Ухвала суду № 56392858, 01.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

Справа № 22-ц/796/1334/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Притула Н.Г.

Доповідач - Кабанченко О.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Кабанченко О.А.

суддів - Рубан С.М.,

Желепи О.В.

при секретарі - Перетятько А.К.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада 2015 року

в справі за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа - Друга Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання.

Заслухавши доповідача, пояснення представника заявника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада 2015 року відхилено заяву ОСОБА_2, заінтересована особа - Друга Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання.

В апеляційній скарзі представник заявника просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги заяви. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим не відповідає нормам матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом не було взято до уваги той факт, що ОСОБА_5, який спільно проживав із ОСОБА_6 до дня її смерті, із заявою про відмову від прийняття спадщини до нотаріуса не звертався, а тому, відповідно до положень ч. З ст. 1268 ЦК України, є таким, що прийняв спадщину після смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом було встановлено наступні обставини.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 26 листопада 1993 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності спільної сумісної власності ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 (а.с. 7).

У вказаній квартирі зареєстрована заявник ОСОБА_2 (а.с. 58).

Відповідно до довідки №347 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» від 08 квітня 2015 року у квартирі АДРЕСА_1 проживав та був зареєстрований по день смерті батько заявника ОСОБА_5 (а.с. 57).

ОСОБА_6, відповідно до заяви ОСОБА_2, постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2.

ОСОБА_5 і ОСОБА_6 перебували у шлюбі з 24 вересня 1969 року, їх дочкою є заявник ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла ОСОБА_6 (а.с. 10), після її смерті із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори спадкоємці не звертались.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_7 (а.с. 9)

09 квітня 2015 року заявник ОСОБА_2 звернулась до Другої Київської держнотконтори із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5

22 квітня 2015 року ОСОБА_2 звернулась до Другої Київської держнотконтори із заявою, у якій зазначала, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року її матері ОСОБА_6, яка фактично проживала та була зареєстрована АДРЕСА_2, залишилось спадкове майно, в тому числі 1\3 частина квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_6 і ОСОБА_5 з 1969 року перебували у шлюбі та постійно проживали разом за адресою АДРЕСА_2. Заявник ОСОБА_2 спадщину після смерті матері ОСОБА_6 не зверталась у встановлений законом строк із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса, а ОСОБА_5 не подавав заяви про відмову від спадщини, отже за ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину після померлої ОСОБА_6 Просила нотаріуса включити до складу спадкового майна ОСОБА_5 1\3 квартири по АДРЕСА_1, яка належала померлій ОСОБА_6 і фактично була прийнята у спадщину ОСОБА_5 (а.с. 43-44)

24 квітня 2015 року нотаріусом було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 та роз'яснено право звернення до суду із заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. (а.с. 42).

Допитані за клопотанням заявника свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у судовому засіданні дали пояснення про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживали разом весь час до смерті ОСОБА_6

28 квітня 2015 року представником ОСОБА_2 було направлено до суду дану заяву про встановлення факту. З урахуванням заяви, поданої 11 вересня 2015 року, заявник просила ухвалити рішення, яким встановити факт постійного проживання ОСОБА_5 (спадкоємець) разом з ОСОБА_6 (спадкодавець), за адресою: АДРЕСА_2, на час відкриття спадщини станом на ІНФОРМАЦІЯ_3 року. В обґрунтування вимог заяви посилалась на те, що її мати ОСОБА_6 на момент смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, після її смерті залишилось спадкове майно, у тому числі 1/3 частина квартири АДРЕСА_1, іншими співвласниками квартири є заявник та її померлий батько ОСОБА_5 Заявник у визначені законом строки не звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, а тому є такою, що не прийняла спадщини. Але ОСОБА_5 і ОСОБА_6 з 24 вересня 1969 року і до дня смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_3 року перебували у шлюбі та постійно проживали разом, проте були зареєстровані за різними адресами. Батько заявника ОСОБА_5 також до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звернувся, проте не заявляв про відмову від спадщини, і у відповідності із ч. З ст. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв все спадкове майно, яке належало померлій ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер, після його смерті відкрилась спадщина, інших спадкоємців, крім заявника, немає. 09 квітня 2015 року заявник звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5, проте нотаріусом було відмовлено у включенні до складу спадкового майна померлого ОСОБА_5 майна, яке належало на день смерті ОСОБА_6

Відмовляючи у задоволенні вимог заяви, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень ст. ст. 234, 256 ЦПК України судом можуть бути встановлені юридичні факти, які мають юридичні наслідки - виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, а в даному випадку від встановлення факту постійного спільного проживання померлих батьків заявника - ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які були за життя зареєстровані за різними адресами, у заявника не виникає права на спадщину, яка відкрилась після смерті її матері ОСОБА_5

Судова колегія погоджується з таким висновком суду, вважає, що він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

З доводами апеляційної скарги про те, що встановлення факту спільного проживання батьків заявника дозволить останній реалізувати своє право на спадкування, передбачене ст. 1223 ЦК України, судова колегія не погоджується, оскільки за умови встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини ОСОБА_5 разом із спадкодавцем ОСОБА_6 та за відсутності у ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_6, до складу якої входить нерухоме майно, заявник не зможе оформити своє право на спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_6

Посилання в апеляційній скарзі на невірну лінгвістично-синтаксичну побудову мотивувальної частини рішення суду, порушення визначеного процесуальним законом строку складання повного рішення, не є підставами, відповідно до ЦПК України, для скасування в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада 2015 року залишити без змін..

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: