Рішення № 56392884, 03.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

03 березня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Немировської О.В.

суддів - Ящук Т.І., Чобіток А.О.,

при секретарі - Сірій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві, Прокуратури м.Києва, третя особа Державне казначейство України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльності органами дізнання, досудового слідства та прокуратури,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2015 року,

встановила:

у червні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути на його користь шляхом списання коштів з державного бюджету відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 1 400 597 грн. 97 коп. та моральної шкоди в розмірі 3 000 000 грн., завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльності органами дізнання, досудового слідства та прокуратури.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2015 року позов було задоволено частково, стягнуто на користь позивача відшкодування моральної шкоди в розмірі 36 480 грн., в задоволенні інших вимог - відмовлено

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що відносно нього 14.12.2006 р. Прокуратурою м. Києва було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Постановою старшого слідчого Слідчого управління ГУ МВС України в м. Києві кримінальну справу було закрито на підставі ч. 2 ст. 6, ст. 213 КК України.

Протягом досудового слідства, яке тривало 1 700 днів, відносно нього було застосовано запобіжний захід у вигляді перебування під вартою та протягом 976 днів він перебував під вартою. Оскільки весь цей час він був обмежений у своїх правах, не міг працювати, він відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» просив відшкодувати йому матеріальну шкоду, яка полягає у втраченому заробітку та втраченого прибутку від підприємницької діяльності в загальній сумі 1 400 597 грн. 97 коп. Також йому було завдано моральної шкоди, розмір компенсації якої він визначає в сумі 3 000 000 грн., оскільки він втратив довіру та авторитет, було завдано непоправної шкоди його престижу та діловій репутації, він не міг спілкуватися з сім'єю та дітьми.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2015 р. позовні вимоги було задоволено частково та стягнуто на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 36 480 грн., а в задоволенні інших вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що ГУ МВС України в м. Києві має розглянути заяву позивача про відшкодування заробітку та інших грошових доходів відповідно до норм ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду». Розмір компенсації за нанесену позивачу моральну шкоду суд визначив у мінімальному розміру, встановленому в ст. 14 вказаного вище Закону за період часу з 14 грудня 2006 р. по 11 серпня 2011 р. виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законами України: «Про Державний бюджет на 2006 рік», «Про Державний бюджет на 2007 рік», «Про Державний бюджет на 2008 рік», «Про Державний бюджет на 2009 рік», «Про Державний бюджет на 2010 рік» та «Про Державний бюджет на 2011 рік».

Однак погодитись з таким висновками суду першої інстанції неможливо, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального права та не відповідають в повній мірі встановленим по справі обставинам.

Як видно з матеріалів справи, постановою слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві від 10.08.2011 р. кримінальну справу відносно ОСОБА_1 було закрито на підставі ч. 2 ст. 6, ст. 123 КК України.

07 квітня 2014 р. ОСОБА_2 звернувся до ГУ МВС України в м. Києві із заявою про відшкодування завданої йому матеріальної шкоди, оскільки він був позбавлений можливості займатись підприємницькою діяльністю та втратив прибуток. Листом за підписом старшого слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві В.Ю.Полуніна від 05.05.2014 р. йому було повідомлено про те, що він має звертатись до суду.

Провадження по справі в частині вирішення вимог про відшкодування матеріальної шкоди було закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03 березня 2016 р.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. В ст. 16 Цивільного кодексу України закріплено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Згідно з ч. 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Саме на цю обставину було звернуто увагу в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 липня 2015 р. при скасуванні рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2014 р. та рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 лютого 2015 р. по даній справі. Відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Відповідно до статті 8 Закону України від 28 грудня 2014 року № 80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік» установлено з 1 вересня 2015 року мінімальну заробітну плату на рівні 1 378 грн. З урахуванням викладеного розмір відшкодування слід розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Оскільки ОСОБА_1 перебував під слідством протягом 56 місяців, мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди буде становить 77 168 грн. Враховуючи тривалість вимушених змін у житті позивача, глибини душевних страждань, які він поніс в результаті перебування під вартою та під слідством, та з урахуванням вимог розумності і справедливості, колегія суддів визначає розмір компенсації в сумі 100 000 грн.

Таким чином рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2015 р. скасувати в частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково та стягнути на його користь з з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України 100 000 (сто тисяч) грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді

№ справи: 761/16561/14-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2239/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Осаулов А.А.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.