Рішення № 56393219, 25.02.2016, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/4261/15-ц

Номер провадження 2/570/259/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2016 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.О.

при секретарі Птюшинська І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" про захист прав споживача та стягнення коштів, -

в с т а н о в и в :

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16.06.2011 року у місті Рівне він уклав з відповідачем - ТОВ «Авто Просто» угоду № 366876 з додатками, предметом якої є надання учаснику послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля через систему придбання у групах. Угода була укладена з метою придбання легкового автомобіля КІА Soul вартістю 128 800 грн. Певний час позивач сплачував внески за автомобіль. Однак, так і не отримавши його, подав заяву про розірвання угоди та повернення сплачених внесків. Згідно умов угоди, а також п.п. 3, 17, 19, 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач виступає виконавцем певних послуг, а позивач є їх споживачем. Керуючись ст. 4 угоди та п. 13.1 ст. 13 додатку № 2 до угоди позивач звернувся до відповідача з заявою про розірвання угоди та вимогою про повернення сплачених коштів. Відповідач своїм листом повідомив, що 06.11.2012 року угода вважається розірваною, однак кошти не повернув покликаючись на те, що в черзі є інші учасники, які розірвали угоди раніше. Кошти повертаються згідно пріоритетів, зазначених у п.п. 13.4 та 13.5 додатку № 2 до угоди з ОСОБА_2 для повернення коштів, який складається з 5% загальної суми, яка надходить щомісяця до ОСОБА_2 групи. При цьому відповідач зазначив, що з усіма учасниками він діє виключно на умовах обопільно укладеної угоди та чинного законодавства України. Відповідно до п. 14.1 ст. 14 додатку № 2 до угоди сторони домовляються, що наслідки невиконання зобов'язань сторін за угодою регулюються умовами угоди, а у випадках, не передбачених ними, відповідними нормами чинного законодавства. Пунктом 13.4.2 ст. 13 додатку № 2 до укладеної угоди визначено порядок повернення коштів учаснику, за яким формуються черги учасників, відповідно до дати подання заяви про розірвання угоди, тобто пріоритет надається тому часнику, який перший подав заяву про розірвання угоди. У ст. 3 угоди зазначено, що ОСОБА_3 зобов'язується надавати учаснику системи послуги в порядку та строки, передбачені угодою. Натомість у договірних умовах встановлено лише порядок повернення, а строк виконання зобов'язання з повернення учаснику чистих внесків у зв'язку із розірванням угоди - не зазначено. Водночас, на сьогодні законодавством встановлений граничний строк для повернення коштів за договором адміністрування фінансових активів придбання товарів у групах, який становить 2 роки. Цей строк порушено відповідачем, чим порушено вимоги закону та договору в частині, передбаченій п. 14.1 ст. 14 додатку № 2, згідно якої наслідки невиконання зобов'язань сторін за угодою регулюються умовами угоди, а у випадках, не передбачених ними, відповідними нормами чинного законодавства. Встановлені у п. 13.4 додатку № 2 до угоди пріоритети (черговість) повернення коштів учасникам, що розірвали угоди, не можна вважати встановленням строку або терміну такого повернення, так як відповідно до визначення законом (ст. 251 ЦК України) цих понять, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, а терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Згідно ст. 252 ЦК України строки та терміни визначаються роками, місяцями, тижнями, днями або годинами та календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати, відповідно. Відтак пріоритети або черговість повернення коштів не є ані строком ані терміном у розумінні цих понять, встановлених законом. Водночас, на сьогодні законодавством встановлений граничний строк для повернення коштів за договором адміністрування фінансових активів придбання товарів у групах, який становить 2 роки. Цей строк порушено відповідачем. У зв'язку з цим настає відповідальність, передбачена ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» - сплата 3-х відсотків від загальної вартості замовлення, яким є придбання автомобіля договірною вартістю 128 800 грн., 3% від якої становить 3 864 грн. Водночас ст. 625 ЦК України встановлює відповідальність за прострочення грошового зобов'язання у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат, які позивач розраховує виходячи з граничного дворічного терміну повернення коштів за розірваним договором, встановленого п.п. 6.22 Ліцензійних умов. Враховуючи наведені вище підстави та факт неповернення відповідачем належних коштів в розмірі 31391,86 грн., прострочення яких з 06.11.2014 року (два роки з часу розірвання угоди) по день подання позову до суду - 26 жовтня 2015 року становить 355 днів. В сукупності сума, яка підлягає стягненню на користь позивача з ТОВ «Авто Просто» складає: 31391, 86 грн. чистих внесків, що підлягають поверненню відповідачем у зв'язку з розірванням угоди + 3864 грн. неустойки на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»; 915, 94 грн., що складають 3% річних, та 15193, 66 грн. інфляційних втрат за період з 06.11.2014 року по 26.10.2015 року, а всього 51365, 46 грн. Дану суму грошових коштів позивач просить стягнути з відповідача.

Позивач не зявився в судове засідання. Згідно до поданої заяви позов підтримує та просить справу розглядати без його участі. В разі неявки відповідача не заперечує щодо можливості проведення заочного розгляду справи.

Представник відповідача не зявився в судове засідання. Згідно до поданої заяви позов не визнає та просить справу розглядати без їх участі; правове обґрунтування викладене в письмових запереченнях. Зазначає, що Угода містить опис послуг, що надаються ТОВ "АВТО ПРОСТО". Опис послуг приведено детально, щоб виключити необхідність їх усного тлумачення та уникнення подальших непорозумінь між сторонами з приводу трактування умов Угоди. Таким чином Позивачу до підписання Угоди довелась вичерпна інформація про послуги, що надаються Відповідачем. Даний факт є свідченням обізнаності Позивача як відносно предмету Угоди, так і щодо його прав та обов'язків за Угодою. Додатковою гарантією повного усвідомлення кожним учасником своїх прав та обов'язків за Угодою виступає п. 13.8. Додатку №2 до Угоди (Правил функціонування ОСОБА_4), відповідно до якого, "якщо Учасник виявить бажання розірвати Угоду та відмовитись подальшої участі в системі АвтоТак протягом 7 календарних днів від дати підписання Угоди, такому Учаснику повертаються вся сума коштів, внесена ним на рахунок ОСОБА_3". Тобто, підписавши Угоду Учасник має 7 днів на додаткове детальне ознайомлення з її умовами, а також прийняття остаточного рішення про участь чи відмову від участі в системі АвтоТак, причому у разі відмови йому були б повернуті всі сплачені ним кошти. Про своє рішення Учасник має повідомити ОСОБА_3 шляхом подання заяви до центрального офісу. Неподання своєї заяви про розірвання Угоди за п.13.8. Додатку №2 до Угоди та підпис Позивача на Угоді та Додатках до неї є доказом того, що Позивачу були повністю зрозумілі усі визначення, умови та зміст Угоди і Додатків до неї, і що сторони досягли домовленості з усіх істотних для них умов. Таким чином, умови надання Позивачеві послуг на підставі Угоди та інформація про ці послуги викладені досить детально і ясно в Угоді та Додатках до неї. Тому Відповідач вважає, що Позивач мав повну і достовірну інформацію про послуги Відповідача та порядок їх надання. В листопаді 2012 року на адресу Відповідача надійшла заява від Позивача, в якій він просив розірвати Угоду. На адресу Позивача була надіслана відповідь, в якій підтверджувалося, що угоду було розірвано згідно ст. 4 Угоди та п. 13.1 ст. 13 Додатку №2 до Угоди. Отже Угода вже розірвана. Листом ТОВ "АВТО ПРОСТО", що підтверджував факт розірвання Угоди, Позивачу було повідомлено що сума ОСОБА_5 внесків, яка підлягає до поверненню складає 31 391, 86 грн. Оскільки зазначена сума ОСОБА_5 внесків Позивачем, як вбачається із змісту позовних вимог, не оспорюється, представник позивача вважає що розрахунок такого розміру ОСОБА_5 внесків надавати до суду немає необхідності. Крім того, відповідно до п. 13.4.1. ст. 13 Додатку №2 до Угоди: «В першу чергу повертаються кошти Учаснику, який розірвав Угоду внаслідок настання наступних непередбачених обставин, що виникли під час дії Угоди: отримання ним інвалідності або смерті свого подружжя, або набуття Учасником статусу безробітного, належним чином засвідченого Державним центром зайнятості, який надав ОСОБА_3 необхідні підтверджуючі документи та на момент виникнення однієї із вищезазначених обставин належним чином виконував зобов'язання за Угодою. Статус безробітного розглядається як пріоритет для повернення ОСОБА_5 внесків за умови, що на момент підписання Угоди Учасник мав офіційну роботу відповідно до записів у трудовій книжці, і статус безробітного було надано Учаснику не пізніше, ніж: через 4 (чотири) місяці після звільнення з останнього місця роботи відповідно до записів у трудовій книжці. Учасник має надати відповідні документи протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту виникнення таких обставин. За вимогою ОСОБА_3 Учасник зобов'язується надавати документи, які підтверджують виникнення вищезазначених обставин. Учасник вповноважує ОСОБА_3 звертатися із запитами до відповідних органів та/або установ з метою встановлення обставин, на які посилається Учасник. За підтверджених обставин згідно з цим пунктом, Учаснику повертаються сплачені ОСОБА_5 внески без вирахування Відступного.» Відповідно до п.п.13.4.2 п.13.4 ст.13 Додатку №2: «В наступну чергу повертаються ОСОБА_5 внески тим Учасникам, які розірвали Угоду, не посилаючись на обставини, викладеш в попередньому пункті. При цьому, пріоритет у групі надається тому Учаснику, який першим подав письмову заяву про розірвання Угоди, а в разі, коли такі заяви було подано одночасно кількома Учасниками, пріоритет надається Учаснику, номер Угоди якого є меншим». Як вбачається, та відповідно до пп. 13.4.2 п. 13.4. ст. 13 Додатку №2 до Угоди, кошти повертаються в порядку, що побудована на принципі черговості. Станом на день подання даних заперечень на позов в групі №1126, до того як повернути кошти Учаснику №24 - ОСОБА_1, ТОВ "АВТО ПРОСТО" має повернути кошти ще 11 (одинадцяти) учасникам, які подали заяви про розірвання угод раніше за Позивача, що вказує на реальне виконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повернення ОСОБА_5 внесків в результаті розірвання Угод. В підтвердження факту існування черги на повернення коштів Учасникам групи №1126, які подали заяви про розірвання угод раніше за Позивача, ТОВ "АВТО ПРОСТО" надає копії заяв таких учасників про розірвання угод. Крім того, в підтвердження факту повернення коштів учаснику, черга якого на таке повернення настала, надаються суду платіжні доручення, відповідно до яких, ТОВ "АВТО ПРОСТО" здійснює повернення коштів учаснику групи №1126 (ОСОБА_6І.), черга якого на повернення ОСОБА_5 внесків вже настала. Таким чином кошти, які ТОВ "АВТО ПРОСТО" має повернути Позивачу, будуть повернуті йому в порядку встановленому Угодою. Кошти для повернення ОСОБА_5 внесків учасникам відраховуються із ОСОБА_2 для повернення коштів. Термінологією Додатку №2 до Угоди передбачено: «ОСОБА_2 для повернення коштів - частина ОСОБА_2 групи, що складається з 5% від загальної суми, яка надходить щомісяця до ОСОБА_2, та призначений для повернення коштів Учасникам за Угодами, що розірвані, у порядку, визначеному Угодою». Відповідно до п.13.2 ст. 13 Додатку №2 до Угоди: «Учасник вповноважує ОСОБА_3 щомісяця здійснювати відрахування в розмірі 5% від кожного сплаченого ОСОБА_5 внеску до ОСОБА_2 для повернення коштів». Позачергове стягнення з Відповідача Позивачу ОСОБА_5 внесків, сплачених за Угодою, призведе до порушення права на вчасне отримання ОСОБА_5 внесків іншими учасниками групи №1126, які подали заяви про розірвання угод раніше за Позивача. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на той факт, що нібито виконання умови Угоди Відповідачем, суперечить Ліцензійним умовам провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах. Стосовно ліцензування діяльності ТОВ " АВТО ПРОСТО " повідомляємо наступне. На дату укладання та розірвання Угоди не існувало закону, який визначав би послуги з адміністрування придбання товару в групах, як фінансові послуги. Також не існувало нормативно-правового акту уповноваженого органу про віднесення цих послуг до фінансових. 02.06.2011 року Верховною Радою України було ОСОБА_7 № 3462-ІV від 02.06.2011 року, яким до Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" були внесені зміни до ч.1 ст.4 та вказану статтю було доповнено пунктом 11-1 такого змісту: «Фінансовими послугами вважаються такі послуги: адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах». Відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" фінансова діяльність ліцензується. ОСОБА_8 № 3462- ІV від 02.06.2011 року набув чинності 09.01.2012 року. Відповідно до п. 3 та п. 4 Закону № 3462- ІV від 02.06.2011 року: «Фінансові установи зобов'язані протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність у відповідність із вимогами цього Закону. Спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону розробити та затвердити ліцензійні умови здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах». Поняття «привести свою діяльність у відповідність із вимогами цього Закону» означає, що така діяльність має бути приведена у відповідність до Закону у майбутнє, а не в минуле. 12.11.2012 року набуло чинності розпорядження №1676 від 09.10.2012 року Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг "Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах". 15.01.2013 року, після набрання чинності Розпорядження №1676 від 09.10.2012 року, ТОВ "АВТО ПРОСТО" отримало Ліцензію на право надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах. Таким чином враховуючи те, що Угоду та додатки до неї, на підставі якої діють сторони, укладено 16.06.2011 року, а Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, затверджені Розпорядження №1676 від 09.10.2012 року Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг, набрали чинності 12.11.2012 року, посилання Позивача на те, що виконання умови Угоди Відповідачем суперечить Ліцензійним умовам провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, є необґрунтованими. Дана позиція повністю консолідується із позицією ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ, що викладена в Ухвалі від 23.04.2014 року по справі №6-3485св14. До того ж, у Постанові Верховного Суду України від 11.09.13 по справі №6-40 цс 13 зазначено: «Ураховуючи те, що ТОВ "АВТО ПРОСТО" отримало відповідний дозвіл (ліцензію) на здійснення діяльності (надання фінансової послуги) щодо "придбання товарів у групах" у Нацкомфінпослуг, яка здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, не можна вважати правильним висновок суду про те, що така діяльність здійснюється товариством нелегітимно, у тому числі й до введення законом ліцензування такої діяльності». Щодо укладання Угоди поза межами торгівельного приміщення. Позовні вимоги Позивача, зокрема, аргументуються посиланнями на ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів», проте такі посилання з вибірковим цитуванням норм законодавства є лише підтвердженням неспроможності посилань Позивача виходячи з наступного. По-перше, хоча ТОВ «АВТО ПРОСТО» і не має жодних філій або представництв в розумінні ст. 95 ЦК України, однак Угоду було укладено між Позивачем та продавцем-консультантом ОСОБА_9 у приміщенні салону, який знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Відінська, 9-А. ОСОБА_8 приміщення у було робочим місцем продавця-консультанта ОСОБА_9, що підтверджується Договором б/н від 01.01.2011 року оренди нежитлового приміщення, а сама продавець - консультант діяла на підставі доручення, відповідно до якого її було уповноважено підписувати Угоди, предметом яких є надання послуг з придбання автомобіля через систему «АвтоТак» з клієнтами, що в цьому зацікавлені. З наведеного вбачається, що Угоду було підписано на робочому місці продавця-консультанта ТОВ «АВТО ПРОСТО» в приміщенні автомобільного салону, тобто у даному випадку взагалі неможливо застосувати положення ч.3 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому позовні вимоги Позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. По-друге, відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями споживач має право розірвати договір за умови повідомлення про це продавця (виконавця) протягом чотирнадцяти днів з дати одержання документа, який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями чи прийняття продукції або першої поставки такої продукції, за умови, що така продукція є річчю, а прийняття чи поставка продукції відбувається пізніше часу одержання споживачем документа на їх продаж. Заяву про розірвання Угоди Позивачем Відповідачу було подано листопаді 2012 року, тобто більш як через 1 рік після отримання документа, який засвідчує факт здійснення правочину. Продукцією за Угодою є не річ, а, у відповідності до ст.1 Угоди, послуги системи АвтоТак, спрямовані на придбання Автомобіля. Таким чином, зазначене ще раз свідчить про безпідставність посилань Позивача на ч. 3 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів». Підсумовуючи все викладене відповідач вважає, що вимоги Позивача не ґрунтуються на чинному законодавстві та укладеній угоді, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог Позивача.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Як встановлено в судовому засіданні, 16.06.2011 року у місті Рівне позивач уклав з відповідачем - ТОВ «АВТО ПРОСТО» угоду № 366876 з додатками, предметом якої є надання учаснику послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля через систему придбання у групах. Угода була укладена метою придбання легкового автомобіля КІА Soul вартістю 128 800 грн.

Певний час позивач сплачував внески за автомобіль. Згідно умов угоди, а також п.п. 3, 17, 19, 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач виступає виконавцем певних послуг, а позивач є їх споживачем.

Керуючись ст. 4 угоди та п. 13.1 ст. 13 додатку № 2 до угоди позивач звернувся до відповідача з заявою про розірвання угоди та вимогою про повернення сплачених коштів. Відповідач своїм листом повідомив, що 06.11.2012 року угода вважається розірваною. Однак кошти не повернув покликаючись на те, що в черзі є інші учасники, які розірвали угоди раніше. Кошти повертаються згідно пріоритетів, зазначених у п.п. 13.4 та 13.5 додатку № 2 до угоди з ОСОБА_2 для повернення коштів, який складається з 5% загальної суми, яка надходить щомісяця до ОСОБА_2 групи. Пунктом 13.4.2 ст. 13 додатку № 2 до укладеної угоди визначено порядок повернення коштів учаснику, за яким формуються черги учасників, відповідно до дати подання заяви про розірвання угоди, тобто пріоритет надається тому часнику, який перший подав заяву про розірвання угоди.

Таким чином згідно до укладеної угоди встановлено лише порядок повернення грошових коштів, а строк виконання зобов'язання з повернення учаснику чистих внесків у зв'язку із розірванням угоди фактично не зазначено.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлено або визначено моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, а терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Згідно ст. 252 ЦК України строки та терміни визначаються роками, місяцями, тижнями, днями або годинами та календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати, відповідно.

Встановлені у п. 13.4 додатку № 2 до угоди пріоритети (черговість) повернення коштів учасникам, що розірвали угоди, не є встановленням строку або терміну такого повернення, так як пріоритети або черговість повернення коштів не є ані строком ані терміном у розумінні цих понять, встановлених законом.

Сторони навели судову практику вирішення спорів даної категорії, і вона є досить різною. У звязку з цим є доречним звернутися до практики Європейського суду з прав людини. При неоднозначності судової практики Європейський суд дотримується позиції стосовно пріоритету інтересів позивача. Так, по справі Сєрков проти України у рішенні від 07.07.2011 року Європейський суд дійшов висновку про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у зв'язку з тим, що відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим та, відповідно, не відповідало вимозі «якості» закону, що мало наслідком його суперечливе тлумачення Верховним Судом, та, у зв'язку з тим, що судами всупереч національного законодавства не було застосовано підхід, який був би сприятливішим для заявника, коли у його справі законодавство припускало неоднозначне тлумачення. Той принцип, що суд має виходити із інтересів споживача, які гарантуються державою, враховуючи юридичну вразливість громадян порівняно із юридичними особами-контрагентами, слідує і з принципу верховенства права, передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 ЦК України у вигляді таких засад цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність, а також ст. ст. 5, 21 Закону України «Про захист прав споживачів» про забезпечення захисту прав споживачів державою та здійснення такого захисту судом. Так, у рішенні ЄСПЛ від 19.02.2009 року по справі Христов проти України, зазначено: «Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті б Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав».

За таких умов суд вважає, що в даному випадку слід застосувати положення Закону України «Про захист прав споживачів» та зважити на те, що встановлені у п. 13.4 додатку № 2 до угоди пріоритети (черговість) повернення коштів учасникам, що розірвали угоди, не є встановленням строку або терміну такого повернення.

Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність адміністрування фінансових активів придбання товарів у групах віднесено до фінансових послуг.

Відповідно до ч. ч. 5, 12 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо після укладення договору стане очевидним, що роботи (послуги), зважаючи на їх ціну (вартість) та характеристики або інші обставини, явно не задовольнятимуть інтереси або вимоги споживача - споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) без штрафних санкцій з боку виконавця. У разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку у розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

Відповідно до п. 14.1 ст. 14 додатку № 2 до угоди сторони домовляються, що наслідки невиконання зобов'язань сторін за угодою регулюються умовами угоди, а у випадках, не передбачених ними, відповідними нормами чинного законодавства.

Водночас, на сьогодні законодавством встановлений граничний строк для повернення коштів за договором адміністрування фінансових активів придбання товарів у групах, який становить 2 роки.

Цей строк порушено відповідачем, чим порушено вимоги закону та договору в частині, передбаченій п. 14.1 ст. 14 додатку № 2, згідно якої наслідки невиконання зобов'язань сторін за угодою регулюються умовами угоди, а у випадках, не передбачених ними, відповідними нормами чинного законодавства.

У зв'язку з цим настає відповідальність, передбачена ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» - сплата 3-х відсотків від загальної вартості замовлення, яким є придбання автомобіля договірною вартістю 128 800 грн., 3% від якої становить 3864 грн.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за прострочення грошового зобов'язання у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат, які розраховані виходячи з граничного дворічного терміну повернення коштів за розірваним договором, встановленого п.п. 6.22 Ліцензійних умов (період зазначений позивачем з 06.11.2014 року до 26 жовтня 2015 року; позовні вимоги в цій частині не збільшувалися), і становить 355 днів. Отже, 3% річних : 365дн. = 0,008219%. Надалі, 31391, 86 грн. х 355 днів х 0,008219% = 915, 94 грн.

Для того, щоб визнати індекс інфляції вцілому, індекси вибираються та перемножуються між собою: 101.9 х 103.0 х 103.1 х 105.3 х 110.8 х 114.0 х 102.2 х 100.4 х 99.0 х 99.2 х 102.3 = 148.4%. Надалі: (31391, 86 грн. х 148, 4%) : 100% = 46585, 52 грн. 31391, 86 грн. = 15193, 66 грн.

Загальна сума, яка підлягає стягненню на користь позивача з ТОВ «Авто Просто» складає: 31391, 86 грн. (чистих внесків, що підлягають поверненню відповідачем у зв'язку з розірванням угоди) + 3 864 грн. (неустойка на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів») + 915, 94 грн. (що складає 3% річних) + 15193, 66 грн. (інфляційних втрат за період з 06.11.2014 року по 26.10.2015 року), а всього 51365, 46 грн.

Щодо покликання позивача на ту обставину, що згідно ч. 3 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями споживач має право розірвати договір за умови повідомлення про це продавця (виконавця) протягом чотирнадцяти днів з дати одержання документа; та обовязку продавця (виконавця) щодо повернення сплачених грошей без затримки не пізніше тридцяти днів з моменту повідомлення споживачем про розірвання договору.

В даному випадку представник відповідача пояснив та надав суду докази того, що хоча ТОВ «АВТО ПРОСТО» і не має жодних філій або представництв в розумінні ст. 95 ЦК України, однак Угода була укладено між позивачем та продавцем-консультантом ОСОБА_9 у приміщенні салону, який знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Відінська, 9-А. Зазначене приміщення було робочим місцем продавця-консультанта ОСОБА_9, що підтверджується Договором оренди нежитлового приміщення б/н від 01.01.2011 року, а сама продавець-консультант діяла на підставі доручення, відповідно до якого її було уповноважено підписувати Угоди, предметом яких є надання послуг з придбання автомобіля через систему «АвтоТак» з клієнтами, що в цьому зацікавлені. З наведеного вбачається, що Угоду було підписано на робочому місці продавця-консультанта ТОВ «АВТО ПРОСТО» в приміщенні автомобільного салону.

Щодо підстав для повернення коштів позивачеві, то судом було наведене відповідне обґрунтування прийнятого рішення. І в даному випадку суд виходить не з приписів законодавства та наслідків його порушення щодо реалізації продукції (наданні послуг) поза торговельними або офісними приміщеннями.

Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги до ТОВ «Авто Просто» підлягають до задоволення. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 88 ЦПК України. Позивачем були сплачені судові витрати в розмірі 513, 65 грн., що підтверджується квитанцією від 17.11.2015 року.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" про захист прав споживача та стягнення коштів - задоволити повністю.

Стягнути з ТОВ «Авто Просто» (Столичне шосе, 90, 4-ий поверх, місто Київ, 03045) на користь ОСОБА_1 (вул. Габрилівська, 54, с. Велика Омеляна Рівненського району Рівненської області; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) - 31391, 86 грн. (чистих внесків, що підлягають поверненню відповідачем у зв'язку з розірванням угоди № 366876 від 16.06.2011 року); 3864 грн. (неустойка на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»); 915, 94 грн. (що складає 3% річних); 15193, 66 грн. (інфляційних втрат за період з 06.11.2014 року по 26.10.2015 року); 513, 65 грн. судові витрати (сплата судового збору), а всього 51879 (пятдесят одна тисяча вісімсот сімдесят девять) грн. 11 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Красовський О.О.