Постанова № 56393584, 10.03.2016, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/1253/16-а

2-а/310/539/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Панченко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання здійснити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання здійснити дії у якому зазначила, що в період з 15.07.2003 р. по 20.06.2008 року вона навчалася у Бердянському державному педагогічному університеті на бюджетній формі навчання. Після закінчення навчання була направлена працювати до Автономної Республіки Крим і 01.09.2008 р. була працевлаштована до Нікітського учбово-виховного комплексу Масандрівської селищної ради Автономної Республіки Крим у м. Ялта, код ЄДРПОУ 26330657 (український державний учбовий заклад) вчителем фізики. Житлове приміщення для постійного проживання їй було надано учбовим закладом.

Після закінчення контракту про обов'язкове відпрацювання з 31.08.2011р. вона неодноразово зверталася до міського відділу освіти м. Бердянська щодо вільних вакансій за її спеціальністю з метою повернення до м. Бердянська працювати. Але, до теперішнього часу вакансій за її спеціальністю в м. Бердянську немає. Ця обставина була причиною продовження її праці в Нікітському учбово-виховному комплексі.

Після окупації частини території суверенної держави Україна (Автономної республіки Крим) Російською Федерацією та через утиски українських громадян вона знову почала цікавитися працевлаштуванням у м. Бердянську за спеціальністю, але роботи не було. Через деякий час з причини неможливості подальшого знаходження на окупованій території з моральних та патріотичних причин вимушена була звільнитися за власним бажанням 31.12.2015 р. та прибути до міста Бердянська до своєї матері.

04.01.2016 р. вона звернулася до Бердянського міського центру зайнятості та була зареєстрована як безробітня. 11.01.2016 р. їй була призначена допомога по безробіттю в мінімальному розмірі, так як за час окупації її відрахувань до Пенсійного фонду України не було з причин, які від неї не залежали і в чому вона не винна.

Не погодившись з розміром допомоги 12.01.2016 р. вона звернулася на «гарячу лінію» Уряду України. Спочатку за телефоном, а пізніше письмово їй було рекомендовано отримати довідку в Управління праці та соціального захисту населення про взяття її на облік внутрішньо переміщеної особи на підставі аб. 3 п. 7 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», після чого розмір допомоги по безробіттю буде визначатися за місяці, що передували початку перерви страхового стажу, що сталася з поважних причин.

Так, 16.01.2016 р. вона звернулася до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради з заявою про взяття її на облік внутрішньо переміщеної особи, у зв'язку з тим, що вона як громадянка України 31.12.2015 р. вимушена була повернутися до м. Бердянська з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, де працювала вчителем фізики з 01.09.2008 р. (задовго до окупації зазначеної території). До своєї заяви вона надала докази, що підтверджували факт її проживання в АРК, а саме, копії трудової та медичної книжок, довідки з місця роботи, копію цивільного паспорту громадянина України тощо.

На зазначене звернення вона отримала повідомлення від 04.02.2016 р. № 1434 про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на підставі п. п. 4 п. 10 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», а саме, з приводу того, що в неї немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим.

08.02.2016 р. вона повторно звернулася з заявами щодо порушення відповідачем її конституційних прав, діючого законодавства України та вдруге просила надати їй довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи з території тимчасово окупованого Криму у зв'язку з трудовою діяльністю в українському державному учбовому закладі відповідно до законодавства України.

Але, відповідач повідомленням від 16.02.2016 р. №1945 вдруге відмовив їй у видачі вищеназваної довідки з тих самих підстав, що і перший раз.

Посилалась на Конституцію України, ст. 1, 4 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», п. 4 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою КМУ від 1 жовтня 2014 р. № 509 і вважала бездіяльність відповідача щодо відмови у видачі зазначеної довідки незаконною, неправомірною та такою, що порушує її конституційні права виходячи з наступного.

Вона як громадянка України змушена була покинути своє постійне місце роботи та постійне фактичне місце перебування у Автономній Республіці Крим через загальновідомі обставини, передбачені частиною першою статті 1 Закону, та є внутрішньо переміщеною особою (особою, яка перемістилась із тимчасово окупованої території), а тому має право отримати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи з метою реалізації конституційного права на отримання допомоги по безробіттю з урахуванням перерви страхового стажу, що сталася з поважних причин.

Визначені законом докази нею були надані відповідачу у вигляді трудової книжки, з якої вбачається, що вона здійснювала свою трудову діяльність у Нікітському учбово-виховному комплексі Масандрівської селищної ради Автономної республіки Крим з 01.09.2008 р. по 31.12.2015 р., а також медичні документи, довідки, грамоти, подяку.

Діюче законодавство визначає альтернативні способи підтвердження факту проживання на території окупованої адміністративно-територіальної одиниці - або відміткою про реєстрацію місця проживання у паспорті, або шляхом надання інших доказів.

Відмовляючи вдруге у видачі вказаної довідки відповідач посилається на ч. 2 та ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», але п. 10 ст. 4 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» наведений вичерпний перелік підстав за якими заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. В цьому переліку зазначеної відповідачем підстави немає. Слід зазначити, що після окупації усі правовстановлювальні документи та печатки українського зразка окупантом були передані в архів та в Криму не використовуються. Наявність у трудовій книжці та в інших доказах печатки з позначенням «РФ» зайвий раз підтверджує про окупацію території де вона постійно проживала, працювала та створювала побут на протязі восьми років і яку згодом вимушена була покинути.

Відповідач не розглянув додані до заяви докази, що підтверджують факт її постійного проживання на окупованій території і які є підставою для взяття її на облік внутрішньо переміщеної особи відповідно до закону, а тому просила визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердянської міської ради щодо відмови у видачі довідки про взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи неправомірною, зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердянської міської ради здійснити взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи та надати відповідну довідку.

Позивач у судовому засіданні вимоги підтримала і просила їх задовольнити.

Представник відповідача у письмових запереченнях та в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову і зазначив, що позивач у січні та лютому 2016 року звертався до управління із заявою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території АР Крим.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

На виконання п. 7 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для забезпечення раціонального та ефективного використання бюджетних коштів наказом від 25.01.2016 р. №10-р в управлінні створено постійно діючу комісію з питань надання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Комісія двічі розглядала документи, що надані позивачем і встановила, що ОСОБА_1 народилася, навчалася та проживає в м. Бердянську. Зареєстроване місце проживання 24.06.2013 р. у АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. З ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово. Документи, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, - паспорт громадянина України.

Не можуть бути прийняти до уваги надані позивачем документи: медична довідка; висновки лікаря видані до початку окупації; довідки від 23.12.2015 року та запис про звільнення в трудової книжці, який завірено печаткою Республіки Крим РФ, тому є недійсними і не створюють правових наслідків.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків (ст. 9 Закону).

Відповідно до п. 10 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» позивачу було відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, оскільки в заявника немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення; докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, не доводять факту проживання заявника на території зазначеної адміністративно-територіальної одиниці.

Управління є органом місцевого самоврядування та згідно зі ст. 19 Конституції України має діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного, дії управління праці повністю відповідають чинному законодавству. Вимоги позивача не можуть бути задоволені, так як вони не ґрунтуються і не відповідають вимогам чинного законодавства України. Просила відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

ОСОБА_1 16.01.2016 року подала до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради заяву в якій просила видати їй довідку переселенця (а.с.6).

Згідно повідомленням Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради ОСОБА_1 відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відповідно до п. п. 4, 10 ст. 4 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» з таких причин: у заявника не має відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені п. 7 ст. 4 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (а.с.13).

08.02.2016 року ОСОБА_1 повторно звернулась до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради із листом та заявами про взяття її на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції в яких зазначила фактичне місце перебування тимчасово окупована територія Криму, м. Ялта. Причиною переміщення зазначено тимчасова окупація Автономної Республіки Крим та завершення трудової діяльності на території тимчасово окупованого Криму, агресія та утиски прав і свобод українських громадян зі сторони країни-агресора. На підтвердження вимог додала: копію паспорта громадянина України; копію трудової книжки; подяки та нагородження, що підтверджують трудову діяльність на тимчасово окупованій території; копію медичної книжки (а.с.14-15, 16-17, 18-19).

Повторне звернення ОСОБА_1 розглядалося на засіданні комісії з питань надання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи 12.02.2016 року, що підтверджується витягом з протоколу (а.с.57).

Згідно повідомленням Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради від 16.02.2016 року №1945 ОСОБА_1 відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відповідно до п. п. 4, п. 10, ст. 4 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» з таких причин: у заявника не має відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці з якої здійснюється внутрішнє переміщення та докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у ст. 1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» не доводять факту проживання на території зазначеної адміністративно-територіальної одиниці. При прийнятті цього рішення були враховані ч. 2 та 3 ст. 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», які передбачають, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків (а.с.21).

Згідно ст. 1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у ст. 3 визначає, що тимчасово окупованою територією України є сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Згідно копії паспорту ОСОБА_1 є громадянкою України і зареєстрована по АДРЕСА_1 (а.с.22).

Разом з тим, із копії трудової книжки ОСОБА_1 видно, що вона з 15.07.2003 року по 20.06.2008 року навчалася БДПУ, а з 01.09.2008 року прийнята на роботу в Нікітський учбово-виховний комплекс Масандрівської селищної ради Автономної Республіки Крим у м. Ялта та призначена на посаду вчителя фізики. 23.03.2012 року їй привласнена кваліфікаційна категорія «спеціаліст другої категорії» (а.с.24-26).

Знаходження Нікітського учбово-виховного комплексу на тимчасово окупованій території підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в якому зазначено місцезнаходження юридичної особи: Автономна Республіка Крим, місто Ялта, селище міського типу Нікіта, вулиця Південнобережне, Масандрівська селищна рада (а.с.41-45).

Позивач надала суду медичну довідку, яка підтверджує, що вона 15.03.2012 року проходила обов'язковий психіатричний огляд в зв'язку з виконанням трудових обов'язків. Місце її проживання зазначено м. Ялта, вул. Стаханівська,19-39 (а.с.27).

Із атестаційного листа від 23.03.2012 року видно, що ОСОБА_1 в зв'язку з виконанням трудових обов'язків вчителя фізики проходила атестацію (а.с.34).

У зв'язку з виконанням обов'язків вчителя фізики та інформатики у Нікітському УВК ОСОБА_1 нагороджувалась грамотами 26.04.2012 року, 04.10.2013 року, 16.04.2014 року, 30.05.2014 року (а.с.35-38).

Крім того, особова медична книжка вчителя Нікітського учбово-виховного комплексу ОСОБА_1 містить висновки лікарів Ялтинської міської поліклініки за період 2009-2012 роки про допуск її до роботи за наслідками медичного обстеження (а.с.28-33).

У трудовій книжці ОСОБА_1 міститься запис від 12.12.2014 року про те, що Нікітський учбово-виховний комплекс Масандрівської селищної ради Автономної Республіки Крим приведено у відповідність із законодавством Російської Федерації в муніципальну казенну загальноосвітню установу «Нікітський учбово-виховний комплекс» муніципального утворення міський округ Ялта Республіка Крим, а також про те, що вона звільнена з займаної посади 31.12.2015 року (а.с.24-26).

Крім того, позивач надала суду довідку муніципальної казенної загальноосвітньої установи «Нікітський учбово-виховний комплекс» муніципального утворення міський округ Ялта Республіка Крим про те, що вона з 01.09.2008 року по 31.12.2015 року працювала вчителем фізики в зазначеній установі (а.с.39).

Суд погоджується з твердженням представника відповідача про те, що довідку від 23.12.2015 року про те, що позивач працювала в муніципальній казенній загальноосвітній установі «Нікітський учбово-виховний комплекс» муніципального утворення міський округ Ялта Республіка Крим з 01.09.2008 року по 31.12.2015 року, а також запис в трудовій книжці, які завірені печаткою Республіки Крим РФ, тому вони є недійсними і не створюють правових наслідки, оскільки це визначено у ч. 2 та 3 ст. 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», яка передбачає, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з тим, суд виходить з сенсу ч. 4 ст. 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» і вважає, що з метою забезпечення захисту прав і свобод ОСОБА_1 довідку від 23.12.2015 року про те, що позивач працювала в муніципальній казенній загальноосвітній установі «Нікітський учбово-виховний комплекс» муніципального утворення міський округ Ялта Республіка Крим з 01.09.2008 року по 31.12.2015 року, а також запис в трудовій книжці про те, що вона працювала в Нікітському учбово-виховному комплексі Масандрівської селищної ради Автономної Республіки Крим, який приведено у відповідність із законодавством Російської Федерації в муніципальну казенну загальноосвітню установу «Нікітський учбово-виховний комплекс» муніципального утворення міський округ Ялта Республіка Крим, а також про те, що вона звільнена з займаної посади 31.12.2015 року, які завірені печаткою Республіки Крим РФ слід взяти до уваги, оскільки вони в сукупності з іншими доказами підтверджують знаходження позивача на території Автономної Республіки Крим до та після та після окупації.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Крім того, Конституція України передбачає, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (стаття 24); кожному гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання (стаття 33); громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (стаття 46).

Закон України від 28 жовтня 2014 року «Про забезпечення прав і свобод тимчасово переміщених осіб» встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 1 цього Закону, адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод тимчасово переміщених осіб» Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

У разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, визначених статтею 1 цього Закону (військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності, документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, документи про професійно-технічну освіту, документ про вищу освіту (науковий ступінь), медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо).

Відповідно до п. 4 «Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №509 від 01.10.2014 року «Про облік внутрішньо переміщених осіб», разом із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщена особа пред'являє, за наявності - документ, що підтверджує факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними в статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (документ, що підтверджує громадянство України, посвідчує особу чи її спеціальний статус, із відміткою про реєстрацію місця проживання, військовий квиток з відомостями щодо проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності, документ, що підтверджує право власності на нерухоме майно).

Суд вважає, що наданими позивачем доказами підтверджено факт того, що ОСОБА_1 з 01.09.2008 року до 31.12.2015 року проживала на території Автономної Республіки Крим, яка є тимчасово окупованою територією України і її змусили покинути своє місце проживання у результаті порушень її прав та з метою уникнення негативних наслідків тимчасової окупації, а тому вона підпадає під дію Закону України від 28 жовтня 2014 року «Про забезпечення прав і свобод тимчасово переміщених осіб» і повинна бути взята на облік як внутрішньо переміщена особа шляхом видачі відповідної довідки.

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача щодо недоведеності проживання позивача на тимчасово окупованій території, оскільки вони спростовуються наданими позивачем доказами. Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, але останній не надав суду жодного доказу, який підтверджує заперечення проти позову.

Керуючись ст. ст. 71, 158 - 163 КАС України, Конституцією України, ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», «Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №509 від 01.10.2014 року «Про облік внутрішньо переміщених осіб», суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради щодо відмови у видачі довідки про взяття на облік ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеної особи неправомірною.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради взяти на облік ОСОБА_1 як внутрішньо переміщену особу та надати їй довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя