Рішення № 56394866, 10.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2016Справа №910/1095/16За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА"

про стягнення 2 940,77 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Локшин А.В. (довіреність № 001/01 від 04.01.2016)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА" (відповідач) про стягнення 2 940,77 грн., з яких: сума страхового платежу у розмірі 2822,13 грн., 3% річних у розмірі 37,34 грн. та інфляційні втрати у розмірі 81,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією транспортного засобу №20000 від 24.10.2014 щодо обов'язку повернути частину страхового платежу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2016 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі № 910/1095/16, розгляд справи призначено на 16.02.2016.

09.02.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2016 розгляд справи №910/1095/16 відкладено на 10.03.2016.

Представник позивача в судовому засіданні 10.03.2016 надав суду пояснення по суті позовних вимог, підтримав вимоги з підстав викладених в позові, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 10.03.2016 повторно не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

У відповідності до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду від 28.01.2016, від 16.02.2016 були надіслані на юридичну адресу відповідача та були отримані останнім, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103037316680, 0103037707256.

Таким чином, відповідач був повідомлений про дату та час розгляду справи належним чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Водночас, судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Приймаючи до уваги те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 10.03.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.10.2014 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "НОВА" (страховик, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" (страхувальник, позивач) був укладений договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу №20000 (далі - договір), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користування і розпорядженням застрахованими транспортним засобом та додатковими обладнаннями до них; відшкодуванням страхувальником та/або експлуатантом заподіяної ним шкоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок експлуатації застрахованого транспортного засобу; життям, здоров'ям і працездатністю застрахованих осіб (п. 2.1, розділ 2).

Відповідно до пункту 1 розділу 1 договору сума загального страхового платежу становить 18215,36 грн.

Згідно із пунктом 2 розділу 1 договору, строк сплати страхового платежу до 12.11.2014, період дії договору в частині зобов'язань страховика (з 00-00 до 24-00) з 08.11.2014 до 07.11.2015.

Відповідно до п. 13.1 договору період дії договору - будь-який із зазначених у розділі 1 договору проміжків часу, протягом якого страховик несе зобов'язання за договором, за умови отримання страховиком (на розрахунковий рахунок ТОВ "Грас Савуа Україна") від страхувальника сум страхових платежів у терміни, зазначені у розділі 1 договору.

17.11.2014 між позивачем та відповідачем укладена угода №2 про проведення заліку взаємних однорідних вимог на підставі якої було зараховано, зокрема, страховий платіж згідно договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу №20000 від 24.10.2014 в розмірі 18215,36 грн. (додаток №2 до Угоди).

Пунктом 12.4. договору, сторони визначили, що дію договору може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика.

Згідно з п. 12.4.1. договору, у разі дострокового припинення дії договору на вимогу страхувальника, страховик повертає йому 65 % суми страхового платежу за період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням фактичних виплат за цим договором.

Відповідно до п. 12.5. договору було передбачено, що про намір достроково припинити дію договору будь-яка сторона зобов'язана письмово повідомити іншу не пізніше ніж за 30 робочих днів до дати припинення, якщо сторони не дійшли згоди про інше.

З огляду на положення п. 12.5. договору, позивач направив відповідачу 26.06.2015 лист (вих. №1921/06 від 25.06.2015) про припинення дії договору, який останній отримав 01.07.2015, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0100128649381. Вказаним листом позивач, також, просив відповідача повернути суми страхового платежу, сплаченого за період, що залишився з дати такого припинення до закінчення дії договору.

Враховуючи п. 12.5. договору, дія даного договору припинена через 30 робочих днів - 12.08.2015.

Оскільки вимога позивача були залишена відповідачем без задоволення, ТОВ "ОТП ЛІЗИНГ" звернулося до суду з даним позовом про стягнення з ПрАТ "Страхова компанія "НОВА" суми страхового платежу у розмірі 2822,13 грн.

Позивачем, також, заявлено про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 37,34 грн. та інфляційних втрат у розмірі 81,30 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За приписами ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Приписами статті 28 Закону України "Про страхування" визначено, що дію договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування.

Про намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов'язана повідомити іншу не пізніш як за 30 календарних днів до дати припинення дії договору страхування, якщо інше ним не передбачено.

У разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування (ч. 2, 3, 4 вказаного Закону).

Також, частиною 4 статті 997 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо страхувальник відмовився від договору страхування (крім договору страхування життя), страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, та фактично здійснених страховиком страхових виплат.

Як встановлено судом, положеннями пункту 12.4. договору сторони погодили, що дію договору може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика. При цьому, у разі дострокового припинення дії договору на вимогу страхувальника, страховик повертає йому 65% суми страхового платежу за період, що залишився до закінчення дії договору.

Про намір достроково припинити дію договору будь-яка сторона зобов'язана письмово повідомити іншу не пізніш як за 30 робочих днів до дати дострокового припинення дії договору (п. 12.5).

Оскільки, лист вих. №1921/06 від 25.06.2015 про припинення дії договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу №20000 від 24.10.2014 отриманий відповідачем 01.07.2015, то зазначений правочин припинив свою дію з 12.08.2015, а у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА" виникло зобов'язання з повернення страхового платежу.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми страхового платежу за період, що залишився до закінчення дії договору (з 13.08.2015 по 07.11.2015), суд дійшов висновку про його обґрунтованість та відповідність фактичним обставинам справи, умовам договору і нормам чинного законодавства.

Враховуючи вищевстановлені судом обставини, з огляду на наведені положення законодавства та умови договору, оскільки, відповідач обставини, які вкладені у позові, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми страхового платежу є обґрунтованими, у зв'язку із чим, підлягають задоволенню повністю у розмірі 2822,13 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних в сумі 37,34 грн. та інфляційних втрат в сумі 81,30 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору (п. 1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Пунктом 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Враховуючи те, що у даному випадку обов'язок відповідача з повернення страхових платежів виник у зв'язку з розірванням договору, а не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, відсутні правові підстави для стягнення 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку із чим, підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат відсутні.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи, з огляду на часткову обґрунтованість позову, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА" частково у розмірі 2822,13 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 11, код ЄДРПОУ 31241449) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43, код ЄДРПОУ 35912126) суму страхового платежу у розмірі 2822,13 грн., судові витрати у розмірі 1322,41 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 12.03.2016.

Суддя С.О. Турчин