Рішення № 56394800, 23.02.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.02.2016 Справа № 905/3389/15 Господарський суд Донецької області, у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши матеріали

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна"доПублічного акціонерного товариства "ДТЕК ОСОБА_1 Донбасу"простягнення 871476,11грн.Представники сторін: від позивача: не зявився; від відповідача: ОСОБА_2 представник за дов.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна" до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ОСОБА_1 Донбасу" про стягнення суми основного боргу у розмірі 508730,40грн.; суми інфляційного збільшення боргу у розмірі 276707,55грн.; суми 3% річних у розмірі 16265,43грн.; суму пені у розмірі 69772,72грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №142 від 09.04.2014 в частині оплати поставленої позивачем продукції.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору №142 від 09.04.2014; протоколу розбіжностей №1 до договору; специфікацій до договору; видаткових накладних №22 від 17.04.2014; №223 від 17.04.2014; №224 від 17.04.2014; №225 від 17.04.2014; №291 від 13.05.2014; №307 від 15.05.2014; №323 від 21.05.2014; № 333 від 26.05.2014; №334 від 26.05.2014; №362 від 05.06.2014; №382 від 11.06.2014; №386 від 11.06.2014; №397 від 13.06.2014; №400 від 17.06.2014; №423 від 19.06.2014; №432 від 20.06.2014; №440 від 24.06.2014; №444 від 24.06.2014; №449 від 25.06.2014; №495 від 15.07.2014; №496 від 15.07.2015; №503 від 16.07.2014; №508 від 17.07.2014; №518 від 18.07.2014; №521 від 21.07.2014; №523 від 22.07.2014; №524 від 23.07.2014; №529 від 24.07.2014; довіреностей на отримання продукції №1369 від 16.04.2014; №1417 від 13.05.2014; №1420 від 15.05.2014; №1429 від 20.05.2014; акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.04.2014 по 23.11.2015.

15.01.2016 на адресу господарського суду Донецької області від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання 26.01.2016 в режимі відеоконференції. Ухвалою суду від 16.01.2016 вищезазначене клопотання судом задоволено, судове засідання 26.01.2016 проведено в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 26.01.2016 оголошено перерву до 23.02.2016 та зобовязано позивача надати розрахунок пені по кожній накладній окремо, надати розрахунок заборгованості по кожній накладній окремо, а відповідача надати письмовий відзив на позов. Ухвалою суду від 26.01.2016 строк вирішення справи продовжений на 15 днів.

У судове засідання призначене на 23.02.2016 позивач явку своїх представників не забезпечив, вимог суду не виконав, а відповідач надав відзив на позов.

Відповідач у відзиві на позов зазначає про невірний розрахунок позивачем інфляційних втрат у звязку з невірним визначення дати, з якої підлягає нарахуванню інфляція. За розрахунком відповідача, інфляційні втрати становлять 759897,79 грн.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

09.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна"(позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК ОСОБА_1 Донбасу"(відповідач, покупець)підписаний договір №142. Відповідно до п.1.1. останнього постачальник зобов'язується поставити продукцію виробничо-технічного призначення за асортиментом, кількістю, в строк, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в договорі та специфікаціях, а покупець згідно до п.1.2. договору зобов'язаний прийняти та оплатити поставлену позивачем продукцію.

Згідно з п.4.1. договору поставка продукції проводиться партіями в асортименті, кількості, якості, по цінам, з якісними характеристиками та в строки, узгодженні сторонами в специфікаціях до даного договору.

Відповідно до п.4.2. договору умови поставки продукції-EXW, згідно "Інкотермс-2010". Місце пункту призначення вказується сторонами у відповідній специфікації до договору. У випадку, коли сторонами в специфікаціях узгоджуються інші умови поставки, взаємовідносини сторін будуть регулюватися положеннями, затвердженими у міжнародних торгових термінах "Інкотермс-2010", з урахуванням узгоджених сторонами приміток та умов поставки у відповідних специфікаціях.

Датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупровідних документах(п.4.5. договору). Постачальник зобов'язанийв письмовому вигляді, за три дні до фактичної поставки, повідомити покупця про строк поставки продукції в узгоджений пункт призначення та данні про товароперевізника, також направити інші повідомлення, які потрібні покупцю для здійснення необхідних заходів для прийняття продукції.

Договір вступає в силу з моменту його підписання двома сторонами. Сторони прийшли до згоди, що у випадку неналежного виконання сторонами своїх зобов'язань, строк дії договору встановлюється до 31.12.2015 включно. У випадку невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань по діючому договору, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов'язань. Всі зміни та доповнення до дійсного договору можуть бути внесені у разі згоди двох сторін та оформлюються Додатковими угодами, які є невід'ємними частинами до договору. Специфікації є невід'ємними частинами договору(п.п.8.1.-8.2. договору).

Договір підписаний сторонами, з боку позивача з протоколом розбіжностей, скріплений їх печатками та міститься в матеріалах справи.

Позивач надіслав на адресу відповідача протокол розбіжностей, в якому вказав дві редакції п. 5.2 договору та п.3 специфікації від 09.04.2014 до договору, одна редакція як зазначено в договору та в специфікації, а інша редакція нова, викладена позивачем. Відповідно до протоколу розбіжностей, відповідач погодився зі змінами запропонованими позивачем, та підписав протокол розбіжностей в редакції запропонованій позивачем.

Згідно з приписамист. 181 Господарського кодексуУкраїнигосподарськийдоговір за загальним правилом викладається у формієдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускаєтьсяукладеннягосподарськихдоговорів у спрощенийспосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмамитощо, а також шляхом підтвердженняприйняття до виконаннязамовлень, якщо законом не встановленоспеціальнівимоги до форми та порядку укладенняданого виду договорів. За наявностізапереченьщодоокремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про щоробитьсязастереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилаєдругійстороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язанапротягомдвадцятидніврозглянутийого, в цей же строк вжитизаходів для врегулюваннярозбіжностей з другою стороною та включити до договору всіприйнятіпропозиції, а тірозбіжності, щозалишилисьневрегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згодадругоїсторони. У разідосягнення сторонами згодищодовсіхабоокремих умов, зазначених у протоколірозбіжностей, таказгода повинна бути підтверджена у письмовійформі (протоколом узгодженнярозбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмамитощо).

В матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до суду з позовом з метою врегулювання розбіжностей по договору №142 та специфікації до нього від 09.04.2014 або інших доказів, які могли свідчити про незгоду відповідача із запропонованими змінами позивача.

Отже, суд прийшов до висновку про укладення договору №142 з урахуванням розбіжностей викладених в протоколі розбіжностей на умовах викладених позивачем, а саме п. 5.2 договору в наступній редакції : розрахунки за поставлену постачальником продукцію по цьому договору здійснюються покупцем на рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару.

Між позивачем та відповідачем підписані специфікації до договору:

від 09.04.2014 на суму 314820,00грн., найменування «суміш суха цементно-мінеральна Дюрафам» у кількості 45т., строк поставки- до 20.04.2014, умови оплати, з урахуванням протоколу розбіжностей : розрахунки здійснюються шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати поставки відповідної партії продукції;

від 21.05.2014 на суму 138868,80грн., найменування «суміш суха цементно-мінеральна Текхард» у кількості 82,6т., строк поставки- до 20.06.2014, умови оплати: розрахунки здійснюються шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати поставки відповідної партії продукції;

від 02.06.2014 на суму 184581,60грн, строк поставки - до 20.06.2014,найменування «суміш суха цементно-мінеральна Текхард» у кількості 82,6т., умови оплати: розрахунки здійснюються шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника протягом 90 календарних днів з дати поставки відповідної партії продукції.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу продукцію, визначену специфікацією від 09.04.2014 на суму314820,00грн., що підтверджується видатковими накладними №222 від 17.04.2014 на суму 74787,24грн., №223 від 17.04.2014 на суму 101756,82грн., №224 від 17.04.2014 на суму 83553,23грн., №225 від 17.04.2014 на суму 54722,71грн. Поставка товару, вказаного в специфікаціях від 21.05.2014 на суму 138868,80грн. та від 02.06.2014 на суму 184581,60грн. підтверджується видатковими накладними №291 від 13.05.2014 на суму 34448,40грн., №291 від 13.05.2014 на суму 34448,40грн., №307 від 15.05.2014 на суму 34067,04грн., №323 від 21.05.2014 на суму 33600,00грн., №333 від 26.05.2014 на суму 33600,00грн., №334 від 26.05.2014 на суму 8109,36грн., №362 від 05.06.2014 на суму 33600,00грн., №382 від 11.06.2014 на суму 33600,00грн., №386 від 11.06.2014 на суму 33600,00грн., №397 від 13.06.2014 на суму 33600,00грн.

Позивач зазначив, що на поставку продукції, визначену видатковими накладними №400 від 17.06.2014 на суму 33600,00грн., №423 від 19.06.2014 на суму 33600,00грн., №432 від 20.06.2014 на суму 33600,00грн., №440 від 24.06.2014 на суму 35280,00грн., №444 від 24.06.2014 на суму 33600,00грн., №449 від 25.06.2014 на суму 19370,40грн., №495 від 15.07.2014 на суму 35520,00грн., №496 від 15.07.2014 на суму 35520,00грн., №503 від 16.07.2014 на суму 35520,00грн., №508 від 17.07.2014 на суму 35520,00грн., №518 від 18.07.2014 на суму 35520,00грн., №521 від 21.07.2014 на суму 35520,00грн., №523 від 22.07.2014 на суму 35520,00грн., №524 від 23.07.2014 на суму 35520,00грн., №529 від 24.07.2014 на суму 35520,00грн. специфікації між сторонами не укладалися.

Відповідач вищезазначену продукцію отримав, про що свідчить особистий підпис його представників за довіреностями №1369 від 16.04.2014; №1417 від 13.05.2014; №1420 від 15.05.2014; №1429 від 20.05.2014 на видаткових накладних, жодних заперечень чи зауважень не висловив.

Судом врахованіположення п.4.5.договору про дату поставки, а саме датою поставкивважається дата вказанапредставникомпокупця на видатковійнакладній. Дослідившивидатковінакладні№22 від 17.04.2014; №223 від 17.04.2014; №224 від 17.04.2014; №225 від 17.04.2014; №291 від 13.05.2014; №307 від 15.05.2014; №323 від 21.05.2014; № 333 від 26.05.2014; №334 від 26.05.2014; №362 від 05.06.2014; №382 від 11.06.2014; №386 від 11.06.2014; №397 від 13.06.2014; №400 від 17.06.2014; №423 від 19.06.2014; №432 від 20.06.2014; №440 від 24.06.2014; №444 від 24.06.2014; №449 від 25.06.2014; №495 від 15.07.2014; №496 від 15.07.2015; №503 від 16.07.2014; №508 від 17.07.2014; №518 від 18.07.2014; №521 від 21.07.2014; №523 від 22.07.2014; №524 від 23.07.2014; №529 від 24.07.2014, судом відмічається про відсутність будь яких дат проставленихпредставникомвідповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, щопервинним є документ, якийміститьвідомості про господарськуоперацію та підтверджуєїїздійснення.

Крім того, первиннідокументиповинніматитакіобов'язковіреквізити як назва документа (форми); дата і місцескладання; назвапідприємства, відіменіякогоскладено документ; зміст та обсяг господарськоїоперації, одиницявиміругосподарськоїоперації; посади осіб, відповідальних за здійсненнягосподарськоїоперації і правильністьїїоформлення; особистийпідписабоіншідані, щодаютьзмогуідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненнігосподарськоїоперації.

Саме такимвимогам і відповідаютьвидатковінакладні, яка засвідчуютьвстановлений факт здійсненнягосподарськоїоперації та договірнихвідносин.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що поставка продукції позивачем відповідачу на підставі вищезазначених накладних була здійснена у ті дати, від яких виписані видаткові накладні .

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач свої зобов'язання щодо оплату товару у строки передбачені договором у повному обсязі не виконав, вартість товару оплати частково на суму 593044,80 грн.

За таких обставин, станом на момент вирішення спору судом, заборгованість відповідача перед позивачем по договору №142 становить 508730,40 грн. Відповідач доказів оплати вартості товару у повному обсязі не надав, суму заборгованості не спростував, а матеріалисправи таких не містять.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, щопозовнівимогипозивача про стягнення з відповідача 508730,40 грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягаютьзадоволенню.

Також позивач, на підставі п.6.8 договору просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 6703,20 грн.

Відповідно до п.6.6 договору у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення від вартості несвоєчасно сплаченої продукції.

Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасневиконаннягрошовихзобов'язань є належноюпідставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосуваннязаходівгосподарсько-правовоївідповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума абоіншемайно, якіборжник повинен передатикредиторові у разіпорушенняборжникомзабов'язання.

Пенею є вид неустойки, щообчислюється у відсоткахвідсуминесвоєчасно виконаного грошового забов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разіякщорозмірштрафнихсанкцій законом не визначено, санкціїзастосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьомурозмірсанкційможе бути встановлено договором у відсотковомувідношенні до суминевиконаноїчастинизабов'язанняабо у певній, визначенійгрошовійсумі,або у відсотковомувідношенні до сумизабов'язаннянезалежновідступеняйоговиконання, або у кратному розмірі до вартостітоварів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахуванняштрафнихсанкцій за простроченнявиконаннязабов'язання, якщоінше не встановлено законом або договором, припиняється через шістьмісяців від дня, коли забов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем не вірно визначена дата, з якої підлягає нарахуванню пеня. За розрахунком суду здійсненим по видатковим накладним починаючи з 17.06.2014 по 24.07.2014, за період з 22.10.2014 (дата визначена позивачем) за 6 місяців по кожній накладній окремо (кінцевий строк встановлювався в залежності від початкового строку по кожній накладній окремо), розмір пені становить 60957,31 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме на суму 60957,31 грн.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 22.10.2014 по 18.11.2015 у розмірі 16265,43 грн., інфляційні втрати у розмірі 276707,55 грн..

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних, суд визнає його не вірним,оскільки позивачем не вірно визначена кількість днів прострочки. За розрахунком суду, розмір 3% річних є більшим ніж просить відповідач. За таких обставин, з урахуванням відсутності заяви про вихід суду за межі позовних вимог, позовні вимоги про стягнення 3% підлягають задоволенню повністю.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат, суд визнає його не вірним у звязку з арифметичними помилками. За розрахунком суду, розмір інфляційних втрат становить 243792,66 грн., який підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарськогопроцесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести тіобставини, на які вона посилається як на підставусвоїхвимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарськогопроцесуального кодексу України, господарський суд приймаєтількитідокази, якімаютьзначення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарськогопроцесуального кодексу України, слідвважатидокументи, якіможутьпідтвердитиабоспростуватиобставини, щомаютьзначення для правильного вирішеннясправи.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінюєдокази за своїмвнутрішнімпереконанням, щоґрунтується на всебічному, повному і об'єктивномурозглядівсіхобставинсправи. Ніякідокази не маютьдля судузаздалегідьвстановленоїсили.

Беручи до уваги викладене, суд вважаєпозовнівимогиобґрунтованими і такими, щопідлягаютьзадоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарськогопроцесуального кодексу України, підлягаютьстягненню з відповідачапропорційно задоволеним вимогам .

Керуючисьст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарськогопроцесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ОСОБА_1 Донбасу» (85000, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Київська, б.1, код 05508186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінова України» (85610, Донецька обл., Марїнський район, с. Новоселидівка, код 35833631) заборгованість у розмірі 508730 (пятсот вісім тисяч сімсот тридцять) грн 40 коп., пеню у розмірі 60957 (шість тисяч девятсот пятдеся сім) грн 31коп., 3% річних у розмірі 16265 (шістнадцять тисяч двісті шістдесят пять) грн. 43 коп., інфляційні втрати у розмірі 243792 (двісті сорок три тисячі сімсот девяносто дві) грн. 66 коп. та судовий збір у розмірі 12446 (дванадцять тисяч чотириста сорок шість) грн 19 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Дата складенняповногорішенням 29.02.2016

Суддя Д.М. Огороднік