Постанова № 56391946, 21.10.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2015 року м. Київ 810/3419/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Панової Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

"Обрій"

до Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської

області

про зобов'язання утриматись від вчинення певних дій

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Обрій" з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області в якому позивач просить:

- визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області щодо нарахування відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_1 Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Обрій";

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області утриматися від здійснення нарахування відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_1 Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Обрій";

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області утриматися від направлення будь-яких вимог та пред'явлення до стягнення Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Обрій" витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_1

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем позивачу неправомірно виставляються розрахунки на відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії призначеної відповідно до пункту "ж" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонеру ОСОБА_1 Оскільки абзацом п'ятим пунктом 1 частинною другою Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виплата пенсій особам, яким пенсія призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

З огляду на вказане, позивач не погоджується з вимогами відповідача, вважає дії відповідача по нарахуванню витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_1 неправомірними, у зв'язку з цим товариство звернулось до суду.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 07.08.2015 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання 21.10.2015 з'явився уповноважений представник позивача, який повністю підтримав позовні вимоги.

20.10.2015 до Київського окружного адміністративного суду від відповідача надійшло клопотання, відповідно до якого просив відкласти розгляд справи, оскільки головний спеціаліст - юристконсулат перебуває у відпустці. Водночас, суд заслухавши думку представника позивача ухвалив здійснювати розгляд даної справи за відсутності представника відповідача.

Також відповідачем були надані письмові заперечення проти позову та письмові пояснення, відповідно до яких, відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю, зауважуючи, що ним правомірно виставляються Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Обрій" розрахунки по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонеру ОСОБА_1, а оскільки пенсія призначена відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», то і порядок відшкодування такої пенсії покладається на підприємства та організації.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи викладене, розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Обрій" (ідентифікаційний код 20599134), зареєстроване як юридична особа та було взято на облік платника єдиного внеску в управлінні пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було сформовано та направлено позивачу розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з липня 2015 року, відповідно до яких місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсії громадянці ОСОБА_1 дорівнює 1077,41 грн.

Вищезазначений розрахунок було отримано позивачем.

Оскільки позивач вважає, що відповідачем безпідставно та неправомірно виставлено позивачу нарахування на відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсії ОСОБА_1, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Обрій" звернулось до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Право громадян України на державне пенсійне забезпечення передбачено Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII).

Так, статтею 1 Закону №1788-XII передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (з наступними змінами і доповненнями, далі - Закон № 1788-XII), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання пункту "ж"статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей» від 16.05.1992 № 244.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 1992 p. N 244 "Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей" передбачено, що жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро або більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу. Право на пенсію на вказаних у пункті 1 цієї постанови пільгових умовах мають жінки, які зайняті на постійній роботі у сільськогосподаpському виробництві у колгоспах, державних господарствах, міжгосподарських підприємствах, кооперативах, орендних колективах, а також в фермерських та інших господарствах незалежно від форм власності та господарювання (пункт 2 цієї Постанови).

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначені Законом України від 26.06.1997 №400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України від 26.06.1997 №400/97-ВР).

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, зі змінами та доповненнями на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV страхувальниками визнаються роботодавці - підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Частиною першою статті 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " № 1058-ІV визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону.

Отже, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Обрій" є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розумінні Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР.

Відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України від 9 серпня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:

1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди підпунктом 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» (статтями 27 та 28). При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Таким чином, аналіз вищенаведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону № 1788-XII, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, а отже, і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок ПФУ та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, згідно зі статтею 14 Закону № 1788-XII, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV у контексті статті 14 Закону № 1788-XII дає підстави для висновку, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону № 1788-XII.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 7 липня 2015 року по справі 2а/0370/1328/11 при вирішенні питання щодо правильного застосування пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV та підпункту 6.6 розділу 6 Інструкції, яка полягає у тому, що обов'язок з відшкодовування повністю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, в частині пенсій, призначених у порядку статті 13 Закону № 1788-XII, покладений саме на підприємства.

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Порядок відшкодування товариством витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначена в Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція №21-1)

Пунктом 6.4 зазначеної Інструкції №21-1 встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з пункту 6.7 Інструкції № 21-1 Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин (абз.2 п. 6.7 Інструкції № 21-1).

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Виходячи з викладеного, відповідач зобов'язаний щомісячно до 25-го числа здійснювати покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах.

Щодо заявлених вимог позивача у пукті 2 та 3 заяви від 31.08.2015, суд також зазначає наступне.

Здійснюючи нарахування відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії та направлення будь-яких вимог та пред'явлення до стягнення органи Пенсійного фонду України та їх посадові особи як субєкти владних повноважень, у відповідності до частини другої статті 19 Конституції України, зобовязані діяти виключно на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що визначений Конституцією і чинним законодавством України.

Зазначені повноваження відповідача є дискреційними повноваженнями, тобто, повноваженням, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, а саме, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Разом з тим, завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого розгляду адміністративних справ.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Отже, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином позовні вимоги, в яких позивач просить суд зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області утриматися від здійснення нарахування відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_1 Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Обрій"; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області утриматися від направлення будь-яких вимог та пред'явлення до стягнення Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Обрій" витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_1М є втручанням у дискреційні повноваження органу, що є неприпустимим.

Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства та зважаючи на обставини даної справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог, які не підтверджуються наявними в справі доказами та є такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно виставляються розрахунки Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Обрій", відповідно до яких останній має відшкодувати витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "ж" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадянину ОСОБА_1

Згідно з частиною другою статті 94 кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки відповідачем не понесенно судових витрат, судові витрати стягненню на користь відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 86, 94, 158-162, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову,- відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.