованості у розмірі 317 030,29 грн.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою направлення судом касаційної інстанції справи № 910/28987/14 на новий розгляд до Господарського суду міста Києва стали ті обставини, що судами попередніх інстанцій саме в даному спорі не досліджено наявність бюджетних запитів щодо включення до видатків державного бюджету відповідного бюджетного фінансування, наявності відповідного бюджетного призначення, взяття розпорядником відповідного бюджетного зобов'язання з реєстрацією його у встановленому чинним законодавством України порядку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом в порядку ст. 111-12 ГПК України були виконані наведені вказівки Вищого господарського суду України при новому розгляді даної справи, зокрема було досліджено, що Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до річного плану закупівлі на 2012 рік було включено видатки на послуги у галузі права у розмірі 607,3 тис. грн., (вартість договору № ПРАВО/2012 від 18.04.2012 становить 600 тис. грн., тобто в межах обсягів зазначених в річному плані закупівлі на 2012 рік) з джерелом фінансування яких - бюджет міста Києва (т. 3, а.с. 43). Окрім цього, відповідачем 1 та відповідачем 2 не заперечується факт включення до видатків державного бюджету на 2012 рік видатків на правове забезпечення та виділення з бюджету міста Києва вказаних коштів. А лише заборона Прокуратури міста Києва стала підставою неповного розрахунку з позивачем.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 1 заборгованості у розмірі 317 030,29 грн., за договором № ПРАВО/2012 від 18.04.2012 правомірно задоволена судом першої інстанції.

Так, предметом позову, зокрема, є вимога позивача про стягнення заборгованості за договором з відповідача 1 та зобов'язання відповідача 2 перерахувати кошти на банківський рахунок позивача.

Таким чином, метою звернення до суду для позивача є вирішення спору, що виник з зобов'язальних відносин та досягнення матеріально правового результату шляхом отримання грошових коштів на рахунок. При цьому, формулювання вимоги шляхом стягнення грошових коштів чи їх перерахування на рахунок на суть вимог позову не впливає.

(Аналогічна позиція зазначена в постанові Вищого господарського суду України від 26.01.2016 у справі № 910/28985/14).

А тому, суд апеляційної інстанції, зазначив, що задовольняючи позовні вимоги до обох відповідачів одночасно, суд першої інстанції правомірно врахував, що оскільки саме відповідач 2 здійснюється реєстрацію бюджетних зобов'язань та перерахування коштів на рахунок позивача, суд вважає правомірним одночасне задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором та зобов'язання відповідача 2 перерахувати вказану заборгованість на рахунок позивача у даній справі, що безпосередньо у такий спосіб сприятиме захисту порушених прав та законних інтересів позивача.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17 травня 2005 року по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2015 у справі № 910/28987/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/28987/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім